Семінарія
Урок 152: Поява Дорогоцінної Перлини


Урок 152

Поява Дорогоцінної Перлини

Вступ

У 1851 р. старійшина Франклін Д. Річардс, член Кворуму Дванадцятьох Апостолів і президент Британської місії, опублікував кілька одкровень, перекладів і писань Джозефа Сміта, і назвав цю збірку “Дорогоцінна Перлина”. Під час генеральної конференції Церкви в жовтні 1880 р. Церква прийняла “Дорогоцінну Перлину” як Писання—як частину Головних трудів Церкви. “Дорогоцінна Перлина—це збірка вибраних матеріалів, що стосуються багатьох значимих аспектів віри і вчення Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів” (Вступ до Дорогоцінної Перлини).

Рекомендації для навчання

Поява Дорогоцінної Перлини

Покажіть або намалюйте перлину. Запитайте студентів, чи знають вони, як утворюються перлини. Якщо вони не знають, поясніть, що перлина утворюється в середині устриці, коли та реагує на подразнення, викликане чимось чужорідним, наприклад, піщинкою. Устриці виробляють речовину, якою обволікається ця піщинка, завдяки чому зрештою формується перлина. Природні перлини є рідкісними і вважаються дорогоцінними.

Зображення
перлина у мушлі устриці

Поясніть, що сьогодні студенти дізнаються про походження книги Писань під назвою Дорогоцінна Перлина. Вони дізнаються про кілька причин, чому Дорогоцінна Перлина є дорогоцінною.

Попросіть когось зі студентів прочитати вголос перший абзац у вступі до Дорогоцінної Перлини. Попросіть клас знайти, що міститься в Дорогоцінній Перлині. До того як вони прочитають, ви можете пояснити, що фраза періодичні видання стосується газет або журналів—видань, які розповсюджуються періодично, наприклад: щодня, щотижня або щомісяця.

  • Чому саме, на вашу думку, Дорогоцінна Перлина є рідкісною і дорогоцінною?

Попросіть когось зі студентів вголос прочитати другий абзац вступу. Попросіть клас стежити за текстом і знайти, чому було видано Дорогоцінну Перлину. Запросіть їх поділитися знайденим.

Підсумуйте третій абзац вступу, пояснивши, що з першого видання Дорогоцінної Перлини дещо з її вмісту було додано або переміщено. Дещо з її вмісту було додано і пізніше переміщено в Учення і Завіти.

Попросіть когось зі студентів прочитати вголос абзац, який починається з фрази: “Вибране з Книги Мойсея”. Попросіть клас знайти, як Джозеф Сміт отримав одкровення, уміщені в цій книзі.

Запросіть студентів дослідити книгу Мойсея і знайти принаймні один вірш, що містить істину, яку вони вважають цінною. Дайте студентам достатньо часу на це, а потім попросіть їх поділитися з напарниками або з класом віршами, які вони вибрали.

Попросіть студентів повернутися до вступу до Дорогоцінної Перлини. Попросіть когось зі студентів прочитати вголос абзац, який починається з фрази: “Книга Авраама”. Попросіть клас стежити за текстом і знайти, як Джозеф Сміт отримав писання, уміщені в книзі Авраама. Запросіть студентів поділитися знайденим.

Щоб допомогти пояснити, як Джозеф Сміт отримав давні писання, уміщені в книзі Авраама, прочитайте або попросіть когось зі студентів прочитати наступне:

“3 липня 1835 р. чоловік на ім’я Майкл Чендлер привіз до Кертленда, шт. Огайо, чотири єгипетські мумії і кілька сувоїв папірусу стародавніх єгипетських письмен. Ці мумії і папірус були знайдені в Єгипті за кілька років до цього чоловіком на ім’я Антоніо Леболо. Кертленд був однією з багатьох зупинок Чендлера у східній частині Сполучених Штатів, де він влаштовував виставки мумій. Чендлер пропонував мумії та сувої папірусу на продаж, і, прислухавшись до спонукань пророка Джозефа Сміта, кілька членів Церкви пожертвували гроші для їх придбання. У проголошенні, датованому 5 липня 1835 р., Джозеф Сміт, заявляючи про важливість цих стародавніх єгипетських письмен, написав: “Я розпочав переклад деяких символів або ієрогліфів і, на нашу велику радість, побачив, що в одному із сувоїв містяться письмена Авраама. … Справді, ми можемо сказати, що Господь починає відкривати від рясноти миру й істини” (History of the Church, 2:236)” (Дорогоцінна Перлина. Посібник для студентів, [посібник Церковної системи освіти, 2000 р.], с. 29).

Дехто цікавився, як пророк переклав давні писання. Поясніть, що “пророк Джозеф Сміт ніколи не розповідав про свій метод перекладу цих записів. Як і у випадку з іншими Писаннями, свідчення про істинність цих письмен—це, перед усім, питання віри. Найсильніше свідчення про істинність книги Авраама отримується не шляхом аналізу фізичних доказів і не через дослідження її історичного походження, а завдяки молитовним розмірковуванням над змістом і силою цих Писань” (Дорогоцінна Перлина. Посібник для студентів, с. 29). Хоч ми й не знаємо точного способу, який використовував Джозеф Сміт, щоб перекласти Писання, усе ж ми знаємо, що він переклав книгу Авраама даром і силою Бога.

  • Чому важливо здобути духовне свідчення про істинність книги Авраама?

Для наступної частини уроку ви можете запросити двох студентів вийти перед класом і розіграти сценку, де репортер бере інтерв’ю у вченого, який багато часу присвятив вивченню вмісту і походження книг у Дорогоцінній Перлині. Попросіть їх прочитати такий сценарій:

Репортер:Чому Джозеф Сміт сказав, що переклав писання Авраама, хоч час написання рукописів не збігається з часом життя Авраама?

Вчений:Пророк Джозеф Сміт ніколи не стверджував, що папірус дійсно був писаннями Авраама. Він сказав, що книга Авраама була “перекладом деяких давніх Записів, які потрапили в наші руки з єгипетських катакомб, начебто писання Авраама, коли він був у Єгипті” (Times and Seasons, Mar. 1, 1842, 704).

“У 1966 р. одинадцять фрагментів папірусу, які в минулому належали пророку Джозефу Сміту, були виявлені в Музеї мистецтва Метрополітен в Нью-Йорку. Їх було передано Церкві і досліджено вченими, які датували їхнє написання часом приблизно з 100 років до Р.Х. по 100 років від Р.Х. Ті, хто заперечують автентичність книги Авраама, загалом наголошують на тому, що рукописи не достатньо стародавні, щоб бути написаними Авраамом, який жив близько двох тисяч років до народження Христа. Проте Джозеф Сміт ніколи й не заявляв, що папіруси були автографічними (написаними Авраамом власноручно) або датованими епохою Авраама. Незалежно від того, чи були твори автора написані ним власноручно, надиктовані через інших людей або просто переписані кимось пізніше, авторські роботи заведено називати “його” творами” (Дорогоцінна Перлина. Посібник для студентів, с. 29).

Репортер:Що Джозеф Сміт зробив зі своїм перекладом?

Вчений:“Спочатку книга Авраама видавалася частинами у журналі Times and Seasons (Часи й сезони), церковному виданні, починаючи з березня 1842 р. в Наву, штат Іллінойс (див. [вступ] на початку Дорогоцінної Перлини). Пророк Джозеф Сміт говорив про свої наміри видати продовження книги Авраама пізніше, але його було вбито до того, як він зміг зробити це. Відносно потенційного об’єму закінченого перекладу Олівер Каудері одного разу зауважив, що потрібні були б “томи” книг, аби вмістити все (див. Messenger and Advocate, Dec. 1835, 236).

Крім ієрогліфічних записів, рукопис також містив єгипетські малюнки. 23 лютого 1842 р. пророк Джозеф Сміт попросив Рубена Хедлока, професійного гравіювальника по дереву і члена Церкви, виготовити на дереві гравюри трьох з цих малюнків, щоб їх можна було надрукувати. Хедлок впорався з гравіюванням за тиждень, і Джозеф Сміт видав відтиски з гравюр (факсиміле) разом з книгою Авраама. Факсиміле супроводжуються коментарями Джозефа Сміта щодо зображеного” (Дорогоцінна Перлина. Посібник для студентів, с. 29).

Репортер:Що сталося з муміями і папірусом?

Вчений:“Після смерті пророка Джозефа Сміта чотири мумії і папірус стали власністю овдовілої матері Джозефа, Люсі Мак-Сміт” (Дорогоцінна Перлина. Посібник для студентів, с. 29). Після смерті Люсі Мак-Сміт колекцію було продано чоловіку на ім’я Абель Коумбз. Колекцію могла продати дружина Джозефа Сміта, Емма, або ж її міг продати його брат, Уільям. Пан Коумбз продав частину колекції музею в Сент-Луїсі, шт. Міссурі. Він зберіг інші частини та пізніше віддав деякі з них. (Див. Дорогоцінна Перлина. Посібник для студентів, с. 29; H. Donl Peterson, The Story of the Book of Abraham: Mummies, Manuscripts, and Mormonism [1995], 204–209, 257).

Кілька теорій було висловлено стосовно того, що сталося … з муміями і папірусом. Відомо, що принаймні дві мумії згоріли під час великої пожежі в Чикаго у 1871 р. (див. B. H. Roberts, New Witnesses for God, 3 vols. [1909–1911], 2:380–382).

Ранньої весни 1966 р. професор з Університету штату Юта, Азіз С. Атія, [звернув увагу Церкви на кілька фрагментів папірусу Джозефа Сміта, які знаходилися] в Музеї мистецтва Метрополітен в Нью-Йорку. Ці фрагменти були передані Церкві директором музею 27 листопада 1967 р. Місцезнаходження інших мумій і фрагментів папірусу на цей час невідоме [див. H. Donl Peterson, “Some Joseph Smith Papyri Rediscovered (1967)”, в Studies in Scripture, Volume Two: The Pearl of Great Price, ed. Robert L. Millett and Kent P. Jackson (1985), 183–185]” (Дорогоцінна Перлина. Посібник для студентів, с. 30).

Запросіть студентів дослідити книгу Авраама і знайти принаймні один вірш, який вони вважають цінним. Дайте студентам достатньо часу на це, а потім попросіть їх поділитися з напарниками або з усім класом віршами, які вони вибрали.

Попросіть студентів повернутися до вступу. Попросіть когось зі студентів прочитати вголос абзац, який починається з фрази: “Джозеф Сміт—Матвій”. Попросіть клас стежити за текстом і знайти, як Джозеф Сміт отримав це одкровення. Запросіть студентів поділитися знайденим.

Поясніть, що одна з причин цінності книги Джозеф Сміт—Матвій полягає в тому, що вона містить одну з промов Спасителя стосовно Другого пришестя.

Попросіть когось зі студентів прочитати вголос абзац, який починається з фрази: “Джозеф Сміт—Історія”. Попросіть клас стежити і знайти, коли Джозеф Сміт підготував цю історію.

Запросіть студентів дослідити книгу Джозеф Сміт—Історія і знайти принаймні один вірш, який вони вважають цінним. Дайте студентам достатньо часу на це, а потім попросіть їх поділитися з напарниками або з усім класом віршами, які вони вибрали.

Запросіть студентів уявити, що хтось із їхніх друзів попросив їх пояснити вірування Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів за дві хвилини. Попросіть клас написати в їхніх зошитах для класних занять або щоденниках для вивчення Писань, як би вони відповіли. Через кілька хвилин запросіть пару студентів прочитати те, що вони написали.

Зазначте, що в Уложеннях віри надано переконливий виклад наших вірувань. Щоб допомогти студентам зрозуміти походження Уложень віри, поясніть, що 1 березня 1842 р. пророк Джозеф Сміт відповів на прохання Джона Вентворта, редактора газети, надати йому інформацію про себе та історію й вірування Церкви. Його відповідь загальновідома як лист до Вентворта. У ньому Джозеф проголосив 13 фундаментальних принципів євангелії. Ці вірування були включені в Дорогоцінну Перлину як Уложення віри. Хоча в них і не вказується все те, у що ми віримо, вони є важливою збіркою вчень і принципів.

Розділіть студентів на пари. Призначте кожній парі принаймні одне уложення віри. (Залежно від потреб студентів і кількості їх у вашому класі, ви можете призначити кожній парі одне або більше уложень віри). Попросіть кожну пару прочитати призначене їм уложення віри і виконати вказівки, вказані нижче. Ви можете зробити копії цих вказівок або написати їх на дошці. Студенти можуть виконувати ці вказівки у своїх зошитах для класних занять або щоденниках для вивчення Писань.

  1. Прочитавши призначене вам уложення віри, напишіть власними словами вчення або принцип, якому воно навчає.

  2. Знайдіть уривок з Писань, який підтримує чи пояснює вчення або принцип у призначеному вам уложенні віри. Напишіть ідеї з Писань, які допомагають вам краще зрозуміти цей принцип.

  3. Перелічіть, як саме розуміння цього уложення віри і віра в нього можуть принести благословення в чиєсь життя.

Дайте студентам достатньо часу, щоб виконати їхнє завдання, і запросіть їх розповісти про те, що вони написали. Ви можете написати на дошці деякі істини, які вони назвуть.

Попросіть студентів поділитися досвідом, який вони отримали, коли Уложення віри або істини, які в них містяться, допомогли їм пояснити комусь євангелію. Ви також можете поділитися своїм власним досвідом.

Запропонуйте студентам дослідити й вивчити напам’ять Уложення віри. Ви можете використати одну з вправ для запамʼятовування, які знаходяться в додатку цього посібника, щоб допомогти студентам вивчити класом Уложення віри. Закличте студентів використовувати їхні знання Уложень віри, коли вони пояснюватимуть свої вірування іншим.

Напишіть на дошці наступне незакінчене речення: Дорогоцінна Перлина—це свідчення того, що Джозеф Сміт був …

Допоможіть студентам завершити речення, поставивши наступні запитання:

  • Чого саме навчає нас про Джозефа Сміта існування цінних істин в Дорогоцінній Перлині? (Закінчіть істину, написану на дошці, наступними словами: Дорогоцінна Перлина—це свідчення того, що Джозеф Сміт був пророком, провидцем і одкровителем).

  • Як, на вашу думку, Дорогоцінна Перлина свідчить про покликання Джозефа Сміта як пророка?

Свідчіть, що Дорогоцінна Перлина—це доказ того, що Джозеф Сміт був пророком, провидцем і одкровителем. Книга навчає нас цінним істинам про Небесного Батька та Ісуса Христа.

Коментарі та довідковий матеріал

Книга Авраама: свідчення про божественне покликання Джозефа Сміта

“Книга Авраама—це свідчення про натхненне покликання пророка Джозефа Сміта. Вона побачила світ у той час, коли вивчення мови та культури давнього Єгипту тільки розпочиналося. На початку дев’ятнадцятого сторіччя вчені тільки-но почали дослідження в галузі єгиптології, проте Джозеф Сміт почав переклад стародавніх манускриптів, не маючи ні спеціальної освіти у вивченні давніх мов, ні знань про давній Єгипет (окрім тих знань, що отримав під час його роботи над Книгою Мормона). Його знання й здібності прийшли через силу й дар Бога, разом з його власною рішучістю й вірою” (Дорогоцінна Перлина. Посібник для студентів [посібник Церковної системи освіти, 2000 ], с. 30).

Уложення віри і лист до Вентворта

Джозеф Сміт написав листа Джону Вентворту, редактору й власнику Chicago Democrat, газети шт. Іллінойс. У листі пророк Джозеф Сміт розповів про вчення та історію святих останніх днів. Уложення віри були частиною цього листа. Щоб побачити весь лист, див. “Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт”, розділ 38, сс. 444–451.