У березні 1831 р., майже через рік після організації Церкви, пророк Джозеф Сміт отримав одкровення, які зараз записані у книзі Учення і Завіти, як розділи 47 і 48. До цього часу Олівер Каудері діяв як церковний історик і літописець Церкви. Виконуючи цю роль, він записував одкровення, які отримував пророк. Однак Олівер Каудері був на місії з жовтня 1830 р. і тому й не міг продовжувати служити в якості історика і літописця. У цьому одкровенні, яке записане в Ученні і Завітах 47, Господь покликав Джона Уітмера замінити на цій посаді Олівера. У цей час святі з Огайо також шукали скерування щодо того, як допомогти членам Церкви, які приїжджали зі штату Нью-Йорк. В одкровенні, яке зараз включено в Учення Завіти 48, Господь навчав святих ділитися своєю землею з тими, хто перебував у нужді, і готуватися заснувати Сіон.
Господь призначає Джона Уітмера записувати історію Церкви
Попросіть студентів подумати про духовно важливі події в їхньому житті, які, як вони відчувають, варто пам’ятати. (Наприклад, вони можуть згадати такі події, як освячення храму або церковні збори, або ж вони можуть пригадати той час, коли вони отримали відповідь на молитву, або відчували присутність Святого Духа). Запросіть кількох студентів поділитися своїм досвідом. Поставте кожному зі студентів такі запитання:
Чому цей досвід був важливим для вас?
Чому, на вашу думку, важливо пам’ятати цей досвід?
Яким чином запис про цей досвід може благословити ваших нащадків?
Попросіть когось зі студентів прочитати вголос вступ до розділу Учення і Завітів 47. Запросіть клас прослідкувати і знайти те, що Господь покликав робити Джона Уітмера. Після цього запросіть студентів подумки прочитати Учення і Завіти 47:1–3 і знайти більше інформації про покликання Джона Уітмера. Попросіть студентів поділитися знайденим. (Ви можете нагадати студентам, що в попередньому одкровенні Господь сказав: “Має вестися запис серед вас” [УЗ 21:1]. Поясніть, що сьогодні в Церкві Перше Президентство покликає Церковного історика і літописця [якого зазвичай називають церковним істориком], і представляє його для підтримки голосуванням).
Як ви вважаєте, чому важливо, щоб історія Церкви записувалася?
Які ви знаєте події з церковної історії, що надихають вас особливим чином?
Попросіть одного зі студентів прочитати вголос наступне висловлювання старійшини Марліна К. Дженсена, сімдесятника, який служив церковним істориком з 2005 по 2012 роки:
Зображення
Старійшина Марлін К. Дженсен
“Є й інші величні події в нашій історії, які заслуговують на те, щоби про них знали, щоби про них навчали в Церкві й удома. Уроки Кертленда, труднощі в Міссурі, перемоги і подальше вигнання святих з Наву, тяжкий шлях піонерів—усе це історії, що надихають святих останніх днів у кожній країні будь-якою мовою. Але є такі самі зворушливі історії про зростання й розвиток Церкви та вплив євангелії на життя звичайних членів Церкви у кожній країні, де люди приймають відновлену євангелію. Це також потрібно записувати і зберігати.
… Багато з найвидатніших церковних історій містяться в особистих і сімейних історичних записах, а вони є нашим особистим і сімейним спадком” (“Має вестися запис серед вас”, Ліягона, груд. 2007, с. 31).
Чому, на вашу думку, особисті й сімейні історичні записи є важливими?
Нагадайте про події, які студенти пригадували на початку уроку. Попросіть їх уявити, що їхні діти й онуки читають їхні особисті розповіді про ці події. Запропонуйте всім студентам поміркувати над такими запитаннями:
На якій частині події ви б зробили наголос? Що б ви хотіли, аби ваша сім’я відчувала й знала, прочитавши вашу розповідь?
Поясніть, що принципи, яким Джон Уітмер слідував як церковний історик і літописець, також можуть застосовуватися в нашій особистій і сімейній історії. Попросіть студентів подумки прочитати Учення і Завіти 47:4, щоб дізнатися, що Господь пообіцяв, якщо Джон Уітмер буде вірним у своїх зусиллях.
Що Господь пообіцяв Джону Уітмеру? (Господь пообіцяв, що Утішитель—Святий Дух—допоможе йому в його зусиллях записувати історію Церкви).
Як ми можемо пов’язати це з нашими зусиллями вести особисту і сімейну історії? (Допоможіть студентам зрозуміти наступний принцип: Якщо ми вірні у своїх зусиллях вести особисту і сімейну історії, Святий Дух допомагатиме нам. Ви можете написати цей принцип на дошці).
Як Святий Дух може допомагати людині, коли вона веде особисту або сімейну історію?
Коли студенти обговорюватимуть це питання, допоможіть їм побачити, що Святий Дух може нагадувати нам про щось (див. Іван 14:26) і допомагати нам писати про події й ситуації так, щоб це благословляло членів сім’ї та інших.
Заохотьте студентів просити про допомогу Святого Духа, коли вони вестимуть свої особисті та сімейні історії.
Господь навчає святих в Огайо допомагати тим, хто приїжджає зі штату Нью-Йорк
Попросіть студентів уявити, що святим здалеку потрібно було залишити їхні домівки. Провідники Церкви попросили сім’ї студентів протягом кількох місяців надавати їжу й притулок тим сім’ям, які втратили свої домівки.
Які питання і проблеми можуть виникати у вас і у вашої сім’ї щодо цього прохання?
Які, на вашу думку, занепокоєння й почуття мають ті люди, які переселяються у ваш дім?
Попросіть студентів відкрити Карту 3 (“США, район Нью-Йорку, Пенсільванії та Огайо”) в розділі їхніх Писань: Карти до історії Церкви. Попросіть їх знайти Фейєтт, шт. Нью-Йорк, і Кертленд, шт. Огайо, і визначити приблизну відстань між цими містами (близько 250 миль або 400 кілометрів). Нагадайте студентам, що у грудні 1830 р. Господь наказав святим зі штату Нью-Йорк, переселитися в Огайо (див. УЗ 37:3).
Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 48:1–3. Попросіть решту класу прослідкувати за текстом, і знайти, що Господь сказав робити святим в Огайо для членів Церкви, які переїжджали в їхній район. Потім попросіть студентів розповісти, про що вони дізнались.
Що Господь наказав робити святим в Огайо? (Він наказав тим, хто має землю, поділитися нею зі святими, які переїжджали в їхню місцевість). Який принцип ми можемо засвоїти з цієї заповіді? (У відповідях студентів повинен відображатися такий принцип: Господь наказує святим останніх днів ділитися тим, що вони мають з тими, хто перебуває в нужді. Може бути корисним зазначити, що не всі святі в Огайо мали землю, якою могли поділитися, і що деяким членам Церкви з Нью-Йорку потрібно було придбати собі власну землю).
Як саме ми можемо ділитися з іншими тим, що маємо?
Попросіть студентів поділитися їхнім досвідом, коли вони бачили, як люди діляться з нужденними. Ви також можете запросити їх описати ті часи, коли їм допомогла чиясь щедрість і чиєсь служіння.
Щоб навести приклад того, як допомагати тим, хто в нужді, попросіть когось зі студентів прочитати наступну розповідь Президента Томаса С. Монсона про отриманий ним, ще маленьким хлопчиком, і його класом Початкового товариства, досвід:
Зображення
Президент Томас С. Монсон
“Ми розпочали проект зі збирання пенсів і центів для проведення величезної Різдвяної вечірки. Сестра Гертч акуратно записувала внески кожного. Як і всі хлопчики з притаманними їм земними бажаннями ми подумки підраховували, скільки потрібно зібрати грошей на торти, печиво, пироги й морозиво. То мала бути надзвичайна подія. Жоден з учителів ніколи не пропонував нам більшої розваги, ніж ця.
Літні місяці змінилися осінніми. На зміну осені прийшла зима. Мета нашої вечірки була досягнута. Клас збільшився. В ньому панував гарний дух.
Ніхто з нас не забуде того похмурого недільного ранку в січні, коли наша улюблена вчителька оголосила, що померла мама одного з наших однокласників. Ми подумали про своїх матерів і про те, як багато вони для нас означають. Ми відчували смуток через те, що у Біллі Девенпорта така велика втрата.
Урок тієї неділі був присвячений 35-му віршу з 20-го розділу книги Дії: “Пам’ята[йте] слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: “Блаженніше давати, ніж брати”. У кінці добре підготовленого уроку Люсі Герч розповіла про фінансову ситуацію у сім’ї Біллі. То були часи Великої депресії, і грошей було мало. З вогником в очах Люсі Герч запитала: “Чи хотіли б ви наслідувати це вчення Господа? Що ви думаєте, якщо ми всім класом віддамо гроші, зібрані на вечірку, сім’ї Девенпорт на знак нашої до них любові?” Рішення було одностайним. Ми дуже ретельно перерахували кожен цент і поклали всю суму у великий конверт. Ми купили красиву поштову листівку й написали на ній наші імена.
Цей простий вияв доброти згуртував нас” (“Ваш особистий вплив”, Ensign або Ліягона, трав. 2004, сс. 21–22).
Що ми можемо дізнатися з цієї розповіді? Як доброта і служіння можуть благословити життя того, хто дає, і того, хто отримує?
Попросіть студентів поділитися їхнім досвідом, коли вони допомагали (або бачили, як інші допомагають) тим, хто в нужді. Заохотьте студентів подумати про один спосіб, як вони можуть допомогти комусь протягом наступного тижня.
Підсумуйте сказане в Ученні і Завітах 48:4–6, пояснивши, що Господь хотів, щоб святі підготувалися придбати землю, коли Він відкриє місце міста Сіон або Нового Єрусалиму. Господь наказав святим заощаджувати всі гроші, які вони можуть, готуючись заснувати те місто (див. УЗ 48:4–6). Скажіть студентам, що під час майбутніх уроків вони більше дізнаються про зусилля святих заснувати місто Сіон.
Пророк Джозеф Сміт описав наслідки того, що значні події в історії нашої Церкви не були записані:
Зображення
Пророк Джозеф Сміт
“Фактом є те, що якби зараз я мав спогади про кожне рішення, яке було прийняте стосовно важливих питань щодо доктрини й обов’язків з початку цієї роботи, я не розлучився б з ними ні за які гроші; але ж ми знехтували тим, щоб вести протоколи таких подій, вважаючи, можливо, що в майбутньому вони не матимуть користі для нас; які, якби вони були у нас зараз, розв’язали б майже всі питання стосовно доктрини, що можуть розглядатися. Але ми знехтували цим і зараз не можемо свідчити Церкві і світові про величні й славетні речі, які були явлені нам, з тією силою і повноваженням, які б ми мали, якби зараз ці речі були широко опубліковані” (in History of the Church, 2:198–199). (Див. також Doctrine and Covenants Student Manual, 2nd ed. [Church Educational System manual, 2001], 103).
Учення і Завіти 47. У чому полягає покликання церковного історика і літописця?
Старійшина Марлін К. Дженсен, сімдесятник, який служив церковним істориком і літописцем з 2005 по 2012 роки, пояснив:
Зображення
Старійшина Марлін К. Дженсен
“Робота церковного історика і літописця полягає, головним чином, у веденні записів. Вона включає збирання і зберігання джерел церковної історії, запис обрядів та збирання протоколів. У Писаннях також говориться про обов’язок упевнитися, що записи використовуються “на благо Церкві та для підростаючих поколінь” (УЗ 69:8).
Ролі історика і літописця доповнюють одна одну, й часом між ними майже немає різниці. Мабуть, саме тому в ранній період історії Церкви часом призначали літописця, а часом—історика. А в наш час ці ролі було поєднано в одне покликання” (“Має вестися запис серед вас”, Ліягона, груд. 2007, с. 28).
В Ученні і Завітах 48:6 є фраза: “президентством та єпископом Церкви”. Однак, коли було дано це одкровення, Перше Президентство ще не було організоване. Найперший рукопис цього одкровення містить фразу: “єпископом і старійшинами Церкви” (див. Documents, Volume 1: July 1828–June 1831, vol. 1 of the Documents series of The Joseph Smith Papers [2013], 288). Формулювання було змінене після організації Першого Президентства. Такі зміни робилися час від часу зі зростанням Церкви і розширенням організації священства відповідно до одкровення.