У червні 1829 р. Джозеф Сміт найняв друкаря Егберта Б. Грандіна надрукувати 5000 примірників Книги Мормона за 3000 доларів. Однак Грандін не починав друкування, він навіть не купував шрифт, не отримавши гарантію, що йому заплатять за цю роботу. В одкровенні, що знаходиться в Ученні і Завітах 19, яке, вірогідно, було дане влітку 1829 р., Господь наказав Мартіну Гаррісу “уділити частину своєї власності … [і] сплатити друкареві борг, який ти взяв на себе” (УЗ 19:34–35). Віддавши під заставу частину своєї ферми, Мартін Гарріс особисто гарантував сплату вартості друку, якщо продаж Книги Мормона не покриє цю витрату.
Президент Джозеф Філдінг Сміт описав це одкровення з його вченнями про Спокуту як “одне з найвеличніших одкровень, даних у цьому розподілі; більш важливих за нього одкровень небагато” (Church History and Modern Revelation, 2 vols. [1953], 1:85).
На початку уроку попросіть клас подумати про щось, що їх попросили зробити або попросять зробити тому, що вони є членами Церкви. Їхні відповіді записуйте на дошці. Потім попросіть студентів проглянути список на дошці і вибрати те, що комусь може здаватися важкою справою. (Наприклад, платити десятину, служити на місії, каятися).
Чому декому може бути важко це виконувати?
Аби допомогти студентам зрозуміти історичний контекст Учення і Завітів 19, прочитайте вголос вступ до цього уроку.
Попросіть студентів подумки прочитати Учення і Завіти 19:1–3 і знайти істини, що стосуються Спасителя. Попросіть студентів поділитися знайденим. Під час обговорення переконайтеся, що студенти визначили вказані далі доктрини: Ісус Христос виконав волю Свого Батька. Ісус Христос буде судити нас за нашими справами. Перемалюйте вказану далі таблицю на дошку, написавши ці істини як заголовки для двох колонок. Попросіть студентів зробити таку ж таблицю в їхніх зошитах для класних занять або щоденниках для вивчення Писань. Залишіть на дошці місце, щоб заповнювати цю таблицю, як показано, пізніше на уроці.
Ісус Христос виконав волю Свого Батька.
Ісус буде судити нас за нашими справами.
Як знання цих істин про Спасителя могло допомогти Мартіну Гаррісу відчути спокій стосовно його рішення продати велику частину своєї ферми.
Ісус Христос пояснює, що таке вічне і нескінченне покарання.
У таблиці на дошці напишіть Учення і Завіти 19:4–12 під заголовком “Ісус Христос буде судити нас за нашими справами”. Попросіть студентів подумки прочитати Учення і Завіти 19:4 і знайти істину стосовно суду, про яку нам всім слід памʼятати. Попросіть їх розповісти, що вони знайшли. Студенти можуть відповісти різними словами, але переконайтеся, що вони визначили таку доктрину: Усі люди повинні покаятися або страждати. Попросіть когось зі студентів написати цю доктрину на дошці під написом Учення і Завіти 19:4–12.
Поясніть, що в Ученні і Завітах 19:5 знаходиться пояснення Спасителя, що Він не скасує Свої вироки. Це означає, що ті, хто не покається, повинні будуть страждати від покарання за свої гріхи. Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 19:5. Попросіть клас слідкувати за текстом і знайти, як Спаситель описує стан тих, хто не покаявся і на кого зійдуть Його вироки.
Напишіть на дошці Нескінченне або вічне страждання під словами “Усі люди повинні покаятися або страждати”.
Що вам спадає на думку, коли ви чуєте або читаєте фразу “нескінченне або вічне покарання”?
Попросіть студентів подумки прочитати Учення і Завіти 19:6–12 і знайти, як Господь визначає, що таке нескінченне або вічне покарання. Після відповідей студентів зітріть на дошці слова Нескінченне або вічне і замініть їх словом Боже.
Про що ви думаєте, коли читаєте або чуєте фразу “Боже покарання”?
Можливо, потрібно буде пояснити, що у Писаннях слова нескінченне покарання і вічне покарання не стосуються тривалості часу, в який люди будуть страждати за свої гріхи. Спаситель сказав: “Я—нескінченний, і покарання, яке дається з Моїх рук, є нескінченним покаранням, бо Нескінченний—Моє імʼя” (УЗ 19:10). Отже, коли Він говорить про нескінченне покарання або вічне покарання, то каже про те покарання, яке Він дасть відповідно до божественного закону та вимог справедливості.
У таблиці на дошці напишіть Учення і Завіти 19:13–17 у колонці під назвою “Ісус Христос буде судити нас за нашими справами”. Поясніть, що у віршах 13–17 вміщено попередження членам Церкви. Попросіть студентів подумки прочитати Учення і Завіти 19:13–17 і знайти, якими будуть наслідки для тих, хто вибирає не каятися.
Якими будуть наслідки для тих, хто вибирає не каятися у своїх гріхах? (Студенти мають визначити таку доктрину: Ті, хто вибирає не каятися, будуть страждати від покарання за свої гріхи. Напишіть цю істину на дошці під написом “Учення і Завіти 19:13–17”).
Напишіть Учення і Завіти 19:16–19 у стовпчику під назвою “Ісус Христос буде судити нас за нашими справами”. Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 19:16–19. Попросіть клас слідкувати і знайти названу Спасителем причину, чому Він відстраждав за наші гріхи.
Яку Спаситель назвав причину того, чому Він відстраждав за наші гріхи? (Студенти можуть відповісти різними словами, але вони мають визначити наступну доктрину: Спаситель відстраждав за наші гріхи, щоб ми могли покаятися і не страждати так, як страждав Він.
Відповідно до цих віршів, що уможливило прощення наших гріхів? (Коли студенти будуть відповідати, на дошці у таблиці під написом “Учення і Завіти 19:16–19” напишіть наступне твердження: Страждання Ісуса Христа і Його спокутна кров задовольнили вимоги справедливості. Отже Його милість поширюється на тих, хто кається).
Як знання про істини, які ми визначили на даний момент, впливають на ваше бажання покаятися?
Щоб допомогти студентам зрозуміти, що всім нам треба вибирати: або каятися, або терпіти покарання за свої гріхи, попросіть когось зі студентів прочитати вголос наведені далі слова Ніла А. Максвелла, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів:
Зображення
Старійшина Ніл А. Максвелл
“Ми завершимо тим, що виберемо: або будемо жити, як Він, або будемо страждати, як Він! Це або “страждати саме так, як Я” (УЗ 19:16–17), або перемогти, “як [Він] переміг був” (Обʼявлення 3:21)” (“Overcome … Even As I Also Overcame”, Ensign, May 1987, 72).
У таблиці на дошці напишіть Учення і Завіти 19:15, 18–19 під заголовком “Ісус Христос виконав волю Свого Батька”.
Поясніть, що більшість розповідей про страждання Ісуса Христа дається кимось, а не Ним Самим (див. Матвій 26:36–39; Лука 22:39–44). В Ученні і Завітах 19 вміщено особисту розповідь Спасителя про Його страждання. Попросіть студентів подумки прочитати Учення і Завіти 19:15, 18–19 і знайти, як Спаситель описав страждання, які Йому довелося витерпіти при Спокуті. Ви можете запропонувати їм позначити те, що вони знайдуть. Допишіть відповіді студентів на дошці під написом “Учення і Завіти 19:15, 18–19”. Заповнена таблиця може мати такий вигляд:
Страждання Ісуса Христа і Його спокутна кров задовольнили вимоги справедливості. Отже Його милість поширюється на тих, хто кається.
Що ви відчуваєте, думаючи про страждання Спасителя, які Він переніс за ваші гріхи?
Як знання про страждання Спасителя могли допомогти Мартіну Гаррісу, коли він думав, приміром, про втрату 116 рукописних сторінок або про те, щоб віддати частину своєї власності для фінансування друку Книги Мормона?
Коли знання про Спокуту Спасителя допомагало у важких ситуаціях вам? (Нагадайте студентам, що деякі події є надто священними або особистими, щоб ними ділитися).
Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 19:20. Запропонуйте студентам слідкувати за текстом і знайти фразу стосовно часу, коли Мартін Гарріс страждав за свої гріхи.
Чому, на вашу думку, віддалення Духа може викликати страждання?
Чому ця Господня заповідь покаятися є доказом Його любові до нас?
Попросіть студентів написати в їхніх зошитах для класних занять або щоденниках для вивчення Писань свідчення про одну з доктрин та один з принципів, про які вони дізналися з Учення і Завітів 19:1–22.
Коментарі та довідковий матеріал
Учення і Завіти 19: вступ до розділу. “Заповідь від Бога, а не від людини, Мартінові Гаррісу”
У березні 1830 р., через кілька місяців після того, як Джозеф Сміт, вірогідно, вже отримав одкровення, записане в Ученні і Завітах 19, Джозеф Найт старший став свідком перепалки між Джозефом Смітом і Мартіном Гаррісом стосовно продажу Книги Мормона:
“Книги не продадуться, бо ніхто їх не хоче”.[А] Джозеф каже: “Я думаю, вони будуть добре продаватися”. А він каже: “Я хочу Заповіді [або одкровення від Господа]”. “Чому,—каже Джозеф,—виконуй ту, що ти вже отримав”. “Але,—каже він,—я повинен мати Заповідь”. … Так він наполягав три або й чотири рази, що він повинен мати Заповідь” (Dean Jessee, “Joseph Knight’s Recollection of Early Mormon History”, BYU Studies, vol. 17, no. 1 [1976], 37).
Вказівка Джозефа Сміта “виконуй ту, що ти вже отримав”, здається, стосується одкровення в Ученні і Завітах 19, в якому Бог вже дав Мартіну Гаррісу заповідь “добровільно вділяй [зі своєї власності] на друкування Книги Мормона” (УЗ 19:26).
Старійшина Ніл А. Максвелл, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав, що “підкорення своєї волі—це те насправді єдине, унікальне, особисте, що ми маємо, щоб покласти на Божий вівтар. Багато іншого, що ми “віддаємо”, … є, в дійсності, тим, що Він вже дав або позичив нам. Але, коли ми починаємо підкорювати себе, дозволяючи нашій волі бути поглинутою волею Бога, тоді ми справді щось даємо Йому! Вона—єдина власність, яка по-справжньому є нашою, щоб віддати! (“Swallowed Up in the Will of the Father”, Ensign, Nov. 1995, 24).
Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив, що Спаситель завжди був готовий підкоритися Батьковій волі:
Зображення
Старійшина Джеффрі Р. Холланд
“Те, на чому Христос, здається, хотів найбільше наголосити стосовно Своєї місії—крім особистих чеснот, крім дивовижних проповідей і навіть крім зцілювання,—так це на тому, що Він підкорив Свою волю волі Батька” (“Therefore, What?” [address to CES religious educators, Aug. 8, 2000], 8, LDS.org).
Президент Дж. Рубен Кларк, з Першого Президентства, так пояснив, що таке “Боже покарання”:
Зображення
Президент Дж. Рубен Кларк
“Коли Господь приходить, щоб дати нам нашу винагороду … і наше покарання, я відчуваю, що [Спаситель] дасть те покарання, яке є найменшим з того, чого заслуговує наша провина. Я вірю, Він візьме до Свого відома і ту любов, і те благословення, і те милосердя, і ту доброту, і те розуміння, які є безмежними в Нього. …
А з іншого боку, я вірю, що коли справа дійде до винагородження нашої хорошої поведінки, Він дасть нам максимум з того, що можливо дати, памʼятаючи про вчинену нами провину” (“As Ye Sow … ”, Brigham Young University Speeches of the Year [May 3, 1955], 7).
Президент Джозеф Філдінг Сміт пояснив, що означають нескінченна мука і вічне покарання:
Зображення
Президент Джозеф Філдінг Сміт
“Ми дізнаємося з Учення і Завітів, що вічне покарання, або нескінченне покарання, не означає, що людина, яка визнана винною, буде терпіти це покарання вічно. … Коли людина отримує кару за свої провини і смиренно кається, приймаючи євангелію, вона виходить із вʼязниці і їй призначається певний ступінь слави, відповідно до її гідності й заслуги” (Doctrines of Salvation, comp. Bruce R. McConkie, 3 vols. [1954–1956], 2:160).
Старійшина Джеймс Е. Талмейдж, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, додав своє пояснення стосовно того, що таке вічне покарання:
Зображення
Старійшина Джеймс Е. Талмейдж
“Вічне покарання … не означає, що окремий страждалець чи грішник повинен буде вічно й безкінечно терпіти і страждати. Жодна людина не буде знаходитися у пеклі довше, ніж необхідно, щоб привести її до стану, щоб вона була готова до чогось кращого. Коли вона досягає цієї стадії, двері темниці відчиняться і буде радість серед безлічі тих, хто радо прийматиме її в кращий стан” (в Conference Report, Apr. 1930, 97; див. також Doctrine and Covenants Student Manual, 2nd ed. [Church Educational System manual, 2001], 37).
Фраза “у той час, коли Я відвів Мій Дух” може стосуватися випадку, що стався з Мартіном Гаррісом, коли той втратив 116 сторінок рукопису Книги Мормона. Люсі Мак Сміт, мати Джозефа, згадувала, що коли Мартін Гарріс сказав Джозефу Сміту про втрату рукопису, він “заволав у великому розпачі: “О, я погубив свою душу! Я погубив свою душу!” (History of Joseph Smith by His Mother, ed. Preston Nibley [1958], 128).
Страждання за гріх може відбуватися як у смертному житті, так і після того, як ми помремо. Коли ми грішимо, Святий Дух віддаляється, залишаючи нас без втішення й освячення Його силою. Коли Його немає з нами, ми відчуваємо “смак” страждань, яких зазнав Спаситель, страждаючи за наші гріхи. Процес покаяння уможливлює для нас знову примиритися з нашим Батьком Небесним і знову мати супутником собі Святого Духа та всі благословення, що приходять з цим.
Президент Генрі Б. Айрінг, з Першого Президентства, пояснював, який звʼязок між втратою напарництва Святого Духа та необхідністю покаяння:
Зображення
Президент Генрі Б. Айрінг
“Якщо вам не вдається відчувати Святого Духа, то слід розважливо поміркувати, а чи немає чогось, у чому вам слід покаятися й отримати прощення” (“Gifts of the Spirit for Hard Times”, Ensign або Liahona, June 2007, 23).