Пророк Джозеф Сміт, перебуваючи з 1 грудня 1838 р. по 6 квітня 1839 р. увʼязненим у тюрмі в Ліберті, написав листи, в яких втішав і давав поради святим. Учення і Завіти 123—це уривок з листа, який він написав до святих 20 березня 1839 р. У цьому уривку Пророк просить святих, щоб ті збирали і видали записи про їхні переслідування й страждання, а також допомагали тим, хто обманувся неправдивими віровченнями.
Примітка: Наступний урок (“Заснування Наву”, урок 130) дає можливість двом студентам навчали частинам цього уроку. Ви можете вибрати для цього двох студентів тепер і дати їм копії призначених частин уроку 130, щоб вони могли підготуватися.
Джозеф Сміт радить святим зібрати і видати записи про їхні страждання й переслідування
Розпочніть, прочитавши наступне:
“Цим засвідчую, що я, Делія Рід, переїхала до Міссурі в 1836 р. Мій чоловік помер невдовзі після переїзду, залишивши мене з сімома малими дітьми. … Коли почалися заворушення між місцевими мешканцями і мормонами, я разом з іншими з нашої спільноти була змушена залишити штат. … Я була змушена пожертвувати майже всім своїм майном, [і] зрештою моя сімʼя [опинилася] розкиданою, а мені довелося заробляти копійки у чужинців” (Delia Reed, в Mormon Redress Petitions: Documents of the 1833–1838 Missouri Conflict, ed. Clark V. Johnson [1992], 523; пунктуація, вживання великої літери та правопис відповідають сучасним нормам).
Поясніть, що це була офіційна заява, яку сестра Рід подала посадовій особі в судовому органі. Попросіть студентів подумки прочитати Учення і Завіти 123:1.
З того, що ви дізналися з цього вірша, якою могла бути одна з причин, чому сестра Рід подала цю заяву?
Нагадайте студентам, що з грудня 1838 р. по квітень 1839 р. пророк Джозеф Сміт та кілька інших провідників Церкви були увʼязненими у тюрмі в Ліберті, шт. Міссурі. Приблизно в той же час святих виганяли зі шт. Міссурі, це відбувалося в суворі зимові місяці за наказом про винищення, який видав губернатор Лілбурн Боггз. Поясніть, що Учення і Завіти 123—це уривок з листа пророка Джозефа Сміта, написаного у березні 1839 р. з тюрми в Ліберті, в якому дається порада святим у цей важкий час.
Попросіть кількох студентів по черзі прочитати вголос Учення і Завіти 123:1–5. Попросіть клас слідкувати за текстом і знайти, що Джозеф Сміт порадив зробити святим, яких переслідували. Аби допомогти студентам зрозуміти ці вірші, ви можете пояснити, що у вірші 5 слова “перебіг подій диявольського шахрайства” стосується всієї брехні, що поширювалася, а слова “підлого й кривавого обману” стосуються лихих і насильницьких дій.
Що в цих віршах Пророк порадив зробити святим?
Багато святих прислухалися до поради Пророка і збирали записи про свої переслідування. Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 123:6. Попросіть клас слідкувати за текстом і знайти причини, чому святим було сказано збирати записи про їхні переслідування й страждання. Ви можете пояснити, що слова “повелів нам докласти” означає “вимагав від нас”. Ви також можете нагадати їм, що Господь перед цим пообіцяв, що Він викупить святих, яких переслідували, і “вийде з Свого потаємного місця, і у Своїй люті потривожить народ” (УЗ 101:89).
Відповідно до Учення і Завітів 123:6, чому Небесний Батько наказав святим збирати записи про їхні переслідування?
Чого цей вірш навчає про те, що ми повинні зробити, перш ніж Господь виконає Свої обіцяння?
Попросіть студентів написати формулювання принципу, який передає цей взаємозвʼязок між нашими стараннями і Господніми обіцяннями. Попросіть кількох студентів назвати принцип, який вони визначили. Далі наведено одне із можливих формулювань цього принципу: Господь виконає Свої обіцяння після того, як ми зробимо свою частину. Напишіть цей принцип на дошці.
Чому, на вашу думку, Господь очікує, щоб ми зробили свою частину, перш ніж Він виконає Свої обіцяння?
Коли ви спостерігали підтвердження цього принципу у вашому житті або в житті когось із ваших знайомих?
Джозеф Сміт радить святим допомагати тим, хто обманутий фальшивими віровченнями
Попросіть студентів уявити, що їм було дано завдання написати розповідь про Церкву для одного зі своїх уроків. Зокрема вимагалося, щоб вони вказали щонайменше три джерела.
Які джерела ви могли б використати для свого твору?
Чому важливо, яке саме джерело ви використовуєте, щоб написати про Церкву?
Як ви можете знати, в яких джерелах правдиво описано Церкву?
Підсумуйте Учення і Завіти 123:7–10, пояснивши, що коли Джозеф Сміт писав те, що знаходиться в цих віршах, поширювалося багато брехні про Церкву. Святим було сказано, що їхнім “настійним обовʼязком” (УЗ 123:7) було відповідати на цю брехню та збирати й видавати звіти про їхні переслідування та страждання.
Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 123:11–12. Запропонуйте класу слідкувати за текстом і знайти ще й інші причини, з яких святим було наказано збирати й видавати звіти про їхні переслідування й страждання. Попросіть студентів поділитися знайденим.
Відповідно до вірша 12, скільки було чистих серцем, яких було засліплено, через що вони не бачать істину?
Як, на вашу думку, брехня про Церкву впливає на тих, хто не з нашої віри?
Відповідно до вірша 12, чому багатьох людей на землі утримують від істини? (Студенти можуть відповісти різними словами, але вони мають визначити наступну істину: Є багато людей, яких утримано від істини, бо вони не знають де її шукати).
Як могло оприлюднення істини про переслідування й страждання святих у цей час допомогти людям знайти істину?
Нагадайте студентам, що й сьогодні багато людей “засліплено підступним лукавством людей” і кого утримують від істини, бо вони не знають, де знайти її (УЗ 123:12). Попросіть когось зі студентів прочитати вголос наведені далі слова старійшини М. Рассела Балларда, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Попросіть клас послухати, що утримує людей від знання істини про Церкву в наші дні.
Зображення
Старійшина М. Рассел Баллард
“Чимало людей погано розуміють Церкву, оскільки більшість інформації, яку вони чують про нас з традиційних ЗМІ, нерідко викликана протиріччями. Надмірна увага до протиріч негативно впливає на сприйняття людьми того, чим насправді є Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів” (“Ділитися євангелією за допомогою Інтернету”, Ліягона, черв. 2008, с. 62).
Що, за словами старійшини Балларда, утримує людей від знання істини про Церкву в наші дні?
Поясніть, що як і святим в 1839 р., нам наказано допомагати іншим мати правильне розуміння про Церкву—її членів, провідників, вірування, історію, учення та діяльність.
Як ми можемо допомогти іншим людям отримати правильне розуміння про Церкву? (Напишіть відповіді студентів на дошці).
Попросіть когось зі студентів прочитати наведені далі слова старійшини М. Рассела Балларда. Попросіть клас послухати про один із способів, яким ми можемо допомогти іншим людям отримати правильне уявлення про Церкву.
Зображення
Старійшина М. Рассел Баллард
“В Інтернеті постійно точаться розмови про Церкву. Ці розмови продовжуватимуться незалежно від того, вирішимо ми брати в них участь, чи ні. Але ми не можемо стояти осторонь, поки інші, в тому числі наші критики, намагаються дати визначення ученням Церкви. У той час, як чисельність деяких аудиторій складається з тисяч і навіть мільйонів людей, більшість з них значно менша за обсягом. Але всі обговорення мають вплив на тих, хто бере в них участь. Сприйняття Церкви набувається поступово—по одній розмові за один раз. …
А тепер я хотів би попросити вас приєднатися до спілкування в Інтернеті для того, щоб ділитися євангелією і пояснювати послання Відновлення простими і зрозумілими словами. … Для цього, звичайно, необхідно, щоб ви розуміли основні принципи євангелії. Необхідно, щоб ви були здатні принести ясне і правильне свідчення про євангельські істини” (“Ділитися євангелією за допомогою Інтернету”, сс. 61, 62).
Додайте пропозицію старійшини Балларда до тих, що вже написані на дошці.
Попросіть студентів поміркувати над написаними на дошці способами, як допомогти іншим дізнатися істину. Попросіть їх вибрати один з них, який вони, як відчувають, могли б використати. Попросіть кількох студентів назвати, яку пропозицію вони вибрали і як планують діяти за нею, аби допомогти іншим людям мати правильне уявлення про Церкву. Закличте всіх студентів діяти відповідно до вибраної ними пропозиції, щоб допомогти іншим людям знайти істину.
Попросіть студентів пригадати випадки, коли вони допомогли іншим людям мати правильне уявлення про Церкву. Запросіть кількох студентів поділитися своїм досвідом з класом.
Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 123:13–16. Попросіть решту класу слідкувати за текстом і знайти, що Господь сказав святим про їхні зусилля точно представляти істину іншим людям.
Відповідно до вірша 15, чому святим було сказано не вважати свої зусилля “незначною справою”?
Про який принцип ми можемо навчитися з Господньої поради у вірші 15 про незначні рішення, які приймаємо тепер? (Студенти можуть відповісти різними словами, але вони мають визначити наступний принцип: Наші рішення виконувати, здавалось би, незначні накази Господа, можуть дуже вплинути наше життя у майбутньому).
Як незначне рішення поговорити з кимось про євангелію може мати великі наслідки?
Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 123:17. Нехай клас слідкує за текстом і знайде, як цей вірш стосується істини, написаної раніше на дошці: Господь виконає Свої обіцяння після того, як ми зробимо свою частину. Запропонуйте студентам поділитися їхніми думками з класом.
Чому, на вашу думку, важливо життєрадісно “робити все, що в нашій владі”?
Відповідно до вірша 17, у чому ми можемо бути впевнені, якщо робимо все можливе, щоб виконувати Господні накази? (Студенти можуть відповісти різними словами, але їм слід визначити наступний принцип: Якщо ми робимо все для нас можливе, щоб виконувати Господні накази, тоді ми можемо мати впевненість, що Бог використає всю Свою силу, аби допомогти нам, відповідно до Його волі й розкладу).
Що, на вашу думку, означає, мати впевненість в тому, що Бог використає Свою силу, аби допомогти нам, якщо ми “життєрадісно роб[и]мо все, що в нашій владі”? Що ви можете зробити, аби мати ту впевненість у своєму житті?
Поділіться своїм свідченням про те, що ми можемо бути впевненими, що коли ми зробили все для нас можливе, аби виконати Божі накази, то Він виконає Свої обіцяння.
Святі, які постраждали у шт. Міссурі, прислухалися до поради пророка Джозефа Сміта в Ученні і Завітах 123 й зібрали величезну кількість відомостей про свої переслідування. Далі наведено дві з офіційних заяв, поданих посадовим особам судових органів:
“Генерал Кларк прийшов до Колдуелла зі своїми загонами. Я жила у приблизно двох милях від Фар-Уеста, … поблизу пана Геда Єйла. Певна кількість солдатів генерала Кларка прийшли до будинку пана Єйла, вони зупинилися там на два дні і завдали йому серйозних матеріальних збитків. Вони проломили обидва перекриття в будинку, повбивали домашніх птахів та худобу і підпалили … стіг сіна. Я бачила, як вони підпалили той стіг сіна, який згорів дотла. Вони забирали в пана Єйла стільки кукурудзи для своїх коней, скільки бажали, і, здається, вони витоптали приблизно десять акрів. … Деяка худоба, яку вони застрелили, була кинута гнити на землі. Я також бачила, як у будинок пана Сайруса Деніела прийшли люди з народного ополчення і пограбували його. Я бачила, як вони винесли ліжко, постіль і ще білизну” (Mary K. Miles, в Mormon Redress Petitions: Documents of the 1833–1838 Missouri Conflict, ed. Clark V. Johnson [1992], 496–497; пунктуація, вживання великої літери та правопис відповідають прийнятим нормам).
“Цим я підтверджую, що мій батько зупинився у Хонс-Міллі і жив у наметі в той час, коли там була різанина. Я був у наметі, коли в те місце увійшов загін. Дехто з наших закричав, щоб жінки і діти тікали з наметів. Я побіг у кузню, де був мій батько. Я разом з братом та іншим хлопцем на ім’я Чарльз Меррік заховався під міхи. Мене поранили в стегно, моєму брату розтрощили голову, а інший хлопчик був поранений трьома кулями і помер від цих ран. Мама каже, що минулого місяця мені виповнилося вісім років. Я бачив, як наші вороги стягували з батька чоботи ще до того, як той помер” (Alma Smith, в Mormon Redress Petitions, 537; пунктуація, вживання великої літери та правопис відповідають прийнятим нормам).
Старійшина Роберт Д. Хейлз, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив, як негативні публікації про Церкву можуть допомогти нам в наших місіонерських зусиллях:
Зображення
Старійшина Роберт Д. Хейлз
“Досвід показує, що негативні публікації про Церкву можуть допомогти у досягненні Господніх цілей. У 1983 р. Перше Президентство написало провідникам Церкви: “Протидія може стати можливістю. Серед постійних труднощів, з якими стикаються наші місіонери, є недостатній інтерес до релігійних питань та нашого послання. Така критика викликає … інтерес до Церкви. … Вона надає можливість [членам Церкви] ознайомити з істиною тих, чия увага саме так спрямована на нас” [First Presidency letter, Dec. 1, 1983].
Ми можемо скористатися з таких можливостей багатьма способами: написати приємного листа редактору, поговорити з другом, помістити на блог свій коментар або сказати обнадійливе слово тому, хто принизливо відгукнувся про нас. Ми можемо з любов’ю відповісти тим, хто знаходиться під впливом неправдивої інформації чи упередження. Вони ті, “кого утримують від істини, бо вони не знають, де знайти її” (УЗ 123:12). Я запевняю вас, що така відповідь тим, хто звинувачує нас, ніколи не є слабкістю. Це—сміливість християнина в дії” (“Сміливість християнина—ціна учнівства”, Ensign або Ліягона, лист. 2008, с. 73).
Деякі автори, які пишуть про Церкву та її історію, представляють інформацію поза контекстом або включають неповну істину, що може вводити в оману. Призначення деяких з цих матеріалів—знищити віру в Церкву та в її провідників.
Старійшина Ніл Л. Андерсен, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав про такі випробування нашої віри наступне:
Зображення
Cтарійшина Ніл Л. Андерсен
“Завжди знаходилися люди, які воліли зганьбити Церкву і знищити віру. Сьогодні вони використовують Інтернет.
Деяка інформація про Церкву, якою б вона переконливою не здавалася, є просто неправдивою. Пам’ятаю, як у 1985 році в мій робочий кабінет у Флориді увійшов колега по роботі. У нього в руках була стаття з журналу Time із заголовком “Challenging Mormonism’s Roots” (Оспорення основ мормонізму). У ній говорилося про недавно знайдений лист, нібито написаний Мартіном Гаррісом, зміст якого суперечив розповіді Джозефа Сміта про знаходження пластин Книги Мормона.
Мій колега спитав мене, чи знищить ця нова інформація мормонську Церкву. У статті наводилася цитата слів чоловіка, який говорив, що залишає Церкву через цей документ. Пізніше повідомлялося, що й інші залишили Церкву. Я переконаний, що то було випробуванням їхньої віри.
Кілька місяців потому експерти виявили (і підроблювач у цьому зізнався), що той лист від початку до кінця був підробкою. Я пригадую, як дуже сподівався, що ті, хто залишив Церкву через цей обман, зможуть знайти дорогу назад” (“Випробування вашої віри”, Ensign або Ліягона, лист. 2012, с. 41).
Старійшина Даллін Х. Оукс, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, закликав святих останніх днів уважно оцінювати те, що вони читають про Церкву та її історію і при цьому покладатися на Святого Духа та на свій розум.
Зображення
Старійшина Даллін Х. Оукс
“Оцінка … має відбуватися за двома мірилами—розумовим і духовним.
Що стосується розумового, то, ясно, що читачам і глядачам потрібно бути більш вимогливими, оцінюючи те, що їм повідомляється. …
Для святих останніх днів оцінювання також має й духовне мірило. І це тому, що ми віримо в заяву Моронія про те, що “силою Святого Духа ви можете пізнати правду про все” (Moроній 10:5). Те обіцяння гарантує духовно чутливим читачам, що вони матимуть силу проникливості, яка допомагатиме їм оцінити значення того, про що вони дізнаються.
Стосовно наших духовних сил в оцінюванні, нам потрібно памʼятати, що Дух Господа не буде направляти нас, якщо у нас самих є бажання шукати недоліки. Цей принцип стосується і тих, хто читає, і тих, хто пише. …
Основою наших індивідуальних, особистих свідчень є свідчення Духа, а не будь-яка комбінація або нагромадження історичних фактів. Якщо ми вкорінені у такий спосіб, то перекручення історичних фактів жодним чином не зможе похитнути наші свідчення. Наш Небесний Батько наділив нас розумом і очікує, що ми повною мірою скористаємося ним. Але Він також дав нам Утішителя, Який, за Його словами, поведе нас до істини, і силою Якого ми зможемо знати правду про все. Ось таким є остаточний, провідний принцип для святих останніх днів, які гідні і бажають покладатися на нього” (“Reading Church History”, в Symposium Speeches [symposium on the Doctrine and Covenants and Church history, Aug. 14–16, 1985], 4, 5).
Пророк Джозеф Сміт вірив принципу, що ми повинні робити все для нас можливе, перш ніж зможемо отримати впевненість в Божій допомозі, він і жив за цим принципом. Як записано в Ученні і Завітах 101:86–89, Господь наказав святим подати записи про їхні страждання і переслідування на розгляд урядовців, у т.ч. й президента Сполучених Штатів. 29 листопада 1839 р. пророк Джозеф Сміт та Елайас Хіґбі, суддя, зустрілися з президентом Сполучених Штатів, Мартіном Ван Бʼюреном.
Спочатку Ван Бʼюрен неохоче слухав прохання Пророка. Однак у ході бесіди президент пообіцяв переглянути свою позицію і “відчув співчуття [до мормонів], почувши розповідь про [їхні] страждання” [в History of the Church, 4:40].
Після їхнього візиту до президента Ван Бʼюрена Пророк і Елайас Хіґбі ще два місяці провели на сході, намагаючись знайти підтримку з боку сенаторів та членів палати представників, які могли б підтримати їхню справу [див. History of the Church, 4:40, 43–44]. У лютому 1840 р. вони знову зустрілися з президентом Ван Бʼюреном. Цього разу Ван Бʼюрен не виявив жодного співчуття, яке, можливо, він мав до Церкви. За словами Пророка, президент поставився до нього зневажливо і заявив: “Джентльмени, справа ваша—справедлива, та я нічого не можу зробити для вас. … Якщо я візьму вашу сторону, то втрачу голоси у шт. Міссурі” [в History of the Church, 4:80]” (Arnold K. Garr, “Joseph Smith: Campaign for President of the United States”, Ensign, Feb. 2009, 49).
І хоч президент Сполучених Штатів відмовився допомогти святим, усе ж пророк Джозеф Сміт продовжував шукати допомогу від інших державних діячів. Оскільки Джозеф робив все для нього можливе, він був упевнений, що Бог використає Свою силу, щоб допомогти йому.