Під час конференції Церкви, яка проводилася 25 січня 1832 р., пророк Джозеф Сміт отримав два одкровення, обидва з яких знаходяться в Ученні і Завітах 75. Перше одкровення, записане у віршах 1–22, було надане групі старійшин, які подали свої імена для місіонерського служіння. Господь навчав цих старійшин стосовно їхніх місіонерських обов’язків і призначив їм напарників на місію. Друге одкровення, записане у віршах 23–36, було надане групі старійшин, які хотіли знати волю Господа щодо них. Господь навчав цих старійшин упевнитися, що їхні сім’ї будуть забезпечені, і прийняти покликання проповідувати євангелію.
Господь звертається до тих, хто бажає проповідувати євангелію
За кілька днів до викладання цього уроку, запросіть одного із студентів, який вже отримав покликання на місію, студента, який невдовзі може подати заяву на служіння на місії, або місіонера, який недавно повернувся з місії, допомогти у навчанні щодо того, як ділитися євангелією. Дайте такій особі копію наступного навчального плану, попросіть її дослідити Учення і Завіти 75:1–4 і підготуватися навчати цій частині уроку.
Після духовної думки в класі передайте слово студенту або колишньому місіонеру для навчання тому, що він або вона підготували.
Попросіть одного із студентів прочитати вголос Учення і Завіти 75:1–2. Запропонуйте класу слідкувати, шукаючи до кого Господь звертався у цих віршах.
Запитайте: До кого Господь звертається у цих віршах? (До старійшин, які подали свої імена, щоб виконувати місіонерську роботу).
Скажіть класу, що, фактично, в Ученні і Завітах 75 міститься два об’єднаних одкровення і вони були надані під час конференції Церкви. Перше одкровення було надане групі місіонерів і пояснювало, як вони могли бути більш ефективними у тому, щоб допомагати іншим розуміти їхнє послання.
Попросіть одного із студентів прочитати вголос Учення і Завіти 75:3–4. Попросіть клас слідкувати, щоб знайти Господню пораду старійшинам стосовно їхнього покликання проповідувати євангелію. Ви можете запропонувати студентам позначити те, що вони знайшли у своїх Писаннях.
Запитайте: Відповідно до віршів 3–4, що Господь хотів, аби зробили старійшини, проповідуючи євангелію?
Запросіть кількох студентів пояснити, що, на їхню думку, означають фрази: “йшли і не затримувались”, “не були ледачими” і “трудилися з усією вашою силою”.
Коли члени класу дадуть відповіді, поясніть, чому, на вашу думку, ті, кого покликано проголошувати євангелію, повинні знати одкровення і заповіді, які Господь дав нам, й навчати їм (див. вірш 4).
Запитайте: Чому, на вашу думку, важливо, щоб місіонери Господа служили Йому саме таким чином?
Розкажіть класу, що ви робите (або робили, якщо служили на місії), щоб підготуватися проголошувати євангелію так, як Господь описав в Ученні і Завітах 75:3–4. Завершіть, поділившись своїми думками стосовно того, що студенти можуть робити, щоб ділитися євангелією у такий спосіб у цей час їхнього життя.
Коли студент або колишній місіонер закінчить навчати, напишіть на дошці наступне незавершене речення: Якщо ми вірні у проголошенні євангелії, Господь …
Попросіть студентів подумки прочитати Учення і Завіти 75:5 і знайти обіцяння, які Господь дав тим місіонерам.
Що Господь пообіцяв тим, хто вірно проголошує Його євангелію?
Можливо, вам потрібно буде пояснити, що слово снопи—це зрізане колосся з зерном, яке зв’язане в пучки або снопи. Мати “багато снопів” означає мати рясний врожай.
Якими можуть бути “снопи”, які отримують вірні місіонери, ділячись євангелією? (Снопами можуть бути люди, які сприймають їхнє послання [навернені] і вічні благословення, перелічені у 5-му вірші).
Попросіть студентів підсумувати обіцяння, які містяться в Ученні і Завітах 75:5, закінчивши речення-принцип на дошці. Далі наведено один спосіб, як студенти можуть сформулювати цей принцип: Якщо ми вірні у проголошенні євангелії, Господь благословить нас шаною, славою і вічним життям.
Чому, на ваш погляд, ті, хто вірно проголошує євангелію, отримає такі величні вічні благословення?
Поясніть, що після того, як Господь дав настанови й обіцяння старійшинам, які збиралися служити на місіях, Він об’єднав їх у напарництва і дав кожному напарництву конкретні настанови.
Розділіть студентів на пари. Попросіть одного студента в кожній парі подумки прочитати Учення і Завіти 75:6–12, а іншого—вірші 13–14. Попросіть їх знайти відповіді на наступні запитання, коли вони читатимуть:
До кого звертався Господь?
Яке благословення пообіцяв їм Господь, якщо вони будуть вірними у проголошенні євангелії?
Після того, як студенти прочитають призначені їм вірші, запросіть їх поділитися з їхнім напарником відповідями на запитання, що наведені вище.
Яку додаткову пораду Господь дав Уільяму Е. Маклелліну і Люку Джонсону у віршах 8–11, які можуть допомогти нам ефективно проголошувати євангелію? (Молитися, аби мати Втішителя—Святого Духа,—щоб Він навчав нас, і молитися про силу залишатися вірними).
Яке обіцяння Господь давав кожному з цих напарництв у віршах 11, 13 і 14? (Він буде з ними. Ви також можете порадити студентам позначити ці слова в кожному обіцянні).
Запропонуйте студентам сформулювати принцип, який вони засвоїли з цих віршів. Хоча студенти можуть висловлюватися по-різному, вони мають визначити наступний принцип: Якщо ми вірні у проголошенні євангелії, Господь буде з нами.
Що з пережитого вами або знайомими вам людьми запевнило вас у тому, що Господь буде з тими, хто вірно ділиться Його євангелією з іншими?
Попросіть студентів подумати, що б вони сказали другові або члену сім’ї, яким було важко служити на місії повного дня. Запросіть їх скористатися принципами, про які вони дізналися під час уроку сьогодні, і написати на підтримку того місіонера короткого листа в їхніх зошитах для класних занять або щоденниках для вивчення Писань. Попросіть студентів зазначити у листі те, що можуть робити місіонери, щоб більш вірно проголошувати євангелію, і назвати деякі благословення, які приходять до тих, хто чинить так.
Дайте студентам достатньо часу, щоб написати їхні листи, і попросіть кількох студентів прочитати те, що вони написали.
Підсумуйте Учення і Завіти 75:15–22, пояснивши, що Господь навчав місіонерів благословляти сім’ї тих, хто приймав їх. Він також навчав їх, що слід робити, коли їх не приймають ті, з ким вони діляться євангелією. (Ви можете пояснити, що обтрушування пороху з ніг як свідчення проти тих, хто не приймає місіонерів і їхнє послання, виконується лише в рідких випадках, коли Господь чітко наказує це).
Господь пояснює, як мають підтримуватися сім’ї тих, кого Він покликав служити на місії
Поясніть, що друге одкровення, яке міститься в Ученні і Завітах 75 було надане іншій групі старійшин. Запропонуйте комусь із студентів прочитати вголос Учення і Завіти 75:23 і попросіть клас знайти те, чого бажали знати ці старійшини.
Поясніть, що в перші роки існування Церкви, у багатьох чоловіків, яких було покликано служити на місіях, були дружини й діти, які залежали від їхньої підтримки. Прийняти покликання служити—було великою жертвою для всієї сім’ї. Для багатьох старійшин було природно турбуватися про те, що буде з їхніми сім’ями, якщо вони приймуть покликання проповідувати євангелію далеко від дому.
Попросіть одного із студентів прочитати вголос Учення і Завіти 75:24–28. Попросіть клас знайти настанови Господа старійшинам, яким потрібно було проповідувати євангелію, але у них були сім’ї, про які слід було піклуватися.
Відповідно до 24-го вірша, коли чоловік і батько служили на місії повного дня, хто мав допомагати цій сім’ї?
У 26-му вірші, що Господь скеровував старійшин робити, якщо вони могли знайти місце, де їхнім сім’ям буде надана підтримка?
У 28-му вірші, що сказав Господь тим, чиї обставини не дозволяють їм залишити їхні сім’ї, щоб проголошувати євангелію?
Попросіть одного із студентів прочитати вголос Учення і Завіти 75:29. Попросіть клас знайти пораду, яку Господь дав всім цим чоловікам. Можливо, корисним буде пояснити, що ледар—це людина, яка не хоче працювати.
Яку фразу у 29-му вірші могли б ви використати, щоб підсумувати пораду Господа старійшинам, які могли служити на місії, і тим, кому потрібно було залишитися вдома, щоб піклуватися про свої сім’ї? (“Нехай кожна людина буде старанною в усьому”. Впевніться, що студенти розуміють, що ця фраза стосується всіх нас, і що Господь наказує нам бути старанними в усьому).
Що означає бути старанними в усьому? (Бути послідовними, наполегливими, уважними і працьовитими).
Господь призначає старійшин служити напарниками на місії
Підсумуйте Учення і Завіти 75:30–36, пояснивши, що в кінці цього одкровення, Господь призначає більше місіонерських напарництв.
Завершіть цей урок, запросивши студентів написати, що вони можуть робити сьогодні, щоб бути більш старанними в їхньому служінні Господу. Попросіть одного чи двох студентів поділитися своїми думками і свідченнями про принципи, які обговорюються в класі сьогодні.
Коментарі та довідковий матеріал
Учення і Завіти 75:6–12. Відповідь Уільяма Е. Маклелліна на покликання проголошувати євангелію
29 жовтня 1831 р. Уільям Е. Маклеллін отримав покликання служити на місії на сході Сполучених Штатів, а Сем’юела Г. Сміта було покликано його напарником (див. УЗ 66:5–8). Уільям Е. Маклеллін прийняв покликання; однак він закінчив свою місію раніше і повернувся в Кертленд, шт. Огайо, наприкінці грудня 1831 р.
Як сказано в Ученні і Завітах 75:6–13, Господь докорив Уільяму Е. Маклелліну за його ремствування, відмінив покликання служити у східних штатах і покликав Орсона Гайда замінити його в якості напарника Сем’юела Сміта. Однак Господь милостиво дав інше покликання брату Маклелліну проголошувати євангелію на півдні Сполучених Штатів разом з Люком Джонсоном в якості його напарника. Брат Маклеллін прийняв покликання служити, але після цього не був вірним. Невдовзі він заявив, що надто хворий, щоб продовжувати свою місію. Залишивши свою місію, він вирушив до Гайраму, шт. Огайо і одружився з Емілін Міллер.
Відслуживши ще кілька місій, і прослуживши деякий час членом Кворуму Дванадцятьох Апостолів, Уільям Е. Маклеллін був відлучений від Церкви 11 травня 1838 р., коли визнав, що він вже не молиться і не виконує заповіді.
Обтрушування або очищення пороху з чиїхось ніг є свідченням проти тих, хто відмовляється приймати євангелію (див. УЗ 24:15; 60:15; 84:92; 99:4). Президент Джозеф Філдінг Сміт пояснював:
Зображення
Президент Джозеф Філдінг Сміт
“Коли наш Господь послав своїх учнів проголошувати послання євангелії, Він настановив їх обтрушувати порох з їхніх ніг як свідчення проти тих, хто протистояв їм. Таким же чином … Господь навчав старійшин, що вони мають такий самий привілей. … Очищення їхніх ніг, чи то омиванням, чи витиранням пороху, буде записане на небесах як свідчення проти злочестивих. Однак ця дія не повинна була виконуватися в присутності кривдників, “щоб не роздратувати їх, але таємно; і омий ноги свої як свідчення проти них у день суду” [УЗ 60:15]. Місіонери Церкви, які вірно виконують свій обов’язок, мають зобов’язання залишати своє свідчення всім, з ким вони спілкуються у своїй роботі. Воно буде свідченням на суді проти тих, хто відкидає послання” (Church History and Modern Revelation, 2 vols. [1953], 1:223; див. також Коментарі та довідковий матеріал до УЗ 24:15 у 31-му уроці).
Витирання пороху з ніг людини слугує свідченням проти тих, хто повністю відкидає повноважних слуг Господа. Воно виконується лише в рідких випадках, коли Господь чітко повеліває зробити це. Ця дія також слугує свідченням про те, що їх не прийняли, і що ті, хто проповідував їм євангелію, більше не відповідають за них перед Господом.