Після вигнання святих із шт. Міссурі вони перетворили болотисту місцевість біля річки Міссісіпі в місто Наву, місце краси. З 1839 по 1846 рік в Наву, шт. Іллінойс, знаходилося Головне управління Церкви. Тут було організовано Товариство допомоги, і з Головного управління Церкви в Наву поширилася місіонерська робота по всьому світу.
Примітка: Цей урок надає двом студентам можливість навчати клас. Виберіть двох студентів за кілька днів до цього і дайте їм копії призначених частин, щоб у них був час підготуватися.
Нагадайте студентам, що святі були вигнані зі шт. Міссурі взимку 1838–1839 р., коли Джозеф Сміт був увʼязнений у тюрмі в Ліберті.
Що, на вашу думку, могли відчувати святі, коли їх виганяли зі шт. Міссурі? (Серед відповідей може бути така: святі роздумували, куди їм слід іти).
Поясніть, що після свого вигнання зі шт. Міссурі вони знайшли собі прихисток у Квінсі, шт. Іллінойс, та інших невеликих населених пунктах. Попросіть студентів знайти Квінсі на карті 6 (“Рух Церкви на захід”) в розділі “Карти до Історії Церкви” в їхніх Писаннях. 15 квітня 1839 р. Джозефу Сміту й тим, хто був разом з ним увʼязнений, повідомили, що їх переведуть в інше місце. На шляху до нового місця їхні охоронці дозволили їм втекти, усвідомлюючи, що тримати їх довше несправедливо. Приблизно через два тижні Джозеф Сміт повернувся до своєї сімʼї, що була у Квінсі. Під керівництвом Джозефа Сміта Церква придбала землю по обидва боки річки Міссісіпі на північ від Квінсі. На заході річка протікала територією шт. Айова, а на сході—територією шт. Іллінойс. Нове Головне управління Церкви святі тепер мали в шт. Іллінойс, у місці, що називалося Коммерс, яке вони перейменували на Наву.
Запропонуйте першому студенту вийти до дошки і провести короткий урок про заснування Наву.
Перший студент-учитель: Святі перетворили Коммерс, шт. Іллінойс, в Наву—місце краси.
Напишіть на дошці таке запитання: Які з теперішніх обставин у вашому житті є важкими або неприємними? Дайте студентам час на обдумування цього запитання.
Запропонуйте студентам, щоб вони, дізнаючись про заснування святими Наву, шукали ідеї, як вони можуть справлятися з важкими або неприємними обставинами.
Поясніть, що члени Церкви змінили назву невеличкого поселення, що називалося Коммерс, на Наву, що гебрейською означає прекрасний.
Попросіть когось зі студентів прочитати наведений далі опис тієї місцевості, якою вона була в 1839 р., коли туди прибули перші святі. Попросіть клас послухати й подумати, як би вони сприйняли ту місцевість.
Коли святі прибули в місцевість, яку вони назвуть Наву, земля там була переважно болотистою, що кишіла комарами. Ці комари переносили хворобу, що називалася малярією й викликала високу температуру, лихоманку і могла призвести до смерті. Багато святих заразилося й захворіло. Деякі хворі були настільки слабкими, що ледь волочили ноги, намагаючись допомогти одне одному, дехто й помер. (Див. Історія Церкви в Повноті часів. Посібник для студента, 2-ге видання, [Посібник Церковної системи освіти, 2003], cc. 231–233).
Чи назвали б ви це місце прекрасним? Чому, на вашу думку, пророк Джозеф Сміт вирішив назвати це болотисте місце прекрасним?
Попросіть когось зі студентів прочитати вказані далі абзаци, де пояснено, як відреагували святі на труднощі, з якими зіштовхнулися у місці, яке мало стати їхнім домом.
Джозеф Сміт також захворів на малярію, але 22 липня 1839 р., після кількох днів хвороби, він піднявся й був сповнений Духом Божим. Він благословив багатьох хворих поблизу свого дому. Наприклад, Джозеф підійшов до намету, що належав члену Церкви на імʼя Генрі Ґ. Шервуд, той вже був на порозі смерті. Коли Пророк наказав йому піднятися й вийти з намету, брат Шервуд послухався і був зцілений.
Джозеф перебрався на інший берег річки, в Айову, і там продовжив благословляти хворих. Коли Джозеф збирався вже повернутися на той берег, назад в Іллінойс, один чоловік, який не належав до Церкви, запитав Пророка, чи не міг би він благословити двох його малят-близнюків, які знаходилися приблизно за дві милі звідти. “Джозеф відповів, що піти він не може, але він дав Уілфорду Вудраффу червоний шовковий носовик і сказав, щоб той благословив дітей, пообіцявши, що коли він цим носовиком обітре їхні обличчя, вони будуть зцілені” (Історія Церкви в Повноті часів, сс. 230–231). Уілфорд виконав це, і діти були зцілені. Уілфорд назвав той день “днем Божої сили” (Wilford Woodruff Journals, July 22, 1839, процитовано в Історія Церкви в Повноті часів, с. 231).
Незважаючи на таке виявлення віри й сили в той день, хвороба тривала серед святих ще кілька наступних місяців. Але вони продовжували турбуватися одне про одного і працювати над будівництвом свого нового дому. Вони рили канави для стоку води з боліт у річку, завдяки цьому земля стала більш придатною для життя на ній, а також значно менше стало комарів. Зрештою вони побудували багато домів та інших будівель, у т.ч. й храм Наву, який дехто вважав одним з найкращих споруд у країні.
Як “день Божої сили” 22 липня 1839 р. допомагає вам мати більше віри в Господа?
Як святим вдалося зробити Наву прекрасним місцем.
Чого ми можемо навчитися з їхнього прикладу?
Після того як студенти обговорять, який приклад важкої праці у побудові Наву подали святі, поставте наступне запитання:
Що може відбутися, якщо ми прагнемо покращити свої обставини?
Коли студенти відповідатимуть, напишіть на дошці наступний принцип: Якщо ми прагнемо покращити свої обставини, то ми також покращуємо і себе. Запропонуйте студентам поділитися досвідом, що ілюструє цей принцип. Ви також можете поділитися власним досвідом і свідчити про цей принцип. Закличте клас шукати сьогодні нагоди покращити їхні обставини.
Другий студент-вчитель: Організовано Товариство допомоги
Примітка: До уроку попросіть когось із Товариства допомоги (наприклад, члена вашої сімʼї чи подругу) розказати вам, як саме Товариство допомоги дало їй можливості брати участь у Господній роботі і благословило її життя. Можете записати те, про що ви від неї дізналися.
Запропонуйте студентам подумати про жінок з Писань, якими ви захоплюєтеся. Попросіть, щоб вони розказали одне одному про цю жінку і чому вони нею захоплюються. Після того як пари обговорять це, поясніть, що жінки в Наву були великою силою у просуванні Господньої роботи вперед.
Поясніть, що в 1842 р. кілька жінок зібралися в Наву, щоб обговорити, як вони могли б допомогти у побудові храму Наву. Вони організували товариство й написали його статут та правила, якими мали керуватися у своїй роботі. Вони представили ці статут і правила пророку Джозефу Сміту, який сказав, що ті були “найкращими з усіх, які він бачив”. А потім він сказав, що Господь мав “для них дещо краще, ніж письмова конституція”. Він запросив їх зустрітися з ним наступного тижня, коли він “організу[вав] жінок під керівництвом священства на взірець священства” (Sarah M. Kimball, “Auto-biography”, Woman’s Exponent, Sept. 1, 1883, 51; процитовано в Дочки в Моєму Царстві: Історія і спадок Товариства допомоги [2011], с. 12). Цією організацією було Товариство допомоги.
Першим генеральним президентом Товариства допомоги було покликано Емму Сміт. Елайза Р. Сноу, секретар Товариства допомоги в Наву, а пізніше другий генеральний президент Товариства допомоги, навчала: “Хоч це Товариство [Товариство допомоги] має таку сучасну назву, однак сама ця інституція є давньою за походженням. Нам було сказано [пророком Джозефом Смітом], що така сама організація існувала в церкві в давнину” (“Female Relief Society”, Deseret News, Apr. 22, 1868, 1; див. також Дочки в Моєму Царстві,с. 7).
Що ми можемо дізнатися про Товариство допомоги зі слів Елайзи Р. Сноу? (Коли студенти відповідатимуть, напишіть на дошці таку істину: Товариство допомоги є натхненною складовою Відновлення Церкви Ісуса Христа).
Чому, на вашу думку, нам важливо розуміти цю істину сьогодні?
Попросіть когось зі студентів прочитати наступне про цілі Товариства допомоги:
“Товариство допомоги було засновано, щоб допомагати дочкам Бога підготуватися до благословень вічного життя. Цілями Товариства допомоги є збільшення віри й особистої праведності, зміцнення сімей і домівок, а також надання допомоги шляхом пошуку нужденних і допомоги їм” (Дочки в Моєму царстві, с. xi).
Розкажіть класу про розмову, яку ви мали з членом Товариства допомоги, а також ваші думки з приводу того, про що ви дізналися. Завершіть власним свідченням про принцип, який ви написали на дошці.
Місіонерська робота поширюється на землі
Подякуйте студентам, які навчали. Аби допомогти студентам краще розібратися, як зростала Церква в період Наву, поставте такі запитання:
З допомогою чого можна погасити вогонь?
З допомогою чого можна дати вогню розгорітися?
Джозеф Сміт порівняв роботу Бога з вогнем. На вашу думку, переслідування, яких зазнали святі у шт. Міссурі, були як вода, що почала гасити роботу Бога, чи як пальне, яка ще більше розпалює вогонь? Чому?
Попросіть когось зі студентів прочитати вголос наведені далі слова пророка Джозефа Сміта з листа, написаного 1 березня 1842 р. до редактора газети на імʼя Джон Вентворт:
Зображення
Пророк Джозеф Сміт
“Переслідування не зупинили просування істини, але тільки плеснули оливи у вогонь. …
Прапор Істини було піднято; жодна нечиста рука не може зупинити прогрес цієї роботи. Нехай вирують переслідування, нехай об’єднуються погромники, нехай збираються армії, нехай зводиться наклеп, але істина Божа просуватиметься вперед сміливо, благородно і незалежно, доки не проникне на кожний континент, відвідає кожний край, пронесеться кожною країною і зазвучить у кожному вусі, доки цілей Бога не буде досягнуто і Великий Єгова не скаже, що роботу виконано” (Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт, с. 450).
Що ми можемо дізнатися з цих слів? (Студенти можуть назвати багато істин, але наголосіть на такій: Ніщо по всій землі не може зупинити просування Божої роботи. Напишіть цю істину на дошці).
Поясніть, що коли Джозеф Сміт записав це одкровення, Господь вже почав покликати місіонерів проповідувати євангелію в різних країнах. Завдяки цьому тисячі людей—перш за все у Великій Британії—було охрищено. Нові члени Церкви принесли в Церкву велику силу, багато хто з них приїхав, щоб приєднатися до святих в Наву.
Аби проілюструвати цю істину на дошці, попросіть чотирьох волонтерів взяти участь в рольовій грі, щоб розказати про один випадок, що стався з Уілфордом Вудраффом, який проповідував євангелію в Герефордширі в 1840 р. Роздайте волонтерам такі ролі: Уілфорд Вудрафф, священик, констебль і оповідач. Дайте кожному волонтеру копію поданого далі сценарію, щоб користуватися ним під час рольової гри:
Уілфорд Вудрафф (говорить сам до себе):Ух! Це в мене сьогодні вже друга проповідь. Сьогодні, після зборів увечері, вважай, більше тисячі людей почує Господнє послання.
Священик (стоїть біля протилежної стіни, розмовляючи з констеблем):Констеблю, цього мормонського проповідника негайно слід зупинити. Сьогодні лише пʼятнадцять чоловік було на моїй службі. П’ятнадцять! Припускаю, інші ходили на одну з його проповідей. Я не можу дозволити, щоб на моїх службах людей ставало менше й менше, а слухачів мормона ставало більше й більше. Я хочу, щоб ви заарештували його і поклали край його роботі.
Констебль:Зроблю, що можу.
ОповідачКоли того вечора старійшина Вудрафф піднявся, щоб промовляти на зборах, у двері ввійшов констебль.
Констебль (тепер говорить до Уілфорда Вудраффа):Вибачте, сер. Я—констебль і посланий священиком місцевої парафії з наказом заарештувати вас.
Уілфорд Вудрафф:За який злочин?
Констебль:За проповідування людям.
Уілфорд Вудрафф:Я можу вас запевнити, що у мене є дозвіл для проповідування євангелії людям, як і в того священика. Якщо ви посидите тут, то я поговорю з вами більше про це після зборів, а тепер я повинен починати … (робить вигляд, що промовляє до класу)
ОповідачКонстебль бере стілець, на якому перед цим сидів старійшина Вудрафф, і сидить поряд зі старійшиною Вудраффом, поки той більш як годину проповідує євангелію. Старійшина Вудрафф розказав про той випадок:
Уілфорд Вудрафф:Сила Бога зійшла на мене, Дух наповнив приміщення і люди були переконані тим, що почули.
Оповідач:Наприкінці зборів старійшина Вудрафф запропонував присутнім охриститися.
Уілфорд Вудрафф:Я запросив усіх, хто бажав отримати відпущення своїх гріхів і приєднатися до Господньої відновленої Церкви, увійти сьогодні у води хрищення.
Констебль (піднімається зі стільця і каже Уілфорду Вудраффу):Містер Вудрафф, я хотів би охриститися.
Оповідач:Констебль був охрищений того ж дня, а разом з ним чотири проповідники та ще двоє людей. Констебль повернувся до священика і пояснив ситуацію.
Констебль (говорить до священика):Якщо ви хочете, щоб містера Вудраффа заарештували, то ви повинні зробити це самі, бо я послухав його винятково істинну проповідь про євангелію, і такої проповіді я ніколи не чув у своєму житті.
Оповідач:Тоді священик послав на збори двох чиновників зʼясувати, що ж проповідує старійшина Вудрафф. Вони також переконалися в істині послання, з яким звертався старійшина Вудрафф, і теж були охрищені. Більше той священик нікого вже не посилав на проповіді старійшини Вудраффа.
Адаптовано з Wilford Woodruff, Leaves from My Journal [1881], 80–81).
Коли волонтери закінчать рольову гру, поставте класу такі запитання:
Як цей випадок зі старійшиною Вудраффом ілюструє той принцип, що хід Божої роботи ніщо не може зупинити?
Як пророцтво Джозефа Сміта про хід Божої роботи збувається сьогодні? Що ви відчуваєте стосовно участі в цій роботі?
Що ви можете робити, аби допомогти поширювати Божу роботу серед всіх людей? (Ви можете попросити студентів дати відповіді на це запитання у своїх зошитах для класних занять або щоденниках для вивчення Писань).
Скажіть, що на наступних уроках студенти більше дізнаються про важливі події, що відбулися, та принципи, які були засвоєні, в період з 1839 по 1846 рік, коли Головне управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів знаходилося в Наву. Свідчіть про принципи, які обговорювалися сьогодні у класі, і попросіть студентів діяти відповідно до вивченого.
Коментарі та довідковий матеріал
Вихід святих зі шт. Міссурі
“Місяці після залишення Фар-Уеста, [Міссурі], стали суворим випробуванням для керівництва Церкви. Усе Перше Президентство—Джозеф Сміт, Сідні Рігдон і Гайрум Сміт—знаходилося у вʼязниці. Лави Кворуму Дванадцятьох Апостолів порідшали. Девід У. Петтен загинув у сутичці біля Крукид-рівер, Парлі П. Пратт сидів у вʼязниці, а його брат Орсон перебував з групою святих у Сент-Луїсі. Томас Б. Марш, Уільям Сміт та Орсон Хайд були налаштовані проти Церкви, тож допомоги від них годі було й чекати. Тому відповідальність за вдоволення потреб Церкви взимку 1838–1839 року і долю всього переїзду із шт. Міссурі у шт. Іллінойс, в основному, лягла на плечі Бригама Янга і Гебера Ч. Кімбола. У грудні 1838 р. в апостольство було покликано Джона Тейлора. А у квітні апостолами стали також Уілфорд Вудрафф і Джордж А. Сміт; у цей критичний час зроблене ними стало неоціненною допомогою” (Історія Церкви у Повноті часів. Посібник для студента, 2-е вид. [Посібник Церковної системи освіти, 2003], сс. 224–225).
26 січня 1839 р. Бригам Янг сформував “комітет з переїзду”, щоб полегшити їхнє масове переселення.
“Усю зиму й весну цей комітет збирав харчі, одяг і транспорт для бідних. За офіційно прийнятим рішенням майже чотириста святих останніх днів зобовʼязалися передати все своє майно у розпорядження цього “комітету з переїзду”, щоб “надати засоби для відʼїзду з цього штату бідним і немічним, яких буде визнано гідними, допоки не залишиться жодного бажаючого виїхати зі штату”’ [в History of the Church, 3:251]. …
Умови на середину лютого склалися такі, що святі почали масово мігрувати. Були придбані, хоч і не найкращі, фургони й запряжки, заготовлені запаси провізії на час тривалого переїзду; на той час поліпшилась і погода. Та все ж біженцям було нелегко залишати шт. Міссурі. Багато людей продавали своє коштовне майно та землі за неймовірно низькими цінами, аби тільки мати за що втекти зі штату” (Історія Церкви в Повноті часів, с. 225).
Досвід Уілфорда Вудраффа на місії в Англії
Служачи на місії в Англії, Уілфорд Вудрафф відчув натхнення від Духа залишити місце, де він проповідував, і вирушити в іншу частину Англії. Старійшина Вудрафф прибув до Герефордшира, де знайшов багато душ, які були готові отримати відновлену євангелію. “Завдяки зусиллям Уілфорда Вудраффа та інших на території трьох графств—Герефорд, Вустер і Глостер—було навернено майже тисячу вісімсот осіб. … Згадуючи той надзвичайний період свого життя, Уілфорд Вудрафф писав: “Уся історія цієї Герефордширської місії показує, як важливо прислухатися до тихого і лагідного голосу Духа Божого та одкровення Святого Духа. Люди молилися про світло й істину, і Господь послав нас до них” [в Matthias F. Cowley, ed., Wilford Woodruff (1979), 120]” (Історія Церкви в Повноті часів, Посібник для студента, 2-е вид. [Посібник Церковної системи освіти, 2003], с. 245).
Розвиток доктрини в Наву та навколишній місцевості
Господь відкрив “багато великого і важливого стосовно Царства Божого” (Уложення віри 1:9) з 1839 по 1846 р., коли Головне управління святих знаходилося в Наву. Цей період постійного отримання одкровень тривав, коли святі трудилися над будівництвом храму Наву, в якому Господь пообіцяв відкрити обряди та знання, що “приховувалося ще до заснування світу” (УЗ 124:41). У цей час Господь відкрив обряди хрищення за померлих, храмового ендаументу і запечатування шлюбу. Також Він більше відкрив про природу Божества (див. УЗ 130:22). У період з 1842 по 1844 р. пророк Джозеф Сміт написав Уложення віри та опублікував книгу Авраама, яка прояснювала важкі для розуміння уривки в інших текстах Писань та відкривала істини євангелії Ісуса Христа, які раніше були або невідомими, або мало зрозумілими. Пророк також передав ключі царства Кворуму Дванадцятьох Апостолів, щоб вони були підготовлені вести Церкву після його смерті.
Президент Хінклі сказав про ще одну важливу подію, яка відбувалася у звʼязку з будівництвом храму Наву:
Зображення
Президент Гордон Б. Хінклі
“Ця будівля [храм Наву] мала стосуватися справ вічності. Цей храм мав стояти як свідок для всіх, хто буде дивитися на нього, що ті, хто будували його, мали цілковиту віру і впевнене знання, що могила—це не кінець і що душа—безсмертна й продовжує своє зростання. Пророк у березні того року, коли він загинув—у 1844 р.,—пояснив цю доктрину під час дивовижної промови, з якою він звернувся в гаю, що був на схилі храмового пагорба. Текст тієї промови став важливим доктринальним документом в теології Церкви. Він відомий як проповідь з приводу смерті Кінга Фоллетта” (“Nauvoo’s Holy Temple”, Ensign, Sept. 1994, 62).
У проповіді з приводу смерті Кінга Фоллетта, яку він виголосив на похороні чоловіка на імʼя Кінг Фоллетт, пророк Джозеф Сміт пояснив, що до свого народження на землі ми жили з Небесним Батьком і що Бог встановив закони, які дозволяють нам розвиватися:
Зображення
Пророк Джозеф Сміт
“Сам Бог, опинившись посеред духів і слави, будучи більш розумним, відчув за належне запровадити закони, завдяки яким інші зможуть мати привілей розвинутися до Його рівня. Наш родинний зв’язок з Богом відкриває нам можливість просуватися в знанні. Він має повноваження запроваджувати закони, щоб наставляти менших розумів, щоб вони могли бути з Ним піднесені” (Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт [2007], с. 211).
Джозеф Сміт також пояснив, яким є наш потенціал як дітей Бога:
Зображення
Пророк Джозеф Сміт
“Отже у цьому полягає вічне життя—пізнати єдиного мудрого і правдивого Бога, і ви самі повинні навчитися бути богами, царями і священниками Богові, … просуваючись від одного малого ступеня до іншого, від малої здатності до великої, від благодаті до благодаті, від піднесення до піднесення, доки ви не отримаєте воскресіння померлих і не зможете жити у вічному паланні, і посісти у славі, як і ті, хто отримав престол вічної сили і слави.
… [Померлі праведники] піднімуться знову, щоб жити у нескінченному паланні безсмертної слави, щоб не тужити, не страждати і більше не помирати, але вони будуть спадкоємцями Бога і співспадкоємцями з Ісусом Христом. Що це означає? Успадкувати ту ж силу, ту ж славу і те ж піднесення, доки ви не дійдете стану бога і не досягнете престолу вічної сили і влади, як і попередники” (Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт, с. 222).