Улітку 1838 р. у святих були великі фінансові труднощі, коли вони взялися встановлювати Церкву на півночі шт. Міссурі. Пророк Джозеф Сміт шукав скерування від Господа, і 8 липня 1838 р. він отримав одкровення, записані в Ученні і Завітах 119 та 120. У цих одкровеннях Господь навчав закону десятини й уповноважив деяких провідників Церкви визначати, як мають використовуватися фонди десятини.
Попросіть когось зі студентів прочитати вголос наведені далі слова Президента Гордона Б. Хінклі:
Зображення
Президент Гордон Б. Хінклі
“Жінка із Сан-Пауло, Бразилія, … працювала, щоб забезпечувати свою сім’ю. Я скористаюся її власними словами, розповідаючи цю історію. Вона каже:
“В університеті, в якому я навчалася, було правило, що забороняло студентам, котрі мали фінансову заборгованість, складати тести. …
Я пам’ятаю час, коли … стикнулася з серйозними фінансовими труднощами. … Підрахувавши свій місячний бюджет, я зрозуміла, що у мене не вистачить грошей, щоб сплатити десятину і оплатити навчання. Мені доведеться вибрати щось одне. Тестування, яке відбувається раз на два місяці, починалося наступного тижня, і якщо я пропущу його, то мені не зарахується цілий навчальний рік. В мені йшла страшенна боротьба. … Попереду було болюче рішення, і я не знала, як вдіяти” (“Ми ходимо з вірою”, Ліягона, липень 2002, с. 73).
Що ви могли б сказати комусь у подібній ситуації?
Попросіть когось зі студентів прочитати продовження цієї розповіді:
Зображення
Президент Гордон Б. Хінклі
“Це почуття поглинало мою душу і залишалося зі мною [протягом кількох днів]. Саме тоді я згадала, що коли христилася, погодилася жити за законом десятини. Я взяла на себе це зобов’язання не перед місіонерами, а перед моїм Небесним Батьком. У цей момент біль почав зникати, поступаючись місцем приємним почуттям рівноваги та рішучості. …
Того вечора, коли я молилася, то попросила Господа пробачити мою нерішучість. У неділю … я … з величезною радістю віддала свою десятину і пожертвування. То був особливий день. Я відчувала щастя і спокій всередині, а також у стосунках з Небесним Батьком” (“Ми ходимо з вірою”, с. 73).
Попросіть студентів подумати, що б вони зробили в такій ситуації. Попросіть студентів, щоб вони, вивчаючи сьогодні Писання, знайшли принципи, які можуть допомогти їм у подібних ситуаціях.
Поясніть, що на початку 1837 р. Церква, як і багато її членів, мала великі фінансові труднощі. Ці фінансові проблеми були викликані економічною кризою в країні, насильством зловмисників у Міссурі та Огайо, що змусило святих залишити свої будинки, та небажанням декого зі святих жити за законом посвячення. На 1838 р., коли більше святих збиралося в окрузі Колдуелл, шт. Міссурі, Церкві потрібні були гроші, щоб виконати те, що наказав їм зробити Господь, наприклад, побудувати храм у Фар-Уесті. Єпископи в Огайо і Міссурі заохочували святих приносити свої десятини й пожертвування у комору.
Попросіть когось зі студентів прочитати вголос вступ до Учення і Завітів 119. Нехай клас слідкує за текстом і знайде, про що Джозеф Сміт просив у той час.
Про що запитав Джозеф Сміт Господа?
Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 119:1–4. Запропонуйте класу слідкувати за текстом і знайти відповідь Господа на прохання Джозефа Сміта.
Що таке десятина, відповідно до 4-го вірша? (Студенти мають визначити наступну заповідь: Господь наказує нам платити Йому одну десяту з нашого доходу в якості десятини. Ви можете написати цю заповідь на дошці).
Аби допомогти студентам зрозуміти значення слова прибуток у 4-му вірші, попросіть одного зі студентів прочитати вголос наступне висловлювання Президента Говарда В. Хантера:
Зображення
Президент Говард В. Хантер
“Закон можна сформулювати просто: це “одна десята всього свого прибутку”. Прибуток означає дохід, компенсацію, приріст. Це заробітна плата людини, прибуток від ведення якогось бізнесу, приріст того, що росте чи виробляється, або прибуток, який отримує людина з будь-якого іншого джерела. Господь сказав, що це закон “назавжди”, як це було і в минулому” (in Conference Report, Apr. 1964, 35).
Що ви дізнались з наказу Господа святим платити десятину в той час, коли їм було важко це робити?
Чому сплата десятини є виявом віри?
Аби допомогти студентам зрозуміти, як сплачувати десятину, покажіть бланк “Десятина та інші пожертвування”. Попросіть студентів уявити, що вони щойно заробили невелику суму грошей. Запропонуйте одному зі студентів назвати якусь суму.
Яку десятину потрібно заплатити з тієї суми грошей?
Запишіть суму десятини у відповідному місці на бланку і поставте таке запитання:
Якщо ми розподілимо 10 відсотків нашого доходу серед різних категорій пожертвувань на бланку, то чи сплатимо ми повну десятину? (Пересвідчіться в тому, що студенти розуміють, що 10 відсотків їхнього доходу потрібно вписати в категорію десятина. Будь-які пожертвування, які вони роблять до інших фондів, вносяться додатково до тих 10 відсотків).
Розділіть студентів на пари. Попросіть їх пояснити одне одному, як вони розуміють те, як використовуються фонди десятини. Після цього запросіть їх прочитати пояснення Господа в Ученні і Завітах 119:2.
Для чого використовуються фонди десятини відповідно до 2-го вірша? (Десятина використовується для “будівництва [Господнього] дому” [будівництва храмів] і для “закладення основ Сіону і для священства” [фінансування інших аспектів Господньої роботи, наприклад: будівництво і утримування домів зборів, переклад та видання Писань і підтримку місіонерської та сімейно-історичної роботи по всьому світу]. Ви можете зазначити, що сьогодні Церква не має боргів. Напишіть на дошці таку істину: Фонди десятини використовуються на будівництво храмів і виконання Господньої роботи).
Запросіть двох студентів до участі в інсценуванні. Доручіть одному студенту зіграти роль вірного члена Церкви, а другий студент нехай зіграє роль людини, яка не належить до Церкви. Дайте другому студенту аркуш паперу, на якому буде таке запитання: Я чув, що ти віддаєш 10 відсотків твого доходу своїй церкві. Навіщо ти це робиш?
Попросіть другого студента прочитати вголос це запитання і запросіть першого студента відповісти. Після інсценування запитайте клас, як би вони відповіли. Зазначте, що на це запитання може бути багато хороших відповідей.
Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 119:6–7. Попросіть клас знайти, що досягається завдяки виконанню закону десятини.
Відповідно до 6-го вірша, що відбувається завдяки послуху закону десятини? (Земля Сіону освячується для Господа).
Щоб допомогти студентам зрозуміти цей вірш, поясніть, що освятитися означає стати вільним від гріха—чистим, незплямованим і святим завдяки Спокуті Ісуса Христа. Крім того, нагадайте студентам, що Сіон—це більше, ніж фізичне місце; це люди, які “чисті серцем” (УЗ 97:21).
Попросіть студентів своїми словами підсумувати результати послуху закону десятини. Студенти можуть формулювати свої відповіді різними словами, але вони мають визначити такий принцип: Сплата десятини освячує нас як окремих людей і як Церкву). Напишіть цей принцип на дошці. Ви можете запропонувати студентам записати його на полях своїх Писань.
Аби допомогти студентам зрозуміти й відчути важливість цього принципу, попросіть їх відповісти на одне з наступних запитань у своїх зошитах для класних занять або у щоденниках для вивчення Писань:
Як сплата десятини допомогла вам бути освяченими?
Як саме, на вашу думку, сплата десятини допомогла б комусь бути освяченим?
Дайте студентам достатньо часу і запропонуйте кільком з них пояснити те, що вони написали. Ви також можете поділитися своїм власним досвідом та свідчити про закон десятини.
Господь організовує раду для використання коштів десятини
Попросіть когось зі студентів прочитати вголос вступ до Учення і Завітів 120. Попросіть клас стежити за текстом і знайти, для чого було дано це одкровення.
Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 120:1. Попросіть клас слідкувати за текстом і знайти, кого вибрав Господь у цю раду, яка вирішує, як використовувати кошти десятини.
Хто вирішує, як мають використовуватися кошти десятини?
Ви можете пояснити, що рада, згадана в Ученні і Завітах 120, має відповідальність наглядати за всіма платежами й витратами для всієї Церкви. Ця рада тепер відома як рада з використання коштів десятини і складається з Першого Президентства, Кворуму Дванадцятьох Апостолів та Верховного єпископату.
Відповідно до Учення і Завітів 120:1, як члени цієї ради мають вирішувати, як саме використовувати кошти десятини? (Спасителевим “власним голосом до них”. Іншими словами, через одкровення).
Запропонуйте студентам узагальнити своїми словами, чого навчає це одкровення про напрямки використання коштів десятини. (Хоч студенти можуть висловити свої думки різними словами, однак вони мають визначити такий принцип: Господь керує використанням коштів десятини через Своїх вибраних слуг).
Аби допомогти студентам зрозуміти, як цей принцип діє в Церкві сьогодні, поясніть, що кожний приход або кожна філія передає зібрані кошти десятини в Головне управління Церкви. Місцеві провідники не вирішують, як використовувати ці священні кошти. Рада з використання коштів десятини приймає свої рішення під керівництвом Господа.
Президент Гордон Б. Хінклі говорив про те, з якою глибокою повагою рада з використання коштів десятини ставиться до коштів десятини:
Зображення
Президент Гордон Б. Хінклі
“Я тримаю в комоді, що за моїм письмовим столом, вдовину лепту, яку мені дали в Єрусалимі багато років тому, як нагадування, постійне нагадування про святість коштів, з якими ми маємо справу. Ці кошти—від вдови, вони—її жертвування, як і десятини багача, і вони повинні використовуватися дбайливо і розсудливо для цілей Господа. Ми ставимося до них дбайливо, зберігаємо їх, і намагаємося в кожний можливий спосіб слідкувати за тим, щоб вони використовувалися для поширення Його роботи та удосконалення людей” (“This Thing Was Not Done in a Corner”, Ensign, Nov. 1996, 50).
Попросіть студентів поділитися їхніми думками або свідченнями про закон десятини.
Старійшина Роберт Д. Хейлз, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив деякі з духовних цілей, заради досягнення яких ми сплачуємо десятину:
Зображення
Старійшина Роберт Д. Хейлз
“Основа завбачливого життя—це закон десятини. Основне призначення цього закону—це допомогти нам розвинути віру в нашого Небесного Батька та Його Сина, Ісуса Христа. Десятина допомагає нам подолати жадобу до речей світу й охоче жертвувати заради інших. Десятина—це великий справедливий закон, бо незалежно від того, наскільки ми багаті чи бідні, усі платять однаково одну десяту нашого прибутку щорічно (див. УЗ 119:4), і усі отримують такі великі благословення, що їх буде “аж надмір”(Малахія 3:10)” (“Стати завбачливими в забезпеченні матеріальним і духовним”, Ensign або Ліягона, трав. 2009, сс. 7–10).
Спочатку брати участь в раді з використання коштів десятини була призначена вища рада в Міссурі. Пізніше ця роль була передана Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Отже в Церкві сьогодні рада з використання коштів десятини складається з Першого Президентства, Кворуму Дванадцятьох Апостолів та Верховного єпископату.
Старійшина Роберт Д. Хейлс розповів про свій досвід, який він мав як член ради з використання коштів десятини, спочатку як Верховний єпископ, а пізніше як член Кворуму Дванадцятьох Апостолів:
Зображення
Старійшина Роберт Д. Хейлз
“Як це відкрито Господом, рішення про використання десятини приймає рада, що складається з Першого Президентства, Кворуму Дванадцятьох Апостолів та Верховного єпископату. Господь конкретно вказав, що роботу ради скеровуватиме “Мій власний голос до них” [УЗ 120:1]. Ця рада називається радою з використання коштів десятини.
Дивовижно бачити, як ця рада прислухається до голосу Господа. Кожен її член знає про рішення ради і бере участь у прийнятті всіх її рішень. Поки не буде одностайності, рішення не приймається. Усі кошти з десятини направляються на церковні цілі, зокрема на благополуччя—піклування про бідних і нужденних, на храми, будівництво й обслуговування домів зборів, освіту, матеріали—на роботу Господа. …
Я свідчу членам Церкви та людям у всьому світі про раду з використання коштів десятини. Я засідав на цій раді … раніше як Верховний єпископ Церкви, а тепер—як член Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Жодного разу не було такого, щоб кошти з десятини використовувалися не на Його цілі” (“Десятина: Випробування віри з нагородою розміром з вічні благословення”, Ліягона, лист. 2002, с. 28).