До січня 1834 р. Церква вже налічувала більше 3000 членів Церкви. Це зростання створило потребу в додаткових провідниках, щоб скеровувати справи Церкви. 17 лютого 1834 р. двадцять чотири первосвященики зібрались в домі Джозефа Сміта на конференції, під час якої було організовано першу вищу раду Церкви. Орсон Гайд, діловод зборів, зазначив, що вища рада могла допуститись кількох помилок у протоколі зборів. Тому рада проголосувала за те, що пророк має зробити будь-які необхідні коригування. Джозеф Сміт провів наступний день, 18 лютого, роблячи натхненну ревізію того першого протоколу. У протокол було внесено виправлення і прийнято наступного дня, 19 лютого. Цей протокол, який зараз знаходиться в Ученні і Завітах 102, описує встановлення вищих рад і надає скерування для президентств колів і вищих рад, коли вони здійснюють процедуру покарання тих осіб, які вчинили тяжкі провини. (Зазначте, що президентства округів і ради округів також можуть бути вповноважені виконувати ці процедури).
Прочитайте вголос наведену далі історію, яку розповів Президент Гарольд Б. Лі:
Зображення
Президент Гарольд Б. Лі
“Кілька років тому … я служив президентом колу. Ми мали справу з дуже тяжкою справою, яку мала розглядати вища рада і президентство колу, результатом чого було відлучення від Церкви чоловіка, який завдав шкоди чудовій молодій жінці. Після зборів, які тривали майже всю ніч і завершились винесенням цього рішення, я пішов у свій офіс доволі стомленим наступного ранку, де на мене чекав брат чоловіка, справу якого ми розглядали минулої ночі. Цей чоловік сказав: “Хочу сказати вам, що мій брат не винний у тому, в чому ви його звинувачуєте”.
“Звідки ви знаєте, що він не винний?” запитав я.
“Бо я молився і Господь сказав мені, що він невинний”,—відповів той чоловік” (Teachings of Harold B. Lee, ed. Clyde J. Williams [1996], 420–421).
Як, на вашу думку, той чоловік міг отримати відповідь, яка суперечила рішенню, прийнятому президентством колу і вищою радою?
Поясніть, що в Ученні і Завітах 102 містяться принципи, які допомагають нам зрозуміти, як президентства колів і вищі ради прагнуть пізнати волю Господа про те, як допомогти членам Церкви, які вчинили тяжкі гріхи.
Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 102:1. Запропонуйте класу прослідкувати і визначити, що являє собою вища рада.
Що таке вища рада? (Група з 12 первосвящеників, над якою головують “один або три президенти”. Сьогодні в Церкві президент колу і його радники головують над вищою радою).
Поясніть, що вища рада, описана в Ученні і Завітах 102, дещо відрізнялась від вищих рад у колах сьогодні. Вона мала загальні повноваження в Кертленді, шт. Огайо, та прилеглих територіях, і над нею головувало Перше Президентство. Однак зі зростанням кількості членів Церкви почали організовуватися коли і покликатися президентства колів та вищі ради, які мали керувати справами Церкви в межах їхніх колів.
Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 102:2. Запропонуйте класу слідкувати і знайти мету вищої ради і те, як вона призначається.
Як призначається вища рада? Якою є її мета?
Після того, як студенти дадуть свої відповіді на запитання, наведені вище, напишіть на дошці наступну істину: Вища рада призначається через одкровення, щоб вирішувати важливі проблеми, які виникають в Церкві. Поясніть, що фраза “важливі проблеми” зазвичай стосується ситуацій, в яких члени Церкви вчинили тяжкі гріхи.
Поясніть, що розповідь Президента Лі на початку уроку наводить приклад одного з обов’язків вищої ради: діяти в якості церковної дисциплінарної ради під керівництвом президентства колу. Щоб допомогти класу зрозуміти мету дисциплінарних рад, попросіть одного зі студентів прочитати вголос наведене далі висловлювання. Попросіть клас послухати і визначити три мети церковних дисциплінарних рад.
“Такі найсерйозніші провини, як серйозне порушення цивільного права, насильство над дружиною (чоловіком), насильство над дитиною, перелюб, блуд, зґвалтування і кровозмішення, часто вимагають формального церковного покарання. Формальне церковне покарання може включати обмеження привілеїв товариства в Церкві та втрату членства в Церкві. …
Цілі дисциплінарних рад полягають у [1] спасінні душ грішників, [2] захисті невинних і [3] охороні чистоти, цілісності і доброго імені Церкви.
Церковне покарання є натхненним процесом, що відбувається упродовж певного проміжку часу. Завдяки цьому процесу і Спокуті Ісуса Христа член Церкви може отримати прощення гріхів, відновити душевний спокій і отримати силу уникати гріха у майбутньому” (Стійкі у вірі: Довідник з євангелії [2004], с. 185).
Назвіть три мети церковних дисциплінарних рад?
Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 102:4. Запропонуйте класу прослідкувати за текстом і знайти фрази, які описують, як члени вищої ради мають виконувати своє покликання. Потім попросіть студентів розповісти про те, що вони знайшли.
Підсумуйте Учення і Завіти 102:6–11, повідомивши студентів, що в цих віршах пояснюється, як вища рада має діяти, коли не всі її члени присутні. Попросіть студентів подумки прочитати Учення і Завіти 102:12–14, щоб дізнатися, як члени вищої ради обираються, щоб говорити на дисциплінарній раді. Потім попросіть студентів розповісти про те, що вони знайшли.
Що означає кинути жереб? (У цьому випадку це означає, що члени ради тягнуть номерки від 1 до 12).
Запросіть когось зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 102:15–18, а клас нехай знайде, чому вища рада витягає номерки.
Що ми дізнаємося з віршів 15–16 стосовно того, як мають проводитися дисциплінарні ради? (Коли студенти дадуть відповіді, напишіть на дошці наступне: У Церкві Ісуса Христа дисциплінарні ради мають проводитися неупереджено і справедливо).
Якщо член вищої ради витягає непарний номер під час дисциплінарної ради, то яким є його обов’язок? Як це свідчить про турботу Господа щодо членів Церкви, які чинять тяжкий гріх?
Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 102:19. Запропонуйте класу прослідкувати і визначити, що повинен робити президент ради після того, як послухає обидві сторони справи. Потім попросіть студентів розповісти про те, що вони знайшли.
Як президентові колу допоможе прийняти рішення те, що спершу він послухає членів ради, які висловлюватимуться як в інтересах звинуваченого, так і в інтересах Церкви?
Попросіть одного зі студентів прочитати вголос наведений далі вислів Президента Гордона Б. Хінклі, а клас нехай зверне увагу на те, що робить президент ради окрім вислуховування обох сторін справи:
Зображення
Президент Гордон Б. Хінклі
“Я хочу запевнити вас, … що, на мою думку, судження ніколи не виноситься, як тільки після молитви. Винесення рішення по відношенню до члена Церкви є надто серйозною справою, щоб його виносили тільки люди, і особливо, якщо це робить лише один чоловік. Якщо має бути справедливість, то має бути скерування Духа, якого щиро прагнуть, а потім діють відповідно до нього” (“In … Counsellors There Is Safety”, Ensign, Nov. 1990, 50).
Що робить президент колу крім того, що слухає обидві сторони справи?
Відповідно до 19-го вірша, що президент колу закликає раду зробити після того, як виносить рішення?
Підсумуйте Учення і Завіти 102:20–22, пояснивши, що в цих віршах надаються настанови стосовно того, що робити, якщо є невизначеність стосовно рішення.
Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 102:23. Запропонуйте класу прослідкувати і знайти, що потрібно робити в тих випадках, коли питання щодо вчення є неясними. Попросіть студентів розповісти, що вони дізналися.
Яка істина викладається у 23-му вірші? (Після того, як студенти дадуть свої відповіді, напишіть на дошці таку істину: Господь відкриває Свою думку тим, хто головує на дисциплінарних радах).
Підсумуйте Учення і Завіти 102:27–34, пояснивши, що Першому Президентству може подаватися апеляція стосовно рішень дисциплінарної ради колу.
Розгляньте зі студентами історію, яку розповів Президент Гарольд Б. Лі, на початку цього уроку.
У кому ви мали б більшу впевненість—у президентстві колу і вищій раді чи в людині, яка оспорила їхнє рішення?
Відповідно до істин, про які ви дізнались під час вивчення Учення і Завітів 102, чому ми можемо бути впевненими щодо рішень, прийнятих під час церковних дисциплінарних рад?
Коли студенти дадуть відповіді, ви можете попросити одного зі студентів прочитати вголос залишок розповіді Президента Лі:
Зображення
Президент Гарольд Б. Лі
“Я запросив його до свого офісу, ми сіли і я запитав: “Чи не будете ви проти, якщо я поставлю вам кілька особистих запитань?”
Він сказав: “Звичайно ж, ні”. …
“Скільки вам років?”
“Сорок сім”.
“Яке ви маєте священство?”
Він сказав, що, на його думку, він був учителем.
“Чи дотримуєтесь ви Слова мудрості?”
“Здається, що ні” …
“Чи платите ви десятину?”
Він сказав: “Ні”—і, за словами єпископа Тридцять другого приходу, він і не планував робити цього.
Я запитав: “Чи відвідуєте ви свої збори священства?”
Він відповів: “Ні, сер”. …
“І ви не відвідуєте й свої причасні збори?”
“Ні, сер”.
“Чи молитеся ви разом з сім’єю?” І він відповів, що ні.
“Чи вивчаєте ви Писання?” Він сказав, що мав поганий зір, і не міг багато читати. …
“Отже,—сказав я,—п’ятнадцять найкращих чоловіків у колі Піонер молились минулої ночі. … І вони були єдині. … І ось ви, людина, яка не робить нічого з переліченого, кажете, що молились і отримали протилежну відповідь. Як би ви пояснили це?”
Тоді цей чоловік дав, на мою думку, класичну відповідь. Він сказав: “Що ж, Президенте Лі, здається я отримав свою відповідь з невірного джерела” (Teachings of Harold B. Lee, 421–422).
Ви можете поділитись своїм свідченням стосовно того, чому ми можемо довіряти рішенням президентів колів і вищих рад у Церкві.
Старійшина М. Рассел Баллард, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив наступне про церковні дисциплінарні ради:
Зображення
Старійшина М. Рассел Баллард
“Іноді члени Церкви запитують, чому проводяться церковні дисциплінарні ради. Їх мета є потрійною: спасти душу грішника, захистити невинного і захистити чистоту, цілісність і добре ім’я Церкви.
Перше Президентство навчало, що дисциплінарні ради потрібно проводити тоді, коли мали місце: вбивство, кровозмішення [жорстоке поводження з дитиною (сексуальне чи фізичне)], або відступництво. Дисциплінарна рада також повинна проводитися, коли тяжкий гріх скоїв церковний провідник, перебуваючи на важливій церковній посаді, коли грішник має хижі наміри і може становити серйозну загрозу для інших людей, коли особа схильна чинити численні тяжкі гріхи, [і] коли тяжкий гріх є загальновідомим. …
Дисциплінарні ради також можуть скликатися для розгляду становища члена Церкви в Церкві після скоєння тяжких гріхів, як-от: аборту, операції зі зміни статі, спроби вбивства, зґвалтування, сексуального насильства, навмисного заподіяння тяжких фізичних ушкоджень іншим людям, перелюбу, блуду, гомосексуальних стосунків, … жорстокого поводження з подружжям, свідомої відмови від сімейних обов’язків, грабежу, нічної крадіжки зі зломом, розтрати чи привласнення коштів, продажу заборонених наркотиків, шахрайства, неправдивого свідчення та лжесвідчення під присягою. [Дисциплінарна рада також може скликатись, коли грішник винний в серйозному обмані, неправдивих заявах, або інших формах шахрайства чи нечесності в ділових операціях].
Дисциплінарні ради не покликані розглядати цивільні чи кримінальні справи. Рішення цивільного суду може допомогти визначити, чи потрібно скликати церковну дисциплінарну раду. Однак рішення цивільного суду не є визначальним у прийнятті рішення щодо скликання дисциплінарної ради.
Дисциплінарні ради не проводяться у тих випадках, коли людина не платить десятину, не виконує Слово мудрості, не відвідує церкву, або не приймає домашніх учителів. Вони не проводяться через банкрутство або не сплату боргів. Вони не призначені для того, щоб вирішувати суперечки між членами Церкви. Також вони не проводяться для членів Церкви, які вимагають, щоб їхні імена було вилучено з церковних записів, або, які [стали менш активними]. …
Дисциплінарна рада починається з молитви, після якої називається причина скликання ради. Члена Церкви просять просто і в загальних словах розповісти про скоєний гріх, пояснити свої почуття й те, які кроки він або вона зробили для покаяння. Член Церкви може відповідати на уточнюючі запитання провідників. Після цього він або вона виходять і провідники радяться разом, моляться і досягають рішення.
Рада бере до уваги багато факторів. Наприклад, чи були порушені храмові або шлюбні завіти; чи було знехтувано становищем, яке дає повноваження або вимагає довіри; рецидив, тяжкість і масштабність гріха; вік, зрілість і досвід грішника; інтереси безвинних жертв і членів сім’ї; час між гріхом і зізнанням; чи було зізнання добровільним; і наявність покаяння.
Ті, хто сидить в раді, мають зберігати все в суворій конфіденційності і розглядати справу в дусі любові. Їхня мета—не покарання, їхня мета—допомогти члену Церкви зробити необхідні зміни, щоб знову стояти чистими перед Богом.
Рішення ради мають прийматися під натхненням. Рада може досягти одного з чотирьох рішень: (1) ніяких дій, (2) формальне випробування, (3) позбавлення товариства, або (4) відлучення від Церкви.
Навіть, якщо гріх було вчинено, на той час рада може вирішити не робити ніяких дій. (Члена Церкви буде заохочено отримати подальшу пораду від його або її єпископа).
Формальне випробування—це тимчасовий стан покарання, накладений з метою допомогти члену Церкви повністю покаятися. Головуючий чин ради встановлює умови, за якими випробування може припинитись. Під час випробування єпископ або президент колу підтримує тісний зв’язок з людиною, щоб допомогти їй прогресувати.
Третє рішення, яке може прийняти рада: позбавлення товариства члена Церкви. [За метою] позбавлення товариства є тимчасовим, але не обов’язково коротким за терміном. Позбавлені товариства особи залишаються членами Церкви. Їх заохочують відвідувати загальні церковні збори, але вони не можуть промовляти публічні молитви або виступати. Вони не можуть обіймати церковну посаду, приймати причастя, голосувати на підтримку церковних чинів, мати храмову рекомендацію або використовувати священство. Однак вони можуть платити десятину і пожертвування та продовжувати носити храмовий одяг, якщо вони отримали ендаумент.
Відлучення від Церкви є найсуворішим вироком, який може виносити церковна дисциплінарна рада. Відлучені від Церкви особи більше не є членами Церкви. Тому їм відмовлено у привілеях членів Церкви, включаючи носіння храмового одягу та сплати десятини і пожертвувань. Вони можуть відвідувати загальні церковні збори, але, як і у випадку з особами, які позбавлені товариства, їхня участь у таких зборах є обмеженою. Осіб, яких відлучено від Церкви, закликають покаятись і жити так, щоб стати гідними зрештою бути охрищеними” (“A Chance to Start Over: Church Disciplinary Councils and the Restoration of Blessings”, Ensign, Sept. 1990, 15–16).
У 1840 р. пророк Джозеф Сміт дав настанови вищим радам стосовно прав тих, кого звинувачено у гріху. Принципи, яким він навчав, продовжують застосовуватися в церковних дисциплінарних радах і сьогодні. Він навчав:
Зображення
Пророк Джозеф Сміт
“Рада не повинна розглядати жодної справи без присутності обох сторін, або наданої їм можливості бути присутніми; також вона не повинна слухати скаргу особи до того, як її справу буде винесено на розгляд; також вона нікому не дозволятиме постати перед вищою радою без людини, яка буде присутньою і готовою захищати її, щоб розум радників не був упереджений за або проти будь-кого, чию справу вони ймовірно розглядатимуть” (in History of the Church, 4:154). Якщо сторона або важливий свідок не можуть прийти на дисциплінарну раду, головуючий чин пропонує їм подати письмову заяву.