Семінарія
Урок 144: Учення і Завіти 135, частина 1

Урок 144

Учення і Завіти 135, частина 1

Вступ

27 червня 1844 року пророк Джозеф Сміт та його брат Гайрум, на той час помічник Президента і патріарх Церкви, загинули мученицькою смертю у Картеджі, шт. Іллінойс. Кворум Дванадцятьох Апостолів ухвалив рішення включити повідомлення про їхню мученицьку смерть в кінці книги Учення і Завіти видання 1844 р., яке було майже готове до виходу у світ. Це повідомлення було основане на розповідях очевидців—старійшин Джона Тейлора і Уілларда Річардса, членів Кворуму дванадцятьох. Тепер воно записане в Ученні і Завітах 135.

Примітка: У цей урок включено кілька історичних розповідей, які можуть прочитати студенти. Ви можете зробити копії з цих розповідей і роздати їх студентам на початку уроку.

Рекомендації для навчання

Учення і Завіти 135:1–7

Повідомляється про мученицьку смерть Джозефа і Гайрума Смітів

Розпочніть урок, спитавши студентів, чи памʼятають вони, де вони були, коли дізналися про смерть Президента Церкви або дорогої людини.

Попросіть студентів уявити, що вони—члени Церкви, які живуть в Наву, шт. Іллінойс, у 1844 р., і вони дізнаються про новину, яка тепер записана в Ученні і Завітах 135:1. Попросіть когось зі студентів прочитати цей вірш вголос.

  • Що б ви відчували, почувши про цю трагедію?

Поясніть, що багато хто зі святих були приголомшені горем, дізнавшись про смерть Джозефа і Гайрума Смітів. Попросіть студентів замислитися над їхніми власними почуттями і свідченням про пророка Джозефа Сміта, коли вони будуть дізнаватися про останні дні його життя.

Скажіть студентам, що Джозеф Сміт і святі жили в шт. Іллінойс у відносно мирній обстановці протягом майже трьох років. Але в 1842 р. знову відчули на собі вороже ставлення. Відступники всередині Церкві й опоненти за її межами поєднали свої зусилля для боротьби проти Пророка і Церкви. Дехто з жителів шт. Іллінойс почав боятися політичного впливу святих і з презирством ставився до них. Інші заздрили економічному зростанню Наву і критикували повноваження міського управління і міліції Наву. Дехто почав неприязно ставитися до святих через те, що неправильно розумів унікальні мормонські доктрини й практики (наприклад, множинний шлюб), деякі з яких були перекручені членами Церкви, які стали відступниками. (Див. Історія Церкви в Повноті часів. Посібник для студента, 2-ге видання, [Посібник Церковної системи освіти, 2003], cc. 279–283, 285).

Попросіть когось зі студентів прочитати вголос наступний абзац:

Студент 1

На червень 1844 р. ворожість щодо Церкви значно посилилася. Деякі жителі Іллінойсу обговорювали можливість вигнати святих зі штату, в той час як інші планували вбити Пророка. Деякі учасники змови проти Пророка і Церкви були колишніми членами Церкви, які відступили. 7 червня 1844 р. Уільям Лоу, який служив другим радником у Першому Президентстві, та інші відступники надрукували перше видання газети, яка називалася Nauvoo Expositor (Викривач Наву). У спробі налаштувати громадян проти Пророка і Церкви, ці чоловіки використали цю газету, щоб лихословити про Джозефа Сміта й інших провідників Церкви. Джозеф Сміт, який був мером Наву, і більшість членів міської влади Наву побачили, що ця підбурююча газета могла підштовхнути натовп до жорстоких дій проти міста. Вони оголосили цю газету порушувачем публічного спокою і видали наказ зруйнувати друкарський верстат газети Nauvoo Expositor.

Поясніть, що зміст газети Nauvoo Expositor, a також знищення друкарського верстату сприяли посиленню ворожого ставлення до мормонів. Власники друкарського верстату подали позов на Джозефа Сміта та інших керівників міста, звинувативши їх у підбуренні до порушення громадського спокою і порядку. Джозеф Сміт був визнаний невинним, але його звільнення тільки розпалило ще більше гнів його ворогів. Коли почали ходити чутки про юрби зловмисників, які збираються напасти на місто Наву, Джозеф Сміт як мер оголосив, що в Наву буде введено військовий стан (тимчасове військове правління). За розпорядженням губернатора шт. Іллінойс Томаса Форда Джозеф Сміт наказав Легіону Наву захищати місто.

Попросіть когось зі студентів прочитати вголос наступні два абзаци:

Студент 2

Хвилювання в цьому районі посилилося настільки, що губернатор Форд прибув у Картедж, адміністративний центр того регіону, щоб розрядити вибухонебезпечну ситуацію. Він написав Джозефу Сміту, повідомляючи, що Пророк та інші провідники мають стати перед немормонським судом в Картеджі, інакше люди не заспокояться. Губернатор Форд також пообіцяв їм повний захист і справедливий судовий розгляд, якщо вони зʼявляться на суд добровільно. Джозеф відповів, що по дорозі туди його життя буде в небезпеці і тому він не поїде.

Коли Джозеф Сміт радився з братами про те, що робити далі, він відчув, що якщо він та Гайрум залишать Наву і вирушать на захід, то святим в Наву не буде заподіяно шкоди. Діючи за цим відчуттям, Джозеф і Гайрум переправилися через ріку Міссісіпі й опинилися у шт. Огайо. Однак дехто з членів Церкви в Наву сумнівався в плані Пророка. Кілька прибули до нього й звинуватили його у боягузтві, кажучи, що він кинув святих і залишив їх самих перед лицем переслідувань. Пророк відповів: “Якщо моє життя не є цінним для моїх друзів, то і я його також не ціную” (в History of the Church, 6:549). Порадившись разом, Джозеф і Гайрум повернулися в Наву. Рано-вранці 24 червня 1844 р. вони вирушили у Картедж.

Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 135:4. Попросіть клас слідкувати за текстом і знайти, яке пророцтво зробив Джозеф Сміт неподалік Картеджа.

  • Що, як сказав Джозеф, станеться з ним?

  • Як, на вашу думку, було Пророку залишати свою сімʼю, знаючи, що він вже ніколи не повернеться до них?

  • Як ви думаєте, чому Джозеф був “спокійний, наче літній ранок”, знаючи, що він йде, “як ягня на заклання”?

Поясніть: Пророк знав, що його смерть збереже життя святих.

Коли Гайрум Сміт готувався їхати до в’язниці у Картеджі, він читав Eтер 12:36–38 в Книзі Мормона, а потім загнув ту сторінку. Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 135:5. Попросіть клас слідкувати за текстом і звернути увагу на те, що читав і позначив Гайрум перед тим, як вирушити у вʼязницю у Картеджі.

  • Чому, на вашу думку, ці вірші з книги Етера могли мати значення для Гайрума, щоб читати їх у той час?

  • Що, на вашу думку, означає фраза “всі люди будуть знати, що мій одяг не заплямований вашою кров’ю” (УЗ 135:5)?

Попросіть студентів подумати, що могли відчувати Джозеф і Гайрум, знаючи, що вони якнайкраще виконали свої покликання й обов’язки, дані Богом.

  • Чого ми можемо навчитися з прикладу Джозефа і Гайрума Смітів, що могло б допомогти нам служити у покликаннях, даних нам Богом?

Попросіть когось зі студентів прочитати наведену далі розповідь про події, що сталися 25–27 червня 1844 р.:

Студент 3

25 червня 1844 р. Джозеф і Гайрум Сміти разом з іншими провідниками знаходилися в Картеджі, звільнені під заставу до часу проведення судового розгляду їхньої справи—звинувачення у підбуренні до порушення громадського спокою і порядку (малося на увазі знищення Nauvoo Expositor). Проте того ж таки вечора Джозефа і Гайрума кинули у тюрму в Картеджі за звинуваченням у державній зраді; Джозеф і його адвокати заявили протест, стверджуючи, що арешт є незаконним, оскільки на попередньому слуханні про заставу стосовно цього обвинувачення взагалі не говорилося. За державну зраду під заставу не звільняли, тому вони змушені були залишитися у Картеджі—й бути в небезпеці.

26 червня 1844 р. Джозеф Сміт зустрівся у тюрмі з губернатором Фордом. Губернатор Форд мав намір їхати в Наву, і Джозеф попросив, щоб той взяв його з собою, бо відчував, що у Картеджі йому загрожує небезпека. Губернатор Форд пообіцяв, що коли буде їхати з Картеджа, то візьме Джозефа і Гайрума з собою. Того вечора Пророк свідчив охоронцям про істинність Книги Мормона і про Відновлення євангелії.

Уранці 27 червня 1844 р. Джозеф написав у листі до Емми: “Я майже примирився зі своїм жеребом, тому що знаю, що я виправданий, і я виконав якнайкраще усе, що можна було зробити. Передай дітям і всім друзям, що я їх люблю” (в History of the Church, 6:605). Пізніше того ж дня губернатор Форд, хоч і знав про плани місцевих жителів напасти на тюрму та вбити вʼязнів, поїхав із Картеджа, щоб звернутися до жителів Наву. Він порушив своє обіцяння і не взяв з собою Джозефа та Гайрума. Перед відʼїздом губернатор Форд розпорядився, щоб тюрму охороняли картеджські “сірі”—найворожіше налаштований загін міліції з тих, які зібралися в Картеджі, а також розпустив усі інші загони міліції.

Скажіть студентам, що того спекотного і задушливого дня 27 червня у Картеджській тюрмі разом з Джозефом і Гайрумом були також апостоли Джон Тейлор та Уіллард Річардс. Погане передчуття прийшло до Пророка й тих, хто був з ним, коли вони сиділи у камері на другому поверсі тюрми. Гайрум Сміт попросив Джона Тейлора заспівати пісню “Той бідолашний чоловік” (див. Гімни, № 16). Якщо цей гімн є у вашому збірнику гімнів, можете попросити студентів проспівати кілька куплетів. Поки клас слухає, попросіть їх подумати про те, що міг означати цей гімн для Джозефа і Гайрума в той час.

Запропонуйте трьом студентам по черзі прочитати наступні короткі розповіді про ту мученицьку смерть. Попросіть клас, щоб вони спробували уявити собі ці події, неначе вони знаходяться з Пророком у тюрмі в Картеджі.

Студент 4

Невдовзі після 17:00 27 червня 1844 р. юрба з приблизно 150–200 людей з розмальованими обличчями, щоб приховати, хто вони є, оточила тюрму. Охоронці не чинили великого опору, коли кілька з нападників побігли сходами нагору до приміщення, в якому знаходилися Пророк та його друзі.

Джозеф та інші налягли на двері, щоб не дати нападникам увірватися через них. Хтось із нападників вистрілив через верхній одвірок, і куля попала Гайруму в ліву частину його носа. Він упав навзнак, вигукнувши: “Помираю!” (in History of the Church, 6:617). Джон Тейлор сказав: “Мені ніколи не забути, яке глибоке співчуття і сум були на обличчі Брата Джозефа, коли він схилився над Гайрумом і, припавши до нього, вигукнув: “О мій бідний, дорогий брате Гайрум!” (in History of the Church, 7:102).

Студент 5

Раніше того ж дня хтось із відвідувачів передав Джозефу револьвер. Щоб захистити тих, хто був у тому приміщенні, Джозеф підбіг до дверей і намагався крізь дверну раму вистрелити з пістолета в коридор. Вистрелили лише три патрони з шести, поранивши кількох нападників. Потім нападники просунули свої рушниці крізь напівзачинені двері, а Джон Тейлор намагався збити назад дула їхніх рушниць ціпком.

Оскільки конфлікт у дверному прорізі посилився, Джон Тейлор намагався втекти з кімнати через вікно. У той час як він намагався вистрибнути у вікно, йому з дверей поцілили у стегно, а також хтось вистрелив у нього з вулиці. Він впав на підлогу, і під час спроб залізти під ліжко, яке стояло біля вікна, його було серйозно поранено трьома іншими пострілами. Коли рушниці почали просовувати через двері, Уіллард Річардс почав бити їх ціпком.

Студент 6

Потім Джозеф Сміт вирішив спробувати втекти через те саме вікно, сподіваючись врятувати своє життя і, як дехто вважав, врятувати життя Уілларда Річардса та Джона Тейлора. Поки Уіллард Річардс і далі намагався зупинити юрбу в дверях, пророк стрибнув до відкритого вікна. Коли він це зробив, у нього влучили кулі як зсередини, так і з-поза меж в’язниці. Він випав з вікна, вигукнувши: “O Господи, Боже мій!”, і впав на землю. Люди з юрби, які були всередині в’язниці, побігли на вулицю, аби переконатися, що Джозеф був мертвий. Хоча ніхто з членів Церкви до Картеджа не їхав, хтось закричав: “Мормони йдуть!”—і вся юрба розбіглася. (Див. History of the Church, 6:618, 620–621; див. також Історія Церкви в Повноті часів. Посібник для студента, с. 301).

Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 135:2. Попросіть решту класу слідкувати за текстом і звернути увагу на те, що сталося з Джоном Тейлором та Уіллардом Річардсом. Скажіть студентам, що Уілларду Річардсу куля лише зачепила праве вухо, і цим було виконано пророцтво Джозефа, дане ще більш року тому, що “настане час, коли довкола нього градом літатимуть кулі і він побачить, як його друзі впадуть праворуч від нього і ліворуч, а в нього навіть одяг не буде прострелений” (в History of the Church, 6:619).

Зверніть увагу студентів на перше речення в Ученні і Завітах 135:1 і поставте їм таке запитання:

  • Що, на вашу думку, означає фраза “запечатуючи свідчення цієї книги та Книги Мормона”? (Буде корисно пояснити, що в цьому контексті запечатувати означає затвердити щось назавжди, наприклад, свідчення).

Зверніть увагу студентів на слова мученицька смерть у вірші 1, а потім спитайте:

  • Хто такий мученик? (Людина, яка зазнає смерті як свідок істинності її вірувань чи переконань. Поясніть, що слово мученик походить від грецького слова свідок [див. Bible Dictionary, “Martyr”]).

Попросіть студентів уважно прочитати Учення і Завіти 135:7 і знайти, свідченням чого є мученицька смерть Джозефа і Гайрума Смітів.

  • Свідчення про що запечатали своєю смертю мучеників Джозеф і Гайрум Сміти? (Студенти можуть відповісти різними словами, але вони мають визначити таку істину: Джозеф і Гайрум Сміти своїм життям запечатали своє свідчення про істинність відновленої євангелії. Ви можете написати цю істину на дошці).

Попросіть студентів поміркувати над вказаним далі запитанням і написати свої відповіді в зошитах для класних занять або щоденниках для вивчення Писань:

  • Як може ваше знання про свідчення Джозефа і Гайрума Смітів та про їхню готовність померти за істину вплинути на ваше свідчення?

Дайте студентам достатньо часу, а потім запропонуйте тим, хто хотів би назвати свої відповіді, зробити це. Завершіть, поділившись своїм свідченням про пророка Джозефа Сміта.

Коментарі та довідковий матеріал

Відбуття до Картеджа

Емма Сміт так згадувала про свої почуття, коли її чоловік, Джозеф Сміт, переправлявся через річку Міссісіпі, щоб повернутися в Наву: “Я відчувала себе найгірше, ніж будь-коли у своєму житті,—сказала вона,—і відтоді я вже знала, що він буде вбитий” (в Edmund C. Briggs, “A Visit to Nauvoo in 1856”, Journal of History, Oct. 1916, 454). Виходячи рано-вранці зі свого дому в понеділок, 24 червня 1844 р., щоб їхати у Картедж, Джозеф повернувся до Емми і сказав: “Еммо, ти зможеш навчити моїх синів ходити слідами їхнього батька?” Емма відповіла: “О, Джозефе, ти повернешся”. Джозеф повторив це запитання ще двічі, і Емма щоразу відповідала те саме. (в “Edwin Rushton, Related by his Son”, в Hyrum L. Andrus and Helen Mae Andrus, They Knew the Prophet [1974], 171). Коли він загинув мученицькою смертю, Емма була на четвертому місяці вагітності. У неї з Джозефом було ще четверо живих дітей: Джулія (13 років), яка була прийомною дочкою, Джозеф ІІІ (11 років), Фредерік (8 років) і Елікзандер (6 років).

Вийшовши з Меншн-Хауса, Джозеф звернувся до безлічі людей, що зібралися того раннього ранку. Коли Джозеф промовляв, його сини тягли його за одяг і кричали: “Батьку, о, батьку, не їдь у Картедж. Вони вбʼють тебе”. Його мати запитала, чи може він пообіцяти, що повернеться. (Dan Jones, “The Martyrdom of Joseph and Hyrum Smith”, manuscript, Jan. 20, 1855, Church History Library, Salt Lake City). Не відповідаючи їй прямо, Джозеф сказав святим, що зібралися: “Якщо я не поїду туди [у Картедж], результатом буде руйнування цього міста й загибель його жителів; думка про те, що мої дорогі брати, сестри та їхні діти ще раз переживуть в Наву ті самі страждання, що й у Міссурі, для мене нестерпна; ні, краще вашому братові Джозефу вмерти за своїх братів і сестер, тому що я з доброї волі йду на смерть заради них. Я свою справу зробив” (в Dan Jones, “The Martyrdom of Joseph Smith and His Brother, Hyrum!” trans., Ronald D. Dennis, в Ronald D. Dennis, “The Martyrdom of Joseph Smith and His Brother Hyrum”, BYU Studies, vol. 24, no. 1 [Winter 1984], 85; див. також Історія Церкви в Повноті часів. Посібник для студента, 2-ге видання [Посібник Церковної системи освіти, 2003], с. 295).

“Обнявши своїх малих діточок, які чіплялися за його одяг, ніжно попрощавшись зі своєю дружиною, яку він дуже любив і яка теж плакала, востаннє втішивши свою стареньку, святу матір, він звернувся до всього натовпу з великою силою, закликаючи їх бути вірними на цьому шляху і в релігії, якої він навчав їх” (в Dan Jones, “The Martyrdom of Joseph Smith and His Brother, Hyrum!” 85–86).

Виїжджаючи з Наву разом з тими, хто його супроводжував, Джозеф зупинився біля храму, “глянув на цю священну будівлю, потім на місто і сказав: “Ось найкрасивіше місце і найкращий народ під небесами; небагато вони знають про те, які випробування чекають їх попереду!” (History of the Church, 6:554; див. також Історія Церкви в Повноті часів. Посібник для студента, с. 295).