Будучи послушними наказам Господа, пророк Джозеф Сміт та ще приблизно 200 інших волонтерів і новобранців організували те, що стало відомим як Табір Сіону, який мав вирушити на допомогу святим, яких вигнали з округи Джексон, шт. Міссурі. 22 червня 1834 р., отаборившись біля річки Фішинг в Міссурі, Джозеф Сміт отримав одкровення, записане в Ученні і Завітах 105. У цьому одкровенні Господь сказав святим, що землю Сіону не буде викуплено в той час. Господь також дав настанови стосовно того, що має статися з Сіоном, щоб викупити його у певний час в майбутньому.
Перед уроком підготуйте паперовий стаканчик, аптечну резинку і три мотузки. Діаметр резинки має бути меншим за діаметр чашки. Прив’яжіть мотузки до аптечної резинки через однакові інтервали.
Зображення
паперовий стаканчик, аптечна резинка, мотузка
Почніть урок, викликавши трьох бажаючих взяти участь у заході. Поставте стаканчик на рівну поверхню і попросіть учасників підняти чашку лише за допомогою аптечної резинки і мотузок. Скажіть, що їм не можна торкатися до аптечної резинки; вони мають тримати в руках лише мотузки. (Щоб виконати це завдання, студентам потрібно працювати разом і тягнути всі мотузки одночасно з рівною силою, аби розтягти аптечну резинку достатньо, щоб натягти її на чашку, а потім підняти її).
Коли студенти виконають цей захід, поставте наступне запитання:
Яку роль у виконанні завдання відіграє єдність?
Нагадайте студентам, що в лютому 1834 р., Господь дав вказівку пророку Джозефу Сміту та іншим зібрати матеріальні ресурси і завербувати добровольців, щоб допомогти святим, яких вигнали з округи Джексон, шт. Міссурі, повернути їхню землю. Коли студенти почнуть сьогоднішнє обговорення Учення і Завітів 105, заохотьте їх знайти роль єдності в намаганнях святих повернути землю Сіону.
Попросіть студентів пригадати з їхнього вивчення Учення і Завітів 103, скільки добровольців Господь хотів, щоб взяли участь у Таборі Сіону (500), і мінімальну потрібну Йому кількість (100). Попросіть когось із студентів прочитати вголос наступний абзац. Попросіть клас послухати, якою фактично була кількість добровольців Табору Сіону, коли група вирушила в подорож.
Відгук на зусилля пророка Джозефа Сміта та інших набрати добровольців і ресурси для Табору Сіону, не був таким успішним, як вони сподівались. До того часу, коли табір або армія вирушили в дорогу на початку травня 1834 р., лише 122 людини визвалися піти. Табір Сіону набрав додаткових добровольців на шляху до шт. Міссурі. Коли група, яку набрали Гайрум Сміт і Лайман Уайт на території шт. Мічиган, зустрілась з групою Джозефа Сміта на початку червня 1834 р., Табір Сіону налічував лише трохи більше як 200 чоловіків, 12 жінок та 9 дітей (див. Alexander L. Baugh, “Joseph Smith and Zion’s Camp”, Ensign, June 2005, 45).
Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 105:7–8. Попросіть клас прослідкувати за текстом, і знайти одну причину, чому деякі члени Церкви вирішили не допомагати їхнім товаришам-святим в Міссурі. Потім попросіть студентів розповісти про те, що вони знайшли.
Попросіть кількох студентів по черзі прочитати вголос Учення і Завіти 105:1–6. Попросіть клас слідкувати і знайти, як непослух і брак єдності вплинув на членів Церкви. (Щоб допомогти студентам краще зрозуміти значення 5-го вірша, можливо буде корисним пояснити, що “закон целестіального царства” включає в себе всі закони і принципи, яким ми маємо коритися, обряди, які нам необхідно отримати, та завіти, яких нам потрібно дотримуватись, щоб успадкувати целестіальне царство).
В чому саме члени Церкви не змогли бути єдиними і слухняними?
Відповідно до цих віршів, що ми повинні робити, щоб допомогти будувати Сіон? (Коли студенти будуть відповідати, допоможіть їм визначити такий принцип: Щоб допомагати у розбудові Сіону, ми повинні бути єдиними і слухняними у всьому, що просить Бог).
Чому, на вашу думку, для розбудови Сіону потрібно бути об’єднаними і слухняними?
Які події допомогли вам зрозуміти важливість того, що члени Церкви мають бути єдиними?
Поясніть, що ті, хто стали добровольцями Табору Сіону, пережили багато випробувань і чудес під час їхнього походу. Попросіть когось із студентів прочитати вголос наступний абзац. А клас нехай подумає, як би вони могли реагувати на деякі з цих випробувань.
Табір Сіону пройшов приблизно 900 миль (1450 кілометрів) через 4 штати, долаючи 20–40 миль (близько 30–60 кілометрів) на день протягом 45 днів. Ступні табірників були у мозолях, вони йшли і в спеку, і в дощ, їм не вистачало їжі і вони споживали нездорові харчі. Час від часу сильна спрага змушувала деяких таборян пити болотну воду, з якої виводились личинки комарів, (іноді проціджуючи воду лише крізь зуби), або пити воду зі слідів конячих копит після зливи. У поході Табору Сіону також часто погрожували розправою інші люди. (Див. Історія Церкви в Повноті часів, Посібник для студента, 2-ге видання, (Посібник ЦСО, 2003), cc. 153–156).
Як, на вашу думку, відреагували би ви на ці випробування?
Поясніть, що після того, як члени Табору Сіону прибули в Міссурі, вони дізнались, що Деніел Данклін, губернатор шт. Міссурі, не дотримався свого обіцяння допомогти святим повернутись в їхні землі в окрузі Джексон. Попри ці невтішні новини Табор Сіону продовжував йти в округу Джексон, очікуючи на додаткове скерування від Господа.
Скажіть студентам, що потрібне скерування прийшло в одкровенні від Господа 22 червня 1834 р., коли Табір Сіону знаходився в дорозі вже приблизно протягом семи тижнів, і до округи Джексон йому залишалось 10–20 миль (близько 15–30 кілометрів). Запросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 105:9–14. Попросіть клас прослідкувати за текстом і знайти, що Господь сказав їм зробити стосовно викуплення Сіону.
Що Господь наказав табору зробити стосовно викуплення Сіону?
Якби ви були членом Табору Сіону, що б ви відчували, коли б почули це одкровення майже діставшись до вашого місця призначення?
Які причини назвав Господь, чому Сіон не могло бути викуплено в той час?
Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 105:18–19. Попросіть клас знайти, чому Господь наказав Табору Сіону подолати весь шлях до шт. Міссурі, а потім дав одкровення, що вони не повинні повертати святим їхні землі в Сіоні у той час.
Відповідно до цих віршів, чому Господь наказав Табору Сіону подолати весь шлях до шт. Міссурі, а потім дав одкровення, що Сіон ще не буде викуплено? (Це було випробуванням віри. Може бути корисним пояснити, що випробуванням віри може бути перевірка, чи виберемо ми довіряти Господу і слухатися Його за будь-яких обставин).
Яким чином під час цього походу було випробувано віру таборян?
Чого ми можемо навчитися з цих віршів? (Один з принципів, який можуть визначити студенти, такий: Бог приготував великі благословення для тих, хто є вірним у своїх випробуваннях).
Коли ваша або знайомої вам людини віра випробовувалась? Як випробування вашої віри підготували вас до величніших благословень?
Скажіть студентам, що багато чоловіків, які служили у Таборі Сіону, були благословенні можливостями служити в царстві Господа. У лютому 1835 р. були організовані Кворум Дванадцятьох Апостолів і Перший кворум сімдесятників. Дев’ять перших апостолів і всі члени кворуму сімдесятників служили в Таборі Сіону. (Див. Історія церкви в Повноті часів. Посібник для студентів с. 161).
Попросіть когось із студентів прочитати вголос наведене далі висловлювання пророка Джозефа Сміта. Попросіть клас прислухатися, щоб почути, якою була роль Табору Сіону в підготовці чоловіків до посад провідників:
Зображення
Пророк Джозеф Сміт
“Бог не хотів, щоби ви воювали. Він не міг би організувати Своє царство з дванадцятьма чоловіками, щоби відчинити двері євангелії народам землі, і з сімдесятьма чоловіками під їхнім проводом, щоби слідувати за ними, якби не взяв би їх з числа тих чоловіків, які запропонували свої життя і які принесли пожертву велику, як пожертва Авраамова” (в History of the Church, 2:182; див. також Історія церкви в Повноті часів. Посібник для студентів, с. 161).
Поділіться своїм свідченням про важливість довіряти Господу і слухатися Його, коли наша віра випробовується.
Господь навчає святих, що їм слід робити до викуплення Сіону
Підсумуйте Учення і Завіти 105:20–37, пояснивши, що Господь сказав святим в Міссурі, як вони мають реагувати на гоніння, яких вони зазнавали, чекаючи на майбутнє викуплення Сіону. Він радив їм бути смиренними і уникати розпалювання суперечок. Він пояснив, що їм потрібно було освятитись у підготовці до остаточного викуплення Сіону. Як Він сказав раніше у цьому ж одкровенні, потрібно, щоб цей народ “навчили більш досконало, і щоб він здобув досвід і знав більш досконало про свій обовʼязок і про те, що [Він] вимага[в] з їхніх рук” (УЗ 105:10).
Назвіть кілька способів, як ми повинні реагувати на гоніння?
Запропонуйте студентам подумки прочитати Учення і Завіти 105:38–41 і вибрати фразу з цих віршів, яка підсумовує те, що Господь наказав святим зробити у відповідь своїм гнобителям.
Відповідно до 40-го вірша, яке благословення мали отримати святі у шт. Міссурі, якби вони прагнули встановити мир з іншими людьми? (Відповіді студентів мають відображати такий принцип: Якщо ми прагнемо встановити мир з іншими людьми, тоді все буде працювати разом для нашого блага).
Що ми можемо робити, аби допомогти встановити мир з іншими людьми?
Які благословення ви отримали за те, що прагнули встановити мир, у тому числі й з тими людьми, які могли переслідувати вас?
Запропонуйте студентам подумати над чимось одним, що вони можуть робити, аби краще прагнути встановити мир з іншими в їхньому житті, особливо, коли з ними можуть поводитися неправильно, і написати ціль дотримуватись цього принципу в їхніх зошитах для класних занять або у щоденниках для вивчення Писань.
Перед тим, як залишити Кертленд, шт. Огайо, Джозеф Сміт “обіцяв братам, що якщо всі вони житимуть так, як їм належить перед Господом, дотримуючись Його заповідей, … вони всі безпечно повернуться” (в Історія Церкви в Повноті часів, Посібник для студента, 2-ге видання. [Посібник ЦСО, 2003, с. 153). Інакше ж, застеріг пророк, вони пізнають гнів Бога.
Маючи такі запевнення, члени табору Сіону вирушили в дорогу, знаючи, що беручи участь у цьому поході, їхнє життя буде в небезпеці. Гебер Ч. Кімбол висловив почуття багатьох у той час:
Зображення
Гебер Ч. Кімбол
“Ми вирушили 5-го травня (1834 р.) і, той ранок був дійсно сумним для мене. Я попрощався зі своєю дружиною, дітьми й друзями, не знаючи, чи побачу я їх знову в плоті, оскільки вороги з того краю і з Міссурі погрожували мені й братам знищити нас і викорінити з землі” (in Orson F. Whitney, The Life of Heber C. Kimball [1945], 40).
Багато чоловіків у Таборі Сіону залишили своїм сім’ям мало грошей або зовсім не залишили; джерел прибутку в цих сім’ях також не було. Аби запобігти небажаним труднощам, члени Церкви провели сівбу, щоби жінки й діти могли збирати собі зернові та інші врожаї, поки армія буде в поході. Середній вік чоловіків у таборі був 29 років. Двоюрідному брату Пророка, Джорджу Альберту Сміту, було 16 років, а Еддісону Гріну було 14 років. Найстаршому було 79 років. Джозефу Сміту, якого було вибрано бути “головнокомандувачем армії Ізраїля”, було лише 28 років. (Див. Історія Церкви в Повноті часів. Посібник для студентів сс. 152–162).
У поході Табору Сіону часто погрожували розправою інші люди. Однак Господь виконав обіцяння, яке міститься в Ученні і Завітах 103:20. Джозеф Сміт сказав: “Попри те, що наші вороги постійно дихали на нас погрозами про розправу, ми не боялися і не сумнівалися в необхідності продовжувати нашу ходу, бо Бог був з нами і Його ангели йшли перед нами, і віра нашого маленького загону була непохитною. Ми знаємо, що ангели були нашими супутниками, бо ми бачили їх” (Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт [2007], с. 290).
Старійшина Д. Тодд Крістофферсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав:
Зображення
Старійшина Д. Тодд Крістофферсон
“Законом целестіального царства, … є закони і завіти євангелії. Він включає в себе наше постійне згадування про Спасителя і наше обіцяння дотримуватися послушності, жертовності, посвячення й вірності” (“Прийдіть у Сіон”, Ensign або Ліягона, лист. 2008, с. 38).
Президент Езра Тефт Бенсон казав:
Зображення
Президент Езра Тефт Бенсон
“Закон євангелії охоплює всі закони, принципи і обряди, необхідні для нашого піднесення” (The Teachings of Ezra Taft Benson [1988], 337).
Заповідь повернутись в Кертленд без битви за святих у шт. Міссурі, була випробуванням віри для багатьох членів Табору Сіону. Дехто пішов на відкритий бунт і пізніше відступив від Церкви. Раніше, під час їхньої подорожі, Пророк застеріг членів Табору Сіону, що відсутність єдності, розбрат і непослух впадуть бичем на них (лихом або хворобою). В результаті гніву й неправедних нарікань через наказ Господа не вступати в бій, Пророк повторив це застереження. 24 червня 1834 р. кілька членів Табору Сіону захворіли на холеру. Ця епідемія поширилась, спричиняючи сильну діарею, блювоту й судоми ніг. До завершення епідемії приблизно 68 людей, включаючи Джозефа Сміта, були вражені цією хворобою, а 13 таборян і 2 місцевих члени Церкви померли. Джозеф Сміт сказав, що 2 липня він “сказав їм, що якщо вони смиряться перед Господом і увійдуть у завіт виконувати Його заповіді і дослухатись до моєї поради, хвороба піде від них тієї ж години, і серед них вже ніхто не захворіє на холеру. Брати увійшли в завіт виконувати це, піднявши руки, і хвороба пішла” (in History of the Church, 2:120).
Господь прийняв жертви таборян і благословив їх за те, що вони прагнули робити. В липні 1834 р. пророк Джозеф Сміт розпустив Табір Сіону. Хоча дехто не пройшов перевірки їхньої віри і залишив Церкву, ті, хто були вірними, зміцнились завдяки цьому досвіду.
Старійшина Франклін Д. Річардс, з Президентства сімдесятників, пояснив:
Зображення
Старійшина Франклін Д. Річардс
“Подорож Табору Сіону” розглядалась багатьма як даремний і безуспішний вчинок. Брат у Кертленді, який не пішов з табором, зустрівшись з Бригамом Янгом після його повернення, сказав йому: “І що ж ви здобули під час цієї марної подорожі в Міссурі з Джозефом Смітом?” “Все, заради чого ми ходили,—відповів Бригам Янг.— Я не обміняв би весь досвід, який здобув у тому поході, на все багатство округи Ґоґа”, округи, в якій тоді знаходилось місто Кертленд. (B. H. Roberts, “Brigham Young, A Character Sketch”, Improvement Era, vol. 6 [June 1903], p. 567)”. (“The Purpose of Life: To Be Proved”, Ensign, Dec. 1971, 50).
Табір Сіону був можливістю для його членів показати Господу і собі глибину їхньої віри і відданості Господній роботі. Подібно до Авраама багато перших провідників Церкви пройшли через випробування, призначене для здійснення божественних цілей. Старійшина Ніл А. Максвелл, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Ті, хто йшли в Таборі Сіону, досліджували не Міссурійські землі, а свої власні можливості” (“Notwithstanding My Weakness”, Ensign, Nov. 1976, 14).