На початку 1831 р. більшість святих, які мешкали у шт. Нью-Йорк, включаючи Джозефа Сміта, переселилися у шт. Огайо, щоб приєднатися до великої групи навернених, які недавно христились там. Провідники Церкви шукали скерування від Господа стосовно зростання Церкви. Пророк Джозеф Сміт, в присутності 12 старійшин, отримав одкровення, нині записане в Ученні і Завітах 42:1–73. У цьому одкровенні Господь представив мирські, економічні та духовні закони, які скеровували членів Церкви допомагати бідним, фінансувати різноманітні церковні справи і підтримувати інших святих, які прибували в Огайо.
Перед початком уроку використайте кольоровий скотч або маркер, щоб провести лінію на шести прозорих скляних стаканах. На кожному стакані зробіть лінію на різній висоті. Принесіть стакани на урок. Також принесіть глечик, в якому буде з запасом води, аби наповнити всі стакани до позначених на них ліній. (Ви можете зафарбувати воду, щоб студенти могли легко бачити її).
На початку уроку покажіть студентам глечик. Скажіть студентам, що вода являє собою всі багатства і ресурси громади.
Поясніть, що у лютому 1831 р. членам Церкви в Кертленді, шт. Огайо, потрібно було допомогти у піклуванні про бідних, підтримати нових поселенців, які багато чим жертвували, щоб зібратися в Огайо, і допомогти у фінансуванні церковних справ.
Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 42:30. Попросіть клас прослідкувати за текстом і знайти, що Господь відкрив стосовно бідних.
Що, на вашу думку, означають слова: “пам’ятай же про бідних”?
Зазначте, що Господь наказав святим посвятити їхнє майно на підтримку бідних. Напишіть на дошці слово посвячувати. Попросіть студентів поміркувати над таким запитанням:
Що, на вашу думку, означає слово “посвячувати”?
Напишіть на дошці таке визначення слова посвячувати, дане старійшиною Д. Тоддом Крістофферсоном, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Ви можете порекомендувати студентам написати це визначення на полях їхніх Писань біля 30-го вірша.
Зображення
Старійшина Д. Тодд Крістофферсон
“Посвятити—це відділити або присвятити щось бути священним, призначеним для святих цілей” (“Роздуми про життя, що посвячується”, Ensign або Ліягона, лист. 2010, с. 16).
Як, на вашу думку, це визначення стосується вчинку, коли щось надається, аби допомогти тим, хто в нужді?
Як би ви підсумували заповідь Господа у 30-му вірші стосовно бідних? (Хоч студенти можуть використовувати різні слова, все ж їхні відповіді мають виражати такий принцип: Господь наказує нам піклуватися про бідних і тих, хто в нужді. Під час цього обговорення ви можете запросити студентів розглянути Учення і Завіти 38:16, 34–36).
Поясніть, що в Ученні і Завітах 42 містяться принципи закону, який називався законом посвячення. Щоб допомогти студентам зрозуміти ці основні принципи, попросіть когось зі студентів прочитати вголос наведене далі пояснення президента Меріона Дж. Ромні, з Першого Президентства:
Зображення
Президент Меріон Дж. Ромні
“Основним принципом і обґрунтуванням закону посвячення є те, що вся наша власність належить Господу; отже, Господь може закликати нас віддати будь-яке наше майно або все майно, яке ми маємо, бо воно належить Йому. … (УЗ 104:14–17, 54–57)” (J. Reuben Clark, Jr., in Conference Report, Oct. 1942, p. 55)” (“Living the Principles of the Law of Consecration”, Ensign, Feb. 1979, 3).
Примітка: Наступний урок з використанням предметів є спрощеним прикладом закону посвячення, як він існував у Церкві приблизно до 1833 р. Після цього часу Церква змінила цю практику. Існувало кілька фаз застосування закону посвячення і його видозміни в застосуванні у наступні роки.
Попросіть шістьох студентів вийти й стати перед класом. Дайте кожному з них порожній стакан. Наповніть стакани водою з глечика. Заповніть один стакан по лінію, яку ви зробили на ньому, наповніть три стакани водою вище ліній, які ви зробили, а інші два—нижче зробленої вами лінії. Поясніть, що кожен стакан представляє сім’ю, лінія на кожному стакані представляє потреби і праведні бажання тієї сім’ї. Стакани, наповнені водою нижче лінії, представляють сім’ї, які не мають достатньо коштів або речей, щоб забезпечити свої потреби.
Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 42:31. Попросіть клас прослідкувати, щоб знайти перші кроки, які мали зробити ці святі, щоб жити за законом посвячення.
Яким був перший крок для цих святих у житті за законом посвячення? (Вони мали покласти своє майно “перед єпископом … Церкви і його радниками”. Іншими словами, вони мали продемонструвати свою готовність посвятити їхні гроші і майно Церкві).
Кого уособлює єпископ? (Господа).
Для представлення членів Церкви, які посвячують своє майно Церкві, попросіть шістьох студентів перелити воду зі своїх стаканів у глечик. Запросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 42:32 і запропонуйте класу знайти другий крок, який мали зробити ці святі, щоб жити за законом посвячення.
Поясніть, що кожна сім’я працювала з єпископом і отримувала те, що називалось “управительством” (УЗ 42:72). Це означає, що кожній сім’ї довірялись Господні майно і ресурси. Сім’ї мали особисте право власності на майно і ресурси, які вони отримали, і повинні були використовувати свою свободу волі, щоб наглядати за своїм управительством. Як управителі Господнім майном і ресурсами, вони були підзвітними Йому і несли повну відповідальність за те, що було довірено їм.
Налийте з глечика воду в кожний стакан по лінії на ньому.
Щоб допомогти студентам зрозуміти, як єпископ розподіляв ресурси між сім’ями, попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 51:3. Попросіть клас прослідкувати і знайти, як єпископ (яким у цьому випадку був Едвард Партридж), призначав частину кожній сім’ї. Ви можете запропонувати студентам написати УЗ 51:3 в їхніх Писаннях біля Учення і Завітів 42:33.
Як єпископ призначав частину кожній сім’ї? (Розподіл частин залежав від обставин, бажань і потреб кожної сім’ї).
Попросіть іншого студента прочитати вголос Учення і Завіти 82:17. Попросіть клас прослідкувати за текстом і знайти, як Господь визначає бажання і потреби особи. Ви можете запропонувати студентам написати УЗ 82:17 в їхніх Писаннях біля Учення і Завітів 42:33.
Відповідно до цього вірша, чого Господь вимагав від людей, які повідомляли єпископа про свої бажання і потреби? (Їхні бажання мали бути праведними, або, іншими словами, справедливими і чесними).
Покажіть студентам воду, яка залишилась у глечику. Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 42:33–36. Попросіть решту класу прослідкувати і знайти, що Господь наказав святим зробити з посвяченим майном, яке залишилося після розподілу управительства.
Що Господь наказав святим робити з рештою майна або “залишком”? (Вони мали використовувати його, щоб допомагати бідним, фінансувати будівництво церковних будинків і допомагати членам Церкви, які були в нужді). Що, на вашу думку, уособлює глечик у цих віршах? (Комору).
Як посвячення може допомагати піклуватися про бідних і нужденних?
Як закон посвячення може бути благословенням для Церкви?
Які труднощі можуть виникнути, якщо жити за законом посвячення?
Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 42:38. Попросіть клас прослідкувати за текстом і знайти принцип, якому Господь навчає щодо хороших вчинків для інших людей.
Якому принципу Господь навчав стосовно хороших вчинків для інших? (Студенти мають сказати, що коли ми робимо хороше для інших, то робимо це для Господа. Напишіть цей принцип на дошці).
Як ця істина могла допомагати святим з готовністю посвячувати своє майно? Як ця істина може допомагати вам, якщо пам’ятати про неї?
Коли ви відчували, що служите Господу, роблячи щось, аби допомогти іншим?
Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 42:40–42. Попросіть клас прослідкувати, щоб знайти якості, які повинна мати людина, щоб жити за законом посвячення. (Аби допомогти студентам зрозуміти, як вірш 40 застосовується в їхньому житті, ви можете пояснити, що Господь не очікує від нас, що ми самі собі шитимемо одяг. Однак Він хоче, щоб ми виглядали охайно і чисто).
В Ученні і Завітах 42:42 слово лінивий означає ледачий. Чому лінивій людині може бути важко жити за законом посвячення?
Розділіть клас на групи по двоє-троє студентів. Поясніть, що хоча нам і не наказано жити за законом посвячення так само, як жили перші святі, цей закон все ще має силу сьогодні. Попросіть кожну групу прочитати вголос наступне висловлювання Президента Спенсера В. Кімбола і звернути увагу на те, у якому сенсі ми маємо сьогодні жити за законом посвячення. Після цього попросіть членів кожної групи обговорити їхні відповіді на запитання, які наведені після висловлювання. (Ви можете запропонувати студентам записати це висловлювання на полях їхніх Писань біля вірша 30).
Зображення
Президент Спенсер В. Кімбол
“Посвячувати—означає надавати свій час, таланти і засоби для піклування про нужденних—духовно або матеріально—і для будівництва Господнього царства” (“Welfare Services: The Gospel in Action”, Ensign, Nov. 1977, 78).
Як саме ті, хто оточує вас, можуть бути нужденними (окрім як фінансово)?
Чи маєте ви час, таланти і засоби, які могли б використовувати, аби допомагати тим, хто в нужді?
Коли ви були благословенні людиною, яка пожертвувала своїм часом, талантами або засобами, щоб допомогти вам?
Завершіть власним свідченням про принципи, які обговорювалися на цьому уроці.
Президент Джозеф Філдінг Сміт пояснив, що “Об’єднане товариство або закон посвячення не передбачають, що ледар їстиме хліб трудівника. Хоча все буде спільне у всіх, і жодна людина не матиме більше, ніж інша, але всі мають служити і працювати на користь усіх” (Church History and Modern Revelation, 2 vols. [1953], 1:205).
Дехто висував думку про те, що практика закону посвячення і система об’єднаного товариства—це лише релігійний тип соціалізму або комунізму. Інші стверджують, що воно виникло чи то з економічних філософій у дні Джозефа Сміта, чи то з общинних експериментів нової релігії. Такі припущення є хибними. Не так давно президент Меріон Дж. Ромні, з Першого Президентства, по пунктах пояснив дану через одкровення систему об’єднаного товариства:
Зображення
Президент Меріон Дж. Ромні
“(1) Наріжним каменем Об’єднаного товариства є віра в Бога і прийняття Його як Господа землі і Творця Об’єднаного товариства. …
(2) Об’єднане товариство запроваджується на основі добровільних вчинків людей, свідченням чого є посвячення всього їхнього майна Церкві Бога. …
(3) Об’єднане товариство функціонує за принципом приватної власності та індивідуального управління. …
(4) Об’єднане товариство поза політикою. …
(5) Праведні люди є передумовою для Об’єднаного товариства. …
Об’єднане товариство піднімає бідних і упокорює багатих. І в цьому обоє освячуються. Бідні, звільнившись від кайданів та обмежень бідності, можуть, як вільні люди, повністю розкрити свій потенціал і фізично, і духовно. Посвячуючи і надаючи від свого надлишку на користь бідних, не з примусу, а добровільно, як акт виявлення свободної волі, багаті виявляють те милосердя до їхніх товаришів, яке Мормон називав чистою любов’ю Христа”. (Мороній 7:47). (в Conference Report, Apr. 1966, 97).
Зображення
Президент Дж. Рубен Кларк
Президент Дж. Рубен Кларк мол., з Першого Президентства, сказав: “Зазвичай про Об’єднане товариство мали невірне розуміння. … [Воно] не було общинним ладом. … Об’єднане товариство і комунізм не є синонімічними поняттями” (in Conference Report, Oct. 1943, 11).
Президент Ромні пояснив, що нам потрібно узяти на себе особисту відповідальність за піклування про бідних і нужденних: “У цьому сучасному світі, якому досаждають підробки Господнього плану, ми не повинні обманюватися, припускаючи, що можемо звільнитися від своїх зобов’язань перед бідними і нужденними, переклавши відповідальність на певні урядові або інші державні установи. Тільки добровільно вділяючи нашим ближнім від рясноти любові, ми можемо розвинути милосердя, яке Мормон назвав чистою любов’ю Христа”. (Мороній 7:47)”. (“Caring for the Poor and Needy”, Ensign, Jan. 1973, 98).
Президент Кларк сказав такі слова стосовно допомоги від уряду:
Зображення
Президент Дж. Рубен Кларк
“Роздача такої великої кількості допомоги викликала в розумі сотень тисяч—якщо не мільйонів—людей … любов до неробства, почуття, що світ має забезпечувати їх засобами для життя. Це породило підстави для найбільш руйнівних політичних доктрин, які будь-коли існували, … і, на мою думку, це може призвести нас до серйозних політичних проблем” (процитовано в Marion G. Romney, “Church Welfare Services’ Basic Principles”, Ensign, May 1976, 121).
Зображення
Президент Дж. Рубен Кларк
“Жодній людині суспільство не винне життя, де не треба працювати, незалежно від її віку. Я ніколи не бачив жодного рядка у Святих Писаннях, де б закликали до цього, або навіть схвалювали це. У минулому жодне вільне суспільство не могло підтримувати великі групи людей, які не працювали, і жити вільно” (in Conference Report, Apr. 1938, 107).
У дні Джозефа Сміта деякі групи людей намагалися створити общинні лади, в яких група людей мала спільне право власності на всі багатства і ресурси. Ще до появи одкровення про закон посвячення, деякі члени Церкви у шт. Огайо організували подібну групу. Деякі їхні звичаї носили проблематичний характер:
“Коли [Джозеф Сміт] прибув у шт. Огайо, [він] виявив там групу приблизно з п’ятдесяти осіб, яка започаткувала кооперативну справу, виходячи з власного тлумачення певних уривків з книги Дії, де описуються перші святі, в яких все майно було у спільному вжитку (див. Дії 2:44–45; 4:32). Цю групу, … відому як “сім’я”, складали члени Церкви, що жили на фермі Айзека Морлі поблизу села Кертленд. Джон Уітмер, коли приїздив до них у середині січня, помітив, що те, до чого вони вдавалися, породжувало багато проблем. Наприклад, Хемен Бессет узяв кишеньковий годинник, що належав Ліваю Хенкоку, і продав його. На запитання, чому він так вчинив, Хемен відповів: “Я ж думав, що в сім’ї все спільне”. Лівай на це відповів, що йому не до вподоби такі “сімейні справи” і він надалі такого не терпітиме. [Levi W. Hancock, “Levi Hancock Journal”, LDS Historical Department, Salt Lake City, p. 81]”.
… Пророк Джозеф усвідомлював необхідність установлення більш довершеної системи задоволення зростаючих потреб Церкви. Потрібні були кошти для фінансування різних церковних справ, наприклад, друкування одкровень і місіонерських брошур. … Щоб допомогти бідним і підтримати переселенців, які багато чим пожертвували, аби зібратися в штаті Огайо, потрібні були гроші, майно і власність, тож Джозеф запитав про це у Господа” (Історія Церкви у Повноту часів, Посібник для студента, 2-ге видання, [Посібник ЦСО, 2003], сс. 102–103).
Одкровення, записане в Учення і Завітах 42, в якому було явлено закон посвячення, було одним з кількох одкровень, які прийшли у відповідь на запитання Джозефа.
“У 1831 р. Господь відкрив Пророку Джозефу Сміту, що членам Церкви слід “вділяти від [їхнього] майна бідним, … і його буде покладено перед єпископом… [і] воно має зберігатися в Моїй коморі, щоб благословляти бідних і нужденних” (УЗ 42:31, 34).
Більш як 180 років потому, єпископські комори по всьому світу продовжують підтримувати єпископів у заклику бути вірними, стояти у чині, який Господь призначив їм, допомагати слабким, піднімати руки, що опустилися, і зміцнювати ослаблі коліна (див. УЗ 81:5).
Будь-то будинок, в якому зберігається їжа та інші запаси, чи комплект ресурсів у приході, яким єпископ може користуватися, єпископські комори використовуються, щоб піклуватися про нужденних.
У церковному посібнику Основні принципи благополуччя та самозабезпечення (2009), сказано: “Господня комора доступна кожному єпископу і існує в кожному приході. Всупереч загальноприйнятому уявленню, Господня комора—це не лише будинок або склад, заповнений товарами та продукцією, що чекає на своє розподілення”.
Там, де комори не доступні фізично, єпископи можуть придбати потрібні товари в місцевих магазинах, використовуючи пожертвування від посту” (“Bishops’ Storehouse Opens the Windows of Heaven”, Church News and Events, May 20, 2011, LDS.org).