Протягом 20-го століття місіонерська робота поширювалася по землі. Провідники Церкви молилися про скерування щодо обмежень стосовно висвячення у священство і храмових обрядів для членів Церкви африканського походження. Чітке одкровення прийшло Президенту Церкви Спенсеру В. Кімболу і було підтверджено його радникам у Першому Президентстві та членам Кворуму Дванадцятьох Апостолів у Солт-Лейкському храмі 1 червня 1978 р. У листі від 8 червня 1978 р. вони оголосили це одкровення.
Господь відкриває, що священство і храмові благословення можуть надаватися кожному гідному члену Церкви
Запросіть клас уявити, що у них є друг-святий останніх днів і у нього виникло кілька важких запитань стосовно Церкви.
Що ви заохотите вашого друга зробити?
Коли студенти дадуть відповіді, прочитайте вголос наступне висловлювання Президента Дітера Ф. Ухтдорфа, з Першого Президентства:
Зображення
Президент Дітер Ф. Ухтдорф
“Мої дорогі молоді друзі, ми є народом, який ставить запитання, бо ми знаємо, що запитання ведуть до істини. …
Запитання—це місце народження свідчення. Хтось може відчувати себе збентеженим чи негідним, бо досліджує питання стосовно євангелії, але вони не повинні так себе відчувати. Ставлення запитань—це не вияв слабкості; це провісник зростання.
Бог наказав нам шукати відповіді на свої запитання (див. Якова 1:5–6) і лише просить, щоб ми запитували “з щирим серцем, із справжнім наміром, маючи віру в Христа” (Мороній 10:4). Коли ми робимо так, істина про все може бути явлена нам “силою Святого Духа” (Мороній 10:5).
Не бійтеся; ставте запитання. Будьте допитливими, але не сумнівайтеся! Завжди міцно тримайтеся за віру і світло, яке ви вже отримали” (“Відображення на воді” [Духовний вечір ЦСО, 1 лист. 2009], LDS.org).
Що, як навчав Президент Ухтдорф, може допомогти тому, хто має запитання про Церкву?
Попросіть когось зі студентів прочитати вголос наступну розповідь про двох людей, Гельвесіо та Руду Мартінсів, які прагнули отримати і зрозуміти істину, ставлячи запитання:
Зображення
Старійшина Гельвесіо Мартінс
Старійшина Гельвесіо Мартінс
“Ясної квітневої ночі у 1972 р. … Гельвесіо Мартінс роздумував про пошуки істини його сім’єю. Він і його дружина, Руда, дослідили багато релігій, але жодна з них, здавалося, не заповнювала їхню духовну порожнечу. “Я спілкувався з Богом тієї ночі і просив про допомогу”,—каже він” (“Elder Helvécio Martins of the Seventy”, Ensign, May 1990, 106).
Кілька днів потому місіонери прийшли до їхнього дому в Ріо-де-Жанейро, Бразилія. Старійшина Мартінс пригадував: “У той момент, коли ті два молоді чоловіки увійшли в нашу квартиру, весь мій морок і духовний дискомфорт відразу ж зникли, і на їхнє місце прийшли спокій і мир, які, як я зараз знаю, прийшли завдяки впливові Святого Духа” (with Mark Grover, The Autobiography of Elder Helvécio Martins [1994], 43).
Коли Гельвесіо і Руда, які мають африканське походження, розмовляли з місіонерами, Гельвесіо спитав про роль чорношкірих людей в Церкві. Мартінси дізналися, що в той час церковна політика обмежувала чорношкірих чоловіків африканського походження у висвяченні у священство. Цей факт викликав у них подальші запитання до місіонерів.
Якби ви були у становищі сім’ї Мартінс, які б запитання могли виникнути у вас, коли ви дізналися про обмеження щодо священства?
Покажіть наступну фразу, яка є частиною вступу Офіційної декларації—2. (Ви можете зробити копію цього вступу для студентів, якщо у них немає видання Писань 2013 року). Запропонуйте комусь зі студентів вголос прочитати фразу і попросіть клас знайти відповіді на запитання, які можуть виникати у людей стосовно обмежень щодо священства.
“Книга Мормона навчає, що “всі є однаковими для Бога”, включаючи “чорного і білого, зв’язаного і вільного, чоловічої статі і жіночої” (2 Нефій 26:33). Протягом історії Церкви люди кожної раси й приналежності в багатьох країнах були хрищені і жили як віддані члени Церкви. За життя Джозефа Сміта кілька чорношкірих чоловіків, членів Церкви, були висвячені у священство. На початку історії Церкви її провідники припинили дарувати священство чорношкірим чоловікам африканського походження. У церковних записах не надається чітких пояснень щодо причини цієї практики”.
На які запитання стосовно обмежень в отриманні священства можна відповісти завдяки цьому висловлюванню?
Приверніть увагу до рядка, де сказано: “У церковних записах немає чітких пояснень щодо причин появи цієї практики”. Переконайтеся, що студенти розуміють, що хоч деякі люди можуть припускати причини, чому чоловіки африканського походження не висвячувалися у священство певний час, ці причини можуть бути невірними. Щойно прочитана заява представляє офіційну позицію Церкви.
Попросіть іншого студента прочитати наступний абзац, в якому описується, що сім’я Мартінс зробила, дізнавшись про відновлену євангелію:
Сім’я Мартінс охристилася 2 липня 1972 р. і віддано служила в Церкві. Коли їхній найстарший син, Маркус, отримав своє патріарше благословення, в ньому було обіцяння, що він проповідуватиме євангелію. Хоч обмеження щодо священства в той час не дозволяли Маркусу служити на місії повного дня, його батьки відкрили рахунок для заощадження коштів для місії. У 1975 р. Церква оголосила, що в Сан-Паулу, Бразилія, буде побудовано храм. Щоб допомогти у зборі коштів, сестра Мартінс продала свої коштовності. Брат Мартінс віддано відслужив членом храмового комітету зі зв’язків з громадськістю. Сім’я Мартінс принесла ці жертви, хоч і вважала, що не матиме нагоди отримати обряди священства у храмі.
Чому, на вашу думку, сім’я Мартінс воліла христитися і віддано служити в Церкві, хоч на них і поширювалися обмеження щодо священства в той час?
Після того як студенти обговорять це питання, вголос прочитайте відповідь брата Мартінса:
Зображення
Старійшина Гельвесіо Мартінс
“Ми знайшли істину і ніщо не завадить нам жити за нею. … Коли Дух каже вам, що євангелія істинна, як ви можете заперечувати це?” (in “Elder Helvécio Martins of the Seventy”, 106).
Зазначте, що оскільки сім’я Мартінс отримала свідчення через Святого Духа, вони змогли рухатися вперед, довіряючи Господу і незважаючи на те, що вони не розуміли.
Як сім’я Мартінс може служити прикладом для вас, коли у вас виникають запитання? (Ми можемо міцно триматися за те, що вже знаємо, і стійко стояти, доки не будуть надані додаткові знання).
Поясніть, що, крім сім’ї Мартінс, тисячі людей африканського походження в різних народах пізнали істинність відновленої євангелії за десятиріччя до одкровення, даного у 1978 р. Провідники Церкви у Солт-Лейк-Сіті отримали безліч листів від неохрищених навернених в Нігерії та Гані з проханням послати до Африки місіонерів. Протягом багатьох років провідники Церкви з молитвою обдумували це питання, але відчували, що час послати місіонерів до Африки, де місцеві члени Церкви не могли б головувати або виконувати обряди, ще не прийшов.
Зображення
Президент Спенсер В. Кімбол
Повідомте студентів, що Офіційна декларація—2 містить офіційне оголошення про одкровення, яке Президент Спенсер В. Кімбол отримав 1 червня 1978 р. Попросіть когось зі студентів прочитати вголос перший абзац під зверненням “Дорогі брати!” Попросіть клас стежити за текстом і знайти, свідками чого, за їхніми словами, стали провідники Церкви.
Свідками чого по всій землі були провідники Церкви?
Яке натхнення отримали провідники Церкви, коли стали свідками поширення Господньої роботи? (Бажання поширити всі благословення євангелії на всіх гідних членів Церкви).
Попросіть когось зі студентів прочитати вголос наступний абзац (починаючи зі слів “Знаючи про обіцяння”). Попросіть клас знайти, як провідники Церкви діяли відповідно до бажань, на які їх було натхнено.
Як Президент Спенсер В. Кімбол та інші провідники Церкви діяли відповідно до своїх натхненних бажань?
Чого це навчає нас стосовно пророків? (Коли студенти дадуть відповіді, ви можете написати наступну істину на дошці: Пророки прагнуть Господнього скерування в управлінні Церквою).
Вкажіть на фразу “Знаючи про обіцяння, дані пророками”.
Чого навчає нас ця фраза і судження, передане нею, про те, що саме знали провідники Церкви стосовно обмежень у священстві? (Вони знали, що в певний час всі гідні чоловіки матимуть можливість отримати священство).
Поясніть, що протягом багатьох років до 1978 р. Перше Президентство і Кворум Дванадцятьох Апостолів обговорювали і молилися стосовно обмежень у священстві. Провідники Церкви відчували, що потрібно було одкровення, щоб змінити ці обмеження, які були встановлені вже більше століття тому. Деякий час це питання дуже турбувало розум Президента Кімбола і він часто ходив до храму один, щоб помолитися про це.
Попросіть когось зі студентів прочитати вголос наступні два абзаци, які починаються з фрази: “Він почув наші молитви”. Попросіть клас стежити за текстом і знайти відповідь Господа на молитви Президента Кімбола, його радників у Першому Президентстві та членів Кворуму Дванадцятьох Апостолів.
Якою була відповідь Господа на молитви Його пророків?
Чого це навчає нас про те, як Господь керує Своєю Церквою? (Коли студенти дадуть відповіді, напишіть на дошці наступну доктрину: Господь керує Своєю Церквою, надаючи одкровення через Своїх пророків).
Поясніть, що це одкровення мало великий вплив на людей по всьому світу. Попросіть когось зі студентів прочитати про реакцію Гельвесіо Мартінса і його дружини, Руди, коли вони дізналися про це:
“Я не міг стримати своїх почуттів. Ми з Рудою пішли в спальню, стали навколішки і помолилися. Ми плакали, коли дякували нашому Небесному Батькові за подію, про яку лише мріяли. Цей день нарешті настав, і це сталося за нашого смертного життя” (Autobiography, 69–70). Сім’я Мартінс запечаталася у храмі. Їхній син Маркус був першим членом Церкви африканського походження, який служив на місії після отримання одкровення стосовно припинення обмежень у священстві. Гельвесіо Мартінс став місцевим провідником священства і зрештою був покликаний членом Другого кворуму сімдесятників.
Поясніть, що невдовзі після того як було отримане одкровення про припинення обмежень у священстві, в Африку були послані місіонери. З того часу на цьому континенті були зведені храми і сотні тисяч людей там отримали обряди євангелії для себе та для їхніх померлих предків.
Зазначте, що студенти можуть спитати, чому Церква певний час не висвячувала чоловіків африканського походження у священство. Запросіть їх подумати, як вони можуть відповісти на це запитання.
Підтвердіть, що буде доречним пояснити іншим, що ми не знаємо, чому було започатковано обмеження у священстві. Крім того, ми можемо поділитися тими істинами, які знаємо, і свідчити про них. (Ви можете назвати істини, написані на дошці). Завершіть, запросивши студентів поділитися їхніми почуттями і свідченнями. Ви також можете поділитися власним свідченням.
Старійшина М. Рассел Баллард, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив, що хоч повноваження священства і дарується чоловікам, усі діти Небесного Батька—чоловіки і жінки—можуть отримати благословення священства:
Зображення
Старійшина М. Рассел Баллард
“У великому плані нашого Небесного Батька, укріпленому священством, чоловіки мають унікальну відповідальність служити у священстві, але самі вони не є священством. Чоловіки й жінки мають різні, але однаково важливі ролі. Саме так, як жінка не може зачати дитину без чоловіка, так і чоловік без жінки не може повною мірою користуватися владою священства, щоб створити вічну сім’ю. Іншими словами, у вічності і сила створювати життя, і сила священства будуть належати і чоловіку, і дружині. І як подружжя, чоловік і дружина мають прагнути наслідувати нашого Небесного Батька. Прагнучи благословень священства у своєму житті і для своєї сім’ї, вони мають зосереджуватися на християнських чеснотах: любові, смиренні й терпінні.
Нам дуже важливо зрозуміти, що Небесний Батько забезпечив шлях до отримання благословень священства і до зміцнення його силою всіх Своїх синів і дочок” (“Це є Моя робота і Моя слава”, Ensign або Ліягона, трав. 2013, с. 19).
Офіційна декларація—2. Уникайте того, щоб пояснювати Божі одкровення людською логікою
“В інтерв’ю у 1988 р. з нагоди десятої річниці отримання одкровення щодо священства, [старійшина Даллін Х. Оукс, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів,] пояснив [його] ставлення до спроб дати земні пояснення божественним одкровенням:
Зображення
Старійшина Даллін Х. Оукс
“Якщо ви читаєте Писання, тримаючи в розумі це питання: “Чому Господь дав цю заповідь або чому Він наказав це”, ви побачите, що менше ніж для однієї зі ста заповідей були дані будь-які пояснення. Зазвичай Господь не дає пояснень. Ми [смертні] можемо пояснювати одкровення. Ми можемо давати пояснення заповідям. Коли ми робимо це, то залишаємося на самоті. Деякі люди пояснюють причини заповіді, про яку ми говоримо тут, але вони дуже помиляються. У цьому є урок. … Давно вже я вирішив, що матиму віру в заповідь і не матиму віри у пояснення причин, які були дані стосовно неї”.
Коли його спитали, чи брав [він] до уваги хоча б ті причини, які називалися генеральними авторитетами, [він] відповів:
“Я думав про причини, названі генеральними авторитетами, і причини, детально продумані … іншими людьми. Цілий ряд причин здався мені зайвим ризиком. … Давайте не будемо робити помилок, які робили в минулому, тут і в інших місцях, намагаючись пояснити одкровення. Причини здебільшого походять від людей. Одкровення—це те, що ми підтримуємо як волю Господа, і саме в цьому є безпека” [“Apostles Talk about Reasons for Lifting Ban”, Daily Herald, Provo, Utah, June 5, 1988, 21 (AP)]” (Dallin H. Oaks, Life’s Lessons Learned [2011], 68–69).
Офіційна декларація—2. Нам не потрібно знати всі відповіді, але ми маємо триматися за те, що ми вже знаємо зараз
Старійшина Пол В. Джонсон, сімдесятник, дав наступну пораду вчителям євангелії:
Зображення
Старійшина Пол В. Джонсон
“Немає нічого страшного в тому, якщо студент буде бачити, що вчитель не знає всіх відповідей, але має відповіді на основоположні запитання і сильне свідчення. Коли ангел запитав Нефія, чи знає він про поблажливість Бога, Нефій відповів: “Я знаю, що Він любить Своїх дітей; проте я не знаю значення усього цього” (1 Нефій 11:17). Навіть якщо ми не знаємо відповіді на певне запитання, ми можемо нагадати студентам про те, що ми дійсно знаємо.
Ще одна трудність, яка постає перед нами, особливо, коли ми вже певний час щось викладаємо,—це тенденція триматися за старі прийоми і старі пояснення. Нам би дуже допомогло, якби ми знали сучасну позицію Церкви. Найкраще це можна зробити, ознайомлюючись із матеріалами на сторінці новин на сайті LDS.org (mormonnewsroom.org). …
Я почав працювати в системі семінарій та інститутів улітку 1978 р. У червні того ж року було оголошено про одкровення, згідно з яким священство стало доступним для всіх гідних чоловіків. У серпні того ж року старійшина Брюс Р. Мак-Конкі, член Кворуму дванадцятьох, виступав перед викладачами семінарії та інституту релігії на зборах, подібних до цих. Він наголошував на тому, як одкровення змінило наше розуміння цього питання. Він сказав:
“Забудьте все, що я казав, або що казав Президент Бригам Янг чи президент Джордж К. Кеннон, чи хтось інший у минулому, що суперечило цьому одкровенню. Ми говорили, маючи обмежене розуміння, не маючи світла і знання, які зараз прийшли у світ.
Ми здобуваємо істину рядок за рядком, приписання за приписанням. Ми отримали новий потік знань і світла щодо цього конкретного питання, і він усуває всю темряву й всі погляди та всі думки, що були в минулому. Тепер усі вони не мають значення.
Немає ніякого значення, що будь-хто казав стосовно цього … питання до першого червня цього року (1978)” (“All Are Alike unto God” [CES symposium on the Book of Mormon, Aug. 18, 1978], 2; LDS.org).
Тож давайте йти в ногу зі світлом, яке нам дано” (“Модель вивчення духовних істин” [address to CES religious educators, Aug. 7, 2012], LDS.org).
Деякі члени Кворуму Дванадцятьох Апостолів пізніше розповіли про свій досвід, коли 1 червня 1978 р. було отримано це одкровення. Наприклад, Президент Гордон Б. Хінклі, член Кворуму дванадцятьох у 1978 р., свідчив:
Зображення
Президент Гордон Б. Хінклі
“В кімнаті панувала атмосфера святості й благоговіння. Я відчував, ніби між небесним троном і пророком Бога, який стояв на колінах і молився, об’єднаний зі своїми Братами, відкрився канал. … Силою Святого Духа до того пророка прийшло запевнення, що те, про що він молився, було правильним, що час прийшов, і що тепер небачені благословення священства мають поширитися на всіх гідних чоловіків повсюди, незалежно від родоводу.
Кожен чоловік у тому колі, силою Святого Духа, знав те ж саме. …
Жоден з нас, хто був присутній під час тієї події, вже більше ніколи не був тим самим. Не була вже тією самою і Церква” (“Priesthood Restoration”, Ensign, Oct. 1988, с. 70).
Старійшина Брюс Р. Мак-Конкі, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, так само підтвердив:
Зображення
Старійшина Брюс Р. Мак-Конкі
“Під час цієї події [коли було отримане одкровення, що міститься в Офіційній декларації—2], завдяки завзяттю й вірі та тому, що година й час прийшли, Господь, у Своїй передбачливості, вилив Святого Духа на Перше Президентство та Дванадцятьох у дивний і чудовий спосіб, у більшій мірі, ніж будь-хто присутній тоді будь-коли відчував. Одкровення прийшло Президентові Церкви; воно також прийшло до кожного присутнього” (“All Are Alike unto God” [address to CES religious educators, Aug. 18, 1978], 3, LDS.org).
Для отримання додаткової інформації щодо Офіційної декларації—2, перейдіть в розділ Gospel Topics на LDS.org і знайдіть “race and the priesthood (раса і священство)”.