8 липня 1838 р. у Фар-Уесті, шт. Міссурі, пророк Джозеф Сміт отримав чотири одкровення, записані в Ученні і Завітах 117–120. В одкровенні, записаному в Ученні і Завітах 117, Господь наказав Ньюелу К. Уітні та Уільяму Марксу швидко впорядкувати їхні справи й приєднатися до святих, які збиралися у Фар-Уесті. Також Господь сказав, що Олівер Грейнджер мав служити представником Першого Президентства, щоб продати церковну власність і владнати комерційні справи Джозефа Сміта. В одкровенні, записаному в Ученні і Завітах 118, Господь покликав нових апостолів на місце тих, хто відпав, і покликав усіх членів Кворуму дванадцятьох служити на місії у Великій Британії.
Господь наказує Уільяму Марксу та Ньюелу К. Уітні швидко впорядкувати їхні справи й залишити Кертленд
Попросіть студентів назвати причини, з яких хтось може неохоче виконувати якусь заповідь від Господа. Напишіть їхні відповіді на дошці.
Нехай студенти уважно прочитають Учення і Завіти 117:1 і визначать, для кого було дано це одкровення. Поясніть, що Ньюел К. Уітні був єпископом у Кертленді. Він був успішним підприємцем і посвятив багато своєї власності Церкві. Уільям Маркс був покликаний служити довіреною особою єпископа Уітні 17 вересня 1837 р. Він був книготорговцем.
Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 117:1–3. Нехай клас слідкує і знайде, що Господь наказав цим чоловікам зробити. Ви можете пояснити, що слово затриматися означає залишатися десь.
Що Господь наказав зробити Ньюелу К. Уітні та Уільяму Марксу? (Він наказав їм швидко впорядкувати їхні справи та вирушити з Кертленда. Вони повинні були зробити це раніше, ніж Господь пошле сніг у тій місцевості. Іншими словами, їм потрібно було вирушити в дорогу приблизно через чотири місяці.
Нагадайте студентам, що 26 квітня 1838 р. Господь наказав святим збиратися у Фар-Уесті, шт. Міссурі, та в інших місцях (див. УЗ 115:17–18). 6 липня 1838 р. група, відома як Кертлендський табір, до складу якої входило більше 500 святих з Кертленда, вирушила в шт. Міссурі (див. Історія Церкви у Повноті часів. Посібник студента, 2-ге видання [Посібник Церковної системи освіти, 2003], сс. 189–191).
Зазначте, що коли ми читаємо Господні слова в Ученні і Завітах 117:4–5, то бачимо, що єпископа Уітні та Уільяма Маркса надто непокоїла власність Церкви у Кертленді. Служачи у покликаннях єпископа і довіреної особи єпископа, вони були управителями цієї власності. Попросіть когось зі студентів прочитати вголос вірш 4, а клас нехай послухає Господнє запитання в цьому вірші.
Напишіть на дошці: Що є власність для Мене?
Що, на вашу думку, це означає?
Аби допомогти студентам зрозуміти значення Господнього запитання у вірші 4, попросіть кількох з них по черзі прочитати вголос Учення і Завіти 117:5–8. Попросіть клас знайти причини, з яких Господь сказав: “Що є власність для Мене?” (Ви можете пояснити, що слова “на рівнинах Олага Шинеги” стосуються місцевості навколо Адам-онді-Амана, шт. Міссурі).
Що, на вашу думку, означає “домагатися того, що є тільки краплиною, і нехтувати більш вагомими матеріями”? (УЗ 117:8). Чому власність у Кертленді була “краплиною” у порівнянні з благословеннями, які Господь міг дати єпископу Уітні і президенту Марксу? (Коли студенти будуть обговорювати ці питання, напишіть на дошці наступний принцип: Жага матеріального може змусити нас нехтувати більш важливим).
Запропонуйте студентам обміркувати, як вони можуть більше уваги приділяти тому, що є найважливішим в їхньому житті.
Підсумуйте Учення і Завіти 117:10, пояснивши, що Господь покликав Уільяма Маркса і далі служити церковним провідником, коли той прибув у Фар-Уест. Господь також сказав, що якщо президент Маркс “в малому бу[де] вірним”, то Він зрештою “над великим поставить [його]” (див. також Матвій 25:23).
Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 117:11, а клас нехай знайде, за що Господь докоряв Ньюелу К. Уітні. Коли студенти читатимуть цей вірш, поясніть, що ніколаїти—це давня релігійна секта. Вони називали себе християнами, але відійшли від принципів євангелії, щоб дотримуватися того, що заведено було у світі (див. Doctrine and Covenants Student Manual [Church Educational System manual, 2001], 290).
Якби Ньюел К. Уітні вирішив зосередитися на власності у Кертленді, а не на тому, щоб приєднатися до святих, то як би ці дії були подібні до дій ніколаїтів?
Поясніть, що Уільям Маркс і Ньел К. Уітні через відкладений відʼїзд з Кертленда та переслідування у шт. Міссурі так і не змогли приєднатися до святих у Фар-Уесті. Однак вони послухалися поради Господа і залишалися вірними, з часом вони приєдналися до святих в Наву, шт. Іллінойс, де Уільям Маркс служив президентом колу, а Ньюел К. Уітні—єпископом.
Господь уповноважує Олівера Грейнджера представляти Перше Президентство у веденні комерційних справ у Кертленді
Попросіть студентів скласти на дошці перелік різних покликань або церковних доручень, які вони можуть отримати.
Поясніть, що Господь наказав чоловікові на імʼя Олівер Грейнджер залишити Фар-Уест і повернутись у Кертленд, щоб там “ретельно стара[ти]ся заради викуплення Першого Президентства Моєї Церкви” (УЗ 117:13). У це доручення входило продати церковну власність і владнати комерційні справи Джозефа Сміта. Це вимагало від Олівера Грейнджера, який був майже сліпим, великих жертв. Попросіть студентів подумки прочитати Учення і Завіти 117:12–15 і знайти, які благословення, за словами Господа, отримав би Олівер Грейнджер за виконання цього завдання.
Які благословення отримав би Олівер Грейнджер?
Що відчував Господь стосовно жертв, на які мав піти Олівер Грейнджер? Можливо, вам потрібно буде пояснити, що слова “його жертва буде більш священною для Мене, ніж його прибуток”, вказують на те, що Господь більше піклувався про жертви Олівера, ніж про гроші, які той міг отримати, виконуючи дане йому доручення. Напишіть на дошці такий принцип: Жертви, які ми приносимо в служінні Господу, є священними для Нього).
Укажіть на покликання й доручення, перелік яких ви написали на дошці. Спитайте студентів, яких жертв можуть вимагати ті покликання й доручення.
Чому так важливо зробити все можливе, щоб виконати доручення чи служити у покликанні?
Скажіть, що Олівер Грейнджер помер 25 серпня 1841 р. у Кертленді. На той час він все ще залишався представником Першого Президентства у комерційних справах. Хоч він остаточно і не владнав комерційні справи Церкви, усе ж він трудився, щоб зберегти цілісність Церкви та її добре імʼя. Він був вірний Господу і пророку Джозефу Сміту.
Попросіть когось зі студентів прочитати вголос наведені далі слова президента Бойда К. Пекера, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів.
Зображення
Президент Бойд К. Пекер
“Що такого зробив Олівер Грейнджер, що його ім’я буде у священному нагадуванні? Нічого величного, насправді. Велич його була не в тому, що він зробив, а якою людиною він був. …
Господь не чекав, що Олівер буде досконалим, мабуть, навіть не чекав, що той успішно виконає своє завдання. …
Ми не можемо завжди чекати, що будемо досягати успіху, але ми повинні намагатися робити все, що в наших силах” (“Найменші з цих”, Ensign або Ліягона, лист. 2004, с. 86).
Як ви вважаєте, чому наші жертви є священними для Господа, навіть якщо ми й не відчуваємо, що досягли успіху у своїх стараннях?
Господь призначає нових апостолів і покликає всіх апостолів служити на місії
Поясніть, що 8 липня 1838 р. Господь покликав чотирьох нових апостолів на місце Люка Джонсона, Лаймана Е. Джонсона, Уільяма Е. Маклелліна та Джона Ф. Бойнтона, які стали відступниками. Попросіть студентів подумки прочитати Учення і Завіти 118:3 і знайти, що Господь хотів, щоб робили ці апостоли.
Що Господь наказав робити апостолам?
Які слова і фрази у вірші 3 описують, як саме Господь хотів, щоб апостоли проповідували євангелію?
Напишіть на дошці наступне: Якщо ми проповідуємо євангелію так, як того хоче Господь, то …
Відповідно до вірша 3, якими двома варіантами ми можемо закінчити це речення? (Студенти можуть зробити це різними словами, але вони мають визначити наступні принципи: Коли ми проповідуємо євангелію так, як того хоче Господь, Він забезпечить наші сімʼї. Якщо ми проповідуємо євангелію так, як того хоче Господь, Він підготує інших, щоб вони отримали Його послання).
Ви можете попросити студентів розповісти, як вони були благословенні завдяки місіонерському служінню когось зі своїх рідних братів або сестер чи когось із членів сімʼї.
Підсумуйте Учення і Завіти 118:4–5, пояснивши, що Господь покликав членів Кворуму Дванадцятьох Апостолів “переправитися через великі води” (Атлантичний океан), щоб проповідувати Його євангелію, почавши свою місію на храмовій ділянці у Фар-Уесті. Вони будуть служити у Великій Британії.
Відповідно до вірша 5, коли апостоли мали вирушити на місію? Звідки вони мали вирушити?
Поясніть, що у місяці після отримання цього одкровення переслідування у шт. Міссурі посилилися. Зрештою святі таки були вигнані з цього штату. За цих обставин для Дванадцятьох було небезпечно виконати Господній наказ зустрітися у Фар-Уесті. Чимало міссурійців відкрито вихвалялися, що вони завадять виконанню цього одкровення. Однак Дванадцятеро були рішуче налаштовані виконати Господній наказ. Уранці 26 квітня 1839 р. старійшини Бригам Янг, Гебер Ч. Кімбол та Орсон Пратт разом зі старійшинами Джоном Е. Пейджем та Джоном Тейлором, якого нещодавно було покликано стати апостолом (див. УЗ 118:6), прибули на храмову ділянку. (Не всі вірні члени цього кворуму змогли бути там. Наприклад, старійшину Парлі П. Пратта було заарештовано й кинуто у вʼязницю за неправдивими звинуваченнями). Вони знову заклали фундамент храму (див. УЗ 115:11, помістивши великий камінь у південно-східному кутку цієї ділянки. Вони також висвятили нових апостолів: старійшин Уілфорда Вудраффа (див. УЗ 118:6) і Джорджа А. Сміта, щоб заповнити вільні місця у Кворумі дванадцятьох. Виконавши Господні настанови, вони пішли звідти, непомічені тими, хто планував зупинити їх. Уіллард Річардс, про якого згадується в Ученні і Завітах 118:6, був висвячений в апостоли приблизно через рік після цього, 14 квітня 1840 р. (Детальнішу розповідь про це див. в Ученні Президентів Церкви: Уілфорд Вудрафф [2004], сс. 141–144).
Закінчіть свідченням про принципи, які обговорювалися на сьогоднішньому уроці.
Слово ніколаїти зустрічається в Обʼявленні 2:6, 15. Дехто з вчених вважає, що ніколаїти намагалися принести язичницькі звичаї в ранню християнську церкву. Старійшина Брюс Р. Мак-Конкі, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, написав, що ніколаїтами були “члени Церкви, які намагалися зберегти своє членство в Церкві, але в той же час продовжували жити так, як жив світ. … Якими б не були їхні конкретні справи та доктрини, була дана вказівка визначити тих, хто хоче зберегти свої імена у записах Церкви, але не хоче присвятити себе справі євангелії зі щирими намірами свого серця” (Doctrinal New Testament Commentary, 3 vols. [1966–1973], 3:446; див. також Doctrine and Covenants Student Manual [Church Educational System manual, 2001], 290).
Перед тим як Джозеф Сміт залишив Кертленд, група відступників взяла храм під свій контроль. Господь назвав цих людей “грошомінами”, як і тих, хто оскверняв храм в Єрусалимі (див. Матвій 21:12–13). Навіть після того що трапилося, Господь хотів, щоб Його слуги “в землі Кертленда” памʼятали про священність храму.
“Рано-вранці [26 квітня 1839 р. після зборів Кворуму Дванадцятьох Апостолів на храмовій ділянці у Фар-Уесті] Теодор Терлі, один зі святих, які перебували у Фар-Уесті з Дванадцятьма, підійшов до будинку відступника Айзека Рассела, щоб попрощатися. Рассел був здивований тим, що його друг був у Фар-Уесті з членами Кворуму дванадцятьох, і просто онімів, дізнавшись що пророцтво здійснилося” (Церква в Повноті часів. Посібник для студента, 2-ге вид. [Посібник Церковної системи освіти, 2003], 240).