У цій частині розділу 20 Господь дав настанови стосовно управління Його Церквою, у т.ч. й пояснення стосовно вимог для хрищення і конфірмації, а також як правильно виконувати обряди хрищення, конфірмації і причастя.
Господь відкриває, якими є вимоги до людей до і після хрищення
Запропонуйте студентам поміркувати, що б вони сказали в такій ситуації:
Подруга, яка належить до іншої церкви, отримала свідчення про відновлену євангелію. Вона запитує вас: “Що мені потрібно зробити, щоб охриститися й стати членом твоєї Церкви?”
Запропонуйте студентам написати свої відповіді на це запитання в їхніх зошитах для класних занять або щоденниках для вивчення Писань. Потім попросіть їх прочитати Учення і Завіти 20:37 і знайти, які є вимоги до тих, хто бажає охриститися. Ви можете запропонувати студентам позначити те, що вони знайшли. Аби допомогти студентам краще зрозуміти значення цього вірша, ви можете пояснити, що люди зі “скрушеним серцем і впокореним духом” є смиренними і приймають волю Бога. Вони відчувають глибокий смуток за скоєний гріх і щиро бажають покаятися.
Напишіть на дошці таке незакінчене речення: До того як людей може бути охрищено, вони повинні …
Запропонуйте комусь із студентів вийти до дошки і бути за писаря. Поставте класу такі запитання:
Виходячи з Учення і Завітів 20:37, що має продемонструвати людина, перш ніж вона зможе охриститися? (Коли студенти будуть відповідати на це запитання, нехай писар закінчить написане на дошці речення. Студент може написати щось на зразок такого: До того як людей може бути охрищено, вони повинні бути смиренними, покаятися, бажати узяти на себе ім’я Ісуса Христа і твердо вирішити служити Йому до кінця).
Як ви вважаєте, чому людині потрібно відповідати цим вимогам перш ніж бути охрищеною?
Зазначте, що в Ученні і Завітах 20:37 також міститься в загальних рисах завіт, який ми укладаємо під час хрищення. Запропонуйте студентам поміркувати, що вони роблять зараз, аби жити відповідно до завіту, в який вони вступили при хрищенні.
Запропонуйте студентам уявити собі, що та сама подруга спитала їх, що відбувається, коли людина охрищується. Після відповідей кількох студентів попросіть когось прочитати вголос Учення і Завіти 20:72–74. Ви можете запропонувати студентам позначити спосіб хрищення, описаний Господом).
Відповідно до віршів 72–74, як Господь хоче, щоб виконувалося хрищення? (Відповіді студентів мають відображати такий принцип: Хрищення повинно бути здійснене зануренням і виконано тим, хто має належне повноваження. Напишіть цей принцип на дошці під попереднім принципом).
Попросіть студентів подумки прочитати Учення і Завіти 20:68–69 і знайти, чого Господь очікує від кожного з нас після нашого хрищення. Ви можете запропонувати студентам позначити фрази, якими передаються ці очікування.
Що, як ви зʼясували, Господь очікує від нас після нашого хрищення?
Примітка: Студенти можуть запитати про вимогу у вірші 68 стосовно того, що новоохрищених членів Церкви повинні були навчати старійшини і тільки після цього вони могли бути конфірмованими. Поясніть, що діюча нині практика проводити місіонерські уроки для зацікавлених до хрищення дозволяє людям бути конфірмованими й отримати дар Святого Духа невдовзі після того, як вони охристяться.
Що ви дізналися з вірша 69 про те, як ми показуємо Господу свою гідність після свого хрищення? (Відповіді студентів можуть бути різними, але вони мають визначити наступний принцип: Після хрищення ми показуємо Господу нашу гідність побожною ходою та розмовою. Напишіть цю істину на дошці під двома попередніми).
Що, на вашу думку, означає “проявити [себе] … побожною ходою та розмовою”? (Ви можете пояснити, що людина проявляє, тобто показує, “побожну ходу та розмову” через свої вчинки, ставлення і розмови, що є в гармонії з Богом).
Виходячи з потреб ваших студентів, можете попросити їх відкрити якийсь розділ в брошурі Заради зміцнення молоді, щоб знайти більш конкретну пораду стосовно того, як молода людина могла б показувати “побожну ходу та розмову”.
Коли ви бачили, як інші “проявля[л]и … побожн[у] ход[у] та розмов[у]”? Як, на вашу думку, їхні вчинки та ставлення впливали на оточуючих?
Аби допомогти студентам застосовувати цей принцип, попросіть їх поміркувати над тим, як вони могли б повніше проявляти “побожну ходу та розмову” протягом кількох наступних днів. Якщо хтось зі студентів відчуває, що може розповісти, як планує робити це, запропонуйте їм поділитися їхніми ідеями з класом. Ви можете зробити те саме, поділившись власним свідченням про благословення, які приходять, коли ми шануємо завіт, в який вступили при хрищенні.
Господь дає настанови стосовно проведення причастя
Запросіть пару студентів вийти й стати перед класом. Попросіть одного студента зіграти роль друга, який прийшов на причасні збори вперше і хоче знати, чому присутнім розносять хліб і воду. Попросіть другого студента пояснити другу обряд причастя. Після того як студент поділиться ідеями, запропонуйте класу, щоб вони, коли вивчатимуть наступні кілька віршів, знайшли у Писаннях підтвердження поясненням цього студента, а також будь-яку додаткову думку, яку вони можуть використати, щоб пояснити обряд причастя.
Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 20:75, а клас нехай слідкує за текстом. (Ви можете зазначити, що в наш час для причастя ми замість вина використовуємо воду). Див. 27:1–2).
Як ви вважаєте, чому нам сказано приймати причастя разом часто?
Під час цього обговорення попросіть когось зі студентів прочитати наведене далі пояснення старійшини Мелвіна Дж. Балларда, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів. (Ви можете пояснити, що старійшина Баллард, кажучи про необхідність “зʼявлятися до причасного столу”, просто мав на увазі прийняття причастя).
Зображення
Старійшина Мелвін Дж. Баллард
“Єдине, що дало б безпеку кожному чоловіку й кожній жінці—це зʼявлятися до причасного столу кожного Суботнього дня. За один тиждень ми не відійшли б дуже далеко—не настільки далеко, щоб завдяки процесу самооцінки не змогли б виправити помилки, яких могли допуститися. … Шлях до причасного столу—це безпечна дорога для святих останніх днів” (в Bryant S. Hinckley, Sermons and Missionary Services of Melvin Joseph Ballard [1949], 151).
Напишіть на дошці такі заголовки:
Що ми обіцяємо Що Господь обіцяє
Попросіть одну половину класу прочитати Учення і Завіти 20:77–79 і знайти, що ми обіцяємо, коли приймаємо причастя. Нехай інша половина класу прочитає ті самі вірші і знайде, що обіцяє Господь. Дайте студентам достатньо часу, щоб опрацювати цей уривок, і попросіть їх розповісти про те, що вони знайшли. Попросіть когось зі студентів написати перелік їхніх відповідей на дошці під відповідним заголовком. Склавши ці переліки, вони визначать наступні принципи:
Приймаючи причастя, ми свідчимо про те, що бажаємо взяти на себе ім’я Ісуса Христа, завжди пам’ятати Його і дотримуватися Його заповідей.
Коли ми дотримуємося цих обіцянь, які даємо під час причастя, то можемо завжди мати Духа з нами.
Ви можете запропонувати студентам позначити ці істини в їхніх Писаннях.
Порівнюючи переліки на дошці з написаним в Ученні і Завітах 20:37, яку схожість ви бачите в обіцяннях, що даються під час причастя і в завіті хрищення?
Поясніть, що приймаючи причастя, ми поновлюємо завіт, який уклали, коли ми були охрищені й конфірмовані.
Як ми можемо показати свою готовність взяти на себе імʼя Ісуса Христа? (Серед відповідей можуть бути: відстоювати те, що є правильним; говорити іншим, що ми є членами Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, розказувати про віру в Нього і брати участь в Його роботі).
Що конкретно ми можемо робити, аби завжди памʼятати Спасителя?
Як прийняття причастя допомагає нам “проявити … побожн[у] ход[у] та розмов[у]”?
Щоб допомогти студентам зрозуміти, як це важливо для нас мати з нами Духа, попросіть когось зі студентів прочитати наведену далі інформацію з довідника Стійкі у вірі. Попросіть клас послухати, якими є благословення, що приходять від поновлення нашого завіту хрищення.
“Дотримуючись завіту хрищення, ви отримуєте великі благословення. Якщо ви поновлюєте його, Господь поновлює обіцяне відпущення ваших гріхів. Очищені від гріхів, ви готові, “щоб Його Дух міг завжди бути з [вами]” (УЗ 20:77). Постійне спілкування з Духом є одним з найбільших дарів, що ви можете отримати у смертному житті. Дух направлятиме вас на шляхи праведності і спокою, вестиме до вічного життя з вашим Батьком на Небесах та Ісусом Христом” (Стійкі у вірі: довідник з євангелії [2005], с. 112).
Запропонуйте студентам поміркувати (або написати), як вони будуть готуватися до прийняття причастя наступного тижня. Ви можете поділитися власним свідченням про те, як важливо щотижня поновлювати наш завіт хрищення.
Господь дає настанови провідникам Церкви стосовно точного ведення записів про членство в Церкві
Підсумуйте Учення і Завіти 20:81–84, сказавши студентам, що носіям священства в ранній період історії Церкви було дано вказівку записувати імена людей, які приєдналися до Церкви. Вони зберігали ці імена в книзі. Імена тих, хто відпадав від Церкви, вони викреслювали з книги. Крім того, члени Церкви, які переїздили з однієї місцевості в іншу, повинні були брати з собою посвідку про своє членство в Церкві, щоб віддати її своїм новим провідникам священства. У наші дні церковні провідники продовжують вести точні записи про членство, але набагато ефективнішими методами.
На завершення уроку ви можете свідчити про доктрини і принципи, які ви обговорювали на уроці.
6 квітня 1830 р. під час зборів, на яких була організована відновлена Церква Ісуса Христа, Джозеф Сміт і Олівер Каудері конфірмували тих, хто був вже охрищений, і дарували їм дар Святого Духа (див. History of the Church, 1:61).
Того дня були охрищені і конфірмовані батьки Джозефа Сміта. Це був радісний час для Пророка, який вигукнув: “Слава моєму Богові! Бо я дожив, щоб побачити, як мій рідний батько охристився в істинній Церкві Ісуса Христа!” (в Lucy Mack Smith, History of Joseph Smith by His Mother, ed. Preston Nibley [1958], 168; див. також History of the Church, 1:79).
Старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав, що молитва і вивчення Писань допомагають нам дотримуватися свого завіту хрищення, щоб завжди памʼятати Господа.
Зображення
Старійшина Девід А. Беднар
“Подумайте, навіщо ми молимося і вивчаємо Писання. … Завдяки цим святим звичкам, ми завжди згадуємо про Небесного Батька і Його Улюбленого Сина, а це є необхідним для постійного напарництва Святого Духа” (“Отримання Святого Духа”, Ensign або Ліягона, лист. 2010, с. 96).
Наведені далі слова президента Джеймса Е. Фауста, з Першого Президентства, допомагають нам зрозуміти, яким цінним є напарництво Святого Духа:
Зображення
Президент Джеймс Е. Фауст
“Хрищення зануренням у воду є “вступним обрядом євангелії … Щоб хрищення було повним, після нього необхідно одержати дар Святого Духа” [Путівник по Писаннях, “Хрищення”, сс. 204–205]. …
За умови гідності до тих, хто отримує цей духовний дар, приходить глибше розуміння, більше знання і провід в усіх життєвих справах, як духовних, так і мирських. Святий Дух свідчить нам про істину і переконує нашу душу в реальності Бога Батька і Його Сина, Ісуса Христа, настільки твердо, що жодній земній силі чи владі не вдасться відділити нас від цього знання. [Див. 2 Неф. 31:18]. Справді, відсутність дару Святого Духа можна певною мірою порівняти з відсутністю в тілі імунної системи. …
Ті, хто має дар Святого Духа після хрищення і конфірмації, можуть отримати більше світла і сильніше свідчення. Це тому, що дар Святого Духа є “постійним свідком і вищим обдаруванням, ніж звичайний прояв Святого Духа”. [В James R. Clark, comp., Messages of the First Presidency of The Church of Jesus Christ of Latter-day Saints, 6 vols. (1965–1975), 5:4]. Це вище обдарування, бо дар Святого Духа може діяти як “очищувальний засіб, щоб очистити людину і освятити її від всіх гріхів”. [Bible Dictionary, “Holy Ghost”, 704]”. (“Народитися знову”, Ліягона, лип. 2001, сс. 70–71).