Урок 151: Війна в Юті та різанина в Маунтін-Медоуз
Урок 151
Війна в Юті та різанина в Маунтін-Медоуз
Вступ
Протягом 1850-х років напруження і недостовірна передача інформації між святими останніх днів та чиновниками уряду Сполучених Штатів призвели до війни в Юті 1857–1858 рр. У вересні 1857 р. конфлікт також виник між деякими святими останніх днів та емігрантами, які у складі обозу перетинали Юту. Відчуваючи гнів і страх, деякі святі останніх днів у південній Юті спланували і скоїли кривавий напад на майже 120 емігрантів, які направлялися до Каліфорнії. Цей жорстокий вчинок зараз відомий як різанина в Маунтін-Медоуз.
Рекомендації для навчання
Між урядом Сполучених Штатів і святими останніх днів зростає напруга
Поясніть, що 24 липня 1857 р. Президент Бригам Янг був з групою святих, святкуючи 10-ту річницю їхнього прибуття в Долину Солоного озера, коли отримав підтвердження попередніх новин, що до Солт-Лейк-Сіті прямує армія. У попередні роки непорозуміння і неправдива інформація призвели до зростаючої напруженості між святими останніх днів та чиновниками уряду Сполучених Штатів. Святі хотіли, щоб ними керували провідники, яких вони самі обрали, і відмовилися від федеральних призначенців, які не поділяли їхніх цінностей. Це призвело до того, що деякі федеральні чиновники розцінювали їх як бунтівників проти уряду Сполучених Штатів. Без схвалення Конгресу Президент Сполучених Штатів Джеймс Б’юкенен надіслав загін з приблизно 1500 вояків до Солт-Лейк-Сіті, щоб змусити жителів Юти прийняти нових чиновників.
Якби ви були святим останніх днів у 1857 р. і почули, що до вашого міста наближається велика армія, які б занепокоєння могли виникнути у вас? (Студенти можуть зазначити, що святих було жорстоко вигнано з Огайо, Міссурі та Іллінойсу; багато хто з них втратив майно і землю; декого було вбито, хтось помер під час цих переслідувань. Новини про армію, що наближається, викликали занепокоєння, що те ж саме може статися і в Юті).
Попросіть когось зі студентів прочитати вголос наступний абзац:
У проповідях до святих Президент Янг та інші церковні провідники називали війська, що наближалися, ворогами. Президент Янг, який роками просив святих зберігати зерно, нагадав про свої настанови, щоб у святих була їжа, якщо їм потрібно буде рятуватися втечею від військ. Як губернатор території Юта він також направив територіальну міліцію підготуватися до захисту території.
Виникає конфлікт між деякими святими останніх днів та емігрантами, які їхали в обозі
Покажіть карту, схожу на показану тут, або намалюйте її на дошці. Попросіть когось зі студентів прочитати вголос наступні два абзаци:
Обоз емігрантів, який прямував на захід з Арканзасу до Каліфорнії, увійшов до Юти, коли святі останніх днів готувалися захищати територію проти військ Сполучених Штатів, які наближалися. Серед деяких людей зі складу обозу виникло невдоволення через те, що їм не вдавалося купити так потрібного їм зерна у святих, яким було наказано зберігати своє зерно. В емігрантів також виник конфлікт зі святими, які не хотіли, щоб обозні коні та худоба споживали їстівні й водні ресурси, які потрібні були власним тваринам святих.
Напруження вибухнуло в Сідер-Сіті, останньому поселенні в Юті на шляху до Каліфорнії. Зіткнення сталися між деякими членами обозу і деякими святими останніх днів. Дехто з членів обозу погрожував приєднатися до урядових військ, що йшли проти святих. Хоч капітан обозу і докоряв своїм товаришам за такі погрози, деякі керівники Сідер-Сіті та поселенці почали ставитися до емігрантів як до ворогів. Обоз залишив містечко лише через годину після прибуття туди, однак деякі поселенці та керівники з Сідер-Сіті хотіли наздогнати й покарати чоловіків, які образили їх.
Попросіть студентів згадати випадки, коли у них виникали конфлікти з іншою людиною або групою людей. Попросіть когось зі студентів прочитати вголос 3 Нефій 12:25. Попросіть клас слідкувати і знайти принцип, якому навчав Ісус Христос і який може скеровувати нас, коли у нас виникають напружені стосунки з іншими.
Що, як ви думаєте, означає “погодься з своїм супротивником швидко”?
Аби допомогти студентам зрозуміти цю фразу, ви можете попросити когось зі студентів прочитати наведене далі висловлювання:
Старійшина Девід Е. Соренсен, сімдесятник, навчав, що фраза “погодься зі своїм супротивником швидко” означає, що ми маємо “розв’язувати розбіжності одразу, щоб миттєвий спалах не злетів до рівня фізичної чи моральної жорстокості і щоб ми не стали заручниками своєї злоби” (“Прощення замінить гіркоту любов’ю”, Ensign або Ліягона, трав. 2003, с. 11).
Як би ви підсумували своїми словами вчення Спасителя в 3 Нефії 12:25? (Коли студенти дадуть відповідь, напишіть на дошці принцип, подібний до наступного: Якщо ми вирішуємо конфлікт з іншими у Господній спосіб, тоді ми можемо уникнути шкідливих наслідків суперечок).
Як дотримання принципу з 3 Нефій 12:25 могло б допомогти святим останніх днів, яких образили люди з того обозу?
Поясніть, що оскільки ці святі не вирішили свій конфлікт з емігрантами у Господній спосіб, ситуація стала більш серйозною. Айзек Хейт, мер міста Сідер-Сіті, майор міліції і президент колу попросили дозволу у начальника міліції, який жив у сусідньому поселенні Парован, викликати міліцію, щоб протистояти кривдникам з обозу. Начальник міліції, Уільям Дейм, порадив Айзеку Хейту проігнорувати погрози емігрантів. Замість того щоб дослухатися до цієї поради, Айзек Хейт та інші керівники Сідер-Сіті вирішили переконати деяких місцевих індіанців напасти на обоз і викрасти худобу, щоб покарати емігрантів. Айзек Хейт попросив Джона Д. Лі, місцевого члена Церкви та майора міліції, очолити цей напад, і обоє вони планували перекласти провину за цей вчинок на індіанців.
Що мали зробити керівники Сідер-Сіті, коли Уільям Дейм порадив їм не використовувати міліцію? До якого вчинку призвело те, що вони відкинули пораду? (Коли студенти дадуть відповідь, напишіть наступний принцип на дошці: Якщо ми ігноруємо пораду робити те, що правильно, тоді ми стаємо більш схильні до прийняття неправильних рішень).
Зазначте, що ці чоловіки діяли всупереч їхнім обов’язкам у священстві. Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 121:36–37. Запропонуйте класу слідкувати, шукаючи Господні застереження носіям священства, які діють неправедно.
Як Господь застерігає носіїв священства, які прагнуть приховати свої гріхи або діяти неправедно?
Прочитайте або підсумуйте наступні абзаци і запросіть студентів послухати, як керівники Сідер-Сіті продовжували приймати неправильні рішення, проігнорувавши пораду, яку вони отримали.
Айзек Хейт представив план нападу на обоз на нараді місцевих керівників Церкви, громади і міліції. Деякі члени ради рішуче не погодилися з планом і спитали Хейта, чи радився він з Президентом Бригамом Янгом стосовно цієї справи. Відповівши, що він цього не зробив, Хейт погодився послати посильного, Джеймса Хеслама, до Солт-Лейк-Сіті з листом, в якому пояснювалася ситуація, і з питанням, що вони мають робити. Однак, оскільки від Сідер-Сіті до Солт-Лейк-Сіті було приблизно 402 км, то посильному потрібно було майже тиждень їхати верхи, щоб дістатися до Солт-Лейк-Сіті й повернутися до Сідер-Сіті з настановами від Президента Янга.
Якраз перед тим як Айзек Хейт послав свого листа з посильним, Джон Д. Лі і група індіанців атакували табір емігрантів у місці під назвою Маунтін-Медоуз. Лі провів атаку, але замаскувавшись, щоб здавалося, ніби там були лише індіанці. Деякі емігранти були вбиті або поранені, а ті, хто залишився, відбили атаку і змусили Лі та індіанців відступити. Емігранти швидко розвернули свої фургони, утворивши щільне коло, тобто табір, оточений обозними возами, щоб захищатися. Протягом п’ятиденної облоги на обоз було здійснено ще два напади.
Сталося так, що міліція Сідер-Сіті дізналася про те, що двоє емігрантів вийшли за межі табору, оточеного обозними возами. Міліція відкрила вогонь по них і вбила одного. Інший чоловік втік і повідомив обозний табір, що на них нападають також і білі чоловіки. Ті, хто спланував напад, тепер були впіймані на обмані. Якби емігрантам дозволити дістатися до Каліфорнії, то розповсюдилася б звістка про те, що за напад на обоз відповідальні святі останніх днів. Змовники боялися, що ця інформація призведе до негативних наслідків для них самих та їхніх людей.
Які наслідки потягло за собою рішення не послухатися поради начальника міліції?
Який вибір на цей момент мали ті, хто були відповідальні за напади? (Вони могли зізнатися у тому, що зробили, і прийняти наслідки, або ж вони могли спробувати приховати свої злочини й гріхи. Див. УЗ 121:37).
Що вони мали зробити?
Запропонуйте студентам поміркувати над такими запитаннями:
Що ви робите, коли чините щось неправильно? Чи зізнаєтеся ви у тому, що зробили неправильно, і приймаєте наслідки, або ж ви намагаєтеся приховати гріх брехнею?
Дехто зі святих останніх днів планує і вчиняє різанину в Маунтін-Медоуз
Поясніть, що члени Церкви, які брали участь в нападах на емігрантів, вирішили спробувати приховати свої гріхи. Запросіть клас послухати, що сталося в результаті цього рішення, коли ви читатимете або підсумовуватимете наступні абзаци.
Намагаючись запобігти розповсюдженню звістки про участь святих останніх днів в нападах на обоз, Айзек Хейт, Джон Д. Лі та інші місцеві керівники Церкви та міліції склали план убити решту емігрантів, крім маленьких дітей. Здійснюючи цей план, Джон Д. Лі прийшов до емігрантів і сказав, що міліція захистить їх від подальших нападів, відвівши їх у безпеці до Сідер-Сіті. Коли емігранти йшли у напрямку Сідер-Сіті, міліціанти повернулися і розстріляли їх. Кілька індіанців повибігали зі своїх схованок, щоб приєднатися до нападу. З приблизно 140 емігрантів, які були в обозі, життя зберегли лише 17 маленьким дітям.
Через два дні після різанини Джеймс Хеслем приїхав у Сідер-Сіті з посланням-відповіддю Президента Янга, наказуючи місцевим провідникам дозволити обозу мирно пройти. “Коли Хейт читав слова Янга, то схлипував як дитина, і міг вимовити лише слова: “Надто пізно, надто пізно” (Richard E. Turley Jr., “The Mountain Meadows Massacre”, Ensign, Sept. 2007, 20).
Поясніть, що рішення деяких провідників святих останніх днів і поселенців на території південної Юти призвели до трагічної різанини в Маунтін-Медоуз. На відміну від того випадку, провідники Церкви і територіальні керівники в Солт-Лейк-Сіті вирішили цей конфлікт з урядом Сполучених Штатів шляхом мирних обговорень та переговорів у 1858 р. Під час цього конфлікту, який пізніше назвали війною в Юті, війська Сполучених Штатів і міліція Юти вдавалися до агресивних дій, однак ніколи не до бойових дій.
Як би ви підсумували рішення, що призвели до різанини в Маунтін-Медоуз?
Які принципи ми можемо засвоїти з цієї трагедії? (Студенти можуть визначити багато принципів, серед яких можуть бути такі: Якщо ми вирішуємо приховати наші гріхи, це може призвести до того, що ми продовжимо грішити. Якщо ми вирішуємо приховати наші гріхи, це може призвести до жалю і страждань).
Поясніть, що наслідками різанини в Маунтін-Медоуз були не лише смерті майже 120 жертв, але й великі страждання дітей, які вижили, та інших родичів жертв. Індіанці-паюти також зазнали страждань через те, що їх несправедливо звинуватили у цьому злочині. Крім того, ті “хто скоїв цю різанину, решту свого життя перебували під гнітом жахливого почуття вини і постійних кошмарів через те, що вони зробили і що бачили” (Richard E. Turley Jr., “The Mountain Meadows Massacre”, 20).
Запевніть студентів, що якщо вони почали йти шляхом помилок і гріха, вони можуть уникнути душевного болю і жалю, повернувшись до Господа і покаявшись у своїх гріхах.
Поясніть, що через те, що багато місцевих святих останніх днів були відповідальні за планування і здійснення різанини в Маунтін-Медоуз, ця подія негативно вплинула на сприйняття всієї Церкви деякими людьми.
Чому важливо усвідомлювати, що неправильні вчинки деяких членів Церкви не применшують істинність євангелії?
Запросіть когось зі студентів прочитати слова Президента Генрі Б. Айрінга, з Першого Президентства:
Зображення
Президент Генрі Б. Айрінг
“Євангелія Ісуса Христа, якої ми тримаємося, не сприймає холоднокровних вбивств чоловіків, жінок і дітей. Насправді вона захищає мир і прощення. Те, що колись було скоєно [в Маунтін-Медоуз] членами нашої Церкви, є жахливим відходом від християнських вчень і поведінки, чому немає виправдання” (“150th Anniversary of Mountain Meadows Massacre”, Sept. 11, 2007, mormonnewsroom.org/article/150th-anniversary-of-mountain-meadows-massacre).
Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Геламан 5:12. Попросіть клас стежити і знайти те, що ми можемо робити, щоб розвивати і підтримувати наші свідчення, аби у важкі часи, коли, наприклад, ми дізнаємося про випадки, що члени Церкви перестали жити за ученнями Ісуса Христа, наша віра не похитнулася.
Що, згідно з Геламан 5:12, ми можемо робити, щоб розвивати і підтримувати наші свідчення? (Коли студенти дадуть відповіді, ви можете написати на дошці такий принцип: Ми можемо розвивати міцні свідчення, будуючи нашу віру на фундаменті Ісуса Христа).
Щоб проілюструвати цей принцип, попросіть когось зі студентів прочитати вголос наступний абзац:
“Джеймс Сендерс є правнуком … одного з дітей, хто вижив у цій різанині [і також є членом Церкви]. … Брат Сендерс … сказав, що коли він дізнався про те, що його предка було вбито у цій різанині, це “не вплинуло на [його] віру, бо вона основана на Ісусі Христі, а не на комусь із людей в Церкві” (Richard E. Turley Jr., “The Mountain Meadows Massacre”, 21).
Як наша віра в Ісуса Христа зміцнює нас, коли ми дізнаємося про випадки, коли члени Церкви перестали жити за ученнями Спасителя?
Які дії допомагають вам будувати вашу віру на фундаменті Ісуса Христа?
Свідчіть про важливість того, щоб жити за вченнями Спасителя і будувати нашу віру на Ньому і на Його євангелії. Запросіть студентів подумати, як вони можуть краще будувати їхню віру на фундаменті Ісуса Христа, і поставити ціль робити це.
Коментарі та довідковий матеріал
Відповідальність за різанину в Маунтін-Медоуз
Президент Генрі Б. Айрінг, з Першого Президентства, так висловився стосовно відповідальності за різанину в Маунтін-Медоуз:
Зображення
Президент Генрі Б. Айрінг
“Відповідальність за цю різанину лежить на місцевих провідниках Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів у регіонах поблизу Маунтін-Медоуз, які також займали цивільні й військові посади, і на членах Церкви, які діяли під їхнім керівництвом. …
Немає сумніву у тому, що Божественне правосуддя накладе належне покарання на тих, хто відповідальний за цю різанину” (“150th Anniversary of Mountain Meadows Massacre”, Sept. 11, 2007, mormonnewsroom.org/article/150th-anniversary-of-mountain-meadows-massacre).
Річард Е. Турлі мол., помічник церковного історика і літописця, пояснив, як генеральні церковні провідники зрештою дізналися про різанину. Він також узагальнив наслідки, яких зазнали деякі із злочинців:
Зображення
Річард Е. Терлі мол.
“Хоч Бригам Янг та інші церковні провідники в Солт-Лейк-Сіті і дізналися про різанину невдовзі після того, як вона відбулася, розуміння того, в якій мірі в ній були залучені поселенці, та жахливі подробиці злочину, розкривалися поступово згодом. У 1859 р. вони звільнили від покликань президента колу Айзека Хейта та інших видних провідників Церкви в Сідер-Сіті, які були причетні до різанини. У 1870 р. вони відлучили Айзека Хейта і Джона Д. Лі від Церкви.
У 1874 р. велика рада присяжних висунула обвинувачення дев’ятьом чоловікам за участь у різанині. Більшість з них зрештою було заарештовано, хоча лише Лі було засуджено і страчено за злочин. Ще один обвинувачений чоловік дав свідчення на користь обвинувачення [добровільно свідчив і давав показання проти інших підсудних], а інші багато років переховувалися від закону. Інші міліціонери, хто скоїв цю різанину, решту свого життя перебували під гнітом жахливого почуття провини і постійних кошмарів через те, що вони зробили і що бачили” (Richard E. Turley Jr., “The Mountain Meadows Massacre”, Ensign, Sept. 2007, 20).
Хронологія подій, які стосувалися різанини в Маунтін-Медоуз
Четвер, 3 вересня 1857 р.: Обоз, в якому було приблизно 140 людей, більшість з яких була з Арканзасу, проїжджає містом Сідер-Сіті, шт. Юта. Дехто з учасників обозу вплутується в конфлікт з деякими місцевими святими останніх днів. Після того як деякі учасники обозу відмовилися піти під арешт, місцеві церковні і цивільні провідники в Сідер-Сіті звернулися в сусіднє містечко Парован, щоб отримати дозвіл у Уільяма Дейма, військового окружного начальника, викликати міліцію для протистояння емігрантам.
П’ятниця, 4 вересня 1857 р.: Уільям Дейм відправляє послання-відповідь, наказуючи провідникам в Сідер-Сіті не вдаватися до дій проти емігрантів. Айзек С. Хейт та інші провідники в Сідер-Сіті склали план умовити місцевих індіанців напасти на обоз емігрантів. Хейт вербує Джона Д. Лі, з сусіднього містечка Форт-Хармоні, провести цей напад.
Неділя, 6 вересня 1857 р.: Айзек С. Хейт головує на зборах-нараді в Сідер-Сіті і повідомляє деяким іншим місцевим керівникам про план нападу на емігрантів. Деякі керівники не схвалюють цей план і переконують Хейта відправити посильного, Джеймса Хеслема, щоб отримати пораду від Президента Бригама Янга стосовно цього питання.
Понеділок, 7 вересня 1857 р.: Джон Д. Лі та індіанці нападають на обоз емігрантів в Маунтін-Медоуз. Джеймс Хеслем відправляється з Сідер-Сіті до Солт-Лейк-Сіті з листом-запитом, щоб отримати настанови від Президента Бригама Янга. Двоє міліціонерів з Сідер-Сіті нападають на двох емігрантів, які вийшли за межі табору, оточеного обозними возами. Один емігрант виживає і повертається в табір зі звісткою, що на емігрантів нападають місцеві поселенці.
Вівторок, 8 вересня 1857 р.: Деякі святі останніх днів та індіанці беруть участь у ще двох нападах на обоз. Емігранти успішно захищають свої позиції, однак чоловіки з Сідер-Сіті вбивають ще двох чоловіків, які намагаються втекти в пошуках допомоги.
Середа, 9 вересня 1857 р.: Айзек С. Хейт їде із Сідер-Сіті до містечка Парован, щоб зустрітися з Уільямом Деймом. На нараді у місті Парован вирішено, що загону емігрантів слід дозволити піти своїм шляхом з миром, однак Хейт потай від інших натиснув на Дейма й отримав від нього дозвіл зібрати міліцію, щоб напасти на оточених емігрантів.
Четвер, 10 вересня 1857 р.: Айзек С. Хейт повертається в Сідер-Сіті і радиться з місцевими керівниками. Вони посилають накази вбити всіх емігрантів, окрім маленьких дітей. Джеймс Хеслем дістається до Солт-Лейк-Сіті, доставляє послання Хейта і вирушає у зворотню подорож до Сідер-Сіті з відповіддю Президента Янга.
П’ятниця, 11 вересня 1857 р.: Місцеві міліціонери виманюють решту емігрантів з їхнього табору. Міліція та індіанці нападають на емігрантів, убивають всіх, окрім 17 маленьких дітей.
Неділя, 13 вересня 1857 р.: Джеймс Хеслем повертається з Солт-Лейк-Сіті з письмовою настановою від Бригама Янга дозволити емігрантам їхати з миром.
1859 р.: Федеральні чиновники забирають виживших дітей і повертають їх в Арканзас жити з родичами.
1870 р.: Президент Бригам Янг дізнається про додаткові подробиці стосовно різанини й відлучає від Церкви Айзека С. Хейта і Джона Д. Лі.
1874 р.: Велика рада присяжних в території висунула обвинувачення дев’ятьом чоловікам за участь у різанині.
1875 р.: Джон Д. Лі єдиний, хто постав перед судом, однак присяжні в цій справі не досягли згоди.
1876 р.: Справа Джона Д. Лі знову слухається, і його звинувачують у тому, що він брав участь в убивстві під час тієї різанини.
П’ятниця, 23 березня 1877 р.: Джона Д. Лі було страчено через розстріл у Маунтін-Медоуз.
Війна в Юті
У середині 1857 р. провідники святих останніх днів почули чутки про те, що федеральний уряд міг замінити Бригама Янга новим губернатором території Юта за підтримки великої кількості федеральних військ. Ці чутки підтвердилися 24 липня чоловіками-святими останніх днів, які приїхали до Солт-Лейк-Сіті зі сходу (див. Ronald W. Walker, Richard E. Turley Jr., and Glen M. Leonard, Massacre at Mountain Meadows: An American Tragedy [2008], 30). Абрахам Смут, Джадсон Стоддард і Оррін Портер Роквел прибули до Солт-Лейк-Сіті 23 липня з новинами про те, що наближається армія. Наступного дня вони принесли ці новини в Біг Коттонвуд Кеньйон, де Бригам Янг і багато святих святкували 10-ту річницю приходу піонерів у Долину Солоного озера (див. Історія Церкви в Повноті часів. Посібник для студента, 2-ге видання [Посібник Церковної системи освіти, 2003], сс. 396–370).
Президент Бригам Янг та інші провідники Церкви вважали, що федеральне військо наступало на святих останніх днів з ворожими намірами. На початку серпня 1857 р. провідники Церкви оголосили про плани, як не дати цьому війську увійти на територію Юта або зупинити його. 15 вересня 1857 р. Бригам Янг оголосив про введення військового стану на цій території. Він також “наказав Легіону Наву підготуватися до захисту від вторгнення. Майже у всіх поселеннях Юти пришвидчилася підготовка до оборони. Також він дав розпорядження єпископам у селах бути готовими спалити все до тла, як військові дії таки почнуться” (Історія Церкви в Повноті часів. Посібник для студента, с. 399).
Ополченці з Легіону Наву [так називалася тепер міліція території Юта] були послані, щоб нападати на федеральне військо, що підходило. “[Ополченці легіону] усього спалили сімдесят чотири фургони, що везли провізію, якої б вистачило для великого війська на три місяці. З двох тисяч голів худоби, яку гнали з експедицією, ними було захоплено тисячу чотириста голів” (Історія Церкви в Повноті часів. Посібник для студента, с. 402). Це затримало наступ війська й не дало йому увійти в Долину Солоного озера аж до весни 1858 р.
У березні 1858 р. Президент Бригам Янг наказав святим залишити їхні поселення у північній частині Юти. Святі “закопал[и] в землю всі камені, які були витесані для храму Солт-Лейк, засипал[и] його фундамент і вирівняли накидану на нього землю так, що ця ділянка стала схожою на зоране поле і залишалася незайманою” (Історія Церкви в Повноті часів. Посібник для студента, с. 405). У будинки та інші будівлі в Солт-Лейк-Сіті нанесли багато соломи, щоб їх можна було спалити, а не віддати окупаційному війську. Більше 30000 святих вирушили в дорогу у напрямку Прово та інших міст у центральній та південній Юті, де інші члени Церкви допомагали їм поселитися й турбувалися про них.
Провідники Церкви і територіальні керівники в Солт-Лейк-Сіті вирішили цей конфлікт з урядом Сполучених Штатів шляхом мирних обговорень та переговорів. У квітні 1858 р. провідники Церкви з повагою вітали нового губернатора території, Альфреда Каммінга, в Солт-Лейк-Сіті. Бригам Янг передав новому губернатору документи та печатку території і встановив з ним теплі стосунки. На початку червня посланці, відправлені президентом Джеймсом Бʼюкененом, прибули в Солт-Лейк-Сіті з пропозицією помилувати святих. Провідники Церкви прийняли цю пропозицію як помилування за напади, що здійснювалися Легіоном Наву на армійські обози забезпечення. 26 червня армія безперешкодно ввійшла в тиху й майже безлюдну столицю. Оскільки військо не чіпало майно святих, то святі, які залишилися в місті, утрималися від здійснення своєї погрози спалити будівлі. Після кількох днів перебування в місті військо залишило його і заснувало новий форпост, який вони назвали Кемп-Флойд, на відстані приблизно 48 миль (77 кілометрів) на південний захід від Солт-Лейк-Сіті. 1 липня 1858 р. Бригам Янг наказав святим повернутися в їхні доми на півночі Юти (див. Історія Церкви в Повноті часів. Посібник для студента, сс. 404–406).
Що сталося з дітьми емігрантів, які вижили після різанини?
Деякі святі останніх днів забрали до себе дітей емігрантів, які вижили після різанини, і подбали про них. У 1859 р. федеральні чиновники взяли опіку над цими дітьми і повернули їх родичам в Арканзасі.
Чи отруїли індіанців ті, хто був в обозі емігрантів?
Річард Е. Турлі мол., помічник церковного історика і літописця, пояснив:
Зображення
Річард Е. Терлі мол.
“У деяких історіях, поширених в шт. Юта стосовно того, що сталося в Маунтін-Медоуз, стверджувалося, що конфлікт виник також і через отруєння—що емігранти з Арканзасу навмисно отруїли джерело і тушу бика поблизу містечка Філлмор у центральній Юті, і це стало причиною захворювання і смерті серед місцевих індіанців. Відповідно до цієї історії, індіанці розлютилися і наздогнали емігрантів у Маунтін-Медоуз, де вони вчинили звірства самі або змусили боязких поселенців-святих останніх днів приєднатися до них у нападі. Історичні дослідження доводять, що ці історії не відповідають дійсності.
Хоч це й правда, що деяка худоба емігрантів помирала по дорозі, у т.ч. й поблизу містечка Філлмор, однак виявляється, що ця смерть наставала в результаті хвороби, яка у 1850-х роках вражала стада худоби під час перегонів суходолом. Люди заражалися хворобою від інфікованих тварин через порізи, рани або споживаючи інфіковане м’ясо. Без цього сучасного розуміння люди підозрювали, що проблема була в отруєнні” (“The Mountain Meadows Massacre”, Ensign, Sept. 2007, 16).
Неправильні вчинки членів Церкви
Наведені далі слова Президента Дітера Ф. Ухтдорфа, з Першого Президентства, можуть допомогти нам дізнатися, як реагувати, якщо ми в якийсь момент дізнаємося про неправильні вчинки провідників Церкви:
Зображення
Президент Дітер Ф. Ухтдорф
“І якщо вже бути зовсім чесним, то були часи, коли члени або провідники Церкви просто помилялися. Могло бути сказано або зроблено те, що не відповідає нашим цінностям, принципам чи доктрині.
Я думаю, що Церква була б досконалою лише тоді, коли вона скеровувалася б досконалими істотами. Бог—досконалий, і Його вчення є чистим. Але Він діє через нас—Його недосконалих дітей,—а недосконалі люди припускаються помилок. …
Так було завжди і буде доти, доки не настане досконалий день, коли Сам Христос особисто царюватиме на землі.
Дуже шкода, що хтось спіткнувся через помилки, допущені людьми. Але незважаючи на це, вічна істина відновленої євангелії, що є у Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів, не потьмяніла, не ослабла і не зникла” (“Приєднуйтеся до нас”, Ensign або Ліягона, лист. 2013, сс. 22–23).
Різанина в Маунтін-Медоуз
Щоб отримати додаткову інформацію стосовно різанини в Маунтін-Медоуз, зайдіть в розділ Gospel Topics (Євангельські теми) на сайті LDS.org і у пошуковому віконці введіть “Mountain Meadows Massacre”.