1 серпня 1831 р., менше ніж через два тижні після того, як Господь призначив місто Індепенденс, шт. Міссурі, центральним місцем Сіону, Джозеф Сміт отримав одкровення, яке міститься в Ученні і Завітах 58. Це одкровення було надане як відповідь тим, хто прагнув знати волю Бога стосовно них у цій новій землі. У цьому одкровенні Господь радив святим бути вірними в їхній знегоді і пояснив, чому Він послав святих в Сіон. Господь також заохотив святих використовувати їхню свободу волі, щоб чинити праведність.
Господь радить святим бути вірними в їхній знегоді
До початку уроку напишіть на дошці слова Теперішнє і Майбутнє.
Почніть урок, попросивши студентів подумати про найбільше випробування, яке вони зараз мають у своєму житті.
Як думка про ваше майбутнє у цьому житті і в наступному може допомагати вам справлятися з вашими теперішніми випробуваннями?
Попросіть когось із студентів прочитати вголос наступний абзац. Попросіть клас послухати і знайти, які у святих в Міссурі були випробування в 1831 р., які могли бути причиною збентеження для декого з них.
У січні 1831 р. місіонери знайшли групу індіанців племені Делавер, які жили на території індіанців за західним кордоном шт. Міссурі. Індіанцям-делаверам було цікаво дізнатися про євангелію, яка міститься в Книзі Мормона. Однак, оскільки місіонери не отримали необхідних дозволів, щоб увійти на індіанську територію та проповідувати євангелію, і через протидію місцевих представників індіанців і чиновників, місіонерів було примушено залишити цю територію. Після цього місіонери намагалися навчати білих колоністів у місті Індепенденс, шт. Міссурі, та в прилеглих територіях, але до липня 1831 р. до Церкви приєдналось не більше десяти навернених. Коли старійшини Церкви з Огайо почали прибувати в Міссурі в липні 1831 р., дехто засмутився тим, що побачив. Дехто з них очікував побачити громаду віруючих, яка швидко зростала, і поселення, що було підготовлене приймати членів Церкви-переселенців. Дехто висловив занепокоєння тим, що земля в Індепенденсі була необроблена. Крім того, деякі брати заохочувались залишитись у шт. Міссурі і придбати землі, щоб підготувати Сіон для святих, які мали прибути пізніше.
Чому, на вашу думку, ця ситуація могла бентежити деяких членів Церкви?
Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 58:1–2. Запропонуйте класу прослідкувати і знайти, що Господь сказав старійшинам, що могло допомогти їм справитися з їхніми випробуваннями.
Що Господь сказав старійшинам?
Як би ви підсумували істини у вірші 2? (Студенти повинні визначити наступний принцип: Ми будемо благословенні, якщо виконуватимемо заповіді Господа. Наша вічна нагорода буде більшою, якщо ми залишаємося вірними у знегоді. Ви можете запропонувати студентам позначити фрази, в яких викладаються ці принципи з 2-го вірша).
Зверніть увагу студентів на слова Теперішнє і Майбутнє, написані на дошці. Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 58:3–5. Запропонуйте класу прослідкувати і знайти, що Господь сказав старійшинам стосовно теперішнього і майбутнього Його народу. Попросіть студентів поділитися тим, що вони знайшли.
Відповідно до 3-го вірша, що нам часто не вдається побачити або зрозуміти, коли ми проходимо через випробування?
Зазначте, що в цих віршах, як здається, мається на увазі те, що Господь хотів, аби старійшини бачили далі випробувань, які вони переживали, і натомість зосереджувалися на славетному майбутньому, яке чекало їх попереду за умови їхньої вірності. Послання Господа святим в Міссурі може допомогти нам витерпіти випробування, зосереджуючи нашу увагу на благословеннях, які були обіцяні тим, хто вірно терпить випробування.
Як віра в те, що Господь благословить вас, допомагає вам вірно витерпіти випробування?
Коли ви відчували, що були благословенні за вірність під час випробувань?
Запропонуйте студентам знов поміркувати про найбільші випробування, які вони зараз мають. Заохотьте їх залишатися вірними євангелії попри їхні випробування, щоб вони могли отримати винагороду, яку Господь приготував для них, як зараз, так і у вічностях.
Чи просили вас щось зробити, а ви не розуміли, чому вас попросили зробити це? Які ви тоді мали відчуття?
З іншого боку, чи просив вас хтось зробити щось, і допомагав вам зрозуміти причини цього? Що було по-іншому, коли ви знали причини?
Поясніть, що Господь відкрив деякі причини, чому Він послав людей закласти основи Сіону. Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 58:6–8. Запропонуйте класу прослідкувати і знайти причини, які назвав Господь, чому Він послав людей закласти основи Сіону. Запросіть студентів поділитися знайденим.
Підсумуйте Учення і Завіти 58:9–13, пояснивши, що однією з причин, чому Господь послав людей закласти основи Сіону, була—підготувати землю до Другого пришестя Ісуса Христа. У цих віршах Господь згадав притчу з Нового Завіту, яка навчає, що люди всіх народів будуть запрошені скуштувати благословення євангелії.
Як знання про те, що вони готують землю до Другого пришестя Ісуса Христа, могло допомогти старійшинам бути вірними в їхніх випробуваннях?
Господь описує обов’язки єпископа і наказує святим дотримуватися законів землі
Зображення
Едвард Партридж
Нагадайте студентам, що Господь покликав єпископа Едварда Партриджа скеровувати зусилля в розбудові міста Сіон. Господь наказав єпископу Партриджу і Сідні Гілберту залишатися в Міссурі, щоб управляти майном Церкви і придбати землю в місті Індепенденс, шт. Міссурі, і навколо нього (див. УЗ 57:7–8). Поясніть, що коли святі підготувались придбати землю, єпископ Партридж сперечався з Джозефом Смітом стосовно якості землі, яку було вибрано. Він відчував, що потрібно придбати інші ділянки землі. Це непорозуміння привело до докору від Господа.
Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 58:14–15. Попросіть клас прослідкувати за текстом і знайти, що Господь сказав єпископу Партриджу. Попросіть студентів поділитися тим, що вони знайшли.
Нехай студенти повернуться до Учення і Завітів 58:3. Як істини, які були відкриті в цьому вірші, могли допомогти єпископу Партриджу вирішити покаятися через сперечання з пророком стосовно того, які ділянки землі слід придбати?
Поясніть класу, що єпископ Партридж прийняв докір Господа зі смиренням, і йому було прощено його гріхи.
Як істини, відкриті в Ученні і Завітах 58:3, можуть допомогти нам відгукнутися на заповідь Господа з вірою, а не з невірою й сліпотою серця?
Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 58:16–20. Запропонуйте класу прослідкувати і знайти, що Господь сказав єпископу Партриджу про його роль єпископа і його обов’язок допомагати у розбудові Сіону.
У чому полягає роль єпископа відповідно до цих віршів?
Як саме єпископи є суддями Господнього народу сьогодні?
Підсумуйте Учення і Завіти 58:21–23, пояснивши, що Господь очікує, що ми виконуватимемо закони землі, до того часу, коли Він прийде й царюватиме під час Тисячоліття.
Господь радить святим використовувати їхню свободу волі, щоб чинити добро
Представте класу наступну ситуацію:
Уявіть собі, що йдучи вулицею, ви побачили, як упала літня людина. Що з наступного ви маєте робити?
Чекати, поки Дух підкаже вам допомогти.
Чекати, щоб хтось інший сказав вам, що робити.
Чекати, поки хтось інший допоможе.
Негайно допомогти людині, що впала.
Після того як студенти дадуть відповіді, поставте таке запитання:
Чому так важливо допомогти людині, не чекаючи на підказку інших?
Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 58:26–28. Запропонуйте класу прослідкувати і знайти принципи, яким Господь навчав святих, коли вони мали виклик побудувати місто Сіон. (Ви можете пояснити, що фраза: “кого в усьому примушують” [УЗ 58:26], стосується людини, яка не діятиме, поки її не попросять про це).
Які істини ви виявили у віршах 26–28? (Студенти можуть згадати такі істини: Ми маємо силу вибирати діяти за власною волею. Якщо ми чекатимемо, поки Господь скаже нам все, що ми маємо робити, то втратимо свою винагороду. Якщо ми використовуємо свою свободу вибору, щоб чинити праведність, то отримаємо винагороду. Напишіть ці істини на дошці, використовуючи слова студентів).
Про яку “винагороду” говориться в цих віршах? Як те, що ми робимо багато чого хорошого за своєю власною вільною волею, вплине на те, чи отримаємо ми вічне життя?
Як саме ви можете завзято займатися доброю справою вдома? У школі? У вашому приході або філії?
Попросіть студентів поділитися власним досвідом, коли вони отримували благословення завдяки використанню своєї свободи вибору, щоб чинити добро.
Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 58:29–33. Попросіть клас прослідкувати за текстом і знайти, що відбувається з тими, хто не використовує свою свободу волі, аби чинити добро, або хто сумнівається щодо заповідей Господа.
Що відбувається з тими, хто не використовує свою свободу волі, аби чинити добро, або хто сумнівається щодо заповідей Господа?
Як деякі люди реагують, коли не отримують благословень через свою ледачість або непослух? Про що Господь застерігає таких людей у 33-му вірші?
Свідчіть про те, як важливо використовувати нашу свободу волі, щоб чинити добро. Попросіть студентів скористатися своєю свободою волі, щоб зробити щось хороше до наступної зустрічі класу. Скажіть студентам, що у них буде можливість розповісти під час наступного уроку про те, що вони робили.
Президент Бригам Янг так навчав стосовно бачення вічної перспективи і стосовно слави, яка приходить до вірних:
Зображення
Президент Бригам Янг
“Ми говоримо про наші випробування і проблеми тут, у цьому житті; але припустіть, що ви можете побачити себе через тисячі й мільйони років після того, як ви доведете свою відданість своїй релігії протягом кількох коротких років у цей час і отримаєте вічне спасіння та вінець слави в присутності Бога. Тоді озирніться на своє життя тут і подивіться на втрати, хрести й розчарування; … ви будете змушені вигукнути: “Ну й що з того всього? Все це відбувалося лише мить, а тепер ми тут. Ми були вірними протягом кількох моментів нашого смертного життя, а зараз ми насолоджуємося вічним життям і славою’” (“Remarks”, Deseret News, Nov. 9, 1859, 1). (Див. також Doctrine and Covenants Student Manual, 2nd ed. [Church Educational System manual, 2001], 119–120).
Учення і Завіти 58:3. “Ви не можете побачити своїми природними очима … план вашого Бога”
Старійшина Ніл А. Максвелл поділився висловлюванням К. С. Льюіса, який пояснив, що ми не завжди розуміємо те, що Бог приготував для нас:
Зображення
Старійшина Ніл А. Максвелл
“К. С. Льюіс у своїй книзі Mere Christianity (Справжнє християнство) описує наші стосунки з Богом в особливий спосіб, який може допомогти нам зрозуміти, що підкорення Його волі є єдиним шляхом, як може відбуватися духовне зростання:
“Уявіть, що ви—житловий будинок. Приходить Бог, щоб перебудувати цей будинок. Спочатку, можливо, ви можете зрозуміти, що Він робить. Він встановлює, де треба, водостоки і ущільнює покрівлю, щоб вона не протікала, і т.і.; ви знали, що це все треба було зробити, тому ви й не дивуєтесь. Але ось Він починає стукати по будинку навкруги так, що аж жахливо пошкоджує його, і, здається, що немає сенсу це робити. Що ж це Він задумав? А пояснення таке: Він будує зовсім інший будинок, відмінний від того, про який вам думалось, добудовуючи нове крило тут, зводячи ще один поверх там, встановлюючи вежі, створюючи подвірʼя. Ви думали, що з вас зроблять скромний, невеличкий котедж, але Він будує палац. …” (New York: The Macmillan Company, 1952, p. 160)”. (“The Value of Home Life”, Ensign, Feb. 1972, 5).
“Два символи зі Старого Завіту, пов’язані з бенкетом, стосуються вечері Господа: ситний бенкет і молоде вино, добре очищене. Обидва є ознаками багатства і вказують на те, що згаданий тут бенкет є дуже важливим (див. також УЗ 57:5–14; 65:3; Матвій 22:1–14; Об’явлення 19:7–9)” (Doctrine and Covenants Student Manual [Church Education System manual, 2001], 120).
Єпископ Партридж посперечався з Джозефом Смітом стосовно якості землі, яку було вибрано у шт. Міссурі. Він відчував, що потрібно придбати інші ділянки землі. Господь покартав єпископа Партриджа за його поведінку.
Єпископ Партридж прийняв докір Господа в Ученні і Завітах 58 зі смиренням. Лише через кілька днів після отримання цього одкровення він написав своїй дружині: “Ти знаєш, що я займаю важливу посаду і, оскільки мене час від часу картають, іноді я відчуваю, ніби повинен пасти, щоб не нашкодити справі, і я боюсь, що моя посада перевищує мої здібності і те, чого очікує від мене Мій Небесний Батько” (letter to Lydia Partridge, Aug. 5–7, 1831, Church History Library, Salt Lake City). У протоколі зборів у Сіоні, в якому зазначалося про сперечання між пророком Джозефом і єпископом Партриджем, сказано, що “він шкодує і завжди шкодував” через ці сперечання (Minute Book 2, Mar. 10, 1832, 23, Church History Library, Salt Lake City; див. також josephsmithpapers.org). В одкровенні, яке було отримане 11 вересня 1831 р., зазначалося, що Партриджа було прощено за його поведінку (Documents, Volume 2: July 1831–January 1833, vol. 2 of the Documents series of The Joseph Smith Papers [2013], 62).
Позитивний приклад виконання поради “завзято займатися доброю справою” (УЗ 58:27) є в історії, якою поділився старійшина Вон Дж. Фезерстоун, сімдесятник:
Зображення
Старійшина Вон Дж. Фезерстоун
“Коли мені було приблизно десять–одинадцять років, до нас приїхало багато родичів. Їх було мабуть 35–40 душ. Мама запросила всіх їх на обід. Після обіду всі розійшлися по різним кімнатам, щоб поспілкуватись. Повсюди були гори брудного посуду й столового срібла. Їжу не було прибрано і після всіх приготувань залишилися брудні каструлі й сковорідки.
Пам’ятаю, як думав, що пізніше всі розʼїдуться, а моїй мамі доведеться все це прибирати. І раптом у мене з’явилась ідея. Я почав прибиратись. У ті дні ще не було посудомийних машин. Мама завжди дуже любила чистоту і навчала нас, як правильно мити й витирати посуд. Я взявся за цю гору роботи. Нарешті, приблизно три години потому, я завершив витирати останню тарілку. Я прибрав усю їжу, витер всі стільниці, раковини й підлогу. Кухня була бездоганно чистою.
Я ніколи не забуду виразу обличчя мами пізніше того вечора, коли всі гості пішли, і вона прийшла на кухню прибиратись. Я був мокрий від грудей до колін. Кожне зусилля виконаної мною праці було варте того, щоб лише побачити вираз обличчя мами. Її обличчя виражало радість, полегшення й гордість. Тоді я прийняв рішення, що намагатимусь повертати їй цей вираз обличчя знову, знову й знову” (“We Love Those We Serve”, New Era, Mar. 1988, 19).