У 1837 та 1838 роках пророк Джозеф Сміт разом з іншими провідниками керували Церквою в нелегких умовах. Через економічні труднощі, жадібність, критиканство та переслідування від 10 до 15 відсотків святих, включно з відомими провідниками Церкви, стали відступниками. Вірні святі в шт. Огайо вирушили в дорогу, щоб приєднатися до тих, хто був на півночі шт. Міссурі. Цей урок допоможе студентам зрозуміти ті історичні події й навчитися з них, а також допоможе їм зрозуміти одкровення, дані в цей період.
Рекомендації для навчання
Відступництво і місто Фар-Уест
У період відступництва і переслідувань вірні святі вирушають на північ шт. Міссурі
Перед уроком напишіть на дошці таке запитання: Труднощі й випробування допомагають нам зміцнити свою віру чи змушують нас втрачати її? Також ви можете на дошці намалювати карту, вказавши місце знаходження Кертленда, шт. Огайо, та інших поселень на півночі шт. Міссурі.
Розпочніть урок, попросивши студентів відповісти на запитання, написане на дошці. Після того як студенти поділяться своїми думками, поясніть, що в 1837 та 1838 роках, у період випробувань, у багатьох святих виникало саме таке запитання. Поясніть, що на цьому уроці студенти дізнаються про ці важкі події й те, як святі реагували на них. Запропонуйте студентам подумати над тим, як наше реагування на випробування може або зміцнити, або ослабити нашу віру в Ісуса Христа.
Також ви можете сказати студентам, що цей урок може допомогти їм зрозуміти історичні обставини, за яких були отримані одкровення, які вони будуть вивчати в Ученні і Завітах 113–123.
Покажіть на карті, де знаходиться шт. Міссурі. Поясніть, що коли в 1833 р. святих було вигнано з округи Джексон, шт. Міссурі, жителі сусідньої округи Клей радо прийняли багатьох з них і надали їм допомогу, сподіваючись, що святі залишаться у них на нетривалий час. Однак після того як святі прожили там майже три роки, місцеві жителі почали змушувати їх залишити їхню округу.
Покажіть на карті Кертленд, шт. Огайо. Поясніть, що в 1837 р., через рік після освячення Кертлендського храму, святим довелося пройти через випробування, які перевірили їхню віру. Багато святих, у т.ч. й кілька відомих провідників Церкви, відступили і залишили Церкву.
Поділіть клас на дві групи. Кожній групі дайте копію однієї з наведених далі історичних довідок. (Якщо клас великий, можна розділити студентів на чотири або шість груп і дати кожній групі копію однієї з цих довідок. Це дасть можливість більшій кількості студентів взяти участь в обговоренні). Попросіть, щоб кожна група разом прочитала довідку й обговорила запитання, вміщені в кінці її. У кожній групі призначте когось одного, хто буде вести обговорення й допоможе групі записати принцип, який пізніше назве класу.
Історична довідка 1—Відступництво у Кертленді
У 1837 році святі у Кертленді, шт. Огайо, зустрілися з певними фінансовими проблемами. Для того щоб допомогти святим стати більш незалежними фінансово, Джозеф Сміт з іншими провідниками Церкви відкрили компанію, схожу на банк, і назвали її Кертлендське товариство безпеки. Через поширену в ті часи економічну депресію багато банків у Сполучених Штатах банкрутували. Кертлендське товариство безпеки також збанкрутувало восени 1837 р. Двісті інвесторів банку втратили майже все, а Джозеф Сміт зазнав найбільших збитків. Хоча Кертлендське товариство безпеки не було фінансоване Церквою, деякі святі вважали, що це банк Церкви чи банк пророка, і звинувачували Джозефа Сміта у своїх фінансових проблемах. Дехто навіть почав називати його занепалим пророком. Але попри збанкрутування банку багато з тих, хто втратили кошти, залишалися у вірі і були вірними пророку. (Див. Історія Церкви у Повноті часів. Посібник для студента, [Церковна система освіти,] 2000), сс. 182–184).
Дух відступництва і критиканства поширився серед багатьох святих. Бригам Янг описав випадок, коли дехто з провідників Церкви і святих зібралися, щоб зректися Джозефа Сміта та призначити нового пророка:
Зображення
Президент Бригам Янг
“Кілька з Дванадцятьох, свідки Книги Мормона та інші авторитети Церкви провели нараду у верхній кімнаті храму. Питання, яке вони розглядали, полягало в тому, як можна було б усунути пророка Джозефа, а Девіда Уітмера призначити Президентом Церкви. … Я встав і з простотою та переконанням сказав їм, що Джозеф був пророком, і що я знав це, та що вони можуть на нього скаржитися і лихословити проти нього стільки, скільки забажають, але не зможуть знищити його призначення бути пророком Бога, вони можуть лише зруйнувати власні повноваження, відрізати те, що пов’язує їх з пророком і Богом, і піти в пекло” (Manuscript History of Brigham Young 1801–1844, ed. Elden Jay Watson [1968], 15–16).
На червень 1838 р. приблизно 200 чи 300 відступників відійшли від Церкви, серед них чотири апостоли, три свідки Книги Мормона і член Першого Президентства (див. Історія Церкви у Повноті часів. Посібник для студента, сс. 188–189). Але більшість святих реагували на цей період випробувань з вірою, як це робив Бригам Янг. Їх зміцнював Господь, і вони залишалися вірними своїм свідченням. Кілька людей, які залишили Церкву протягом цього періоду відступництва, пізніше повернулися і попросилися знову належати до Церкви Господа. Серед них були Олівер Каудері, Мартін Гарріс, Люк Джонсон та Фредерік Г. Уільямс.
Під час цієї боротьби в Кертленді кілька відступників прагнули вбити Джозефа Сміта. Попереджені Духом, він та Сідні Рігдон вночі на 12 січня 1838 р. поїхали звідти. Їхні вороги багато днів переслідували їх, але Господь їх захищав. Вони прибули зі своїми сім’ями до Фар-Уеста, шт. Міссурі, 14 березня 1838 р.
Обговоріть групою наступні запитання:
Яким принципам ми можемо навчитися з цих історичних подій?
Що б зробили ви, аби залишитися вірними пророку в цей час критиканства?
Коли терпіння з вірою зміцнювало вашу віру в Спасителя?
У чому саме виявився духовний захист, коли ви йшли за пророком?
Історична довідка 2—Провідництво на півночі шт. Міссурі
Улітку 1836 р., коли жителі округи Клей, шт. Міссурі, змушували святих шукати місце для їхнього більш тривалого проживання, Джон Уітмер та Уільям У. Фелпс, два радники у президентстві колу Міссурі, використали церковні гроші, щоб придбати землю в місцевості, відомій як Фар-Уест, що на півночі шт. Міссурі. Але вони, пропонуючи ділянки святим, що прибували, продавали цю землю, маючи з цього невеликий прибуток, який залишали собі. Вища рада в Міссурі, засмучена цим та іншими провинами, усунула президентство колу з їхньої посади.
Джозеф Сміт підтримав дії ради, що образило Уільяма У. Фелпса. У листопаді 1838 р. брат Фелпс підписав письмове свідчення під присягою проти Пророка. Це письмове свідчення під присягою призвело до того, що взимку Джозеф Сміт та інші були заарештовані й кинуті у вʼязницю Ліберті. Невдовзі після цього брат Фелпс був відлучений від Церкви.
У вʼязниці Джозеф Сміт і ті, хто був з ним, надзвичайно страждали, і не тільки від жахливих умов свого увʼязнення, але й від повідомлень, що святих виганяють з їхніх домівок і до них виявляють жорстокість багатьма способами. Юрби зловмисників, яким не перешкоджав губернатор, знищували майно і позбавляли життя, у т.ч. й під час різанини біля млина, власником якого був чоловік на імʼя Джейкоб Хон; тоді загинуло 17 осіб.
Через рік Уільям У. Фелпс, духовно страждаючи через свої вчинки, написав Джозефу Сміту листа з проханням простити його. У відповідь Пророк написав:
Зображення
Пророк Джозеф Сміт
“Це правда, що ми багато перестраждали через те, що ти зробив. …
Однак чашу випито, волю нашого Батька сповнено, і ми ще живі, за що я дякую Господу. …
Вірячи, що твоя сповідь справжня і твоє покаяння істинне, я буду щасливий знову подати тобі правицю товариства і радіти поверненню блудного сина. …
Приходь, дорогий брате, бо війну скінчено і
колишні друзі зрештою стають друзями знову” (в History of the Church, 4:163, 164).
Обговоріть групою наступні запитання:
Чому важко простити друга, який зрадив вас і змусив страждати?
Про які принципи ми можемо дізнатися з прикладу Джозефа Сміта?
Які ще уроки ми можемо засвоїти з цього досвіду?
Дайте групам достатньо часу, щоб прочитати ці історичні довідки та обговорити їх, а потім попросіть їх переказати класу історію, про яку вони дізналися, та назвати принципи, які вони визначили. Коли вони будуть навчати, попросіть їх написати ці принципи на дошці. Серед цих принципів можуть бути наступні: Якщо ми вибираємо ставитися до випробувань з вірою, а не сумнівом, то наше свідчення може зміцнитися; якщо ми підтримуємо пророка і дослухаємося до його поради, то ми отримаємо духовну безпеку, яка буде зʼєднувати нас з Богом (див. історичну довідку 1). Якщо ми прощаємо інших, то Господь може примирити нас з ними (див. історичну довідку 2).
Коли студенти будуть визначати принципи, ставте їм уточнюючі запитання, аби допомогти їм зрозуміти й відчути важливість цих істин. Такими запитаннями можуть бути:
Чому нам важливо пам’ятати про цей принцип?
Як би ви пояснили цю істину комусь із друзів?
Коли ви відчули самі або бачили приклад, як діє цей принцип?
Щоб допомогти студентам застосувати принципи, про які вони дізналися, попросіть їх вибрати один чи два принципи, які визначили групи. Після цього запропонуйте їм письмово відповісти на вказане далі запитання в їхніх зошитах для класних занять або щоденниках для вивчення Писань:
Що я робитиму інакше завдяки принципу або принципам, про які я дізнався\лась сьогодні?
Події, що призвели до вигнання святих з північної частини шт. Міссурі
Попросіть студентів підняти руку, якщо їм доводилося коли-небудь бачити, що через вибір члена Церкви в іншої людини складається негативне враження про Церкву. (Не пропонуйте їм розказувати про такі випадки). Ви також можете попросити студентів подумати над тим, як їхні власні вчинки позначилися на враженні інших людей про Церкву.
Чому нам важливо думати про те, як наші вчинки або слова відбиваються на Церкві?
Поясніть, що в 1838 р. вчинки і слова декого з членів Церкви викликали у жителів шт. Міссурі ще більше негативних почуттів до святих останніх днів. Дайте кожному студенту копію наведеної далі історичної довідки і попросіть когось з них прочитати її вголос. Попросіть клас слідкувати за текстом і знайти, що казали або робили деякі святі і це зашкодило Церкві та її членам. Попросіть цього студента робити паузу після кожного абзацу. При кожній паузі ставте студентам таке запитання:
Що зробили чи сказали кілька святих і це викликало негативну реакцію стосовно Церкви?
У 1837 та 1838 роках деякі незадоволені й відлучені члени Церкви, які жили серед святих у Фар-Уесті, почали судитися проти Церкви та її провідників і порушувати спокій в ній. У декого зі святих почало зростати нетерпіння до цих розкольників. У червні 1838 р. Сідні Рігдон гаряче виступив з промовою, яка пізніше стала називатися “Проповідь про сіль”. Він послався на Maтвій 5:13 і сказав, що якщо сіль втратить свою силу, вона ні на що не годиться і її можна лише викинути, маючи на увазі, що ті, хто пішов з Церкви, мають бути вигнані з-посеред святих. Крім цього 84 членів Церкви підписали документ, який містив наказ, щоб відступники полишили цю округу. Через два тижні, 4 липня, Сідні Рігдон виступив з промовою, в якій пообіцяв, що святі будуть захищатися, навіть якщо почнеться “війна на знищення”. Хоч обидва ці виступи, здавалося, суперечили настанові Господа “пропонувати мир” (див. УЗ 105:38), обидві проповіді були опубліковані і викликали велике занепокоєння серед тих, хто не був святими останніх днів. (Див. Історія Церкви в Повноті часів. Посібник для студента, сс. 203–204).
6 серпня 1838 р. група святих, яка намагалася проголосувати в Галлатіні, була відтіснена групою міссурійців, при цьому хтось із місцевих чоловіків ударив одного зі святих. Святі відбивалися, внаслідок бійки з обох боків було багато травмованих. Цей інцидент викликав ще більше конфліктів та погроз і збільшив непорозуміння між святими останніх днів та їхніми сусідами в Міссурі.
У ці часи навернений на імення Семпсон Евард давав священні клятви тим, хто приєднувався до сформованої ним банди мародерів, яка називалася Даніти. Евард наставляв їх грабувати й обкрадати жителів Міссурі, кажучи, що це допоможе їм будувати царство Бога. Евард переконав своїх послідовників, що його інструкції приходили від Першого Президентства. Пізніше істина вийшла на поверхню, і Еварда було відлучено від Церкви. Вчинки Еварда дуже нашкодили репутації Церкви і призвели до того, що пророк потрапив до в’язниці Ліберті.
У жовтні 1838 р. між деякими членами Церкви і міліцією шт. Міссурі відбулася сутичка, яка призвела до кількох смертей з кожної сторони. Перебільшені розповіді про бій дійшли до губернатора шт. Міссурі, Лілбурна У. Боггса, який потім видав наказ, відомим як наказ про винищення: “До мормонів слід ставитися як до ворогів і їх необхідно винищити або вигнати зі штату, якщо необхідно, заради загальної користі” (процитовано в History of the Church, 3:175). Невдовзі місто Фар-Уест було оточене міліцією, яка за кількістю у п’ять разів перевищувала кількість мобілізованих святих. Джозефа Сміта й інших провідників Церкви кинули у в’язницю Ліберті, де вони залишалися всю зиму. Решту святих змусили залишити штат.
Чому для нас було б важливо усвідомити, що переслідування, яких зазнавали святі, були певною мірою викликані вчинками членів Церкви?
Що ми можемо дізнатися з цих подій про те, як наші вчинки і слова можуть вплинути на інших? (Коли студенти відповідатимуть, наголосіть на такому принципі: Наші вчинки і слова можуть вплинути на те, як інші будуть ставитися до Церкви Ісуса Христа. Ви можете попросити студентів прочитати Алма 39:11).
Попросіть, щоб кілька студентів поділилися власним досвідом, коли вони бачили, як слова або вчинки якоїсь людини викликали у когось позитивне ставлення до Церкви.
Завершіть, повернувшись до запитання, яке ви написали на дошці до уроку. Запропонуйте студентам розказати, що вони дізналися сьогодні про те, як наша реакція на труднощі й випробування може або зміцнити, або ослабити нашу віру. Поділіться своїм свідченням про силу, яка приходить до нас, коли ми залишаємося вірними євангелії у важкі часи.
Коментарі та довідковий матеріал
Опис періоду відступництва в Кертленді
Протягом 1837 р. деким з членів Церкви в Кертленді, шт. Огайо, заволоділи нечисті почуття.
“У цей час різноманітні спекуляції землею та майном, що так поширилися по всій країні, глибоко пускали коріння і в Церкві. Цей дух призвів до зловісних підозр, критиканства, розбрату, чвар і відступництва, які накочувалися один за одним, і, здавалося, усі сили землі й пекла якимось особливим чином обʼєдналися у своєму впливі, щоб повалити Церкву знову і зробити це остаточно” (History of the Church, 2:487).
Елайза Сноу, яка на той час жила у Кертленді, а пізніше стала другим президентом Товариства допомоги, так описала цей період в Кертленді:
Зображення
Елайза Р. Сноу
“Багато тих, хто були смиренними і вірними у виконанні кожного обовʼязку—готовими встати й прийти на кожний поклик священства, ставали зарозумілими в душі й підносилися у гордовитості своїх сердець. У міру того як ці святі упивалися любовʼю до світу цього і його духом, Дух Господній відступав від їхніх сердець і вони сповнювалися гордощами й ненавистю до тих, хто зберіг свою цілісність” (Biography and Family Record of Lorenzo Snow [1884], 20).
Бригам Янг описав атмосферу, яка існувала в Церкві протягом 1837 р., та свої зусилля захистити пророка Джозефа Сміта:
Зображення
Президент Бригам Янг
“У цей час дух спекуляції, незадоволення та відступництва заволодів багатьма із Дванадцятьох і розповсюдився по всіх кворумах Церкви, він поширився настільки, що будь-кому було важко бачити чітко шлях, щоб ним іти.
… Настала криза, коли земля і пекло, здавалось, обʼєдналися разом, щоб повалити Пророка і Церкву Бога. Коліна багатьох найсильніших людей в Церкві затремтіли.
Під час цієї облоги темряви я стояв близько до Джозефа і з усією мудрістю та силою, дарованими мені Богом, максимально направляв свою енергію, щоб підтримати слугу Бога і сприяти єдності у кворумах Церквиʼ” (Manuscript History of Brigham Young 1801–1844, ed. Elden Jay Watson [1968], 15, 16–17).
Фактори, що викликали фінансові труднощі в Кертленді
У 1837 р. жадібність оволоділа серцями деяких членів Церкви і навіть декого з відомих провідників Церкви у Кертленді. Золотих і срібних грошей було дуже мало. Люди користувалися паперовими грошима, взятими в багатьох банках у тій місцевості. Аби допомогти святим стати більш незалежними фінансово, Джозеф Сміт та інші провідники Церкви створили компанію, подібну до банку, і назвали її Кертлендським товариством безпеки. Багато святих купили цінні папери в новому банку. Компанія пропрацювала кілька місяців, і тут, у Нью-Йорку, розпочалася фінансова криза, пізніше названа панікою 1837 року, яка поширилася на захід, викликавши закриття сотень банків, у т.ч. й Кертлендського товариства безпеки.
До нестабільності Кертлендського товариства безпеки призвели ще й інші фактори. Багато інших банків відмовлялися приймати цінні папери Товариства безпеки як законний платіжний засіб, і антимормонські газети назвали ці гроші нічого невартими. Більш того, капітал Товариства був в основному у формі земельних ділянок; у Товариства не було багато твердої валюти, такої як золото і срібло, для забезпечення будь-яких великих запитів на виплати по інших цінних паперах. Вороги Церкви заволоділи достатньою кількістю цінних паперів [Товариства], аби спровокувати потік вимог негайно повернути кошти, тим самим змусивши Товариство призупинити виплату в золоті і сріблі своїм клієнтам усього через кілька тижнів після того, як були випущені перші цінні папери. У результаті цього Джозеф Сміт і Сідні Рігдон були звинувачені у порушенні банківського законодавства шт. Огайо та притягнуті до судового розгляду. Джозеф і Сідні були оштрафовані на суму 1000 доларів кожний.
Джозеф Сміт робив усе можливе, переконуючи інвесторів вкладати більше грошей на підтримку банку, але зрештою передав управління ним іншим людям. Проте це не допомогло вирішити проблему. Недосвідчені й нечесні управлінці привели банк до подальшої дестабілізації. Уоррен Перріш, касир банку й особистий писар Джозефа, вкрав більше 20000 доларів.
Зростаючий дух спекуляції в Кертленді ускладнював економічні проблеми Церкви. Маючи доступ до безготівкових грошей, які вони брали у борг в банку, багато людей залазили в борги, щоб придбати землю для перепродажу з метою отримання великих прибутків.
Восени 1837 р. Кертлендське товариство безпеки змушене було зачинитися. Сотні осіб втратили майже все, що вони вклали, найбільші збитки були у Джозефа Сміта. Оскільки багато хто вважав Товариство безпеки банком Церкви або банком Пророка, то деякі святі звинувачували у фінансових проблемах Джозефа Сміта і навіть почали називати його павшим пророком. Інші ж, які також втратили кошти, залишалися у вірі і продовжували бути вірними Пророку. (Див. Історія Церкви у Повноті часів. Посібник для студента [Церковна система освіти, 2000], сс. 180–184).