У листопаді 1831 р. група старійшин зібралась на особливій конференції в Гайрамі, шт. Огайо. Однією з тем обговорення на конференції було видання одкровень, які отримав пророк Джозеф Сміт. Під час цих зборів Господь дав одкровення Джозефу Сміту і назвав його передмовою до книги одкровень, яка мала бути видана. Це одкровення зараз є першим розділом книги Учення і Завіти. Пізніше на цій конференції Господь дав одкровення, яке зараз записане в Ученні і Завітах 67. У цьому одкровенні Господь звернувся до братів, які мали запитання стосовно мови одкровень, які Він дав пророку.
Перед уроком напишіть на дошці наступне запитання: Коли ви відчували, що ваші молитви почуті і на них прийшла відповідь? На початку уроку попросіть студентів відповісти на це запитання.
Поясніть, що в листопаді 1831 р., група старійшин, включаючи Джозефа Сміта, зібралась, щоб обговорити видання одкровень, які отримав пророк. Джозеф Сміт попросив старійшин свідчити про те, що ці одкровення були від Господа, але дехто з них сумнівався в цьому. Через ці сумніви прийшло одкровення, записане в Ученні і Завітах 67.
Попросіть студентів подумки прочитати Учення і Завіти 67:1–2 і пошукати, що Господь сказав про молитву.
Що Господь сказав у цих віршах стосовно уваги, яку Він приділяє нашим молитвам? (Хоча ваші студенти можуть давати різні відповіді, впевніться, що вони визначать наступний принцип: Господь чує наші молитви і знає наші серця. Напишіть цей принцип на дошці).
Як знання цього принципу може допомогти вам покращити свої молитви?
Щоб допомогти студентам відчути важливість принципу, який написано на дошці, запросіть кількох з них поділитися тим, як вони знають, що Небесний Батько чує їхні молитви і знає бажання їхніх сердець. Після того, як кілька студентів висловляться, заохотьте їх молитися про знання, що Бог чує їхні молитви і знає їхні серця.
Попросіть одного зі студентів прочитати Учення і Завіти 67:3. Попросіть клас слідкувати і знайти, чому деякі старійшини не отримали благословення, яке Господь запропонував їм.
Напишіть на дошці таке запитання: Як страх може бути причиною того, що людина втратить благословення? Попросіть студентів дати відповіді. Коли вони обговорять це запитання, напишіть на дошці наступний принцип: Якщо ми впустимо страх у наші серця, то можемо втратити благословення.
Які людські страхи можуть не дозволити їм отримати благословення? (Приклади можуть включати в себе: страх не бути прийнятим, страх наробити помилок, страх, що життя зміниться, страх зазнати невдачі, страх покаяння тощо).
Попросіть студентів подумати про страхи, які можуть не дозволити їм діяти з вірою. Заохотьте студентів шукати допомоги Господа, заміняючи їхні страхи вірою.
Господь дає старійшинам спосіб здобути свідчення про одкровення, отримані через Джозефа Сміта
Напишіть на дошці таке запитання: Чому ми повинні підтримувати наших провідників Церкви, навіть знаючи, що вони недосконалі?
Нехай один зі студентів прочитає вголос вступ до розділу Учення і Завіти 67. Попросіть іншого студента прочитати вголос Учення і Завіти 67:5. Попросіть клас слідкувати і знайти, які почуття були у старійшин стосовно одкровень, які мали бути опубліковані в Книзі Заповідей. (Ви можете нагадати студентам, що перша збірка одкровень Джозефа Сміта мала назву—Книга Заповідей. У 1835 р. ця книга була видана під назвою Учення і Завіти).
Які почуття старійшини мали стосовно одкровень? (Багато старійшин “урочисто свідчили” про істинність одкровень. Однак “поширювалися негативні відгуки про мову, використану в одкровеннях”. Відповідно до 5-го вірша, деякі старійшини вважали, що можуть “висловитися краще за … мову [Джозефа Сміта]”).
Поясніть, що деякі старійшини переймалися мовою, якою були записані одкровення. Можливо вони вважали, що одкровення слід добре відредагувати, щоб підготувати до видання, і, можливо, вони боялися того, що зроблять з одкровеннями вороги Церкви, коли ті будуть видані. Попросіть одного із студентів прочитати вголос Учення і Завіти 67:4–5. Попросіть клас слідкувати, шукаючи, що Господь відповів на занепокоєння стосовно мови одкровень.
Що Господь визнав стосовно Джозефа Сміта?
Зазначте, що мовні навички Джозефа Сміта не були досконалими. Він не завжди говорив красномовно. Однак Господь відкрив йому істину і дозволив йому висловлювати її у найкращий для нього спосіб.
Чому корисно знати, що Господь відкрив Свою волю Джозефу Сміту, навіть знаючи, що Джозеф не був досконалим?
Запросіть чотирьох студентів по черзі прочитати вголос Учення і Завіти 67:6–9. Попросіть клас слідкувати і знайти виклик, який Господь кинув тим, хто критикував мову одкровень.
Який виклик кинув Господь тим, хто вважав, що може краще висловитися за мову одкровень?
Запитайте студентів, що вони пам’ятають з попереднього уроку про Уільяма Е. Маклелліна. Поясніть, що Уільям вирішив прийняти виклик Господа написати одкровення, яке можна порівняти з тими, що отримав Джозеф Сміт. Після цього попросіть когось із студентів прочитати вголос наступне висловлювання з історичних записів Джозефа Сміта:
Зображення
Пророк Джозеф Сміт
“Уільям Е. Маклеллін, будучи наймудрішою людиною, на його думку, маючи більше знання, ніж розуміння, спробував написати заповідь, подібну до найменшої заповіді Господа, але не зміг; писати в ім’я Господа—це величезна відповідальність. Старійшини і всі присутні, хто став свідком цієї марної спроби людини скопіювати мову Ісуса Христа, відновилися у своїй вірі в повноту євангелії і в істину заповідей та одкровень, які Господь дав Церкві через моє посередництво; і старійшини виразили бажання свідчити про їхню істинність всьому світу” (in History of the Church, 1:226).
Поясніть, що після цієї події кілька присутніх старійшин підписали документ, офіційно засвідчивши про істинність одкровень у Книзі Заповідей.
Чому, на вашу думку, Джозеф Сміт, формальна освіта якого була обмеженою, міг представити ці одкровення, а Уільям Е. Маклеллін, людина з хорошою освітою, не зміг?
Що ми можемо дізнатися з цієї розповіді про осуд наших провідників через їхні недосконалості?
Вкажіть на запитання на дошці про слідування за нашими недосконалими провідниками. Запропонуйте студентам записати їхні відповіді під запитанням.
Господь дає пораду Своїм послідовникам стосовно того, як витримати присутність Бога
Напишіть на дошці таке запитання: Які благословення можуть прийти, коли ми виявляємо терпіння до себе та до інших? Попросіть студентів дати відповіді.
Попросіть одного зі студентів прочитати вголос наступну історію, яку розповів президент Дітер Ф. Ухтдорф, з Першого Президентства:
Зображення
Президент Дітер Ф. Ухтдорф
“У 1960-х роках професор Стенфордського університету розпочав скромний експеримент з перевірки сили волі у чотирирічних дітей. Він поклав перед ними по великій цукерці і потім сказав, що вони можуть її з’їсти одразу, або якщо зачекають ще 15 хвилин, то отримають дві цукерки.
Після цього він залишив дітей на самоті та спостерігав за тим, що відбувається, крізь спеціальний екран, який був дзеркальним з одного боку і прозорим з іншого. Дехто з дітей одразу з’їв цукерку; дехто зміг зачекати лише кілька хвилин перш, ніж піддатися спокусі. Лише 30 відсотків з них змогли дочекатися” (“Продовжуйте з терпінням”, Ensign або Ліягона, трав. 2010, с. 56).
Як ви гадаєте, як цей експеримент і висновки професора можуть стосуватися нас?
Які благословення ви отримували за терпеливість?
Попросіть студентів зробити в їхніх зошитах для класних занять або щоденниках для вивчення Писань таблицю з двох стовпчиків. Попросіть їх позначити перший стовпчик: Винагорода, а другий—Як отримати винагороду. Розділіть клас на пари. Попросіть студентів прочитати з напарниками Учення і Завіти 67:10–14 і знайти винагороди, які пообіцяв Спаситель, та що їм слід зробити, аби отримати ці винагороди. Попросіть їх записувати їхні відповіді у відповідному стовпчику їхніх таблиць.
Дайте студентам достатньо часу на вивчення і обговорення цього уривка, а потім скористайтеся запитаннями, наведеними нижче, щоб допомогти їм поділитися знайденим з класом.
Які винагороди запропонував Господь цим старійшинам?
Що старійшинам потрібно було зробити, щоб отримати ці винагороди? (Коли студенти згадають фразу “витримати присутність Бога”, ви можете пояснити, що слово витримати означає витерпіти або продовжувати залишатися у певному місці).
Поясніть, що цей уривок стосується кожного з нас. Напишіть на дошці наступний принцип: Якщо ми скинемо з себе ревнощі та страхи, змиримося і продовжуватимемо з терпінням, то зможемо витримати присутність Бога.
Чому, на вашу думку, нам потрібно бути терпеливими в наших зусиллях бути гідними витримати присутність Бога?
Попросіть когось зі студентів прочитати вголос наведені далі висновки з експерименту з цукерками, як про це розповів президент Ухтдорф. Попросіть клас послухати, чого ми можемо навчитися стосовно того, як стати чистими перед Богом.
Зображення
Президент Дітер Ф. Ухтдорф
“З часом, спостерігаючи за життям тих дітей, [професор] почав помічати цікаву закономірність: діти, які не могли дочекатися, зазнавали труднощів у подальшому житті та мали більше проблем з поведінкою, натомість ті, хто дочекалися, були більш позитивно налаштовані та мали кращу мотивацію, у них були вищі оцінки і результати та більш здорові стосунки.
… Здатність чекати—бути терпеливими—була ключовою рисою характеру, що могла визначити подальший успіх у житті. …
Однак без терпеливості ми не можемо догодити Богові; ми не можемо стати досконалими. Справді, терпеливість—це очищувальний процес, який прояснює розуміння, поглиблює щастя, зосереджує дію і дає надію на спокій” (“Продовжуйте з терпінням”, сс. 56–57).
Що ми можемо дізнатися з цього експерименту про благословення, які приходять, коли ми терпеливі?
Попросіть студентів думати і молитися про сфери їхнього життя, в яких їм потрібно мати більше терпіння до себе та до інших. Закличте їх поставити ціль, яка допоможе їм стати гідними витримати присутність Бога.
“Пам’ятайте, що віра й сумніви не можуть одночасно перебувати в одному розумі, бо одне витіснить інше. Відкиньте сумніви. Підживлюйте віру” (“Заклик до служіння”, Ліягона, лист. 2000, с. 59).
Старійшина Ніл А. Максвелл, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав, як ми маємо реагувати, коли бачимо недосконалості в людях, які оточують нас:
Зображення
Старійшина Ніл А. Максвелл
“Насправді, недосконалі люди покликані нашим досконалим Господом допомагати в Його роботі. Господь проголосив деяким товаришам Джозефа Сміта, що знав про те, що вони помічали незначні недосконалості Джозефа. Незважаючи на це, Господь після цього свідчив, що одкровення, надані через пророка, були істинними! (Див. УЗ 67:5, 9).
Тому не дивно, що ми помічаємо слабкості одне одного. Але нам не слід загострювати на них увагу. Давайте будемо вдячні за невеличкі кроки, які робимо ми та інші люди, аніж тішитися чиїмись недоліками. І коли трапляються помилки, нехай вони будуть повчальними, аніж руйнівними.
Я люблю ці великодушні слова, сказані дуже здібним, але й дуже смиренним пророком-редактором—Моронієм:
“Не звинувачуйте мене через мою недосконалість, ані мого батька через його недосконалість, ані тих, хто писав перед ним; але краще складіть подяку Богові за те, що Він явив вам наші недосконалості, щоб ви могли навчитися бути мудрішими за нас”. Морм. 9:31; курсив додано).
Якщо наше ставлення буде таким самим, у нас буде набагато менше шансів образитися.
Крім того, якщо постане вибір, кого виправляти: інших членів Церкви або себе, чи справді виникне питання, з кого ми маємо почати? Ключ у тому, щоб пильнувати наші особисті недоліки, і частково закривати очі на недоліки інших, а не навпаки! Недосконалості інших людей ніколи не звільняють нас від необхідності працювати над нашими власними недоліками” (“A Brother Offended”, Ensign, May 1982, 38–39).