Це останній з чотирьох уроків, присвячених вивченню Учення і Завітів 88. Це одкровення було дано на конференції первосвящеників 27–28 грудня 1832 р. (вірші 1–126) і 3 січня 1833 р.(вірші 127–141). На цьому уроці розглядаються вірші Учення і Завіти 88:118–141. У цій частині одкровення Господь наказав групі носіїв священства організувати школу пророків під керівництвом Джозефа Сміта. Ті, хто будуть у цій школі, повинні були набувати знання через навчання і через віру, а також виявляти любов один до одного і дружити між собою.
Чого ви навчаєтеся зараз у школі? Вдома? На роботі? У церкві?
Чим вивчення шкільних предметів, наприклад, математики або природничих наук, відрізняється від вивчення євангелії? У чому може бути схожість?
Поясніть, що в січні 1833 р. у Кертленді, шт. Огайо, група носіїв священства виконала Господнє повеління—зустрілася разом в, як її називали, школі пророків, щоб підготувати себе до проповідування євангелії по всьому світу. Коли ці брати збиралися, Господь навчав їх, як бути зміцненими або натхненними Духом, коли вони навчаються разом. Попросіть студентів, щоб вони, вивчаючи сьогодні Учення і Завіти 88:118–141, знайшли принципи, що стосуються навчання.
Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 88:118. Запропонуйте класу слідкувати за текстом і знайти, як ті, хто навчався у школі пророків, мали прагнути знань.
Як ці брати мали прагнути знань?
Що, на вашу думку, означає “через навчання і також через віру”?
Щоб допомогти студентам зрозуміти, що означає навчатися через віру, попросіть когось зі студентів прочитати вголос наведені далі слова старійшини Девіда А. Беднара, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів:
Зображення
Старійшина Девід А. Беднар
Навчання вірою вимагає духовного, розумового та фізичного напруження, а не просто пасивного сприйняття. …
Навчання через віру—це знання, які неможливо передати від учителя до учня за допомогою лекції, показу чи експерименту; натомість студент повинен виявити віру й діяти, щоб здобути знання для себе” (“Прагніть навчатися через віру”, Ліягона, верес. 2007, с. 64).
Поясніть, що ми можемо набувати знання через віру, коли активно і з молитвою використовуємо можливості навчатися, а потім застосовуємо те, що засвоїли. Ми навчаємося, коли виявляємо віру через послух.
Зазначте, що на початку вірша 118 Господь вказує на те, що не всі мають віру. Що ми можемо дізнатися з цього вірша про те, як збільшити свою віру? (Допоможіть студентам визначити принцип, на зразок такого: Якщо ми активно прагнемо здобути знання шляхом навчання і віри, наша віра в Ісуса Христа зросте. Ви можете написати цей принцип на дошці).
Аби допомогти студентам зрозуміти, в яких обставинах вони можуть застосовувати цей принцип в їхньому житті, прочитайте вголос про вказані далі ситуації. Прочитавши про кожну з них, попросіть студентів пояснити, як ця людина могла б активно прагнути здобути знання шляхом навчання і віри. Також попросіть їх пояснити, як виконання цього допомогло б цій людині зростати у вірі.
Молода жінка регулярно читає Писання, але рідко коли зупиняється, щоб замислитися над тим, що читає. Вона не відчуває, що читання Писань приносить їй велику користь.
Молодий чоловік відвідує церковні збори і з радістю бере участь в обговореннях, що проводяться у класі. Іноді він відчуває спонукання щось змінити у своєму житті завдяки тому, про що дізнається, але зазвичай нічого не робить за цими спонуканнями.
Після того як клас обговорить ці ситуації, поставте такі запитання:
В яких випадках ви відчували, що ваша віра зростала завдяки тому, що ви активно прагнули здобувати знання шляхом навчання і віри? Як ваші дії допомагали зростати вашій вірі?
Попросіть студентів подумки прочитати Учення і Завіти 88:119–120 і знайти те, що Господь сказав святим зробити. Попросіть студентів розповісти, що вони знайшли.
Поясніть, що у відповідь на повеління побудувати дім, описаний у вірші 119, святі з часом побудували Кертлендський храм. Поки будувався цей храм, заняття у школі пророків проводилися в кімнаті, що була на верхньому поверсі крамниці Ньюела К. Уітні в Кертленді.
Як порада, дана у вірші 119, також могла б стосуватися й місця, де збиралися брати для занять у школі пророків? Наших домівок? Наших особистих старань навчатися у школі? (Навчання у школі пророків проводилося за принципами, що містяться в цьому вірші. Наші домівки можуть бути місцем молитви, посту, віри, навчання і порядку).
Розділіть клас на пари. Попросіть студентів опрацювати Учення і Завіти 88:121–126 зі своїми партнерами і знайти, якої поведінки очікував Господь від братів у школі пророків. Ви можете запропонувати їм позначити те, що вони знайшли. Коли студенти будуть працювати над цими віршами, напишіть на дошці вказані далі інструкції для кожної пари, щоб вони разом виконали ці інструкції після дослідження цього уривка:
Виберіть, що саме в цій пораді є особливо важливим для молоді, яка прагне вивчати євангелію. Обговоріть, чому, на вашу думку, ці дії є важливими й допоможуть людині вивчати євангелію.
Дайте студентам достатньо часу, щоб прочитати й обговорити Господню пораду, а потім попросіть кількох студентів пояснити, про що вони дізналися під час їхніх обговорень. Коли вони відповідатимуть, ви можете використати наведені далі запитання й пояснення, аби допомогти їм зрозуміти дещо з Господньої поради:
Що, на вашу думку, означають слова “облиште всі свої легковажні промови, … сміх, … і легковажність” (вірш 121)? Чому утримання від всього цього в духовному оточенні може сприяти нашим зусиллям пізнавати те, що є священним?
Поясніть, що збори для школи пророків повинні були бути священними. Ці настанови стосовно сміху й легковажності в промовах означали, що ті, хто навчалися в школі пророків, мали бути благоговійними у священній обстановці. Ці збори з часом проводилися у храмі.
Зверніть увагу на те, що слово усі у вірші 122 повторюється кілька разів. Яким би був результат, якби усі студенти брали участь в уроці і старалися навчатися одне від одного?
Як, на вашу думку, спати “довше, ніж необхідно”, позначається на нашій здібності навчатися або відчувати Духа? Як ви вважаєте, чому достатній сон і раннє вставання сприятимуть нашому кращому навчанню?
Як би ви узагальнили пораду стосовно навчання, дану в Ученні і Завітах 88:118–126? (Студенти можуть назвати різні принципи. Після того як вони дадуть відповідь, напишіть на дошці такий принцип: Якщо ми робимо правильні вчинки і припиняємо робити неправильні, то це допомагатиме нам навчатися і бути сприйнятливими до настанов).
Які зі звичок, згаданих у цих віршах, наш семінарський клас може або прийняти, або від них відмовитися, щоб ми могли разом краще вивчати євангелію і бути сприйнятливими до настанов?
Запропонуйте студентам знову проглянути Учення і Завіти 88:121–126 і подумати, якої поради їм потрібно повніше дотримуватися в житті. Запропонуйте їм написати для себе про таку мету: діяти відповідно до того, що вони вивчили.
Господь встановлює порядок стосовно школи пророків
Запропонуйте студентам підійти до дошки і перелічити кілька місць, де вони вивчають євангелію. (Серед відповідей може бути: Недільна школа, клас Товариства молодих жінок або кворум священства, семінарія і дім). Нехай студенти подумають, чи є там люди, яких вони не дуже добре знають або з якими їм буває важко контактувати. Запросіть студентів подумати про когось з цих людей, коли вони вивчатимуть Учення і Завіти 88:127–141. Нехай вони поміркують над таким запитанням:
Як мої стосунки з тими, з ким я вивчаю євангелію, впливають на мою здатність навчатися і бути настановленим/ою Духом?
Поясніть: Господь очікував від тих, хто навчався у школі пророків, щоб вони, навчаючись разом, встановили хороші стосунки між собою. Попросіть кількох студентів по черзі прочитати вголос Учення і Завіти 88:128–134. Попросіть клас слідкувати за текстом і знайти, якою була роль вчителя у створенні духовної атмосфери для навчання у школі пророків.
Як вчитель у школі пророків мав створювати духовну атмосферу для навчання? (Ви можете пояснити, що вимога до вчителя привітати членів класу означає, що він вітав їх, коли вони заходили. Це було особливим вітанням у школі пророків).
На що ви звернули увагу, читаючи про привітання, або вітання, у вірші 133?
Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 88:135–137. Попросіть клас слідкувати, щоб знайти, якою була роль студента у створенні сприятливої для навчання атмосфери.
Які стосунки повинні були мати між собою ті, хто навчався у школі пророків?
Відповідно до вірша 137, що пообіцяв Господь, якщо ті, хто навчалися у школі пророків, будуть дотримуватися Його настанов? (Школа стала б святилищем, де їх міг би навчати Дух).
Що відбуватиметься в наших церковних класах або у нас вдома, якщо ми будемо дотримуватися Господньої настанови, записаної у віршах 128–137? (Студенти можуть назвати різні принципи, але ви можете наголосити на такому: Якщо ми виявляємо любов до інших і дружні з ними, то можемо запрошувати Духа, коли вивчаємо євангелію разом).
Як, на вашу думку, ми можемо виявляти “рішучіст[ь], яка є установленою, непохитною і незмінною, бути … другом” тим членам класу або сімʼї, яких ми, можливо, не дуже добре знаємо або яких нам, можливо, важко любити?
Коли ви відчували себе в атмосфері вивчення євангелії, де всім хотілося бути друзями? (Ви можете розказати про ваш власний такий досвід).
Попросіть студентів подумати над тим, як вони можуть розвивати в собі рішучість любити тих, з ким вони вивчають євангелію. Закличте їх реагувати на кожне спонукання, яке вони відчувають, щоб виявляти більше доброти й любові до своїх однокласників та членів сімʼї. Свідчіть, що Господь буде допомагати їм, коли вони старатимуться любити інших.
Президент Меріон Дж. Ромні, з Першого Президентства, навчав:
Зображення
Президент Меріон Дж. Ромні
“Я вірю в навчання. Я вірю в те, що люди багато чого дізнаються завдяки навчанню. По суті, це було моїм спостереженням, що без навчання вони мало що дізнаються про речі: якими ті є, якими були або якими будуть. Однак я також вірю і знаю, що пізнання завдяки навчанню великою мірою збільшується завдяки вірі” (Learning for the Eternities [1977], 72).
Відповідно до Учення і Завітів 88, ті, хто навчався у школі пророків, повинні були облишити всю легковажність у промовах, весь сміх і похітливі бажання, оскільки їхні збори мали бути священними і з часом стали проводитися у храмі. Це не означає, що сміх сам по собі є гріховним. Стосовно сміху Президент Гордон Б. Хінклі навчав:
Зображення
Президент Гордон Б. Хінклі
“Ви можете весело проводити час. Так, ви можете! Ми хочемо, щоб ви розважалися. Ми хочемо, щоб ви насолоджувалися життям. … Ми хочемо, щоб ви були сильні й веселі, щоб співали й танцювали, сміялися й були щасливими.
Але в усьому цьому будьте смиренні й сповнені молитви, і тоді небеса усміхнуться вам” (“Пророча порада і молитва за молодь”, Ліягона, квіт. 2001, с. 40).
Коли брати, які були носіями священства, приєднувалися до школи пророків, для них виконувався обряд омовіння ніг, який здійснював Пророк за прикладом Ісуса Христа, описаним в Іван 13. Стосовно цього обряду старійшина Брюс Р. Мак-Конкі, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав:
Зображення
Старійшина Брюс Р. Мак-Конкі
“Омивання ніг—це євангельський обряд; це святий і священний ритуал, який виконувався святими у відлюдності їхніх храмових святилищ. Воно не виконується перед світом або для людей світу. Для Свого часу і розподілу Ісус встановив його у верхній кімнаті під час Останньої вечері.
Виконуючи цей обряд, наш Господь зробив дві речі: 1. Він виконав давній закон, даний Мойсею; і 2. Він запровадив священний обряд, який відтоді повинен був виконуватися уповноваженими керівниками серед Його справжніх учнів.
Як частина у відновленні всього, обряд омовіння ніг було відновлено у розподілі повноти часів. …
Знання стосовно омовіння ніг відкривалося в цю добу поступово, аж поки повне знання тепер не включено у відкриті через одкровення обряди Господнього дому” (Mormon Doctrine, [2nd ed. (1966), 829, 831])” (Doctrinal New Testament Commentary, 3 vols. [1966–1973], 1:708, 710).