Наприкінці листопада 1832 р. деякі святі переїхали до Сіону, але не посвятили своє майно, як наказав Господь. Оскільки вони не посвятили свого майна, то й не отримали свого успадкування згідно з установленим у Церкві порядком. Пророк Джозеф Сміт написав про це у своєму натхненному листі до Уільяма У. Фелпса, датованому 27 листопада 1832 р. Частково цей лист записаний в Ученні і Завітах 85. Пізніше, 6 грудня 1832 р., Джозеф Сміт отримав одкровення, записане в Ученні і Завітах 86, коли він працював над натхненним переглядом Біблії. У цьому одкровенні глибше пояснено притчу про пшеницю і кукіль та роль, яку відіграє священство, допомагаючи Господу збирати праведних в останні дні.
Господній діловод повинен вести записи, що стосуються Божого народу
Запропонуйте студентам уявити, що їх зовсім недавно призначили бути центровими гравцями в якійсь спортивній команді. (Ви можете назвати якийсь найвідоміший у вашій країні спортивний клуб або якусь популярну команду в цьому виді спорту). Пройшло кілька днів, як вони грають з цією командою, і вони помічають, що один гравець грає тільки сам за себе, кілька членів команди не грають на своїх позиціях так, як мали б грати, а інші не звертають увагу на тренера.
Чому такій команді важко було б перемогти? Що потрібно було б змінити, аби ця команда могла грати краще?
Поясніть, що подібна ситуація почала складатися в 1832 р., коли дедалі більше святих прибувало в Міссурі. У більш ранніх одкровеннях зазначалося, що місто Сіон буде збудовано в окрузі Джексон, шт. Міссурі, за Господніми законами і під керівництвом священства. Відповідно до цих законів, члени Церкви не повинні були їхати в Сіон, якщо вони не отримали посвідчення від церковних провідників. Після свого прибуття вони повинні були посвятити всі свої гроші та власність Церкві й отримати успадкування від єпископа. До того ж, вони повинні були виконувати всі заповіді Бога. (Див. УЗ 64:34–35; 72:15–19; 24–26).
Щоб допомогти студентам зрозуміти контекст одкровення, записаного в Ученні і Завітах 85, поясніть, що багато святих у Міссурі жили за законами, які Господь встановив для побудови Сіону. Проте дехто з членів Церкви не виконав Господню заповідь посвятити своє майно і прибув у Сіон, не отримавши посвідчення від своїх провідників. Через це вони не отримували свого успадкування.
Чому за таких обставин могло бути важко встановлювати місто Сіон?
Поясніть, що розуміючи ці труднощі в Міссурі, Джозеф Сміт послав листа Уільяму У. Фелпсу, церковному провіднику, який тоді жив в Індепенденсі (див. вступ до розділу Учення і Завіти 85).
Скажіть, що цей лист Пророка містив настанови для Господнього діловода, Джона Уітмера, який жив у Міссурі. Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 85:1–2. Запропонуйте класу слідкувати за текстом і знайти, що Господь наказав робити цьому діловоду Церкви в Міссурі.
Що мав записати діловод згідно з цими настановами?
Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 85:3–5. Попросіть клас слідкувати за текстом і знайти, чиї імена, за словами Господа, не повинні бути внесені в записи Церкви.
Чиї імена не повинні були вноситися в записи Церкви?
Поясніть, що так само, як записи велися у дні Джозефа Сміта, так само записи Церкви ведуться і в наші дні. Одна з цілей цього—зберегти запис імен вірних людей, а також звіт про їхні труди.
Що ми повинні робити, аби наші імена були записані як імена вірних членів Церкви?
Після того як студенти дадуть свої відповіді, напишіть на дошці: Якщо ми живемо за законами Бога, наші імена як вірних членів Церкви будуть зберігатися в її записах. Поясніть, що справи вірних, які записані на землі, також записуються на небесах в книгу, що називається книгою життя (див. УЗ 128:6–7). Попросіть студентів проглянути Учення і Завіти 85:5, 9, 11 і визначити, як ще називаються записи, що ведуться на землі про тих, хто є вірним. Попросіть їх розповісти, що вони знайшли.
Аби допомогти студентам відчути важливість істини, написаної вами на дошці, нехай вони уявлять собі, що вони мають план відвідати якийсь престижний захід. Спитайте, що б вони відчули, якби вони прибули на цей захід, але їм не дозволили б увійти, оскільки їхніх імен не було у списку запрошених.
Попросіть студентів подумки прочитати Учення і Завіти 85:9–11 і уявити, що б вони відчували, виявивши, що їхніх імен немає в Господній памʼятній книзі.
Що, на вашу думку, означає, що ті, чиї імена не записані, “не знайдуть жодного успадкування” зі святими? (Вони не отримають благословень, які будуть дані вірним).
Відповідно до вірша 11, з яких причин імена членів Церкви можуть бути видалені з книги закону Бога?
Який би ви зробили висновок, дізнавшись, як важливо мати свої імена записаними як імена вірних членів Церкви?
Свідчіть, що записи ведуться і на землі, і на небесах. Ми всі повинні будемо відповідати за свої вчинки й те, наскільки віддано жили за законами Бога. Запропонуйте студентам замислитися над своїм ставленням до законів Бога і тим, як вони виконують їх.
До початку уроку попросіть когось зі студентів прочитати Матвій 13:24–30 і підготуватися, щоб стисло розказати класу притчу про пшеницю і кукіль. Напишіть на дошці такі слова: пшениця, кукіль, поле, сіячі насіння, ворог.
Після того як призначений вами студент стисло розкаже цю притчу, поставте класу такі запитання:
Що символізують пшениця і кукіль? (Пшениця символізує праведних, а кукіль символізує злочестивих [див. Матвій 13:38]).
Чому чоловік у цій притчі хотів почекати, перш ніж вирвати кукіль?
Зображення
пшениця і кукіль
Покажіть відповідну ілюстрацію із зображенням пшениці і кукілю або намалюйте їх на дошці. Поясніть, що кукіль—це різновид отруйного бурʼяну. Пшениця і кукіль, поки зростають, майже однакові на вигляд, а розрізнити їх вдасться тільки тоді, коли вони дозріють. Якщо спробувати вирвати кукіль до того, як пшениця і кукіль дозріють, то можна знищити також і багато пшениці.
Попросіть кількох студентів по черзі прочитати вголос Учення і Завіти 86:1–6. Попросіть клас стежити за текстом і знайти, що означає поле, сіяч насіння і ворог. Запросіть студентів сказати, що вони знайшли.
Основуючись на Господньому поясненні цих символів, як би ви узагальнили значення цієї притчі?
Поясніть, що Джозеф Сміт отримав це одкровення, коли переглядав і редагував натхненний перегляд Біблії (Переклад Джозефа Сміта). Одкровення в Ученні і Завітах 86 ширше пояснює цю притчу, як вона записана в Матвій 13:24–30. Поясніть, що із Учення і Завітів 86 ми дізнаємося, що сіячі в цій притчі символізують апостолів Спасителя (див. вірш 2) і що кукіль “глушить пшеницю і гонить Церкву в пустиню” (вірш 3). Ми також дізнаємося, що “в останні дні” будуть зʼявлятися молоді стебла пшениці, які “все ще будуть ніжними” (вірш 4). Сіяння кукілю може символізувати відступництво, а зʼявлення нових стебел пшениці може символізувати Відновлення.
Зазначте, що в цій притчі господар наказує своїм слугам спершу зібрати кукіль, щоб спалити його, а потім зібрати пшеницю в житницю (див. Матвій 13:27–30). Нехай студенти подумки прочитають Учення і Завіти 86:7 і знайдуть, що із сказаного в цій притчі пояснює, в якому порядку буде відбуватися те збирання.
Про що ми дізнаємося з вірша 7 про порядок збирання?
Чого це навчає про те, що станеться з праведними і злочестивими в останні дні? (Студенти мають визначити таку доктрину: Господь збере в останні дні праведних, а потім при Своєму Другому пришесті знищить злочестивих).
Покажіть ілюстрації: Місіонери: старійшини і Місіонери: сестри (Альбом “Євангелія в мистецтві” [2009], №№ 109, 110; див. також на сайті LDS.org).
Зображення
місіонери, старійшини
Зображення
місіонери, сестри
Як ці ілюстрації стосуються притчі про пшеницю і кукіль? (Допоможіть студентам зрозуміти, що ми можемо допомагати у збиранні праведних, ділячись євангелією з іншими).
Поясніть, що згадування про те, як багато благословень маємо ми, члени Господньої Церкви, може збільшити наше бажання поділитися тими благословеннями з іншими. Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 86:8–10. Попросіть клас слідкувати і знайти в тексті, які благословення маємо ми, члени Господньої Церкви.
Відповідно до віршів 8–10, які саме благословення маємо ми, члени Церкви?
Зверніть увагу присутніх на фразу “ви є законними спадкоємцями” у вірші 9. Поясніть її значення: члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів—є частиною завіту, укладеного Богом з Авраамом, за яким Аврааму було обіцяно, що його нащадки будуть мати благословення священства і ділитимуться цими благословеннями з іншими (див. Авраам 2:9–11).
Які благословення ви отримали завдяки священству?
Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 86:11, а клас нехай визначить, як саме ми маємо допомагати іншим. Попросіть студентів поділитися тим, що вони знайшли. Напишіть на дошці такий принцип: Ми можемо привести до спасіння інших, допомагаючи їм отримати благословення священства.
Запропонуйте студентам розповісти про випадки зі свого життя, коли вони подали комусь праведний приклад або допомогли іншій людині отримати благословення священства.
Посилання на слова про “одного могутнього та сильного” (УЗ 85:7), який повинен упорядкувати дім Бога, та посилання на слова про того, хто “простягає свою руку, щоб урівноважити ковчег” (УЗ 85:8), використовувалися багатьма відступниками, щоб виправдати своє відпадіння від Церкви. Вони заявляли, що різні Президенти Церкви втрачали прихильність Бога і є відкинутими, і що вони, відступники, є тими “могутніми та сильними”, яких Бог покликав встановити те, що є правильним. Такі заяви суперечать значенню цих Писань. В офіційній заяві, опублікованій в 1905 р., Перше Президентство (Джозеф Ф. Сміт, Джон Р. Уіндер та Ентон Х. Лунд), вказали на обставини, за яких було дано одкровення, записане в Ученні і Завітах 85:7–8, і назвали тих, кого стосувалися ці дві фрази:
“Перш за все слід зазначити, що темою всього цього листа [листа Пророка до Уільяма У. Фелпса], а також і частини його, що з часом була прийнята як одкровення, були справи Церкви в Міссурі, збирання святих на тій землі та отримання їхнього успадкування за законом посвячення та управительства; особливу увагу Пророк приділяє питанню про те, що має статися з тими, хто не отримує свого успадкування за розпорядженням чи документом від єпископа. …
Єпископ Партридж був одним з братів, який—хоч і був дуже гідною людиною, одним з тих, кого любив Господь і кого Пророк називав “взірцем благочестя” й “одним з великих Господніх мужів”,—у той ранній період [історії Церкви] час від часу ставав в опозицію до Пророка і прагнув виправляти його в тому, як той керує справами Церкви; іншими словами, “простяга[в] свою руку, щоб урівноважити ковчег”. …
Саме в цей час, коли непокора, заздрість, гордовитість та закамʼянілість серця панували серед братів у Сіоні, округа Джексон, шт. Міссурі, і в усьому цьому брав участь єпископ Партридж, і були написані слова цього одкровення, взятого з листа до Уільяма У. Фелпса, датованого 27 листопада 1832 р. “Людина, яка була покликана і призначена Богом”, щоб “розподіляти між святими їхнє успадкування”—Едвард Партридж,—діяв у той час неправильно, нехтуючи своїм власним обовʼязком і простягаючи “свою руку, щоб урівноважити ковчег”; отже його було попереджено про невідворотне Боже засудження і було дано застереження, що іншого “могутнього та сильного” буде послано Богом на його місце, щоб мати його єпископство,—чоловіка, який матиме дух і силу того високого чину, яким він матиме владу “впорядкувати дім Бога і жеребкуванням встановити успадкування святих”; іншими словами, того, хто буде виконувати роботу, яку було призначено виконувати єпископу Едварду Партриджу, але з якою він не справився. …
А оскільки єпископ Партридж, завдяки своєму покаянню, жертвам, і стражданням, безсумнівно, отримав помʼякшення свого суворого вироку, що він “впаде від стріли смерті, наче дерево, що вражене яскравою стрілою блискавки”, то вже можна було вважати, що підстави послати іншого—“могутнього та сильного, … щоб впорядкувати дім Бога і жеребкуванням встановити успадкування святих”, аби той зайняв його місце, вже не було і з тим інцидентом, про який йшлося в пророцтві, було покінчено” (в James R. Clark, comp., Messages of the First Presidency of The Church of Jesus Christ of Latter-day Saints, 6 vols. [1965–1975], 4:112, 113, 115, 117; див. також Doctrine and Covenants Student Manual, 2nd ed. [Church Educational System manual, 2001], 186–187).
Фраза “урівноважувати ковчег Бога” стосується “випадку, що стався за часів правління царя Давида у давньому Ізраїлі. Филистимляни у битві захопили ковчег завіту, але через кари, що їх настигли, повернули його (див. 1 Самуїлова 4–6). З часом Давид та народ його привезли ковчег в Єрусалим на возі, запряженому волами, якими правили Узза і Ахйо. “І прийшли вони аж до Ґорен-Нахону, а Узза простяг руку до Божого ковчегу, і схопив його, бо зноровилась була худоба. І запалився Господній гнів на Уззу,—і Бог уразив його там за цю провину. І він помер там при Божому ковчезі” (2 Самуїлова 6:6–7; див. вірші 1–11). Ковчег був символом Божої присутності, Його слави і величі. Коли ковчег було вперше дано Ізраїлю, він був поміщений у Святеє Святих у скинії, і навіть священику було заборонено підходити до нього. Тільки первосвященик, прообраз Христа, міг наблизитися до нього, і то лише пройшовши дуже складний ритуал особистого очищення й умилостивлення за свої гріхи. …
Однак, якими б добрими не були наміри Уззи, він мимохідь наблизився до того, до чого наближатися було можливо лише за найсуворіших умов. У нього не було віри в Божу силу. Він вважав, що ковчег опинився в небезпеці, забувши, що ковчег був матеріальним символом Бога, Який має всю силу. Ми не можемо насмілюватися рятувати Бога і Його царство своїми силами.
Провина Уззи була в тому, що він торкнувся ковчега з осквернюючими почуттями, хоч і з добрими намірами—не дати ковчегу посунутися і впасти з воза. Дотик до ковчега, престолу божественної слави й видимої запоруки невидимої присутності Господа, був оскверненням величі святого Бога. Отже, просто кажучи, Узза був типовим представником усіх тих, хто з добрими намірами, але з неосвяченим розумом втручається у справи Божого царства, думаючи, що їм щось загрожує, і надіючись врятувати їх” (O. V. Gerlach) (O. V. Gerlach)”. (Keil and Delitzsch, Commentary, bk. 2: Joshua, Judges, Ruth, 1 and 2 Samuel, “Second Book of Samuel”, p. 333)”. (Doctrine and Covenants Student Manual, 2nd ed. [Church Educational System manual, 2001], 188).
Господь згадує про цей інцидент в сучасному одкровенні, щоб навчити такому принципу: ми не повинні брати на себе відповідальність давати вказівки (“урівноважувати ковчег”) нашим провідникам священства або іншим, кого Бог покликав і призначив (див. УЗ 85:8). Та все ж є такі, хто боїться, що ковчегу загрожує падіння, і наважується врівноважити його. Дехто з членів Церкви можуть помічати якісь проблеми, і їх розстроює те, як їхні провідники або інші вирішують ці проблеми. Вони відчувають, що хоч у них і немає повноваження на це, усе ж мають виправити курс свого приходу або навіть і Церкви. Однак навіть найкращі наміри не виправдовують втручання в Господню Церкву.
Президент Девід О. Мак-Кей навчав:
Зображення
Президент Девід О. Мак-Кей
“Для нас існує певна небезпека в тому, щоб вийти зі своєї власної сфери і спробувати, не маючи на те повноважень, направляти зусилля брата. Ви памʼятаєте випадок з Уззою, який простяг свою руку, щоб підтримати ковчег. [Див. 1 Хронік 13:7–10]. Здається виправданим, що він, коли воли спіткнулися, простяг свою руку, щоб підхопити цей символ завіту. Сьогодні ми вважаємо його покарання за це дуже суворим. Навіть якщо й так, цей інцидент дає нам урок на все життя. Огляньмося навколо себе і подивімося, як швидко ті люди, що намагалися підтримати ковчег, не маючи на те повноважень, померли духовно. Їхні душі стають озлобленими, їхні думки—перекрученими, їхні судження—хибними, і дух їхній пригнічений. Таким є нещасний стан людей, які, нехтуючи власними обовʼязками, витрачають свій час, шукаючи помилки в інших” (в Conference Report, April 1936, 60).