Мороній, син Мормона
    Footnotes
    Theme

    Мороній, син Мормона

    У Книзі Мормона—останній нефійський пророк (прибл. 421 р. від р.х.). Незадовго до своєї смерті Мормон передав історичний літопис, названий пластинами Мормона, своєму синові Моронію (Сл. Морм. 1:1). Мороній закінчив упорядкування пластин Мормона. Він додав розділи 8-й і 9-й до книги Мормона (Морм. 8:1). Він скоротив книгу Етера і включив її у літопис (Етер 1:1–2), а також додав свою власну книгу—книгу Моронія (Морон. 1). Мороній запечатав пластини і сховав їх на пагорбі Кумора (Морм. 8:14; Морон. 10:2). У 1823 р. Моронія, вже воскрешену істоту, було послано відкрити Книгу Мормона Джозефу Сміту (УЗ 27:5; ДС—Іст. 1:30–42, 45). Він навчав молодого пророка щорічно з 1823 р. по 1827 р. (ДС—Іст. 1:54) і врешті передав йому пластини у 1827 р. (ДС—Іст. 1:59). Після завершення перекладу Джозеф Сміт повернув пластини Моронію.

    Книга Моронія

    Остання книга в Книзі Мормона. Її було написано останнім нефійським пророком, Моронієм. Розділи 1–3 розповідають про остаточне знищення Нефійців, а також навчають про дарування Святого Духа і священства. Розділи 4–5 дають детальний виклад виконання благословення причастя. Розділ 6-й окреслює роботу Церкви. Розділи 7–8 є проповідями перших принципів євангелії, включаючи учення Мормона про віру, надію і милосердя, про те, як відрізняти добро від зла (Морон. 7), а також Мормонове пояснення того, що малі діти живі у Христі і не потребують хрищення (Морон. 8). Розділ 9-й описує порочність нефійського народу. Розділ 10-й—це останнє послання Моронія, і в ньому написано, як саме дізнатися про істинність Книги Мормона (Морон. 10:3–5).