Жертва, Жертвувати

У давні дні жертвувати означало зробити щось або когось святим. Тепер це означає: відмовитися від чогось або втратити щось мирське ради Господа і Його царства. Членам Господньої Церкви треба мати бажання пожертвувати всім для Господа. Джозеф Сміт казав, що “релігія, яка не вимагає пожертвувати всім, ніколи не матиме сили, достатньої для того, щоб виробити віру, необхідну для життя і спасіння”. У перспективі вічності—благословення, які будуть одержані завдяки жертвуванню, перевершать будь-що, чим ми жертвуємо тепер.

Після того як Адама і Єву було вигнано з Еденського саду, Господь дав їм закон жертвування. Цей закон включав жертву першонародженого з їхніх отар. Ця жертва символізувала жертву, яку мав принести Єдинонароджений Син Бога (Мойс. 5:4–8). Цей обряд проіснував аж до смерті Ісуса Христа, після якої жертвоприношення тварин перестало бути євангельським обрядом (Ал. 34:13–14). Сьогодні члени Церкви причащаються хлібом і водою на спомин жертви Ісуса Христа. Членам сьогоднішньої Христової Церкви треба також приносити в жертву скрушене серце і упокорений дух (3 Неф. 9:19–22). Це означає бути скромними, схильними до покаяння і послушними Божим заповідям.