Першонароджений

У часи давніх патріархів першонароджений син одержував перворідство (Бут. 43:33) і таким чином успадковував управління сімʼєю після смерті батька. Першонароджений мав бути гідним того, щоб сприйняти цю відповідальність (1 Хр. 5:1–2); він міг втратити своє перворідство через неправедність.

За Мойсеєвим законом вважалося, що першонароджений син належав Богові. Першонароджений одержував подвійну долю у батьківському майні (Повтор. 21:17). Після смерті батька він мав піклуватися про матір і сестер.

Першонароджені тварини чоловічої статі також належали Богові. У той час як чистих тварин приносили в жертву, нечистих можна було лише продавати, віддавати за борги або забивати (Вих. 13:2, 11–13; 34:19–20; Лев. 27:11–13, 26–27).

Першонароджені символізували Ісуса Христа і Його земне служіння, нагадуючи людям про прихід великого Месії (Мойс. 5:4–8; 6:63).

Ісус був першонародженим серед духовних дітей нашого Небесного Батька, Єдинонародженим від Батька у плоті і першим, Хто воскрес із мертвих (Кол. 1:13–18). Вірні святі стають членами Церкви Першонародженого у вічності (УЗ 93:21–22).