Мудрість Див. також Знання; Істина; Розуміння Здатність або дар Божий правильно судити. Особа одержує мудрість через досвід і навчання, а також слідуючи Божій пораді. Без Божої допомоги людина не має істинної мудрості (2 Неф. 9:28; 27:26). Бог дав мудрість Соломону, 1 Цар. 5:9–10. Головне—мудрість: так що набудь мудрості, Пр. 4:7. Хто набуває мудрості, той свою душу кохає, Пр. 19:8. Ісус зростав у мудрості, Лк. 2:40, 52. Якщо комусь з вас не вистачає мудрості, нехай просить від Бога, Як. 1:5 (УЗ 42:68; ДС—Іст. 1:11). Я кажу вам це, щоб ви могли навчитися мудрості, Мос. 2:17. Вчися мудрості в твої молоді роки, Ал. 37:35. Святі знайдуть мудрість і великі скарби знань, УЗ 89:19. Нехай той, хто в невігластві, навчається мудрості, упокорюючи себе і прикликаючи Господа, УЗ 136:32.