Нефійці

У Книзі Мормона—група людей, багато з яких були потомками пророка Нефія, сина Легія. Вони відокремилися від Ламанійців і частіше були праведнішими за Ламанійців. Однак через свою злочестивість вони були згодом винищені Ламанійцями.

Нефійці відокремилися від Ламанійців, 2 Неф. 5:5–17.
Усі, хто не були Ламанійцями, були Нефійцями, Кн. Як. 1:13.
Нефійців надихала краща мета, Ал. 43:6–9, 45.
Нефійці ніколи не були щасливішими, ніж у часи Моронія, Ал. 50:23.
Нефійців було врятовано завдяки молитвам праведників, Ал. 62:40.
Нефійці почали вироджуватися у зневірі, Гел. 6:34–35.
Ісус навчав Нефійців і священнослужив серед них, 3 Неф. 11:1–28:12.
Усіх було навернено до Господа, і все майно було спільним, 4 Неф. 1:2–3.
Не було суперечок, Божа любов перебувала в їхніх серцях, і вони були найщасливішими з людей, 4 Неф. 1:15–16.
Нефійці ставали гордовитими і самовдоволеними, 4 Неф. 1:43.
Кров і різанина поширилися по всьому лицю землі, Морм. 2:8.
Нефійці зростали у злочестивості, і Мормон відмовився очолювати їх, Морм. 3:9–11.
Усіх Нефійців за винятком двадцяти чотирьох було вбито, Морм. 6:7–15.
Кожного Нефійця, який не зрікався Христа, вбивали, Морон. 1:2.