Писання
Мороній 9
Завантаження
Уся книга (PDF)
Виноски

Hide Footnotes

Тема

Друге послання Мормона своєму синові Моронію.

Вміщено у розділі 9.

Розділ 9

І Нефійці, і Ламанійці розбещені і вироджуються—Вони катують і вбивають один одного—Мормон молиться, щоб благодать і великодушність завжди були з Моронієм. Близько 401 р. від р.х.

1 Мій улюблений сину, я знову пишу до тебе, щоб ти знав, що я ще живий, але пишу про дещо сумне.

2 Бо знай, я мав тяжкий бій з Ламанійцями, в якому ми не перемогли; і Археантус пав від меча, і також Лурам і Емрон; так, і ми втратили велику кількість наших вибраних чоловіків.

3 А тепер ось, сину мій, я боюся, аби Ламанійці не знищили цей народ; бо вони не каються, і Сатана підбурює їх постійно гніватися один на одного.

4 Ось, тружуся з ними постійно; і коли я промовляю слово Бога з асуворістю, вони тремтять і сердяться на мене; а коли я не використовую суворості, вони камʼяніють своїми серцями проти нього; ось чому я боюся, щоб Дух Господа не припинив бборотися з ними.

5 Бо так надзвичайно вони сердяться, що мені здається, ніби вони не мають страху смерті; і вони втратили свою любов один до одного; і вони ажадають крові і помсти постійно.

6 І ось, мій улюблений сину, незважаючи на їхню закамʼянілість, трудімося астаранно; бо якби ми припинили бтрудитися, нас було б приведено до засудження; бо ми маємо працю, яку повинні виконати, доки ми в цій скинії з глини, щоб ми могли перемогти ворога всієї праведності і наші душі могли б почити в царстві Бога.

7 А тепер я напишу дещо про страждання цього народу. Бо згідно з відомостями, які я отримав від Аморона, ось, Ламанійці мають багато вʼязнів, яких вони взяли з башти Шерріза; і були там чоловіки, жінки і діти.

8 І чоловіків та батьків тих жінок і дітей вони вбили; і вони годували жінок плоттю їхніх чоловіків, а дітей—плоттю їхніх батьків; і ніякої води, крім невеликої кількості, не давали вони їм.

9 І, незважаючи на цю велику мерзоту Ламанійців, вона не перевищує мерзоту нашого народу в Моріантумі. Бо ось, багато з дочок Ламанійців взяли вони у полон; і після позбавлення їх того, що було найдорожчим і найціннішим за все—ацнотливості і бневинності,—

10 І після того як вони вчинили так, вони замордували їх у найжорстокіший спосіб, катуючи їхні тіла аж до смерті; а зробивши це, вони пожерли їхню плоть, як дикі звірі, через закамʼянілість своїх сердець; і зробили вони це на знак хоробрості.

11 О сину мій улюблений, як може такий народ, як цей, що є без усякої цивілізованості—

12 (А ще декілька років тому вони були цивілізованим і чудовим народом)

13 Але, о сину мій, як може такий, як цей, народ, чия насолода є в такій великій мерзоті—

14 Як ми можемо сподіватися, що Бог астримає Свою руку з карою проти нас?

15 Ось, серце моє волає: Горе цьому народові. Прийди з карою, о Боже, і сховай їхні гріхи, і злочестивість, і мерзоти від Свого обличчя!

16 І ще, сину мій, є багато авдів і їхніх дочок, які залишилися в Шеррізі; і ту частину провізії, яку Ламанійці не забрали, ось, військо Зенефія забрало і полишило їх блукати всюди, де можна, шукаючи їжу; і багато старих жінок непритомніють по дорозі і вмирають.

17 А військо, яке зі мною, слабке; а військо Ламанійців знаходиться між Шеррізою і мною; і всі, хто втік до війська аАарона, полягли жертвами їхньої жахливої жорстокості.

18 О розбещеність мого народу! В них немає порядку і немає милості. Дивись, я тільки людина, і я маю тільки силу людини, і я не можу більше примушувати слухатися моїх наказів.

19 І вони стали сильними у своєму збоченні; і всі вони однаково жорстокі, не мають пощади ні до кого—ні до старих, ні до молодих; і вони насолоджуються усім, крім добра; і страждання наших жінок і наших дітей по всьому лицю землі перебільшує все; так, язик не може розказати, і не можна описати цього.

20 І тепер, сину мій, я більше не буду докладно зупинятися на цьому жахливому видовищі. Ось, ти знаєш злочестивість цього народу; ти знаєш, що вони без принципів і поза почуттям; і їхня злочестивість аперевершує злочестивість Ламанійців.

21 Ось, сину мій, я не можу представляти їх Богові, щоб Він не покарав мене.

22 Але ось, сину мій, я представляю тебе Богові, і я довіряю Христові, що тебе буде спасенно; і я молюся Богові, щоб Він апощадив твоє життя, щоб ти став очевидцем повернення Його народу до Нього, або їхнього цілковитого знищення; бо я знаю, що вони мають загинути, якщо не бпокаються і не повернуться до Нього.

23 А якщо вони загинуть, то це буде як у Яредійців, через свавільність їхніх сердець, які апрагнули крові і бпомсти.

24 І якщо буде так, що вони загинуть, ми знатимемо, що багато наших братів аперекинулося до Ламанійців, і ще багато перекинеться до них; ось чому напиши ще дещо, якщо тебе буде помилувано, а я загину і не побачу тебе; але сподіваюся, що зможу побачити тебе незабаром; бо я маю священні літописи, які б хотів бпередати тобі.

25 Сину мій, будь вірним у Христі; і нехай те, що я написав, не засмучує тебе, не гнітить тебе до смерті; але нехай Христос підносить тебе, і нехай Його астраждання, і смерть, і явлення Ним Свого тіла нашим батькам, і Його милість і довготерпіння, і надія на Його славу і бвічне життя покоїться у всвідомості твоїй завжди.

26 І нехай благодать Бога Батька, Чий престол високо на небесах, і наш Господь Ісус Христос, Який сидить аправоруч Його сили, доки все не стане підлеглим Йому, існуватимуть і перебуватимуть з тобою завжди. Амінь.