Писання
Омній 1

Книга Омнія

Розділ 1

Омній, Амарон, Кеміш, Авінадом і Амалекій, кожний по черзі, ведуть літописи—Мосія знаходить народ Зарагемлі, який прийшов з Єрусалима у дні Седекії—Мосія стає царем над ними—Нащадки Мулека в Зарагемлі знаходять Коріантумра, останнього з Яредійців—Цар Веніямин є наступником Мосії—Люди повинні віддавати всю свою душу як жертвоприношення Христу. Близько 323–130 рр. до р.х.

1 Ось сталося, що я, Омній, маючи заповідь від мого батька, Ярома, що я повинен написати дещо на цих пластинах, щоб зберегти наш родовід,—

2 Отже, в мої дні, я б хотів, щоб ви знали, що я багато боровся мечем, щоб зберегти мій народ, Нефійців, щоб він не потрапив до рук своїх ворогів, Ламанійців. Але знайте, я сам злочестива людина, і я не виконував устави і заповіді Господа, як це мені належало робити.

3 І сталося, що двісті і сімдесят і шість років пройшло, і в нас було багато мирних часів; і в нас було багато часів, коли ми мали серйозні війни і кровопролиття. Так, і в цілому, двісті і вісімдесят і два роки пройшло, і я зберіг ці пластини згідно із азаповідями моїх батьків; і я передаю їх моєму синові Амаронові. І я закінчую.

4 І ось я, Амарон, записую речі, які я записую, і яких небагато, у книгу мого батька.

5 Ось, сталося, що триста і двадцять років пройшло, і найбільш злочестиву частину Нефійців було азнищено.

6 Бо Господь не дозволить, після того як Він вивів їх з землі Єрусалима, і утримав, і зберіг їх від потрапляння до рук їхніх ворогів, так, Він не дозволить, щоб слова не підтвердились, які Він говорив нашим батькам, кажучи таке: Якщо ви не будете виконувати Моїх заповідей, ви не будете процвітати на цій землі.

7 Отже, Господь покарав їх великим судом; проте Він зберіг праведних, щоб вони не загинули, але визволив їх з рук їхніх ворогів.

8 І сталося, що я передав пластини моєму братові Кемішеві.

9 Тепер я, Кеміш, запишу дещо, що я запишу, до тієї самої книги, що й мій брат; бо ось, я бачив останнє, що він записав, що він записав це своєю власною рукою; і записав він це в день, коли він передав їх мені. І у такий спосіб ми ведемо літопис, бо це є за заповідями наших батьків. І я закінчую.

10 Ось я, Авінадом, є сином Кеміша. Ось, сталося, що я бачив багато воєн і розбрату між моїм народом, Нефійцями, і Ламанійцями; і я, моїм власним мечем, забрав життя багатьох Ламанійців на захист своїх братів.

11 І бачите, літопис цього народу вигравіюваний на пластинах, який є у царів, протягом поколінь; і я не знаю ніякого одкровення, окрім того, яке було записано, ані пророцтва; отже, те, що належить, записано. І я закінчую.

12 Ось я є Амалекій, син Авінадома. Слухайте, я розповім вам дещо стосовно Мосії, якого було зроблено царем над землею Зарагемлі; бо ось, його було попереджено Господом, щоб він утік з землі аНефія, і ті, хто прислухається до голосу Господа, мають також бпіти з цієї землі з ним у пустиню—

13 І сталося, що він зробив так, як Господь наказав йому. І вони пішли з цієї землі в пустиню, стільки їх, скільки прислухалося до голосу Господа; і їх супроводжувало багато проповідувань і пророкувань. І їх повчало постійно слово Бога; і їх вела сила Його руки крізь пустиню, доки вони не прийшли на землю, яка називалася землею Зарагемлі.

14 І вони відкрили там народ, який називався народом аЗарагемлі. Тож була велика радість серед народу Зарагемлі; і також Зарагемля зрадів надзвичайно, тому що Господь прислав народ Мосії з бпластинами з латуні, на яких містився літопис Юдеїв.

15 Ось сталося, що Мосія довідався про те, що анарод Зарагемлі вийшов з Єрусалима у той час, коли бСедекію, царя Юдеї, було забрано у полон до Вавилона.

16 І вони мандрували пустинею, і їх було приведено рукою Господа через великі води на землю, де Мосія й знайшов їх; і вони жили там з того часу і надалі.

17 І на той час, як Мосія знайшов їх, вони стали надзвичайно численні. Проте вони вели багато воєн і серйозних суперечок, гинули від меча час від часу; і їхня мова стала викривлена; і вони не принесли ніяких алітописів з собою; і вони заперечували існування свого Творця; і ні Мосія, ні народ Мосії не могли зрозуміти їх.

18 Але сталося, що Мосія зробив так, щоб їх було навчено його мові. І сталося, що після того як їх було навчено мові Мосії, Зарагемля переказав родовід своїх батьків по памʼяті; і вони записані, але не на цих пластинах.

19 І сталося, що люди Зарагемлі і Мосії аобʼєдналися разом; і бМосія був призначений їхнім царем.

20 І сталося, у дні Мосії було принесено до нього великий камінь з гравіюваннями на ньому; і він апереклав ці гравіювання даром і силою Бога.

21 І вони розповідали про якогось аКоріантумра і вбитих його людей. І Коріантумр був знайдений людьми Зарагемлі; і він жив з ними протягом девʼятьох місяців.

22 Вони також говорили декілька слів про його батьків. І його перші батьки пішли від тієї абашти тоді, коли Господь бзмішав мову людей; і суворість Господа впала на них згідно з Його вироками, які є справедливими; і їхні вкістки лежать розсіяні по землі, що на північ.

23 Ось, я, Амалекій, народився в дні Мосії; і я дожив і бачив його смерть; і аВеніямин, його син, царює замість нього.

24 І знайте, я бачив у дні царя Веніямина серйозну війну і багато кровопролиття між Нефійцями і Ламанійцями. Але знайте, Нефійці отримали велику перевагу над ними; так, настільки, що цар Веніямин вигнав їх із землі Зарагемлі.

25 І сталося, що я почав старіти; і, не маючи сімені і знаючи царя аВеніямина як справедливу людину перед Господом, отже, я бпередам ці пластини йому, закликаючи всіх людей прийти до Бога, Святого Ізраїля, і вірити в пророцтва, і в одкровення, і в проповідування ангелів, і в дар говорити на язиках, і в дар тлумачення мов, і в усе, що є вдобре; бо немає нічого, що є добрим, окрім того, що йде від Господа; а все, що зле, йде від диявола.

26 І ось, мої улюблені браття, я б хотів, щоб ви априйшли до Христа, Який є Святий Ізраїля, і скуштували від Його спасіння і сили Його викуплення. Так, прийдіть до Нього, і бвіддайте всю вашу душу як вжертвоприношення Йому, і продовжуйте гпоститися і молитися, і терпіти до кінця; і як те, що Господь живий, ви будете спасенні.

27 А тепер я розповім дещо про певну кількість тих, хто пішов у пустиню, щоб повернутися на землю Нефія; бо великою була кількість тих, хто бажав оволодіти землею їхнього успадкування.

28 Отже, вони пішли в пустиню. І їхній провідник, будучи сильною і могутньою людиною, і твердошиєю людиною, отже, він зробив так, що виникли суперечки між ними; і їх усіх було авбито, окрім пʼятдесятьох, у пустині, і вони знову повернулися на землю Зарагемлі.

29 І сталося, що вони взяли також ще значну кількість людей і вирушили в подорож знову до пустині.

30 І я, Амалекій, мав брата, який також пішов з ними; і я нічого не знаю про них з тих пір. І я вже скоро ляжу в свою могилу; і аці пластини вже завершені. І я закінчую свою розповідь.