Провина Див. також Покаятися, Покаяння Стан, який є наслідком неправильного вчинку, або почуття жалю та суму, що мають супроводжувати гріх. Як хто згрішить, той має провину, Лев. 5:20–25. Хто буде причащатися недостойно, той завинить перед тілом і кровʼю Ісуса, 1 Кор. 11:27. Винуваті вважають істину тяжкою, 1 Неф. 16:2. Ми будемо мати досконале знання про всі наші провини, 2 Неф. 9:14. Мою провину було змито, Ен. 1:6. Покарання було додано, що принесло муки сумління, Ал. 42:18. Нехай тільки твої гріхи бентежать тебе тим збентеженням, що приведе тебе до покаяння, Ал. 42:29. Дехто з вас завинив переді Мною, але Я буду милостивим, УЗ 38:14. Син Божий спокутував первісну провину, Мойс. 6:54.