2003
«Іди вслід за Мною»
Виноски

Hide Footnotes

Тема

«Іди вслід за Мною»

Увіщування «Іди вслід за Мною» і запитання «Шо б зробив Ісус?» відкривають для нас правила життя.

Ми—учні Ісуса Христа. Кажучи словами Нефія, «Ми віримо в Христа,… ми говоримо про Христа, ми втішаємося у Христі, ми проповідуємо Христа, ми пророкуємо про Христа» (2 Нефій 25:24, 26). Для всіх віруючих найсильнішими [чотирма] словами, які Він казав, є «Іди вслід за мною» (Лука 18:22; див. також Матвій 16:24; Марк 1:17; Лука 9:23). Коли один книжник спитав Ісуса, яка заповідь є найважливішою, Він відповів:

«Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! (Це заповідь перша!)

А друга (однакова з нею): Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!» (Марк 12:30–31).

Використовуючи зразок цих двох заповідей, обговорімо, як саме ми можемо найкраще слідувати за Ним.

Спасителів приклад взаємної любові між Ним та Його Батьком був завжди очевидним. Часті, довгі та сердечні молитви Спасителя встановили для нас яскравий приклад, який ми маємо наслідувати. Любов Батька до Свого Сина завжди була очевидна, особливо тоді, коли Того охрищував Іван:

«І ось голос почувся із неба: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!» (Матвій 3:17).

Їхня єдність була очевидною, коли Спаситель сказав: «Я й Отець—Ми одне!» (Іван 10:30). Розуміння того, що Його бажання і бажання Батька навіть могли тимчасово не співпадати, як це було в Гефсиманії (див. Матвій 26:39), нагадує нам, що відповідь на наші молитви не завжди приходить такою, як ми цього чекаємо. Однак молитва—це могутній принцип дії. Спаситель сказав, що коли [ви] маєте віру й не сумніваєтеся «все, чого ви в молитві попросите з вірою,—то одержите» (див. Матвій 21:21–22). Наша любов до Спасителя має супроводжуватися діями: «Якщо ви Мене любите,—Мої заповіді зберігайте!» (Іван 14:15).

Розгляньмо другу велику заповідь—«Люби свого ближнього, як самого себе!» (Матвій 22:39) або ж доповнення до неї,—більш високого рівня,—що його навчали апостолів: «Любіть один одного, як Я вас полюбив» (Іван 13:34). Хоч запросити своїх сусідів на обід—це прекрасний спосіб виявити любов, Спаситель вибрав складніший приклад, коли законник поставив Йому запитання: «А хто то мій ближній?» (Лука 10:29).

Далі йде знайома історія про одного чоловіка, який подорожував з Єрусалима до Єрихону, коли його пограбували, побили й залишили біля дороги напівмертвого. Левит і священик подивилися на нього й проїхали собі іншою стороною дороги. Але самарянин, якого зневажали Юдеї, мав співчуття і попіклувався про нього нещасного. Той самарянин не питав про національність перед тим, як виявити милість. Ісус закінчує цю велику історію увіщуванням: «Іди,—і роби так і ти!» (Лука 10:37).

У кожному великому місті є стільки побитих і залишених при дорозі—тих, хто є бездомними, тих, у кого нічого нема, голодних і хворих. Дехто каже, що даючи їм гроші, ми тільки підтримуємо їхню звичку до наркотиків або алкоголю, дозволяючи їм, таким чином, продовжувати вести таке обране ними життя. Як легко засуджувати цих людей і, подібно до друзів Йова, розмірковувати про всі помилки, які вони зробили в житті, які принесли їм це велике нещастя (див. Йов 22; Мосія 4:17).

Але перш ніж ми пройдемо далі, як той Левит і той священик, поміркуймо над увіщуванням Спасителя «Іди вслід за Мною». Згадаймо про те, що Спаситель був бездомним, весь Його одяг був на Його спині, і він часто був голодний. Що б Він зробив? Немає сумніву у тому, що саме Він зробив би. Він би виявив милосердя і священнослужив їм.

Є багато способів, як допомогти бездомним—можна віддавати свій час, речі і гроші гуманітарним товариствам, кухням [для нужденних] або агенціям, що займаються цими проблемами. Але мені здається, що й ми самі маємо виявляти до таких людей милість. Встановлені принципи [програми] благополуччя є доречним дороговказом. Пам’ятаймо, що бідні завжди будуть серед нас (див. Марк 14:7).

Спаситель наголосив цей принцип знову, коли говорив про Судний день і відділення овець від цапів:

«Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили—і нагодували, або спрагненого—і напоїли?

Коли то Тебе мандрівником ми бачили—і прийняли, чи нагим— і зодягли?

Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в’язниці—і до Тебе прийшли?

Цар відповість і промовить до них: «Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих,—те Мені ви вчинили» (Матвій 25:37–40).

Петро підкреслював важливість цього виду милосердя, сказавши: «Найперше майте щиру любов один до одного, бо любов покриває багато гріхів!» (1 Петра 4:8).

Мормон висловлював подібні почуття у цьому увіщуванні:

«Отже, мої улюблені браття, якщо ви не маєте милосердя, ви ніщо, бо милосердя ніколи не минає. Отже, залишайтеся вірними милосердю, яке величніше над усе, бо все минає—

Але милосердя є чиста любов Христа, і воно витерпить назавжди; і той, хто матиме його в останній день, з ним усе буде добре» (Мороній 7:46–47).

Ісус навчав і Своїм прикладом являв багато особистих якостей, які нам слід зважити, намагаючись слідувати за Ним. Ці якості включають любов, лагідність, смирення, співчуття, спрагу за праведністю, молитовність, милість, чистоту серця. Нам ніколи не слід судити інших, але нам належить чинити для ближнього так, як ми б хотіли, щоб ближній вчинив би нам. Він навчав, що ми маємо бути сіллю землі і світлом для світу. Він сказав, що те, що людина мислить у серці своєму, є настільки ж важливим, як її зовнішні вчинки. Нам було сказано прощати всіх, включаючи тих, хто винен нам, і любити наших ворогів. Ми не тільки маємо бути миротворцями, але також маємо радіти в переслідуваннях. Він радив нам давати милостиню, поститися й молитися таємно. Він навчав нас підставляти іншу щоку і йти додаткову милю. Він особливо попереджав нас, щоб ми складали скарби на небесах, а не на землі (див. Матвій 5–7).

Коли ми розмірковуємо над повнотою значення фрази «Іди вслід за Мною», стає очевидним, що нам, очевидно, належить багато чого навчитися і зробити, перш ніж ми зможемо у повноті виконати цей наказ. Однак, цікаво, що протягом перших 30 років Свого життя в Назареті Ісус, вірогідно, привертав до Себе небагато уваги, хоч Він і жив безгрішним життям (див. Матвій 13:54–56; Марк 6:2–3). Це має заохотити нас бути кращими на наших негучних і скромних шляхах, не привертаючи до себе уваги. Увіщування «Іди вслід за Мною» і запитання «Що б зробив Ісус?» відкривають для нас правила життя. Якщо ми будемо більше уваги звертати на ці правила, це допоможе всім нам стати більш подібними до Христа в наших думках і діях.

Про Спасителя, який є нашим прикладом, я даю особисте свідчення, що Він живе. В ім’я Ісуса Христа, амінь.