2003
Прапор—народам, світло—світу
Виноски

Hide Footnotes

Тема

Прапор—народам, світло—світу

Якщо ми маємо підтримувати цю Церкву як прапор народам і світло для світу, ми, особисто, повинні взяти на себе більше світла з життя Христа.

Мої улюблені брати і сестри! Я хочу висловити вам вдячність за підтримку, яку надає ваша віра і молитви. Господь покладає велику і серйозну довіру на провідників цієї Церкви, і ви підтримуєте нас у цьому обов’язку. Ми знаємо, що ви молитеся за нас, і ми хочемо, щоб ви знали, що ми молимося за вас.

Не було дня, щоб я не дякував Богові за вірних святих останніх днів. Не було дня, щоб я не молився, аби Він благословив вас в усіх місцях і в усіх потребах.

Я б хотів нагадати вам, що в цьому ми всі завжди разом. Це не справа Генеральних Авторитетів з одного боку і членів Церкви—з іншого. Ми працюємо разом у цій великій справі. Усі ми—члени Церкви Ісуса Христа.

У вашому колі обов’язків ви маєте такі ж серйозні зобов’язання, як я— у своєму. Кожен з нас має бути непохитним, щоб зміцнювати царство Бога на землі, і в тому, щоб просувати роботу праведності.

Я думаю, що можу чесно сказати, що ми благоговійно ставимося до цієї роботи і не переслідуємо егоїстичних бажань. Єдине наше бажання—успіх цієї роботи.

Як члени Першого Президентства ми постійно маємо справу з великою кількістю проблем. Вони постають перед нами щодня.

Наприкінці одного особливо важкого дня я подивився на портрет Бригама Янга, що висить на моїй стіні. Я запитав: «Брате Бригам, що я маю робити?» Мені здалося, що я побачив, як він трошки посміхнувся, а потім сказав: «У мої часи я мав достатньо власних проблем. Не питай мене, що робити. Це твоя вахта. Запитай Господа, чия ця робота насправді». І це, я запевняю вас, саме те, що ми робимо, і маємо завжди робити.

Коли я розмірковував над справами того самого важкого дня, я відкрив мою Біблію на першому розділі книги Ісуса Навина і прочитав такі слова:

«Чи ж не наказав Я тобі: будь сильний та відважний? Не бійся й не лякайся, бо з тобою Господь, Бог твій…» (Ісус Навин 1:9).

Я сказав собі: «Не має причин для розпачу. Це—робота Бога. Незважаючи на зусилля тих, хто протистоїть їй, вона просувається вперед, якщо Бог небес призначив, щоб так було».

Я перегорнув сторінки Старого Завіту до другого розділу Ісаї і прочитав такі слова:

«І станеться на кінці днів, міцно поставлена буде гора дому Господнього на шпилі гір, і піднята буде вона понад згір’я,—і полинуть до неї всі люди.

І підуть численні народи та й скажуть: «Ходіть та зберімось на гору Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчить, і ми підемо стежками Його! Бо вийде з Сіону Закон, і слово Господнє— з Єрусалиму» (Ісая 2:2–3).

З часів освячення Солт-Лейкського храму ми тлумачили ці вірші з Ісаї, повторені знову в Михея (див. Михей 4:1–2), як ті, що стосувалися цього священного дому Господа. І про це місце з дня його освячення, все більше людей у світі кажуть: «Ходіть та зберімось на гору Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчить».

Я вірю і свідчу, що місія Церкви полягає в тому, щоб бути прапором для народів і світлом для світу. Ви взяли на себе велике всеохоплююче завдання, від якого не можна ні відсахнутися, ні відмовитися. Ми прийняли завдання і вирішили виконати його, і з допомогою Бога ми це зробимо.

Є сили навколо нас, які заважатимуть виконанню цієї роботи. Світ обступив нас з усіх боків. Ми постійно відчуваємо тиск, спрямований на те, щоб послабити наші позиції, примусити поступитися тут трошки, там трошки.

Ми ніколи не повинні забувати важливість нашої мети. Ми завжди повинні пам’ятати про ціль, яку Господь встановив для нас.

Цитуючи Павла:

«Нарешті, мої брати, зміцняйтеся Господом та могутністю сили Його!

Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських.

Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби» (Ефесянам 6:10–12).

Ми повинні стояти твердо. Ми повинні чинити опір світові. Якщо будемо так робити, Всемогутній буде нашою міццю і захисником, нашим провідником і одкровителем. Ми отримаємо втіху від знання, що робимо те, чого Він від нас хоче. Інші можуть не погоджуватися з нами, але я впевнений, що вони поважатимуть нас. Нас не залишать на самоті. Є багато людей не нашої віри, які мають такі ж відчуття. Вони будуть підтримувати нас. Вони будуть підтримувати нас в наших зусиллях.

Ми не можемо бути гордовитими. Ми не можемо бути лицемірними. Кожна ситуація, в яку поставив нас Господь, вимагає, щоб ми були смиренними, коли знаходимося під Його провідництвом.

Хоча ми не можемо погодитися з іншими у певних питаннях, ми ніколи не повинні бути неприємними. Ми маємо бути дружелюбними, ввічливими, добросусідськими і розуміючими.

Зараз я зосереджуся на темі, про яку вже говорилося на конференції. Я звертаюся до наших молодих людей, славної молоді цього покоління: будьте правдивими. Будьте вірними. Твердо стійте за те, що, як ви знаєте, є правильним.

Перед вами постануть величезні спокуси. Ви зустрінетеся з ними в залах популярних розваг, в Інтернеті, у фільмах, на телебаченні, в дешевій літературі та іншими шляхами—через еротичні матеріали, яким важко чинити опір. Тиск з боку однолітків може бути майже непереборним. Але, мої дорогі друзі, ви не повинні поступатися. Ви повинні бути сильними. Ви повинні зосередитися на майбутньому і не піддаватися зваблюючим спокусам.

Неохайного вигляду актори збирають великі натовпи молоді. Вони багатіють через чималу вартість квитків. Їхні пісні, багато з них, мають непристойний зміст.

Порнографія скрізь, з її спокушаючими пропозиціями. Ви повинні уникати її. Вона може підкорити вас. Вона може знищити вас. Розпізнавайте її через її суть—дешевий шик і неохайний стиль, вона розповсюджується тими, хто багатіє за рахунок тих, хто дивиться на неї.

Святість статевих стосунків повністю зруйнована через хтивий показ в засобах інформації. Те, що є насправді прекрасним, спотворюється під час популярного показу. Я із задоволенням відмічаю, що телевізійна станція тут, у Солт-Лейк-Сіті, яка належить Церкві, відмовилася транслювати програми хтивого змісту. Також цікаво, що єдина станція, яка також належить до цієї мережі й відмовилася транслювати ці програми, знаходиться в Саут Бенд, штат Індіана, де розташовується Університет Нотр Дам. Втішає те, що існують інші люди, які так само сильно, як ми, відчувають і бажають щось робити в цьому напрямку.

Життя краще, ніж його часто змальовують. Природа є кращою. Любов є кращою. Такого роду розвага є просто злою карикатурою на добро і красу.

Ви, молоді чоловіки і жінки, які слухаєте мене сьогодні, ви, студенти багатьох університетів, зрозумійте, що однією з найбільших проблем студмістечок є пияцтво. Воно зменшує здібності. Воно знищує життя. Воно призводить до марного витрачання грошей, і часу, і творчих зусиль. Як важко дивитися на талановитих молодих людей, які руйнують себе і свої можливості через непомірне пияцтво.

Великою похвалою студентам Університету Бригама Янга є те, що часопис Прінстон Рев’ю визнав їх «абсолютно не вживаючими алкоголь» студентами Америки. Більшість з вас, звичайно, не може відвідувати УБЯ, але, де б ви не жили, ви можете дотримуватися стандартів, які вимагаються від студентів УБЯ.

Нещодавно в журналі New Era (Нова ера) я прочитав статтю про молодих святих останніх днів з Мемфісу, штат Теннесі. Інколи, вони єдині святі останніх днів у студмістечку. Один з них, як процитовано, говорить: «Можливо, я єдиний член Церкви на факультеті, але … навіть коли я фізично один, я ніколи не відчуваю себе одиноким духовно» (in Arianne B. Cope, «Smiling in Memphis,» New Era, Oct 2003, pp 23-24).

Інша цитата: «Я знаю багато підлітків, які дійсно не знають, чи істинна євангелія. Але … тут ви повинні знати, чи істинна євангелія чи ні, бо інші люди питають вас про це кожного дня. Кожного разу, відповідаючи на питання, ви ділитеся своїм свідченням» (New Era, Oct. 2003, 25).

Ці молоді люди, розкидані по великому місту, зрозуміли, що означає бути разом, щоб підтримувати одне одного.

Бог благословить вас, мої дорогі друзі. Ви—найкраще покоління, яке колись було. Ви краще знаєте євангелію. Ви більш вірні у виконанні своїх обов’язків. Ви сильніші перед лицем спокус, що зустрічаються на вашому шляху. Живіть за своїми стандартами. Моліться щодо провідництва і захисту Господа. Він ніколи не залишить вас на самоті. Він утішить вас. Він підтримає вас. Він благословить і звеличить вас, і зробить вашу нагороду приємною і прекрасною. І ви побачите, що ваш приклад буде приваблювати інших, які отримають мужність через вашу силу.

Якщо так буде з молоддю, так буде і з дорослими. Якщо ми маємо підтримувати цю Церкву як прапор народам і світло для світу, ми особисто повинні взяти на себе більше світла з життя Христа, а також застосовувати його у різних особистих обставинах. Відстоюючи правду, ми не повинні боятися наслідків. Ми ніколи не повинні бути боязливими. Павло сказав Тимофію:

«Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любові, і здорового розуму.

Тож не соромтеся засвідчення Господа нашого» (2 Тимофію 1:7–8).

Ця Церква, я вважаю, дуже далека від громадської організації, де люди збираються разом, щоб насолоджуватися спілкуванням. Це більше, ніж збори Недільної школи, Товариства допомоги і священства. Це більше, ніж причасні збори, більше, ніж храмове служіння. Це—царство Бога на землі. Ми маємо відповідальність діяти так, як належить членам цього царства.

Ви, чоловіки, які володієте священством, маєте такий великий обов’язок. Ви повинні уникати палких голосів сирен світу. Ви повинні бути вищими за це. Ви повинні утримувати себе гідними священства Бога. Ви повинні уникати зла у всіх його проявах і взяти на себе все добре і пристойне, щоб світло, божественне світло, сяяло у ваших вчинках.

Неможливо, щоб домівка стала місцем захистку і спокою, якщо чоловік, який живе там, не є чуйним чоловіком і батьком, який в усьому допомагає. Сила, яку ми отримуємо вдома, зробить нас більш здатними протистояти світові, більш прийнятними для суспільства, в якому ми живемо, більш цінними для тих, у кого ми працюємо,—кращими чоловіками.

Я знаю, що є багато таких чоловіків. Зрозуміло, що вони люблять своїх дружин і своїх дітей. Вони пишаються ними. І, що прекрасно, вони дуже успішні в обраних професіях. Вони звеличені, їх шанують і поважають.

Звертаюся до вас, жінки. У мене була велика промова до жінок Товариства допомоги тиждень тому. Той виступ висловлює мої щирі почуття до вас. Ви також можете взяти на себе якості Христа. Ви також можете бути сильними, прекрасними, заохочувати і допомагати.

Я нагадую всім, що ми святі останніх днів. Ми уклали завіти з Небесним Батьком, вони священні і накладають зобов’язання. Ті завіти, якщо ми їх дотримуємося, зроблять нас кращими батьками і матерями, кращими синами і доньками.

Я вірю, що інші об’єднаються навколо нас, якщо ми будемо так чинити. Ми можемо стояти за істину і добро, і ми не будемо самотніми. Більш того, невидимі сили небес допомагатимуть нам.

Я хочу знову повернутися до Старого Завіту:

«А слуга Божого чоловіка встав рано і вийшов, аж ось військо оточує місто, і коні, і колісниці! І сказав його слуга до нього: «Ох, пане мій, що будемо робити?»

А той відказав: «Не бійся, бо ті, що з нами, численніші від тих, що з ними».

І молився Єлисей і говорив: «Господи, розкрий йому очі, і нехай він побачить!» І відкрив Господь очі того слуги, і він побачив, аж ось гора повна коней та огняних колісниць навколо Єлисея!» (2 Царів 6:15–17).

Господь сказав нам:

«Отже, не бійся, черідко мала; творіть добро; нехай земля і пекло об’єднаються проти вас, а якщо вас збудовано на моїй скелі, вони не зможуть подолати…

Звертайтеся до мене в кожній думці; не вагайтеся, не бійтеся» (див. УЗ 6:34, 36).

В ім’я Ісуса Христа, амінь.