Пастирі Ізраїлеві
Я дякую Господу за хороших єпископів цієї Церкви. … Нехай ви серцем відчуєте мир, який дарує тільки Бог і тільки тим, хто служить Йому.
Брати, сьогодні я вчиню дещо незвичне. Я повторю окремі частини свого виступу на Генеральних зборах священства 15-річної давності. Я говоритиму про і звертатимуся до єпископів Церкви—цієї прекрасної когорти чоловіків, які є пастирями Ізраїля в прямому значенні слова.
Кожен присутній на цій конференції відповідає перед своїм єпископом або президентом філії. Ці брати несуть важкі тягарі, і я прошу кожного члена Церкви зробити все, аби полегшити вантаж, що лежить на наших єпископах та президентах філій.
Ми повинні молитися за них. Їм потрібна допомога, щоб нести ці ноші. Ми можемо більше підтримувати їх і менше від них вимагати. Ми можемо допомагати їм у всьому. Ми можемо дякувати за те, що вони роблять для нас. Ми швидко виснажуємо їх тими тягарями, що звалюємо на їхні плечі.
У нас у Церкві більше 18000 єпископів. Кожного з них було покликано духом пророцтва й одкровення і висвячено покладанням рук. Кожен з них тримає ключі керівництва у своєму приході. Кожен є первосвящеником, головуючим священиком у приході. Кожен несе величезну управлінську відповідальність. Кожен з них наче батько для своїх людей.
Ніхто не одержує за служіння платні. Жодному єпископу Церква не сплачує за його роботу.
Сьогодні до єпископів висуваються такі ж вимоги, як і за днів Павла, який написав Тимофію:
«А єпископ має бути бездоганний, муж однієї дружини, тверезий, невинний, чесний, гостинний до приходнів, здібний навчати,
не п’яниця, не заводіяка [цебто, не задиристий чи грубий], але тихий, несварливий, не сріблолюбець,
щоб добре рядив власним домом, що має дітей у слухняності з повною чесністю,—
бо хто власним домом рядити не вміє, як він зможе пильнувати про Божу Церкву?—
не новонавернений, щоб він не запишався, і не впав у ворожий осуд» (1 Тимофію 3:2–6).
У листі до Тита, Павло доповнює, що «єпископ мусить бути бездоганний, як Божий доморядник, …
що тримається вірного слова згідно з наукою, щоб мав силу й навчати в здоровій науці, і переконувати противних» (Титу 1:7, 9).
Ці слова якнайкраще описують сучасного єпископа Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів.
Дозвольте тепер звернутися безпосередньо до тисяч єпископів, які сьогодні з нами. Дозвольте сказати, що я люблю вас за вашу цілісність і доброту. Ви маєте бути цілісними. Ви маєте бути взірцями для приходів, які очолюєте. Ви маєте стояти вище, щоб піднімати до свого рівня інших. Ви маєте бути повністю чесними, адже у ваших руках кошти Господа, десятини людей, пожертвування від їхнього посту та внески, які вони роблять зі своїх обмежених засобів. Яка до вас довіра як до доглядачів Господнього гаманця!
Ваша доброчесність має бути прапором для ваших людей. Норми моралі—бездоганними. Лукавий може розставляти перед вами пастки, бо знає, що якщо він знищить вас, то зможе вразити цілий приход. Ви повинні бути мудрими в усьому, що робите, щоб ніхто не міг викрити вас навіть у натяку на аморальність. Ви не можете піддатися спокусі зупинити погляд на порнографічній літературі або, затаївшись у кімнаті, подивитися порнографічний фільм. Сила вашої моралі має бути такою, щоб, якщо вас покличуть судити аморальну поведінку інших, ви робили це «без знижок» та не відчували сорому за себе.
Ви не можете через чин єпископа просувати бізнесові інтереси, щоб ті, хто піддався вашим доводам, не стали звинувачувати вас у випадку фінансових проблем.
Ви не можете ставити під загрозу свою гідність бути загальним суддею в Ізраїлі. Це страшна відповідальність—судити людей. В окремих випадках ви повинні судити про їхню гідність бути членами Церкви, гідність увійти в дім Господа, гідність христитися, отримати священство, служити на місії, навчати і служити в покликаннях в організаціях. Ви повинні судити про їхню гідність отримати в лиху годину допомогу з пожертвувань від посту людей та товарів з Господньої комори. Ніхто з тих, за кого ви відповідаєте, не повинен ходити голодним, не мати одягу чи притулку, навіть якщо їм соромно попросити. Ви повинні знати про ситуацію кожної вівці з отари, якою управляєте.
Ви повинні бути їхнім порадником, утішителем, якорем і силою в годину неприємностей і горя. Ви повинні бути сповнені сили, що йде від Господа. Ви повинні будете діяти з мудрістю, що йде від Господа. Ваші двері мають бути відчинені, щоб ви почули їхній поклик, ваша спина—міцною, щоб нести їхні тягарі, вашe серце—чутливим, щоб судити про їхні потреби, ваша божественна любов—безмежною і сильною, щоб охопити навіть грішників і критиканів. Ви повинні бути терпеливими, готовими вислухати і ладними зрозуміти. Ви—єдині, до кого можуть звернутися окремі люди. Ви повинні бути поруч, коли рушаться інші опори. Дозвольте прочитати кілька рядків з листа до єпископа.
«Дорогий єпископе!
Пройшло майже два роки, відколи я відчайдушно дзвонив, щоб попросити допомоги. Тоді я був близьким до самогубства. Не було до кого звернутися—ні грошей, ні роботи, ні друзів. Мене позбавили житла, не було де спати. Останньою надією була Церква.
Як Вам відомо, я припинив ходити в Церкву у 17 років; у пошуках щастя і самореалізації я порушував практично всі правила й заповіді. Замість щастя я знайшов в житті смуток, страждання і відчай. Я вже не мав надії на майбутнє. Я навіть благав Бога дати мені померти, щоб полегшити страждання. Я навіть Йому потрібен не був. Здавалося, що і Він зрадив мене.
Тоді-то я звернувся до Вас і до Церкви…
Ви вислухали і зрозуміли, Ви порадили, Ви направили, Ви допомогли.
Я став зростати в розумінні й пізнанні євангелії. Я побачив, що було необхідно зробити в житті серйозні, нелегкі зміни, але в душі для цього було достатньо почуття гідності й сили.
Я побачив, що живучи за євангелією та каючись, я перестав боятися. Душу наповнив спокій. Хмари болю й відчаю розсіялися. Завдяки спокуті, завдяки Ісусу Христу і Його любові мої слабкості й гріхи були прощені мені.
Він благословив і зміцнив мене. Він випростував мої стежки, вказав напрямок й оберігав від лиха. Я побачив, що коли долав перешкоди, мій бізнес розвивався, що благословляло сім’ю і давало мені відчуття досягнення.
Єпископе, Ви проявляли до мене розуміння й підтримували останні два роки. Я ніколи б не досяг всього цього, якби не Ваша любов і терпіння. Я дякую Вам за те, що Ви, слуга Господа, допомогли мені, Його блудній дитині».
Єпископи, ви стоїте, мов вартові на башті приходу, який очолюєте. У кожному приході багато вчителів. Але серед них ви повинні бути головним учителем. Ви повинні стежити, щоб поміж людьми не просочувалося хибне вчення. Ви повинні стежити, щоб вони стверджувалися у вірі й свідченні, цілісності, правді й бажанні служити. Ви повинні стежити, щоб зміцнювалася їхня любов до Господа й проявлялася у щирій любові одне до одного.
Ви повинні бути їхнім сповідником, знати про найбільші таємниці і зберігати довірене вам в повній конфіденційності. З вами можуть обговорювати особливі речі, і це спілкування слід поважати й охороняти від усіх незваних гостей. Може виникнути спокуса проговоритися. Не піддавайтеся їй!
Окрім визначених законом випадків, коли мова йде про жорстоке поводження, те, що сказано вам, має залишатися тільки при вас. Церква має «гарячу лінію», куди ви можете подзвонити й порадитися щодо можливих проявів жорстокості.
Ви очолюєте Ааронове священство у приході. Ви є їхнім провідником, учителем і взірцем—хочете ви того чи ні. Ви є головуючим первосвящеником, батьком приходської сім’ї, до якого мають звертатися в разі непорозуміння як до захисника скривджених.
Ви головуєте на зборах, де вчать доктрині. Ви відповідаєте за духовну частину цих зборів і за прислужування причастя членам Церкви, щоб усі згадали про священні завіти й зобов’язання, що їх мають ті, хто бере на себе ім’я Господа.
Ви повинні бути близьким другом для вдів і сиріт, слабких і ображених, заляканих і безпорадних.
Звук вашої сурми повинен бути впевненим і ясним. У своєму приході ви є командиром Господньої армії, який веде її до перемоги над злом, байдужістю і відступництвом.
Я знаю, що ця робота часом важка. Завжди не вистачає часу, щоб зробити її. Вам часто й багато дзвонять. Є ще інші справи. Це правда. Ви не повинні красти в працедавця час і силу, що по праву належать йому. Ви не повинні красти у своєї сім’ї час, в який ви належите їм. Але, як більшість із вас уже зрозуміли, якщо ви будете прагнути небесних настанов, то будете благословенні мудрістю, що більша за вашу, силою і здібністю, про які не підозрювали. Ви можете організувати свій час так, щоб не обкрадати ані працедавця, ані сім’ю, ані свою отару.
Нехай Бог благословить єпископів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Іноді ви можете жалітися про тягарі вашого чину. Але ви також знаєте радість у служінні. Якою б важкою не була ноша, ви знаєте, що це найбільш прекрасне, благословенне і важливе, що ви коли-небудь робили поза стінами свого дому.
Я дякую Господу за вас. Я дякую Господу за хороших єпископів цієї Церкви по всьому світу. Я молюся за вас, за всіх 18000. Я благаю вас бути міцними. Я благаю вас бути вірними. Я благаю вас бути безкомпромісними щодо свого життя та цілей, які ви ставите іншим. Хоч ваші дні будуть довгими і виснажливими, нехай відпочинок буде приємним, і нехай ви серцем відчуєте мир, який дарує тільки Бог і тільки тим, хто служить Йому.
Я свідчу про силу й доброчесність єпископів цієї Церкви. Я віддаю належне радникам, які допомагають їм, і всім, хто служить під їхнім керівництвом, відгукнувшись на їхнє покликання.
Ми не чекаємо від вас неможливого. Ми просимо, щоб ви були якнайкращими. Доручайте іншим всю роботу, яку тільки дозволено доручити. І покладіть довіру в руки Господа.
Колись вас відкличуть. Вам буде сумно. Але вас втішить подяка ваших людей. І вони ніколи не забудуть вас. Вони пам’ятатимуть про вас і з любов’ю відгукуватимуться про вас, бо з усіх церковних чинів ви були найближчими до них. Вас було покликано, висвячено й рукопокладено як пастирів отари. Вам дали дари проникливості, судження й любові, щоб благословляти їхнє життя. А з цим ви благословите і своє.
Я свідчу про божественну суть вашого покликання та про те, як прекрасно ви виконуєте його. Я смиренно молюся, щоб ви, ваші радники, ваші дружини і діти були благословенні, якщо ви служите дітям Господа, в святе ім’я Ісуса Христа, амінь.