2003
Святі в Хайдерабаді, Індія
Виноски

Hide Footnotes

Тема

Святі в Хайдерабаді, Індія

У 400-річному місті Хайдерабад, Індія, живе і працює приблизно 4,2 мільйона чоловік. У цьому місті, де чарівність старого світу змішується з розвитком і заповзятливістю, пішоходи можуть почути багато мов, якими розмовляють в Індії.

Офіційною мовою—хінді розмовляють приблизно 30 відсотків населення. Англійська є другою офіційною мовою, вона найбільш використовується у закладах вищої освіти, уряді і торгівлі. Книга Мормона була перекладена на хінді та телугу, а вибірки з книги—бенгальською і тамільською. Крім того, відомо принаймні 300 мов, якими розмовляють в Індії, але є універсальна мова—це мова Духа.

Скромно почавши свою діяльність в Індії у 1850 році, Церква зросла до трьох округів і 22 філій у країні, де переважно живуть індуси. Будівництво першої каплиці, яку мають збудувати у місті Хайдерабад, центрі науки і технології, розташованому в південно-центральній частині Індії, буде завершено у грудні 2003 року.

«Мрія стає дійсністю,—каже 18-річний Ганді Соломон Ісраель, якого називають за прізвищем.—Сам проект каплиці викликає в мене відчуття Духа. Я вдячний моєму Батькові на Небесах за відповідь на мої молитви».

Після завершення будівництва каплиці члени Церкви і зацікавлені з Хайдерабаду матимуть прекрасну будівлю, де можна зустрічатися і відчувати мову Духа, який торкається сердець так само, як це сталося з Ісраелем три роки тому.

«Коли я вперше прийшов до Церкви, то був здивований, побачивши любов, яка панувала серед святих. Вони були такими щасливими. Я міг бачити відблиск євангелії на їхніх обличчях»,—згадує Ісраель.

Як і Ісраель, 17-річний Мадху Бунга згадує, як він вперше прийшов на церковні збори і відчув Духа.

«Мені було приємно бачити багато незнайомців, які підходили і сідали за мною, і розмовляли про моє життя,—говорить Мадху, який уперше прийшов на церковні збори у грудні 2000 року.—Я був здивований тим, як люди навчали і намагалися зрозуміти з допомогою Духа Бога. Мені це сподобалось, і я побіг додому, думаючи, що весь світ був у моїх руках».

Мадху та інші молоді члени Церкви утримували Дух у своєму житті, відвідуючи Церкву і семінарію та беручи участь у проектах служіння в громаді.

«Я єдиний член Церкви в моїй сім’ї,—каже Мадху.—Щоб залишатися сильним, я регулярно відвідую семінарію. Ми виконали багато проектів служіння, таких як відвідування благодійних організацій, щоб навчати там дітей англійської мови, розповідати їм цікаві історій та грати в ігри. Разом з молодими чоловіками і молодими жінками я ходив до державної лікарні, щоб фарбувати стіни, ми також допомагали членам Церкви, коли ті переїжджали».

Джозеф Корнеліус, президент Першої хайдерабадської філії, також вважає, що для того, щоб відчувати Духа, необхідно служити і відвідувати церковні збори.

«Члени Церкви виконують проекти служіння, такі як збирання одягу для притулку для сиріт раз на рік,—каже президент Корнеліус. Ми відвідуємо всі церковні збори і заходи. Ми молимося сім’єю і проводимо домашній сімейний вечір».

Нещодавно члени Першої і Другої хадерабадських філій збирали старий одяг і купували рис та сухі сніданки для притулку для хлопчиків. Люди, які керують притулком, ходять на залізничну станцію в цій місцевості, знаходять хлопчиків і повертають їх назад, щоб ті мали місце де спати. У притулку також навчають і дають консультації.

Коли члени Церкви приходили в притулок, їх там тепло вітали. Після багатьох відвідувань і проведення ігор та сміху члени Церкви шліфували піском стіни притулку, які потребували негайного ремонту. Вони принесли фарбу і пофарбували стіни, надаючи притулку чистого, приємного вигляду.

Чи то внаслідок проектів служіння, чи дружніх обговорень євангелії, Дух продовжує шепотіти про євангелію багатьом людям у Хайдерабаді. Хоч вона і тиха, мова Духа зрозуміла, вона об’єднує святих скрізь в одній з найбільш населених країн світу.