2003
Ми віримо всьому, що Бог відкрив
Виноски

Hide Footnotes

Тема

Ми віримо всьому, що Бог відкрив

Бог продовжує відкривати Свою волю людству, як Він це робив в усі періоди часу, коли мав уповноважувати Своїх слуг на землі.

«Ми віримо всьому, що Бог відкрив, всьому, що Він відкриває тепер, і ми віримо, що Він відкриє ще багато велико-го і важливого стосовно Царства Божого»1.

Ми заявляємо світу, що небеса не зачинено. Бог продовжує відкривати Свою волю людству, як Він це робив в усі періоди часу, коли мав уповноважувати Своїх слуг на землі. Цей факт має бути відомим всім дітям Небесного Батька, оскільки в Писаннях є багато доказів цьому.

Іноді ми визначаємо повідомлення Божої волі як одкровення. Іноді таке повідомлення ми вважаємо натхненням. Однак саме слово одкровення має набагато більше значень. Хоч натхнення і можна вважати одкровенням, проте одкровення може даватися ще як і видіння, сни, сказане слово чи інші духовні прояви. Старійшина Талмейдж пояснював:

«Одкровення означає повідомлення божественної істини, що приходить з небес…

Слово натхнення [за значенням] іноді ототожнюють зі словом одкровення, хоч воно за походженням і початковим вживанням мало інше значення. Надихати буквально означає оживити духом; людина натхненна, коли знаходиться під впливом не своєї, а чиєїсь сили. У порівнянні з одкровенням, можна вважати, що Божественне натхнення—це менший, або слабший, за інтенсивністю безпосередній духовний вплив на людину. Отже, різниця скоріше не в самому впливові, а в його інтенсивності»2.

Є порядок, за яким Господь відкриває Свою волю людству. Ми всі маємо право звертатися до Господа й отримувати натхнення через Його Дух у межах нашого управительства. Батько й мати можуть отримати одкровення стосовно своєї сім’ї, єпископ—стосовно призначеного йому приходу—і так по всій Церкві до самого Першого Президентства. Проте ми не можемо отримати одкровення стосовно когось, хто є поза сферою нашого управительства. Пророк Джозеф Сміт сказав:

«Це не за Божим порядком, щоб хтось із членів Церкви чи будь-хто інший отримував настанови стосовно тих, хто за повноваженнями є вищими за них»3.

«Одкровення про наміри й волю Бога для Церкви мають приходити через [Перше] Президентство. Це—небесний порядок, сила й привілей цього священства. Це також привілей і для будь-кого з чинів у цій Церкві—отримувати одкровення, безпосередньо пов’язані саме з його покликанням і обов’язком у Церкві»4.

Чим точніше ми тримаємося у житті напрямку, вказаного нам Господом, тим сильніше ми будемо відчувати Його Дух. Людина, яка просить Господа про провід, повинна бути гідною отримати його. Її життя має відповідати нормам, які Господь означив для Своїх дітей, і регулюватися ними. Її життя має бути на хорошому рахунку перед Богом і Його народом. Воно має бути в гармонії з ученнями Писань, пророків та порядком Церкви.

Людина може сказати, що він чи вона отримала одкровення вчинити нечесно, аби покращити своє матеріальне становище. Або ж людина може сказати, що отримала знання, що Церква має йти іншим шляхом, ніж той, яким її веде пророк. Ми відразу ж можемо знати, що таке твердження не від Бога.

Дуже сильним і промовистим є той факт, що мільйони людей по всьому світу діляться тим самим свідченням про Бога, Спасителя і покликання пророка Джозефа Сміта. Нас ніколи не заохочували сліпо слухатися; ні, це свідомий послух, притаманний членам Церкви.

За словами Бригама Янга, найбільше, чого він боявся, так це того, що члени Церкви будуть сприймати все ним сказане як намір і волю Бога, спершу не помолившись і не отримавши власне свідчення про це5.

Для встановлення Свого царства на землі, Господь дав фундаментальні принципи і закони, щоб тут направляти Своїх дітей. Послушність цим принципам і законам винагороджується благословеннями, які Він пообіцяв нам дати. Порушення ж їх приносить покарання.

Огляд історії людства дає можливість побачити приклади того, що послушність винагороджується благословеннями, а непослух приносить горе і знищення. Курс, яким ми прямуємо, відкритий через Його святих пророків, які направляють нас, щоб нам бути слухняними Господнім настановам.

Те, як Господь направляв дітей Ізраїля, коли вони мандрували у пустині, є одним з таких прикладів. Щоб вони мали, так би мовити, осереддя для свого поклоніння і діяльності, Господь наказав Мойсею побудувати скинію. Скинія була попередницею храму; вона була переносною і вони могли легко носити її з собою.

«І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

«А ти постав Левитів наглядачами над скинією свідоцтва, і над усіма речами її та над усім, що її. Вони будуть носити скинію та всі її речі, і вони будуть обслуговувати її, і отаборяться навколо скинії.

А коли скинія буде рушати, Левити розберуть її, а коли буде спинятися скинія, Левити поставлять її.

І отаборяться Ізраїлеві сини кожен у таборі своїм, і кожен при своїм прапорі за своїми військовими відділами.

А Левити отаборяться навколо скинії свідоцтва, щоб не було гніву на громаду Ізраїлевих синів. І будуть Левити виконувати сторожу скинії свідоцтва»6.

Ця скинія стала центром їхнього табору поки вони мандрували до обіцяної землі. Тут могли виконуватися священні служби. У день, коли скинію було збудовано, на неї спустилася хмара. Хмара піднялася, коли вони вирушили далі у свою мандрівку. Коли хмара спускалася на скинію, вони в дорогу не вирушали.

Господь наказав їм під час мандрів отаборитися біля підніжжя Сінайської гори. І Мойсею було наказано піти на ту гору і спілкуватися з Господом. Тут він отримав настанови, як керувати дітьми Їзраїля у пустині. Мойсею також було дано «дві таблиці свідоцтва, таблиці кам’яні, писані Божим перстом»7.

Мойсей довгий час не повертався до народу. «І побачив народ, що загаявся Мойсей зійти з гори. І зібрався народ проти Аарона, та й сказали до нього: «Устань, зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів був нас із єгипетського краю,—ми не знаємо, що сталось йому»8.

Аарон поступився бажанню народу і сказав їм зібрати все їхнє золото, і срібло, і коштовності та й переплавив те все й зробив лите золоте теля—ідола, щоб вони могли поклонятися йому і носити з собою поки мандрують. А в цей же час Мойсей отримує дві таблиці свідоцтва, які містять заповіді Бога Своєму народу. З таблицями в руках Мойсей сходить з гори.

«І сталося, коли він наблизився до табору, то побачив теля те та танці… І розпалився гнів Мойсеїв, і він кинув таблиці із рук своїх,—та й розтрощив їх під горою!..»9.

Через непослух дітей Ізраїля, «Мойсей взяв намета [з-посеред них], та й нап’яв його поза табором, далеко від табору»10.

Тепер скинія, це їхнє осереддя [для поклоніння], не була з ними. Вони не були вже більше під проводом і захистом її присутності. Тепер лише праведним дозволялося приходити до скинії. Чого Господь не міг стерпіти, так це поклоніння іншим богам. Дітям Ізраїля важко було не поклонятися іншим богам, бо вони стільки років перебували в єгипетському рабстві.

Після довгих благань до Господа простити їх, Мойсею було сказано «вите[сати] … дві кам’яні таблиці, як перші»11 і піднятися на гору. Мойсей був 40 днів і 40 ночей на вершині Синайської гори, без води і хліба, і Господь настановляв його:

«Напиши собі слова, бо згідно з цими словами склав Я заповіта з тобою та з Ізраїлем.

… І написав на таблицях слова Заповіту,—Десять Заповідей»12.

Таким чином, людству було дано Десять заповідей, яких вони мали дотримуватися і за якими мали жити все своє життя. Послух врешті-решт приніс дітям Ізраїля закон Господа. Непослух заважав дітям Ізраїля наближатися до обіцяної землі. Вони повинні були бути гідними, щоб отримати закон Господа.

Зверніть увагу, Господь дав слово Мойсею, Своєму пророку. Господь знає, що благословить Своїх дітей, і тому Він дає людям закони через Своїх пророків. Якщо ми послушні, ці закони приведуть нас назад до Бога. Не нам визначати, якими ці закони є. Їх дав людині Бог.

Спаситель виконав закон Мойсея13, і в наші дні через пророка Джозефа Сміта було відкрито подібні божественні настанови, вміщені у 59 розділі Учення і Завітів. Господь сказав:

«Отже, Я даю їм заповідь, кажучи так: «Люби Господа Бога твого всім своїм серцем, усією своєю могуттю, розумом і силою; і в ім’я Ісуса Христа служи Йому.

Люби свого ближнього, як самого себе. Не кради; не чини перелюбу; не вбивай, не роби нічого подібного до цього.

Дякуй Господу Богу твоєму в усьому.

Принось жертву Господу Богу своєму в праведності; а саме—жертву розбитого серця і впокореного духа.

І щоб ти міг повніше утримувати себе незаплямованим від світу, ходи в дім молитви і піднось свої священнодійства в Мій святий день;

Бо істинно це є день, призначений тобі, щоб відпочивати від своїх трудів і виявляти свою відданість Всевишньому.

Проте, твої обітниці мають підноситися в праведності в усі дні і в усі часи;

Але пам’ятай, що в цей день, Господній день, ти маєш нести свої священнодійства до всевишнього, сповідуючись у своїх гріхах своїм братам і перед Господом.

І в цей день не роби нічого іншого, тільки нехай їжа твоя готується з єдиноспрямованістю серця, щоб твій піст міг бути досконалим, або, іншими словами, щоб твоя радість могла бути повною»14.

Зверніть увагу, який напрямок спілкування: від Господа—до нас. Дуже часто в нашій історії, у своєму самовиправданні ми намагалися поміняти цей напрямок і змінити Божі закони. Ми не знаходимо жодного запису, де було б сказано, що це спрацьовувало.

Однак ми знаходимо, що як тільки діти Бога діють всупереч Його закону, тоді божественна послідовність і порядок перериваються непослухом і крахом. Так що Господня система працює. Послушність Його законам і заповідям завжди приводить до обіцяних Ним благословень.

Господь наказав Нефію здобути пластини з латуні і носити їх, подорожуючи у пустині. Лаван ніяк не погоджувався віддати їм ті літописи. Тоді Господь віддав Лавана в руки Нефія. Нефій не насмілювався вбити Лавана, і йому було сказано: «Краще нехай одна людина загине, ніж народ виродиться і загине у зневірі»15.

Це одкровення допомогло Нефію згадати дещо з того, що Господь пообіцяв йому в пустині: «Якщо твоє сім’я виконуватиме мої заповіді, вони будуть процвітати на землі обіцяній»16.

Тоді Нефій замислився:

«Так, і я ще подумав, що вони не зможуть виконувати заповіді Господа згідно з законом Мойсея, якщо вони не матимуть цього закону.

І я також знав, що цей закон вигравіюваний на пластинах з латуні»17.

Неодноразово у Писаннях сказано, що Господь дає Свої заповіді дітям людським через живих пророків. Жодний комітет, жодна асамблея, жодна влада не має права диктувати Йому вчення, що суперечить Його закону. Вічні Божі благословення обумовлюються нашою послушністю і вірністю слову Господа, яке відкривається для нас через Його святих пророків.

Бог сподівається, що ми завжди можемо мати бажання й сміливість бути слухняними Тому, Хто є нашим Небесним Батьком, і також Його обраному Сину, нашому Господу і Спасителю; Він сподівається, що ми можемо мати Його благословення тут і у вічностях, що настануть. В ім’я нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа, амінь.