Ісус Христос у центрі нашого життя
На глибокі запитання душі, які виникають у нас в найтемніші години і в найтяжчих випробуваннях, ми знаходимо відповіді в незмінній любові Ісуса Христа.
Ідучи земним шляхом, ми час від часу стикаємося з випробуваннями: гострим болем втрати близьких, важкою боротьбою з хворобою, жалом несправедливості, болісним досвідом переслідувань чи жорстокого поводження, тінню безробіття, сімейними негараздами, німим криком самотності чи жахливими наслідками збройних конфліктів1. У такі миті наша душа прагне прихистку2. Ми щиро хочемо дізнатися, де знайти бальзам миру?3 Кому ми можемо довіритися, щоб знайти впевненість та силу для подолання цих випробувань?4 Хто має терпіння, всеосяжну любов і всесильну руку, щоб підняти й підтримувати нас?
На глибокі запитання душі, які виникають у нас в найтемніші години і в найтяжчих випробуваннях, ми знаходимо відповіді в незмінній любові Ісуса Христа5. У Ньому і в обіцяних благословеннях Його відновленої євангелії6 ми знаходимо відповіді, які шукаємо. Це завдяки Його нескінченній Спокуті нам запропоновано безмежний дар — дар надії, зцілення і запевнення в Його постійній, незмінній присутності в нашому житті7. Цей дар доступний усім, хто звертається з вірою, приймаючи мир і викуплення, які Він так щедро пропонує.
Господь простирає Свою руку до кожного з нас. Цей жест є самою суттю Його божественної любові й доброти. Його запрошення є чимось більшим за простий заклик; це — божественна обітниця, підкріплена незмінною силою Його благодаті. У Писаннях Він з любов’ю запевняє нас:
“Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, — і Я вас заспокою!
Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм.
Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!”8
Ясність Його запрошення “Прийдіть до Мене” і “Візьміть на себе ярмо Моє” приховує глибоку природу Його обітниці — обітниці настільки широкої і повної, що вона втілює Його любов, пропонуючи нам урочисте запевнення: “Знайдете спокій”.
Якщо ми будемо старанно шукати духовного спрямування9, то розпочнемо свою одісею, яка значно змінить нас і зміцнить наше свідчення. Розуміння широти досконалої любові Небесного Батька та Ісуса Христа10 наповнить наші серця вдячністю, смиренням11 і оновленим бажанням іти шляхом учнівства12.
Президент Рассел М. Нельсон навчав, що “коли наше життя зосереджене на Божому плані спасіння… та на Ісусі Христі і Його євангелії, ми можемо відчувати радість незалежно від того, що відбувається — або не відбувається — у нашому житті. Радість приходить від Нього і завдяки Йому”13.
Алма, розмовляючи зі своїм сином Геламаном, проголосив: “І ось, о сину мій Геламане, слухай, ти перебуваєш у молодості своїй, і тому я благаю тебе, щоб ти прислухався до моїх слів і навчився від мене; бо я знаю, що ті, які покладають надію свою на Бога, будуть підтримані в їхніх випробуваннях, і їхніх бідах, і їхніх скорботах, і будуть піднесені в останній день”14.
Геламан, промовляючи до своїх синів, навчав цього вічного принципу — зробити Спасителя центром нашого життя: “Памʼятайте, памʼятайте, що на камені нашого Викупителя, Який є Христос, Син Бога, ви повинні побудувати свій фундамент”15.
З Матвій 14 ми дізнаємося, що, почувши про смерть Івана Христителя, Ісус хотів усамітнитися. Однак великий натовп ішов за Ним. Зворушений співчуттям і любов’ю, не дозволяючи, щоб горе відволікало Його від виконання Своєї місії, Ісус був приязним до людей. Він зцілив хворих серед них. Коли почало вечоріти, перед учнями постало складне завдання: багато людей, для яких ніде було знайти їжу. Вони запропонували Ісусові відіслати людей, щоб вони знайшли собі поживу самостійно, однак Ісус, маючи велику любов і високі очікування, попросив учнів нагодувати їх.
Поки учні переймалися тим, як же виконати поставлене завдання, Ісус продемонстрував Свою довіру й любов до Батька у поєднанні з непохитною любов’ю до людей. Він наказав людям сісти на траву і, взявши лише п’ять хлібів і дві рибки, віддав дяку Батькові, визнаючи, що Божа щедрість є більшою за Його владу і силу.
Подякувавши, Ісус розламав хліб, і учні роздали його людям. Дивовижним чином їжі не лише вистачило, але й було надмір. Залишилося ще 12 кошів. Кількість людей, яку нагодували, складалася з п’яти тисяч чоловіків, не враховуючи жінок і дітей16.
Це диво допомагає нам засвоїти глибокий урок: коли ми постаємо перед випробуваннями, дуже легко зосередитися на труднощах. Утім Ісус Христос став прикладом того, як зосереджуватися на Батькові, звертатися до Нього з подякою і визнавати, що власними силами ми не завжди можемо вирішити свої проблеми, однак завжди зможемо справлятися з ними, звернувшись до Бога17.
Коли ми постаємо перед труднощами, у нас виникає природне бажання зосередитися на перепоні, що виникла перед нами. Наші труднощі реальні й вимагають нашої уваги, але в центрі нашої уваги — принцип їх подолання. Якщо наші думки і вчинки зосереджені на Христі, ми сприймаємо події з точки зору Його перспективи й сили18. Таке фокусування не усуне труднощі, однак ми отримаємо допомогу, щоб подолати їх під Божим скеруванням19. Внаслідок цього ми знайдемо рішення й підтримку, послані вищою мудрістю. Якщо ми застосуємо такий зосереджений на Христі порядок дій, то отримаємо силу і розуміння, щоб перетворити наші випробування на перемоги20; це буде нам нагадуванням, що зі Спасителем усе, що здається великою проблемою, може стати шляхом до більшого духовного прогресу.
Історія з Книги Мормона про Алму молодшого містить переконливу розповідь про викуплення і про те, як сильно змінюється життя, якщо його центром є Христос. Спочатку Алма боровся з Господньою Церквою, відводячи багатьох від шляху праведності. Однак божественне втручання — відвідування ангела — відкрило йому очі на його гріхи.
У цю найтемнішу годину, страждаючи від провини і втративши надію звільнитися від душевних мук, Алма згадує те, чого навчав його батько про Ісуса Христа і про силу Його Спокути. Серце Алми прагнуло викуплення; він щиро покаявся і гаряче благав Господа про милість. Цей вирішальний момент цілковитого упокорення, коли всі думки Алми були зосереджені на Христі і він щиро прагнув Його милості, став початком дивовижної зміни. Важкі кайдани провини і розпачу зникли, а замість них з’явилося всепоглинаюче відчуття радості й миру21.
Ісус Христос — це наша надія і відповідь на найболючіші життєві питання. Своєю жертвою Він сплатив за наші гріхи і взяв на Себе всі наші страждання — біль, несправедливість, смуток і страх — і Він прощає та зцілює нас, коли ми довіряємо Йому і прагнемо змінити на краще своє життя. Він — наш цілитель22, Який утішає та відновлює серця Своєю любов’ю і силою, так само, як Він зцілював багатьох, коли жив на землі23. Він — жива вода, яка задовольняє найглибші потреби нашої душі Своєю незмінною любов’ю і добротою. Це подібно до обіцяння, яке Він дав жінці-самарянці біля криниці, пропонуючи “джерело тієї води, що тече в життя вічне”24.
Я урочисто свідчу, що Ісус Христос живий, що Він очолює цю Свою священну Церкву, Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів25. Я свідчу, що Він є Спасителем світу, Князем миру26, Царем над царями, Господом над панами27, Викупителем світу. Я з упевненістю стверджую, що ми завжди в Його думках і в серці. Як свідчення цього Він відновив Свою Церкву в ці останні дні й покликав Президента Рассела М. Нельсона Своїм пророком і Президентом Церкви у цей час28. Я знаю, що Ісус Христос віддав Своє життя, аби ми могли мати вічне життя.
Якщо ми будемо намагатися зробити Його центром свого життя, то на нас полинуть одкровення, нас огорне Його глибокий мир і Його нескінченна Спокута принесе нам прощення і зцілення29. Саме в Ньому ми знайдемо силу долати труднощі, відвагу вистояти і мир, який вищий від усякого розуміння. Намагаймося кожного дня наближатися до Нього, джерела усього, що є хорошим30, маяка надії в нашій подорожі, що веде у присутність Небесного Батька. У священне ім’я Ісуса Христа, амінь.