Усе — вам на благо
У часі й у вічності мета сотворіння і природа Самого Бога полягають у тому, щоб поєднати все для нашого блага.
Сьогодні 6 квітня — річниця відновлення Ісусом Христом Його Церкви в останні дні, й усе ще триває Великодня пора, коли ми з радістю свідчимо про досконале життя, спокутну жертву й славетне воскресіння Ісуса Христа.
Одна китайська історія починається так: син одного чоловіка знаходить гарного коня.
“Як вам пощастило!”, — сказали сусіди.
“Побачимо”, — відповів чоловік.
Пізніше син упав з коня і покалічився.
“Яке нещастя!”, — сказали сусіди.
“Побачимо”, — відповів чоловік.
Проводився набір рекрутів у армію, але скаліченого сина не взяли.
“Як вам пощастило!”, — сказали сусіди.
“Побачимо”, — відповів чоловік.
Цей мінливий світ часто здається буремним, непевним, іноді щасливим і надто часто нещасливим. Утім у цьому стражденному світі1 ми “знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре”2. Дійсно, якщо ми ходимо праведно і пам’ятаємо свої завіти, “все спрацює вам на благо”3.
Усе спрацює нам на благо.
Надзвичайне обіцяння! Втішаюче запевнення від Самого Бога! Дивовижним чином мета сотворіння і природа Бога, нашого Батька, та Його Сина Ісуса Христа полягають у тому, щоб знати початок і кінець4, щоб здійснити все, що буде для нашого блага, і щоб ми могли бути освячені завдяки благодаті й Спокуті Ісуса Христа.
Спокута Ісуса Христа може визволити й викупити нас від гріха. Але Ісус Христос також глибоко розуміє кожен наш біль, кожну муку і кожну хворобу5, смуток і розлуку. У часі й у вічності Його перемога над смертю і пеклом може все виправити6. Він допомагає зцілювати пригнічених і зневажених, примиряти розгніваних і розмежованих, втішати самотніх і відособлених, підбадьорювати невпевнених і недосконалих та творити чудеса, які можливі лише з Богом.
Ми співаємо “Алілуя!” і вигукуємо “Осанна!”. У Божому плані щастя, завдяки вічній силі й нескінченній доброті, все може обернутися нам на благо. Ми можемо іти по життю з упевненістю, а не зі страхом.
Полишені самі на себе, ми можемо не знати, що буде нам на благо. Коли “я обираю себе”, я також обираю свої обмеження, слабкості, невідповідності. Зрештою, щоб зробити якомога більше добра, ми повинні бути добрими7. Оскільки ніхто, крім Бога, не є добрим8, ми прагнемо вдосконалюватися в Ісусі Христі9. Ми виявляємо свою найщирішу, найкращу сутність лише тоді, коли скидаємо з себе оболонку тілесного чоловіка чи тілесної жінки й стаємо як дитина перед Богом.
Коли ми довіряємо Богові і віримо в Нього, наші випробування й страждання будуть освячені для нашого блага. Йосип, якого продали в рабство до Єгипту, пізніше врятував свою сім’ю й народ. Перебуваючи у в’язниці Ліберті, пророк Джозеф Сміт отримав урок. Йому було сказано, що “все це додасть тобі досвіду і буде тобі на благо”10. Якщо ми живемо з вірою, то випробування та жертви, які ми ніколи б не обрали, можуть благословити нас та інших у нечуваний спосіб11.
Ми зміцнюємо довіру до Господа й віру в те, що, все спрацює нам на благо, якщо дивимося на все з огляду вічності12, розуміємо, що наші випробування триватимуть лише “короткий час”13, усвідомлюємо, що скорботи можуть бути освячені нам на користь14, визнаємо, що нещасні випадки, передчасна смерть, знесилююча хвороба й недуга є складовою земного життя та довіряємо тому, що люблячий Небесний Батько не посилає випробування, аби покарати чи засудити нас. Він не дасть каменя тому, хто попросить хліба, і не подасть гадину тому, хто попросить рибу15.
Коли настають випробування, найчастіше нам хочеться знайти людину, яка вислухає й буде поруч16. У такі моменти традиційні слова розради мало допомагають, з якими б хорошими намірами їх не промовляли. Іноді ми прагнемо знайти людину, яка розділить нашу тугу, біль, поплаче з нами, дасть нам поговорити про наболіле, про розчарування, і навіть про свій гнів, та разом з нами визнає, що є те, чого ми не знаємо.
Коли ми довіряємо Богові та Його любові до нас, навіть найглибший душевний біль у кінці може обернутися нам на благо.
Я пам’ятаю день, коли дізнався про страшну автокатастрофу, в яку потрапили близькі мені люди. У такі часи, відчуваючи біль та виявлюячи віру, ми можемо лише повторити слова Йова: “Господь дав, і Господь узяв… Нехай буде благословенне Господнє Ім’я”17.
По всьому світу Церква має 3500 колів та округів, і близько 30 000 приходів та філій є місцем прихистку й безпеки від бур18. Однак у наших колах і приходах багато вірних сімей та окремих людей стикаються з важкими випробуваннями, навіть коли знають, що (не розуміючи, як) усе спрацює нам на благо.
У Хаддерсфілді, Англія, у брата Сем’юела Бриджстока незадовго до його покликання новим президентом колу виявили рак у четвертій стадії. З огляду на такий жахливий діагноз він запитав у своєї дружини Анни, навіщо йому йти на співбесіду.
“Тому що, — сказала сестра Бриджсток, — тебе покликають президентом колу”.
Хоча за прогнозами йому залишалося жити рік чи два, президент Бриджсток (який зараз тут присутній) служить уже четвертий рік. У нього бувають хороші й важкі дні. Його кіл згуртовується, поглиблюючи віру, надаючи служіння та виявляючи доброту. Це нелегко, однак дружина й сім’я живуть з вірою, виявляють вдячність і відчувають зрозумілий сум; вони вірять у те, що завдяки відновлюючій Спокуті Ісуса Христа настане вічна радість19.
Якщо ми спокійні, відкриті й благоговійні, то зможемо відчувати запропоновані Господом красу, мету і спокій належності до завітів. У священні миті Він дасть нам побачити відблиск великої вічної реальності, складовою якої є наше повсякденне життя, в якому мале і просте поєднується разом заради добра подавців і отримувачів.
Ревекка, дочка мого першого президента місії, розповіла, як Господь відповів на її молитву з проханням про розраду несподіваною можливістю відповісти на молитву іншої людини.
Якось пізно ввечері Ревекка, яка сумувала через нещодавню смерть своєї матері, чітко відчула, що потрібно поїхати заправити автівку. Коли вона прибула на автозаправку, то побачила літню жінку, яка дихала з громіздкого кисневого балону, ледве справляючись із ним. Пізніше Ревекка подарувала тій жінці портативний кисневий апарат своєї матері. Та сестра з вдячністю сказала: “Ви повернули мені свободу”. Усе спрацьовує нам благо, коли ми служимо так, як служив би Він.
Батько, якому напарником у служінні призначили його сина в чині вчителя, пояснив: “Служіння — це коли ми перетворюємося з сусідів, які приносять печиво своїм близьким друзям, на тих, хто приходить надати невідкладну духовну допомогу”. Завітна приналежність в Ісусі Христі втішає, об’єднує і освячує.
Навіть під час трагедії духовна підготовленість може нагадувати нам про те, що Небесний Батько знав, коли ми почувалися найбільш вразливими й самотніми. Наприклад, сім’я, дитину якої відвезла до лікарні, пізніше знаходить розраду в тому, що згадує про підказки від Святого Духа, які заздалегідь попереджали, чого очікувати.
Іноді ширша вічна реальність, яку Господь дає нам відчути, включає тих членів сім’ї, які вже за завісою. Одна сестра раділа наверненню до відновленої євангелії Ісуса Христа. Однак дві травми глибоко вплинули на її життя: на її очах сталася аварія човна і вона трагічно втратила матір, яка покінчила життя самогубством.
Утім сестра подолала свою боязнь води настільки, що змогла охриститися зануренням у воду. І в той день, який став для неї дуже щасливим, вона була свідком, як інша людина в якості повірника охристилася у храмі за її матір. “Хрищення у храмі зцілило мою матір і звільнило мене, — сказала ця сестра. — Тоді я відчула спокій, вперше з того часу, як померла моя мати”.
Наші священні гімни є відлунням Його запевнення, що все спрацює нам на благо.
Душа моя, надію май завжди:
Нехай міцніє впевненість твоя;
Покірні Богу хвилі та вітри,
В належний час Він дасть тобі знання20.
Вперед, святі, вам випало іти
До важких перемог,
Душі звільніть від суму й гіркоти,
Все гаразд, з нами Бог! …
А від святих, що в цій путі помруть,
Піде біль. Все гаразд!21
Книга Мормона є матеріальним доказом того, що Ісус є Христос і що Бог виконує Свої пророцтва. Книга Мормона, написана натхненними пророками, які бачили наші дні, починається з досить драматичної ситуації: сім’я намагається подолати глибокі розбіжності між окремими її членами. Однак коли ми вивчаємо й обдумуємо написане у цій книзі, починаючи з 1 Нефій 1 та завершуючи Мороній 10, то наближаємося до Ісуса Христа з міцним свідченням про те, що всі події, які відбулися там і тоді, можуть благословляти нас тут і тепер.
Завдяки тому, що Господь через Свого сучасного пророка наближає багато домів Господа у все більшій кількості місцевостей, храмові благословення спрацьовують разом для нашого блага. За допомогою завітів і обрядів ми приходимо до Бога, нашого Батька, та Ісуса Христа і дивимося на земне життя з вічної перспективи. Виконуючи спасительні обряди — один за одним, для кожного імені окремо — і пропонуючи священні обряди й завітні благословення нашим чудовим членам родини, нашим предкам, ми стаємо, за Господнім прикладом, спасителями на горі Сіон22.
Оскільки храми наближаються до нас у багатьох місцях, то жертва, яку ми можемо принести заради храмів, — це прагнути частіше освячуватися в домі Господа. Упродовж багатьох років ми заощаджували, планували і жертвували, аби приїхати до храму. Тепер, наскільки дозволяють обставини, прошу вас ще частіше приходити до Господа у Його святий дім. Нехай регулярне храмове поклоніння і служіння благословляє, захищає і надихає вас і вашу сім’ю — ту сім’ю, яку ви маєте, і сім’ю, яку ви будете мати і якою одного дня станете.
Крім того, там, де дозволяють обставини, обдумайте можливість мати благословення особистого храмового вбрання23. Одна бабуся із сім’ї, яка має скромні статки, сказала, що понад усе у світі хоче мати своє особисте храмове вбрання. Її онук розповідав: “Бабуся прошепотіла: “Я служитиму у своєму власному храмовому вбранні, а коли помру, мене в ньому поховають”. І коли прийшов час, так і сталося.
Як навчає Президент Нельсон: “Все, у що ми віримо, і кожне з обіцянь, даних Богом Своєму завітному народові, поєднуються у храмі”24.
У часі й у вічності мета сотворіння і природа Самого Бога полягають у тому, щоб поєднати все це для нашого блага.
Це Господня вічна мета. Це Його вічна перспектива. Це Його вічне обіцяння.
Коли в житті безлад, коли мета незрозуміла, коли ви хочете жити краще, але не знаєте як, прошу, прийдіть до Бога, нашого Батька, та Ісуса Христа. Вірте, що Вони живі, люблять вас і хочуть, щоб усе було вам на благо. Я свідчу, що Вони хочуть цього безмежно і вічно, у священне і святе ім’я Ісуса Христа, амінь.