Все буде гаразд завдяки храмовим завітам
Немає нічого важливішого за шанування завітів, які ви уклали або можете укласти у храмі.
Мої улюблені брати і сестри, ця сесія генеральної конференції для мене була священним часом. Я вдячний за доручення виступати перед мільйонами святих останніх днів і нашими друзями по всьому світі. Я люблю вас, і я знаю, що Господь любить вас.
Більше 50 років тому я мав привілей служити президентом Рікс-коледжу у Рексберзі, штат Айдахо. Вранці 5 червня 1976 року ми з моєю дружиною, Кеті, поїхали машиною до храму в Айдахо-Фоллс, штат Айдахо, щоб бути на запечатуванні близької подруги. Звичайно, з чотирма маленькими хлопчиками в нашому домі на той час, наша поїздка до храму могла бути здійснена тільки з допомогою сміливої няні! Ми залишили наших дорогоцінних дітей під її опікою і вирушили в коротку 30-хвилинну поїздку.
Наш досвід у храмі того дня був як завжди чудовим. Однак, після завершення сесії запечатування — коли ми збиралися повернутися додому — ми помітили, що багато храмових працівників і відвідувачів нервово перемовлялися у вестибюлі храму. За кілька хвилин одна з храмових працівниць сказала нам, що новозбудована дамба Тетон у східній частині Айдахо була зруйнована! Понад 300 мільйонів кубічних метрів води текло через дамбу і затоплювало 775 квадратних кілометрів сусідніх долин. Більша частина міста Рексберг була затоплена, деякі домівки й машини знесло водою. Дві третіх з 9000 мешканців раптом стали бездомними1.
Як ви можете собі уявити, наші думки і занепокоєння стосувалися безпеки наших дорогих дітей, сотень студентів і викладачів коледжу, а також громади, яку ми любили. Ми були майже за 50 км від дому, але в той день, задовго до появи мобільних телефонів і текстових повідомлень, ми не мали можливості негайно зв’язатися з нашими дітьми, а також не могли доїхати з Айдахо-Фоллс до Рексберга, оскільки всі дороги були перекриті.
Нашим єдиним варіантом було переночувати у місцевому мотелі в Айдахо-Фоллс. Ми з Кеті стали разом на коліна у нашій кімнаті мотелю і смиренно благали Небесного Батька про безпеку наших дорогих дітей і тисяч інших людей, які постраждали від цієї трагічної події. Я пам’ятаю, як Кеті ходила по поверхах рано-вранці, хвилюючись за дітей. Попри свої переживання, я зміг заспокоїти свій розум і заснути.
Не минуло багато часу, як моя мила вічна супутниця розбудила мене і сказала: “Геле, як ти можеш зараз спати?”
Ці слова тоді чітко прийшли у моє серце і розум. Я сказав дружині: “Кеті, що б не сталося, все буде гаразд завдяки храму. Ми уклали завіти з Богом і були запечатані як вічна сім’я”.
У ту мить, здавалося, що Дух Господа підтвердив у нашому серці і розумі те, що, як ми обоє вже знали, є істинним: обряди запечатування, які відбуваються лише у домі Господа і виконуються належною владою священства, поєднали нас разом як чоловіка і дружину, і наші діти також були припечатані до нас. Дійсно не було чого боятися, і ми були вдячні, коли пізніше дізналися, що з нашими хлопцями все було гаразд.
Можливо, це висловлювання Президента Томаса С. Монсона найкраще ілюструє, що ми з Кеті відчували тієї незабутньої ночі. “Коли ми відвідуємо храм, до нас можуть прийти одухотвореність і відчуття миру… Ми будемо розуміти справжнє значення слів Спасителя, коли Він сказав: “Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю… Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається” [Іван 14:27]”2.
Я був благословенний відчувати той спокій щоразу, коли заходжу у священний храм. Я пам’ятаю той перший раз, коли увійшов у Солт-Лейкський храм. Я був юнаком.
Я підвів погляд на високу білу стелю, яка робила кімнату такою світлою, що здавалося, ніби вона простягалася в небеса. У той момент у мене виникла думка у вигляді чітких слів: “Я вже був раніше у цьому освітленому місці”. Але потім у моїй свідомості почулися слова, сказані явно не моїм власним голосом: “Ні, ти ніколи не був тут раніше. Ти згадуєш момент, який стався до твого народження. Ти був у священному місці, подібному до цього, де міг перебувати Господь”.
Брати і сестри, я смиренно свідчу, що коли ми відвідуємо храм, ми можемо отримати нагадування про вічну природу наших духів, про наші стосунки з Батьком і Його божественним Сином, і про наше остаточне бажання повернутися до нашого небесного дому.
У своїх нещодавніх виступах на конференціях Президент Рассел М. Нельсон навчав:
“Найбезпечнішим з духовної точки зору є жити, дотримуючись ваших храмових завітів”.
“Все, у що ми віримо, і кожне з обіцянь, даних Богом Своєму завітному народові, поєднуються у храмі”3.
“Кожна людина, яка укладає завіти… у храмах, і дотримується їх, має більший доступ до сили Ісуса Христа”4.
Він також навчав, що “як тільки ми укладаємо завіт з Богом, ми назавжди залишаємо нейтральну територію. Бог не припиняє Своїх стосунків з тими, хто перебуває з Ним у таких узах. В дійсності, всі, хто укладають завіт з Богом, мають доступ до особливої любові та милості”5.
Під натхненним керівництвом Президента Нельсона Господь прискорив і продовжує прискорювати будівництво храмів по всьому світу. Це дасть усім Божим дітям можливість отримувати обряди спасіння і піднесення та укладати священні завіти і дотримуватися їх. Підготовка до укладання священних завітів — це не одноразове зусилля, а процес, який триває все життя. Господь сказав, що на це знадобиться усе наше серце, могутність, розум і сила6.
Часта участь в обрядах храму може створити зразок відданості Господу. Коли ви дотримуєтеся своїх храмових завітів і пам’ятаєте їх, ви запрошуєте напарництво Святого Духа для вашого зміцнення й очищення.
Після цього ви можете відчути почуття світла і надії, що свідчить про те, що ці обіцяння є істинними. Ви усвідомите, що кожен завіт з Богом є можливістю наближатися до Нього, що у свою чергу викличе у вашому серці бажання дотримуватися храмових завітів.
Вам було обіцяно: “Завдяки нашому завіту з Богом Він ніколи не стомлюється докладати зусиль, допомагаючи нам, і ніколи не вичерпається Його милостиве терпіння до нас”7.
Саме завдяки завітам запечатування у храмі ми можемо отримати запевнення в тому, що сповнені любові родинні зв’язки будуть продовжуватися після смерті й триватимуть вічно. Шанування шлюбних і сімейних завітів, укладених у храмах Бога, надасть захист від зла егоїзму і гордині.
Постійна турбота братів і сестер одне про одного виявлятиметься тільки за умови, що цьому постійно будуть сприяти наполегливі зусилля вести свою сім’ю дорогою Господа. Дайте дітям можливість молитися одне про одного. Швидко визначайте моменти, коли тільки-но намітились перші ознаки незлагоди, а також хваліть за безкорисливі вчинки служіння, особливо виявлені одне одному. Якщо брати і сестри моляться одне про одного і служать одне одному, їхні серця будуть пом’якшуватися і повертатися одне до одного і до їхніх батьків.
Частково це те, що описав Малахія, коли пророкував про пришестя пророка Іллі: “Він посадить у серця дітей обіцяння, дані батькам, і серця дітей привернуться до їхніх батьків, бо без цього всю землю буде спустошено вщент за Його пришестя”8.
Випробування, виклики та душевний біль неодмінно прийдуть до кожного з нас. Жоден з нас не застрахований від “колючки в тілі”9. Проте коли ми відвідуємо храм і пам’ятаємо наші завіти, ми можемо готуватися отримати особисте скерування від Господа.
Коли ми з Кеті одружилися і запечаталися в Логанському храмі в Юті, тоді ще старійшина Спенсер В. Кімболл виконав наше запечатування. У своїй коротенькій промові він дав таку пораду: “Геле і Кеті, живіть так, щоб коли вас покличуть, ви могли з легкістю відгукнутися на поклик”.
Спочатку ми не розуміли, що та порада означала для нас, але робили усе можливе, щоб жити так, щоб бути готовими піти служити Господу, коли нас покличуть. Після близько 10 років шлюбу ми отримали неочікуваний поклик від відповідального за освіту Церкви, Ніла А. Максвелла.
Любляча порада, дана Президентом Кімболлом у храмі, щоб бути в змозі “з легкістю відгукнутися на поклик”, стала реальністю. Ми з Кеті отримали поклик залишити те, що здавалося ідилією в родинному житті у Каліфорнії, щоб служити у призначенні та у місці, про які мені нічого не було відомо. Проте наша сім’я була готова залишити все, тому що пророк у святому храмі, місці одкровення, побачив майбутню подію, до якої ми з часом були підготовлені.
Мої дорогі брати і сестри, я свідчу, що немає нічого важливішого за вшанування завітів, які ви уклали або можете укласти у храмі. Незалежно від того, де ви знаходитеся на шляху завітів, я закликаю вас готуватися й отримати можливість відвідувати храм. Відвідуйте храм настільки часто, наскільки дозволяють обставини. Укладайте священні завіти з Богом і дотримуйтеся їх. Я можу запевнити вас тією ж істиною, якою поділився з Кеті посеред ночі близько п’яти десятиліть тому у кімнаті мотелю в Айдахо-Фоллс: “Що б не сталося, все буде гаразд завдяки храмовим завітам”.
Я даю вам своє тверде свідчення, що Ісус є Христос. Він живий і скеровує Свою Церкву. Храми — це доми Господа. Президент Рассел М. Нельсон є живим пророком Бога на землі. Я люблю його і люблю кожного з вас. У священне ім’я Ісуса Христа, амінь.