Цілісність: риса Христового характеру
Щоб прожити життя у цілісності, ми повинні бути вірними Богу, одне одному і нашій божественній сутності.
В останні години Свого священнослужіння Спаситель пішов на Оливну гору в сад, що називався Гефсиманія, і попросив Своїх учнів почекати1. Залишившись наодинці, Він у молитві звернувся до Свого Батька: “Як волієш, — пронеси мимо Мене цю чашу!”2 Коли Він перебував в агонії, Його страждання змусили Його, “Самого Бога, найвеличнішого з усіх, тремтіти від болю і кровоточити кожною порою… і [Він] хотів, щоб [Він] міг не пити з цієї гіркої чаші і відсахнутися”3. Проте у час глибокого відчаю Спаситель не відсахнувся, а “скуштував і закінчив Свої приготування для дітей людських”4.
Як Єдинонароджений від Батька, Ісус Христос мав владу над смертю, болем і стражданням, але Він не відсахнувся. Він виконав завіт, який уклав зі Своїм Батьком, і таким чином виявив рису Свого Христового характеру, яка стає все більш важливою у світі, в якому ми живемо, — рису цілісності. Він залишився вірним Богу, кожному з нас і Своїй божественній сутності.
Цілісність
Ісус Христос є взірцем для нас. Щоб прожити життя у цілісності, ми повинні бути вірними Богу, одне одному і нашій божественній сутності. Цілісність набувається, коли людина дотримується першої великої заповіді — любити Бога. Оскільки ви любите Бога, ви завжди вірні Йому. Ви розумієте: є те, що правильне, і те, що неправильне, і є абсолютна істина — Божа істина. Цілісність означає, що ми не знижуємо своїх норм або не змінюємо на гірше свою поведінку, щоб справити враження на інших чи бути прийнятими ними5. Ви чините правду, якими б не були наслідки6. Показово, що у нещодавно зміненому місіонерському посібнику Проповідуйте Мою євангелію цілісність також було додано як рису Христового характеру7.
Кілька років тому старійшині Ухтдорфу доручили реорганізувати наш кіл. Під час нашої співбесіди він поставив мені запитання, яке я й досі пам’ятаю: “Чи було у вашому житті щось таке, що, якби стало відоме громадськості, могло б осоромити вас чи Церкву?” Здивований таким запитанням, я подумки швидко пронісся по всьому своєму життю, намагаючись пригадати ті моменти, коли я, можливо, оступився, і я запитав себе: “Якби інші знали все, що я зробив, що б вони подумали про мене чи про Церкву?”
В ту мить я думав, що старійшина Ухтдорф має на увазі лише гідність, але згодом я усвідомив, що це запитання стосувалося цілісності. Чи був я вірним тому, у що вірив? Чи бачив світ відповідність між моїми словами і моїми справами? Чи інші люди пізнають Бога завдяки моїй поведінці?
Президент Спенсер В. Кімболл навчав, що цілісність — це наша “готовність і здатність жити за віруваннями і зобов’язаннями”8.
Вірні Богу
Щоб жити цілісним життям, від нас вимагається, перш за все, бути вірними Богу.
З раннього дитинства ми дізналися історію про Даниїла, кинутого у лев’ячу яму. Даниїл завжди був вірним Богу. Інші найвищі урядники, які заздрили Даниїлу, “стали шукати причини оскаржити [його]”9 і вигадали указ, що зобов’язував молитися лише їхнім богам. Даниїл знав про той указ, та все ж пішов додому і — з “вікна[ми]… відчинен[ими]”10 — став на коліна й молився тричі на день Богу Ізраїля. У результаті Даниїла кинули у лев’ячу яму. Вранці цар побачив, що Бог Даниїла захистив його, і видав новий указ, щоб усі “тремтіли та боялися перед Даниїловим Богом, бо Він Бог Живий”11.
Цар пізнав Бога завдяки цілісності Даниїла. Інші люди дізнаються про Бога завдяки нашій цілісності — нашим словам і справам. Як і у випадку з Даниїлом, вірність Богу все більше віддалятиме нас від світу.
Спаситель нагадує нам: “Страждання зазнаєте в світі, — але будьте відважні: Я світ переміг!”12 Президент Рассел М. Нельсон зазначив: “[Подолати світ] означає подолати спокусу більше дбати про те, що від цього світу, ніж про те, що від Бога. Це означає більше покладатися на вчення Христа, ніж на філософії людей”13. Ми також повинні протистояти спокусі йти “своїм власним шляхом і за образом свого власного бога, чий образ є подобою світу”14.
Протилежність у цьому світі є важливою складовою Божого плану спасіння. Те, як ми реагуємо на потяг до чогось, є суттю того, ким ми є, — мірою нашої цілісності. Мирський потяг може бути чимось явним, як-от зруйнувати вірність у шлюбі, або ж чимось зовсім непомітним, як-от залишати анонімні коментарі в соціальних медіа з критикою учення або культури Церкви. Цілісність при прийнятті рішень є зовнішнім виявленням внутрішнього зобов’язання наслідувати Спасителя Ісуса Христа.
Вірні іншим
Так само, як цілісність набувається, коли людина дотримується першої великої заповіді — любити Бога, вірність одне одному набувається, коли людина дотримується другої заповіді — любити інших, як самих себе. Цілісне життя — це не досконале життя; це життя, в якому ми кожного дня намагаємося, перш за все, бути вірними Богу і, відповідно, бути вірними іншим. Президент Оукс нагадує нам: “У своєму ентузіазмі у виконанні цієї другої заповіді, ми не повинні забути першу заповідь”15.
Світ дедалі більше бореться з цілісністю, запроваджуючи правила поведінки чи етики, які регулюють відносини між людьми та інституціями. Хоча ці правила й хороші, вони, зазвичай, не основані на абсолютній істині і мають тенденцію поступово змінюватися залежно від культурного сприйняття. Подібно до старійшини Ухтдорфа, який поставив мені те запитання, деякі організації навчають своїх працівників думати про те, як би виглядали їхні рішення або процес прийняття рішень, якби вони були опубліковані онлайн або на першій шпальті відомої газети. У міру того, як Церква виходить з мороку і темряви16, ми, як і Даниїл, маємо піднятися над мирськими очікуваннями і стати представниками істинного і живого Бога в усі часи і в усіх місцях17.
Недостатньо сказати, що у нас є цілісність, якщо наші вчинки не відповідають нашим словам. Християнська доброта також не може замінити цілісність. Як завітному народу і як провідникам Його Церкви, нам слід бути бездоганними і відповідати нормам, які встановив Господь.
Цілісна поведінка зміцнює віру і довіру та запевняє інших, що ми прагнемо лише виконувати волю Господа. У наших радах ми протистоїмо зовнішньому впливу і наслідуємо відкритий Господом процес пошуку натхненних ідей від кожної жінки і кожного чоловіка та діємо відповідно до отриманих натхненних порад18.
Ми зосереджуємося на Христі і намагаємося уникати вчинків, які можуть бути сприйняті як прислуговування власним інтересам, як вигода для нашої сім’ї або як надання переваги комусь за рахунок інших. Ми робимо все можливе, щоб не дозволяти собі діяти, шукаючи людських почестей19, щоб отримати особисте визнання, отримати більше вподобайок, бути процитованими чи опублікованими.
Вірні нашій божественній сутності
І, зрештою, жити цілісним життям вимагає того, щоб ми були вірними нашій божественній сутності.
Ми знаємо деяких людей, які не були вірними. Особливо відомим був антихрист Коригор, який відвів серця багатьох, апелюючи до їхнього “плотсько[го] розум[у]”20. Проте в останні миті свого життя він зізнався: “Я завжди знав, що Бог є”21. Президент Генрі Б. Айрінг навчав, що брехня “суперечить природі нашого духу”22, нашої божественної сутності. Коригор обманював себе, і не було в ньому правди23.
На противагу цьому, пророк Джозеф Сміт впевнено проголошував: “Я знаю це і я знаю, що Бог це знає, і я не можу та й не смію зрікатися цього”24.
Господь любив брата Джозефа, Гайрума, “за цілісність його серця”25. Вони з Джозефом залишилися вірними до кінця — вірними їхній божественній сутності, світлу і знанню, яке отримали, і вірними тим, ким вони знали, що можуть стати.
Заключна частина
Примирімося ж “з волею Бога”26 і розвиваймо в собі рису Христового характеру — цілісність. Наслідуймо наш взірець, Спасителя світу, і не відсахнімося, а живімо так, щоб залишатися вірними Богу, одне одному і нашій божественній сутності.
Йов сказав: “То нехай на вазі справедливости зважить мене, — і невинність мою Бог пізнає!”27 У священне ім’я Ісуса Христа, амінь.