2010–2019
Радість і духовне виживання
Завантаження
Ця сторінка (MP3)
Виноски

Hide Footnotes

Тема

Радість і духовне виживання

Коли наше життя зосереджене на Ісусі Христі і на Його євангелії, ми можемо відчувати радість незалежно від того, що відбувається—або не відбувається—в нашому житті.

Мої дорогі брати та сестри, сьогодні я хотів би обговорити принцип, який є ключовим для нашого духовного виживання. Це принцип, який ставатиме все більш важливим у міру того, як зростатиме кількість трагедій і негараздів навколо нас.

Це останні дні, тому жодному з нас не слід дивуватися, коли ми бачимо виповнення пророцтва. Багато пророків, серед яких Ісая, Павло, Нефій та Мормон, передбачали, що настануть тяжкі часи1, що в наші дні весь світ буде в сум’ятті2, що люди будуть “самолюбні, … нелюбовні, … що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога”3, і що багато хто стане слугами Сатани, які підтримують його роботу4. Насправді, і ви, і я маємо боротьбу “проти світоправителів цієї темряви [і] проти піднебесних духів злоби”5.

Коли наростають конфлікти між народами, коли малодушні терористи полюють на невинних, і коли корупція в усьому, від бізнесу до уряду, стає дедалі більш розповсюдженою, що може допомогти нам? Що може допомогти кожному з нас у нашій особистій боротьбі та у суворому випробуванні жити у ці останні дні?

Пророк Легій навчав принципу духовного виживання. По-перше, зважте на його обставини: Його переслідували за те, що він проповідував істину в Єрусалимі, та за Господнім наказом він мав залишити своє майно і втекти з сім’єю у пустиню. Він жив у наметі і виживав на тій їжі, яку можна було знайти на шляху в невідоме місце призначення, і він бачив, що двоє його синів, Ламан і Лемуїл, збунтувалися проти вчень Господа і вороже ставляться до своїх братів—Нефія та Сама.

Очевидно, що Легій знав, що таке протидія, тривога, страждання, біль, розчарування і смуток. Однак він сміливо й не вагаючись проголосив відкритий Господом принцип: “Люди є, щоб мати радість”6. Уявіть собі! З усіх слів, які він міг використати, щоб описати природу й мету нашого життя тут, на землі, він вибрав слово радість!

Життя наповнене об’їзними шляхами й тупиками, випробуваннями й викликами різного роду. Ймовірно у кожного з нас бували часи, коли горе, біль і відчай майже поглинали нас. І все ж ми тут, щоб мати радість?

Так! Відповіддю є лунке: так! Але як же це можливо? І що ми повинні робити, щоб претендувати на радість, яку Небесний Батько приготував для нас?

Елайза Р. Сноу, другий генеральний президент Товариства допомоги, надала захоплюючу відповідь. Через те, що на початку суворої зими 1838 року в штаті Міссурі було видано ганебний наказ про винищення [членів Церкви]7, вона та інші святі були змушені тікати з цього штату тієї ж зими. Одного вечора сім’я Елайзи заночувала у маленькому зрубі, де зупинялися святі, які були біженцями. Багато матеріалу, яким заповнювалися щілини між колодами, було вийнято і спалено замість дров тими, хто був там до них, тож між колодами були такі дірки, що між ними міг пролізти кіт. Було дуже холодно і їхня їжа замерзла натвердо.

Того вечора у тій маленькій хатинці площею у 6 квадратних метрів скупчилося близько 80 людей. Більшість з них сиділи або стояли протягом усієї ночі, намагаючись зігрітися. На дворі група чоловіків провела ніч, зібравшись навколо великого вогнища. Дехто співав гімни, а інші запікали замерзлу картоплю. Елайза писала: “Ніхто не скаржився—всі були бадьорі і, якби нас побачили незнайомці, то прийняли б за туристів, що відпочивають, а не за групу людей, яких було вигнано за губернаторським наказом.

Розповідь Елайзи про той виснажливий вечір, коли холод пробирав до кісток, була вражаюче оптимістичною. Вона заявила: “Та ніч була дуже веселою. Лише святі можуть бути щасливими за будь-яких обставин”8.

Ось воно! Святі можуть бути щасливими за будь-яких обставин. Ми можемо відчувати радість навіть тоді, коли у нас поганий день, поганий тиждень, або навіть поганий рік!

Мої дорогі брати та сестри, радість, яку ми відчуваємо, не має майже нічого спільного з обставинами нашого життя, і цілком залежить від того, на чому зосереджене наше життя.

Коли наше життя зосереджене на Божому плані спасіння, про який нас щойно навчав Президент Томас С. Монсон, та на Ісусі Христі і Його євангелії, ми можемо відчувати радість незалежно від того, що відбувається—або не відбувається—у нашому житті. Радість приходить від Нього і завдяки Йому. Він є джерелом всієї радості. Ми відчуваємо її під час Різдва, коли співаємо: “Світе, зустрінь свого Творця!”9 І ми можемо відчувати її протягом всього року. Для святих останніх днів Ісус Христос—це радість!

Саме тому наші місіонери залишають свої домівки, щоб проповідувати Його євангелію. Їхня мета не в тому, щоб збільшити кількість членів Церкви. Натомість наші місіонери навчають і христять10, щоб принести радість людям світу!11

Саме так, як Спаситель пропонує мир, що “вищий від усякого розуму”12, Він також пропонує сильну, глибоку й велику радість, яка не піддається людській логіці чи земному розумінню. Наприклад, здається неможливим відчувати радість, коли ваша дитина страждає невиліковною хворобою, або коли ви втрачаєте роботу, чи коли ваше подружжя зраджує вас. Втім мова йде саме про ту радість, яку пропонує Спаситель. Його радість є постійною, вона приносить нам запевнення, що наші “страждання будуть лише на короткий час”13 і що вони будуть освячені на нашу користь14.

Що ж тоді ми можемо робити, щоб мати таку радість? Ми можемо почати з того, що будемо “див[итися] на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри”15 “в кожній думці”16. Ми можемо дякувати Йому в наших молитвах і через виконання завітів, які уклали з Ним і з нашим Небесним Батьком. У міру того, як наш Спаситель ставатиме все більш реальним для нас, і коли ми благатимемо, щоб відчути Його радість, наша радість зростатиме.

Радість сповнює силою, і коли ми зосереджуємося на радості, то наше життя наповнюється силою Бога. Як і в усьому, Ісус Христос є нашим найкращим взірцем, Хто “замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста”17. Подумайте про це! Щоб перетерпіти найнестерпніший біль, який будь-коли терпіли на землі, наш Спаситель зосередився на радості!

І в чому ж полягала радість, якої Він прагнув? Безсумнівно, це була радість очищення, зцілення і зміцнення нас; радість сплати за гріхи всіх, хто покається; радість уможливлення повернення додому для вас і для мене—чистими й гідними,—щоб жити з нашими Небесними Батьками і сім’єю.

Якщо ми зосереджуємося на радості, яка прийде до нас або до тих, кого ми любимо, то що ми можемо витерпіти з того, що зараз здається приголомшливим, болісним, жахливим, несправедливим або просто неможливим?

Один батько в духовно небезпечній ситуації зосередився на радості від того, що зрештою очиститься і примириться з Господом—радості звільнення від провини й сорому—і радості здобуття миру в розумі. Таке зосередження дало йому визнати перед своєю дружиною і єпископом свою проблему з порнографією, результатом якої стала його невірність. Зараз він робить все, що радить йому його єпископ, всім своїм серцем прагнучи знову повернути довіру своєї дорогої дружини.

Молода жінка зосередилася на радості від того, що вона статево чиста, аби це допомогло їй витерпіти глузування друзів, коли вона пішла з популярного і захоплюючого, але духовно небезпечного заходу.

Чоловік, який часто принижував свою дружину і гнівався на своїх дітей, зосередився на радості від того, щоб бути гідним постійного супроводу Святого Духа. Таке зосередження спонукало його скинути з себе оболонку тілесної людини18, якій він надто часто потурав, і зробити потрібні зміни.

Один хороший колега недавно розповів мені про те, що останні двадцять років він мав важкі випробування. Він сказав: “Я навчився переносити страждання з радістю. Мої страждання були поглинуті радістю Христа”19.

Що ви і я зможемо витерпіти, коли зосередимося на радості, яка “перед нами”20? Яке покаяння тоді буде можливим? Які слабкості стануть силою21? Яке покарання стане благословенням22? Які розчарування, навіть трагедії, стануть нам на благо23? І яке непросте служіння для Господа ми зможемо виконати24?

Коли ми старанно зосереджуємося на Спасителі, а тоді чинимо так, як Він, зосереджуючись на радості, нам потрібно уникати того, що може перервати нашу радість. Пам’ятаєте Коригора, антихриста? Розповсюджуючи брехню про Спасителя, Коригор ходив від місця до місця, поки його не привели до первосвященика, який спитав його: “Навіщо ти ходиш усюди, перекручуючи шляхи Господа? Навіщо ти вчиш цей народ, що не буде ніякого Христа, щоб перервати їхні радощі?”25

Будь-що, що протистоїть Христу або Його вченню, перериватиме нашу радість. Це включає в себе філософії людей, які дуже поширені он-лайн та у блогосфері, й вони чинять саме так, як чинив Коригор26.

Якщо ми дивимося на світ і слідуємо його формулам для здобуття щастя27, ми ніколи не пізнаємо радості. Неправедні можуть мати скільки завгодно емоцій та почуттів, але вони ніколи не відчуватимуть радості!28 Радість—це дар вірним29. Це дар, який приходить, коли ми свідомо намагаємося жити праведно, як навчав Ісус Христос30.

Він навчав нас, як мати радість. Коли ми вибираємо, щоб Небесний Батько був нашим Богом31, і коли ми відчуваємо, як Спокута Спасителя працює в нашому житті, тоді ми будемо сповнені радості32. Щоразу, коли ми дбаємо про наше подружжя і скеровуємо своїх дітей, щоразу, коли ми прощаємо когось або просимо пробачити нас, ми можемо відчувати радість.

Кожного дня, коли ви і я робимо вибір жити за целестіальними законами, кожного дня, коли ми дотримуємося своїх завітів і допомагаємо іншим чинити так само,—ми матимемо радість.

Послухайте слова Псалмоспівця: “Уявляю я Господа перед собою постійно, бо Він по правиці моїй,—і я не буду захитаний! … Радість велика з Тобою”33. Коли цей принцип закарбується в нашому серці, абсолютно кожен день може бути днем радості й щастя34. Про це я свідчу у священне ім’я Ісуса Христа, амінь.