Генеральна конференція
Через єдність у почуттях ми отримуємо силу від Бога
Завантаження
Ця сторінка (MP3)
Виноски

Hide Footnotes

Тема

Через єдність у почуттях ми отримуємо силу від Бога

Коли ми будемо прагнути єдності у почуттях, то будемо прикликати силу Бога, щоб краще обʼєднати наші зусилля.

Мати Гордона сказала йому, що, якщо він закінчить свої домашні справи, вона спече йому пиріг. Його улюблений пиріг. Саме для нього. Гордон взявся до роботи, а його мати почала готувати тісто для пирога. Його старша сестра, Кеті, увійшла в дім зі своєю подругою. Вона побачила пиріг і спитала, чи можна їм з подругою взяти шматочок.

“Ні,---сказав Гордон,---це мій пиріг. Мама його спекла для мене, я заробив його”.

Кеті на це зі злістю відповіла своєму юному брату. Він такий егоїст і жаднюга. Як він може залишити весь пиріг тільки для себе?

Через кілька годин Кеті, відчинивши дверцята машини, щоб відвезти свою подругу додому, побачила на сидінні дві красиво згорнуті серветки, на них---дві виделки і два шматки пирога на тарілочках. Кеті розповіла цю історію на похороні Гордона, щоб показати, наскільки готовим той був до змін і як виявляв доброту до тих, хто не завжди заслуговував на неї.

У 1842 році святі важко працювали, щоб побудувати храм у Наву. Після заснування у березні Товариства допомоги Пророк Джозеф часто відвідував їхні збори, щоб підготувати їх до священних, обʼєднуючих завітів, які вони невдовзі укладуть у храмі.

9 червня Пророк “сказав, що збирається проповідувати про милосердя[.] “Уявіть, що Ісус Христос і святі ангели з якогось незначного приводу відвернуться від нас---що тоді буде з нами? Ми повинні бути милостивими одне з одним і пробачати незначне”. Президент Сміт продовжив: “Мені сумно, що немає більшого відчуття єдності; якщо один член Церкви страждає---усі мають відчувати це; через єдність у почуттях ми отримуємо силу від Бога”1.

Це коротке речення вразило мене, мов блискавка. Через єдність у почуттях ми отримуємо силу від Бога. Цей світ не такий, яким би я хотіла, щоб він був. Є багато такого, на що я хочу вплинути і зробити кращим. І, чесно кажучи, є так багато протидії тому, на що я сподіваюся, й іноді я відчуваю себе безсилою. Останнім часом я ставлю собі такі запитання для роздумів: Як мені краще розуміти людей навколо себе? Як мені досягнути тієї “єдності у почуттях”, якщо ми всі такі різні? Яку силу від Бога я можу отримати, якщо хоч трішечки більше буду обʼєднана з іншими? Після роздумів у мене зʼявилося три пропозиції. Можливо, вони будуть корисними й для вас.

Майте милість

У Кн. Якова 2:17 читаємо: “Подумайте про ваших братів, як про самих себе, і будьте дружніми з усіма, і вільними зі своїм майном, щоб вони могли бути багатими, як і ви”. Замінімо слово майном словом милістю—будьте вільними зі своєю милістю, щоб вони могли бути багатими, як і ви.

Ми часто думаємо про майно як про їжу чи гроші, однак, можливо, чого усім нам потрібно більше в нашому служінні, так це милості.

Президент мого Товариства допомоги нещодавно сказала: “Я … обіцяю … вам, що я ніколи не заплямую ваше імʼя. … Я буду бачити у вас те найкраще, що у вас є. … Я ніколи не скажу про вас нічого поганого, нічого такого, що не буде надихати вас. Я прошу те саме робити і стосовно мене, бо, чесно кажучи, я боюся розчарувати вас”.

Того червневого дня 1842 року Джозеф Сміт сказав сестрам:

“Коли люди проявляють щодо мене хоч якусь доброту і любов, о, яку силу це має над моїм розумом. …

Чим ближче ми до нашого Небесного Батька, тим більше схильні дивитися зі співчуттям на душі, що гинуть; ми відчуваємо, що хочемо підняти їх на своїх плечах і полишити їхні гріхи у себе за спиною. [Мої слова звернені до] всього цього Товариства: Якщо ви хочете, щоб Бог був милостивим до вас, будьте милостивими до інших”2.

Це було порадою головним чином для Товариства допомоги. Давайте не судити одне одного або ображати словами. Давайте не плямувати імʼя одне одного, а виявляти милість3.

Зробіть свій човен свінгом

У 1936 році маловідома команда веслярів з Вашингтонського університету відбула у Німеччину, щоб взяти участь в Олімпійських іграх. То було саме в розпал Великої депресії. Це були хлопці з робітничого класу, і в їхніх невеличких шахтарських містах і селищах, що займалися лісозаготівлею, зібрали трохи грошей, щоб вони могли дістатися Берліна. Здавалося, на змаганнях все складалося проти них, однак на перегонах щось сталося. У веслярському світі це називають “свінг”. Послухайте, як про це написано у книзі The Boys in the Boat (Хлопці у човні):

“Іноді стається те, чого важко досягнути і що важко визначити. Це називається “свінг”. Це стається лише тоді, коли всі веслують у такій повній злагоді, яка не порушується жодним зайвим рухом.

Веслярі повинні контролювати свою власну енергійну манеру веслування і в той же час старатися з усіх своїх сил. У перегонах перемагають не клони. Хороша команда---це хороше поєднання людей з різними здібностями: хтось направляє інших в їхніх діях, у когось є резерв можливостей, хтось має сильний бойовий дух, хтось примиряє інших. Жоден з веслярів не є ціннішим за іншого, усі вони в одному човні, але щоб веслувати добре разом, кожний з них повинен пристосовуватися до потреб та здібностей інших---у кого коротші руки, той викладається трохи більше, у кого руки довші, той діє так, щоб діяти у злагоді з іншими.

Відмінності можна перетворити на перевагу, а не на недолік. Тільки тоді буде відчуватися, нібито човен рухається сам по собі. Тільки тоді біль цілком поступається радості. Хороший “свінг” відчувається як поезія”4.

Попри непереборні труднощі ця команда досягла ідеального свінгу й перемогла. Олімпійське золото було таким запаморочливим, але єдність, яку того дня відчував кожний весляр, була святим моментом, що залишався з ними протягом всього їхнього життя.

Видаляйте погане в міру зростання хорошого

У чудовій алегорії, яку знаходимо у Кн. Якова 5, Господар виноградника посадив хороші дерева на хорошому ґрунті, але з часом вони зіпсувалися і вродили дикі плоди. Господар виноградника вісім разів каже: “Мене засмучує, що я маю втратити це дерево”.

Служитель каже Господарю виноградника: “Почекай ще трохи. І Господар сказав: Добре, я почекаю ще трохи”5.

А потім іде настанова, яка може стосуватися всіх нас, тих, хто старається обкопувати дерева у своєму винограднику та знаходити в ньому хороші плоди: “Ти будеш видаляти погані в міру зростання хороших”6.

Єдність не виникає неначе за помахом чарівної палички, вона вимагає праці. Досягається вона клопітно, іноді через незручності, й утворюється поступово, коли ми видаляємо погане в міру зростання хорошого.

У своїх зусиллях створити єдність ми ніколи не є самотніми. Далі у Кн. Якова 5 сказано: “Служителі пішли і трудилися з усією силою; і Господар виноградника трудився також разом з ними”7.

У кожного з нас буде дуже болючий досвід---те, чого ніколи не повинно було б статися. Кожний з нас також буде, у різні часи, дозволяти гордині й зарозумілості псувати плоди, які ми приносимо. Але Ісус Христос є нашим Спасителем у всьому. Його сила сягає до самого низу і, безсумнівно, є доступною для нас, коли ми звертаємося до Нього. Ми всі благаємо милості за наші гріхи й провини. Він вільно дає її. І Він запитує нас, чи можемо ми виявляти таку ж милість і таке ж розуміння одне до одного.

Ісус сказав про це відверто: “Будьте єдиними; а якщо ви не єдині, ви не Мої”8. Але якщо ми єдині---якщо можемо віддати шматок свого пирога або пристосувати свої індивідуальні таланти так, щоб човен міг плисти у повній злагоді гребців, тоді ми---Його. І Він допомагатиме видаляти погане в міру зростання хорошого.

Пророчі обіцяння

Можливо, ми ще не там, де нам хотілося б бути, а тепер ми не там, де будемо. Я вважаю, що зміна, якої ми прагнемо в собі і в групах, до яких належимо, ставатиметься не стільки через активізм, скільки через активне намагання щодня розуміти одне одного. Чому? Тому що ми будуємо Сіон---народ “одного серця і одного розуму”9.

Ми, жінки, які увійшли в завіт, маємо величезний вплив. Цей вплив відчувається у повсякденних моментах, коли ми навчаємося з подругою, кладемо дітей спати, розмовляємо з пасажиром, що сидить поряд в автобусі, готуємо презентацію з колегою. У нас є сила усувати упередженість і створювати єдність.

Товариство допомоги і Товариство молодих жінок---це не просто класи. Вони також можуть дати незабутній досвід, коли різні жінки всі разом сідають в один човен і веслують доти, доки не відчують свій свінг. Ось моє запрошення: будьте частиною колективної сили, яка змінює світ на краще. Завдання, які ми за завітом маємо виконувати,---служити, піднімати руки, що опустилися, взяти на свої плечі або руки тих, хто страждає, і нести їх. Це неважко---знати, що робити, але часто те, що слід зробити, суперечить нашим егоїстичним інтересам, і нам необхідно докладати зусиль. Жінки цієї Церкви мають безмежний потенціал змінювати суспільство. У мене є повна духовна впевненість у тому, що коли ми будемо прагнути єдності у почуттях, то будемо прикликати силу Бога, щоб краще обʼєднати наші зусилля.

Коли у 1978 році Церква відзначала отримання одкровення стосовно священства, Президент Рассел М. Нельсон дав могутнє пророче благословення: “Я молюся і залишаю своє благословення всім, хто слухає, щоб ми могли подолати будь-які перепони забобонів і були чесними з Богом---і між собою,---маючи досконалий мир і гармонію”10.

Давайте наближатися до цього пророчого благословення і докладати свої особисті й колективні зусилля, щоб зміцнювати єдність у світі. Я залишаю своє свідчення словами смиренної й вічної молитви Господа Ісуса Христа: “Щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я---у Тобі, щоб одно були в Нас і вони”11. В ім’я Ісуса Христа, амінь.