Генеральна конференція
Культура Христа
Завантаження
Ця сторінка (MP3)
Виноски

Hide Footnotes

Тема

Культура Христа

Ми можемо шанувати найкраще в наших індивідуальних земних культурах і бути повноправними учасниками вічної культури, яка походить від євангелії Ісуса Христа.

В якому ж чудовому світі ми живемо і який поділяємо, де існує дуже багато різних народів, мов, звичаїв та історій---у сотнях країн і тисячах груп, і всі вони мають свою багату культуру. Людству є чим пишатися і що шанувати. Але хоча набута поведінка---те, що впливало на нас, коли ми зростали в тій чи іншій культурі,---може бути джерелом великої сили у нашому житті, інколи наша культура також може стати значною перешкодою.

Може здатися, що культура настільки глибоко вкладається в наші думки й поведінку, що її неможливо змінити. Зрештою, багато з того, що ми відчуваємо, визначає те, ким ми є, і завдяки цьому ми маємо відчуття ідентичності. Цей вплив може бути настільки сильним, що ми навіть можемо не помічати привнесених людиною недоліків чи хиб у наших власних культурах, і через це не бажаємо позбавлятися деяких традицій наших батьків. Зациклення на своїй культурній ідентичності може призвести до відкидання важливих---навіть божественних---ідей, якостей і поведінки.

Не так багато років тому я познайомився з одним чудовим паном, який допомагає проілюструвати цей універсальний принцип культурної короткозорості. Я познайомився з ним в Сингапурі, коли мене призначили бути домашнім учителем його сім’ї. Цей видатний викладач санскриту і тамільської мови походив з півдня Індії. Його чудова дружина і двоє синів були членами Церкви, але сам він ніколи не приєднався і небагато чув про вчення євангелії. Він радів тому, як розвивалися його дружина і сини та повністю підтримував їх у їхніх справах і церковних обов’язках.

Коли я запропонував навчати його принципів євангелії і хотів поділитися з ним нашими віруваннями, він спочатку відмовився. Мені знадобився час, щоб зрозуміти чому: він відчував, що, зробивши це, він зрадить своє минуле, свій народ і свою історію! Він вважав, що таким чином він заперечив би все те, що його визначало, усе, чого навчила його сім’я про те, ким він має бути, заперечив би сам його індійський спадок. Протягом наступних кількох місяців ми мали нагоду обговорити ці питання. Я був вражений (хоча й не здивований!), наскільки євангелії Ісуса Христа вдалося відкрити йому очі на іншу точку зору.

У більшості створених людиною культурах є як хороше, так і погане, конструктивне і деструктивне.

Багато проблем у нашому світі є прямим результатом зіткнень між різними ідеями та звичаями, що походять з їхніх культур. Але практично всі конфлікти і хаос швидко зникли б, якби тільки світ прийняв свою первинну культуру, ту, до якої ми не так давно належали. Ця культура бере свій початок з нашого доземного існування. Це була культура Адама і Еноха. Ця культура була основана на вченнях Спасителя у середину часів, і вона знову стала доступною для усіх жінок та чоловіків у наші дні. Вона унікальна. Це найвеличніша з усіх культур, і вона походить з великого плану щастя, автором якого є Бог і який захищає Христос. Вона об’єднує, а не розділяє. Вона зцілює, а не шкодить.

Євангелія Ісуса Христа вчить нас, що в житті є мета. Наше існування тут---це не просто якась велика космічна випадковість або помилка! Для нашого перебування тут є причина.

Ця культура основується на свідченні про те, що наш Небесний Батько існує, що Він реальний і любить кожного з нас особисто. Ми---Його “робота і [Його] слава”1. Ця культура підтримує концепцію однакової цінності. У ній немає визнання касти чи класу. Врешті-решт, усі ми---брати і сестри, духовні діти наших Небесних Батьків---у буквальному сенсі. У найвеличнішій з усіх культур немає упереджень чи світосприйняття “ми проти них”. Ми всі---“ми”. Ми всі---“вони”. Ми віримо, що відповідальні та підзвітні за себе, одне одного, Церкву і наш світ. Відповідальність і підзвітність є важливими факторами нашого зростання.

Милосердя, справжня Христова турбота, є основою цієї культури. У нас є відчуття справжньої турботи про потреби ближнього, матеріальні та духовні, і ми діємо відповідно до цих відчуттів. Милосердя розсіює упередження і ненависть.

Ми насолоджуємося культурою одкровення, зосередженої на слові Бога, яке отримують пророки (і яке ми усі особисто можемо перевірити через Святого Духа). Усе людство може знати волю і задум Бога.

Ця культура підтримує принцип свободи волі. Здатність вибирати є надзвичайно важливою для нашого розвитку і щастя. Важливо робити осмислений вибір.

Це культура навчання і вивчення. Ми шукаємо знання та мудрості і найкращого в усьому.

Це культура віри і послуху. Віра в Ісуса Христа---це перший принцип нашої культури, а результат---це послух Його вченням і заповідям. Вони надихають на самовдосконалення.

Це культура молитви. Ми віримо, що Бог не просто слухає нас, а й допомагає нам.

Це культура завітів і обрядів, високих моральних норм, жертви, прощення і покаяння та турботи про храм наших тіл. Все це свідчить про наше зобов’язання перед Богом.

Це культура, яка керується священством, повноваженням діяти від імені Бога, владою Бога, щоб благословляти Його дітей. Вона зміцнює і дає людям можливість бути кращими людьми, провідниками, матерями, батьками і напарниками---і вона освячує домівку.

У цій найдавнішій з усіх культур, породженій вірою в Ісуса Христа, владою священства, молитвою, самовдосконаленням, справжнім наверненням і прощенням, відбуваються справжні чудеса.

Це культура місіонерської роботи. Цінність душ є великою.

У культурі Христа жінки піднімаються до свого належного і вічного статусу. Вони не підпорядковуються чоловікам, як це відбувається в багатьох культурах сучасного світу, а є повноцінними та рівноправними партнерами тут і у прийдешньому світі.

Ця культура підтверджує святість сім’ї. Сімʼя---це основна одиниця вічності. Вдосконалення сім’ї варте будь-якої жертви, оскільки, як навчали, “жоден успіх не може компенсувати провал вдома”2. Домівка---це місце, де нами виконується найкраща робота і де ми відчуваємо найбільше щастя.

В культурі Христа є перспектива---і зосередження на вічності, і спрямування. Для цієї культури важливим є те, що має незмінну цінність! Вона походить з євангелії Ісуса Христа, яка є вічною, і відповідає на запитання “Чому?”, “Що?” і “Де?”, які стосуються нашого існування. (Вона---всеохоплююча, а не чимось обмежена). Завдяки тому, що ця культура є результатом застосування учень Спасителя, вона допомагає надати цілющий бальзам, якого так відчайдушно потребує світ.

Яке ж це благословення---дотримуватися цього грандіозного і благородного способу життя! Щоб стати частиною цієї найвеличнішої з усіх культур, потрібні зміни. Пророки навчали, що необхідно залишити позаду все те з наших старих культур, що суперечить культурі Христа. Але це не означає, що нам треба залишити позаду все. Пророки також наголошували на тому, що кожний і всі ми запрошені принести з собою свою віру, таланти і знання---все, що є хорошим у нашому житті і наших індивідуальних культурах---і дозволити Церкві “до цього додати” через послання євангелії3.

Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів зовсім не є західною спільнотою чи американським культурним феноменом. Це міжнародна Церква, якою вона завжди й мала бути. А понад усе, вона є божественною. Нові члени Церкви з усього світу приносять цінність, різноманітність і захоплення у нашу постійно зростаючу сім’ю. Святі останніх днів скрізь, як і раніше, прославляють і шанують свій власний спадок та героїв, але тепер вони також є частиною чогось набагато грандіознішого. Культура Христа допомагає нам бачити себе такими, якими ми є насправді, і коли ми дивимося на це через призму вічності, загартовані праведністю, це допомагає нам отримати більше можливостей виконувати великий план щастя.

То що ж сталося з моїм другом? З ним провели всі уроки, і він приєднався до Церкви. Згодом його сім’я була запечатана на час і на всю вічність у Сіднейському Австралійському храмі. Він мало від чого відмовився---але здобув потенціал отримати усе. Він дізнався, що як і раніше може шанувати свою історію, як і раніше пишатися своїм походженням, своєю музикою, танцями і літературою, своєю землею та її народом. Він дізнався, що немає жодної проблеми з включенням найкращого з його місцевої культури у найвеличнішу з усіх культур. Він дізнався, що перенесення зі свого старого життя того, що відповідає істині та праведності, у його нове життя служить лише зміцненню його товариства зі святими та сприяє об’єднанню усіх в одне ціле у небесній громаді.

Ми всі дійсно можемо шанувати найкраще в наших індивідуальних земних культурах і як раніше бути повноправними учасниками найдавнішої з усіх культур---первинної, остаточної, вічної культури, яка походить від євангелії Ісуса Христа. Яким дивовижним спадком ми всі спільно володіємо. В ім’я Ісуса Христа, амінь.