Генеральна конференція
Я вірю в ангелів
Завантаження
Ця сторінка (MP3)
Виноски

Hide Footnotes

Тема

Я вірю в ангелів

Господь знає про випробування, які ви маєте. Він знає вас, Він любить вас, і я обіцяю, що Він посилатиме ангелів, щоб вам допомогти.

Брати і сестри, я вірю в ангелів і хочу розповісти про мій досвід спілкування з ними. Роблячи це, я сподіваюся і молюся, що ви усвідомите важливість ангелів у нашому житті.

Ось слова старійшини Джеффрі Р. Холланда з минулої генеральної конференції: “Коли ми говоримо про тих, хто є знаряддям у руці Божій, нам нагадують, що не всі ангели приходять з того боку завіси. З деякими ми крокуємо разом і розмовляємо---тут, зараз, щодня. Дехто з них мешкає по-сусідству. … Дійсно, небеса ніколи не здаються настільки близькими до нас, ніж коли ми бачимо Божу любов, виявлену в доброті й відданості людей таких добрих і таких чистих, що aнгели---це єдине визначення, що приходить на думку” (“Священнослужіння ангелів”, Ліягона, лист. 2008, с. 30).

Саме про ангелів, які живуть по цей бік завіси, я і хочу поговорити. Ангели, які ходять серед нас у нашому повсякденному житті,---це яскраве нагадування про Божу любов до нас.

Перші два ангели, яких я згадаю,---це дві місіонерки, які навчали мене євангелії, коли я був ще юнаком,---сестра Вільма Моліна та сестра Івонет Рівітті. Нас з моєю молодшою сестрою запросили на церковний захід, де ми й зустріли цих двох ангелів. Я й уявити не міг, наскільки цей простий захід змінить моє життя.

Ані мої батьки, ані брати, ані сестри не цікавилися тоді Церквою. Вони навіть не хотіли, щоб місіонерки відвідували нас вдома, тому я проходив місіонерські уроки в церковній будівлі. Та маленька кімната в домі зборів стала моїм “священним гаєм”.

Через місяць після того, як ці ангели познайомили мене з євангелією, я охристився. Мені було 16 років. На жаль, у мене немає фотографії з цієї священної події, але у мене є фотографія, на якій ми з сестрою беремо участь у тому заході. Можливо, мені треба пояснити, хто є хто на цій фотографії. Я вищий і стою праворуч.

Як ви можете собі уявити, залишатися активним у Церкві було вкрай непросто для підлітка, чий спосіб життя щойно змінився і чия сім’я не обрала такий самий шлях.

Намагаючись пристосуватися до свого нового життя, нової культури та нових друзів, я почувався не в своїй тарілці. Дуже часто я почував себе самотнім та зневіреним. Я знав, що Церква істинна, але мені було важко відчувати належність до неї. Хоча я все ще почувався незручно і невпевнено, намагаючись знайти своє місце у новій релігії, я набрався сміливості, щоб узяти участь у триденній молодіжній конференції, на якій сподівався завести нових друзів. Саме тоді я й зустрів ще одного ангела-рятівника на ім’я Моніка Брандао.

Вона була новенькою в цій місцевості---переїхала з іншої частини Бразилії. Вона швидко привернула мою увагу і, на щастя, прийняла мене в якості друга. Гадаю, вона дивилася на мої внутрішні риси, а не на зовнішність.

Через те, що вона подружилася зі мною, я познайомився і подружився з її друзями, і потім ми разом відвідали багато чудових заходів для молоді. Ті заходи були дуже важливими для мого входження в це нове життя.

Ці хороші друзі мали на мене значний вплив, але те, що в моєму домі не навчали євангелії і сім’я мене не підтримувала, піддавало ризику процес мого навернення. Тому пов’язане з євангелією спілкування в Церкві стало для мого зростаючого навернення ще важливішим. Потім Господь послав на допомогу ще двох ангелів.

Одним з них була Леда Ветторі---моя вчителька ранкової семінарії. Своїм прийняттям, любов’ю та надихаючими уроками вона давала мені денну дозу “добр[ого] слов[а] Бога” (Мороній 6:4), якого я так потребував упродовж дня. Це допомогло мені отримати духовну силу, щоб іти вперед.

Ще одним ангелом, посланим до мене, був президент Товариства молодих чоловіків, Марко Антоніо Фуско. Він також був призначений моїм старшим напарником з домашнього вчителювання. Незважаючи на те, що мені бракувало досвіду і мій вигляд був незвичним, він давав мені завдання навчати на зборах кворуму священників та під час візитів у якості домашніх учителів. Він дав мені шанс діяти і вчитися, а не просто бути тим, хто живе за євангелією. Він довіряв мені більше, ніж я собі.

Дякуючи всім цим ангелам та багатьом іншим, яких я зустрів протягом цих важливих перших років у Церкві, я отримав достатньо сили, щоб залишитися на шляху завітів, набуваючи духовного свідчення про істину.

І, до речі, як там та дівчина-ангел Моніка? Після того як ми обоє відслужили на місіях, вона стала моєю дружиною.

Я не вважаю випадковістю те, що хороші друзі, церковні обов’язки та насичення добрим словом Бога були складовими цього процесу. Президент Гордон Б. Хінклі мудро навчав: “Але це нелегка справа---змінити життя й охриститися, щоб приєднатися до Церкви. Це означає порвати старі звʼязки. Це означає полишити друзів. Це може означати відмовитися від дорогих для душі вірувань. Це може вимагати зміни звичок і контролювання пристрастей. У стількох багатьох випадках це означає самотність і навіть страх перед невідомістю. Під час цього важкого періоду в житті навернених їм необхідні живлення й зміцнення” (“There Must Be Messengers”, Ensign, Oct. 1987, 5).

Пізніше він додав: “Кожному з них потрібні три речі: друг, відповідальність і насичення “добрим словом Бога” (“Converts and Young Men”, Ensign, May 1997, 47).

Навіщо я ділюся з вами цими історіями?

По-перше, щоб звернутися до тих, хто наразі проходить через схожий процес. Можливо, ви новонавернені в Церкві або повертаєтеся до неї після тимчасового блукання, а, можливо, комусь просто важко відчути належність до неї. Будь ласка, будь ласка, не припиняйте намагатися стати частиною цієї великої сім’ї. Це істинна Церква Ісуса Христа!

Коли йдеться про ваше щастя і спасіння, то завжди варто докладати зусиль, щоб продовжувати просуватися вперед. Не шкодуйте зусиль, щоб змінити свій спосіб життя і традиції. Господь знає про випробування, які ви маєте. Він знає вас, Він любить вас, і я обіцяю, що Він посилатиме ангелів, щоб вам допомогти.

Сам Спаситель сказав: “Я йтиму перед вашим лицем. Я буду праворуч і ліворуч від вас, і Мій Дух буде у ваших серцях, а Мої ангели---навколо вас, щоб підтримувати вас” (Учення і Завіти 84:88).

По-друге, я ділюся цими історіями, щоб звернутися до всіх членів Церкви---до всіх нас. Нам слід пам’ятати, як буває нелегко новонаверненим, тим, хто вертається до активності, а також тим, чий спосіб життя не дозволяє миттєво адаптуватися. Господь знає про випробування, з якими вони стикаються, і Він шукає ангелів, які бажають допомогти. Господь завжди шукає тих, хто з готовністю стане ангелами у житті інших.

Брати і сестри, чи хотіли би ви стати знаряддям у руках Господа? Чи хотіли би ви стати одним з таких ангелів? Стати посланцем Бога з цього боку завіси для когось, про кого Він турбується? Ви потрібні Йому. Ви потрібні їм.

Звичайно, ми можемо завжди розраховувати на наших місіонерів. Вони завжди готові, перші добровольці на виконання ангельської роботи. Проте їх недостатньо.

Якщо ви уважно роздивитеся навкруги, то знайдете багато тих, хто потребує ангельської допомоги. Ці люди можуть не носити білих сорочок, суконь чи іншого загальноприйнятого недільного вбрання. Вони можуть сидіти на самоті, на задніх рядах каплиці чи класної кімнати, іноді відчуваючи, ніби вони невидимі. Можливо, у них трохи екстравагантна зачіска, або вони використовують незвичну нам мову, але вони там, і вони докладають зусиль.

Дехто може запитати: “Чи варто мені повертатися? Чи слід мені й далі докладати зусиль?” Інші, можливо, цікавляться, чи настане день, коли вони відчують прийняття та любов до себе. Ангели потрібні прямо зараз. Ангели, які готові вийти зі своєї зони комфорту та з радістю прийняти їх. “[Люди, які є] таки[ми] добри[ми] і таки[ми] чисти[ми], що “ангели”---це єдине їх визначення, що приходить на думку, [щоб їх описати]” (Джеффрі Р. Холланд, “Священнослужіння ангелів”, с. 30).

Брати і сестри, я вірю в ангелів! Усі ми тут сьогодні---величезна армія ангелів, яких було призначено для цих останніх днів, щоб служити людям як продовження рук люблячого Творця. Я обіцяю: якщо ми хочемо служити, Господь дасть нам можливості стати ангелами-служителями. Він знає, хто потребує ангельської допомоги, і Він скерує їх на ваш шлях. Господь щоденно ставить на нашому шляху тих, кому потрібна ангельська допомога.

Я дуже вдячний за багатьох ангелів, яких Господь направляв на мій шлях упродовж мого життя. Я потребував їх. Я дуже вдячний за Його євангелію, яка допомагає нам змінитися і дає шанс стати кращими.

Це євангелія любові, євангелія служіння. Про це я свідчу в ім’я Ісуса Христа, амінь.