Генеральна конференція
І в цьому ми випробуємо їх
Завантаження
Ця сторінка (MP3)
Виноски

Hide Footnotes

Тема

І в цьому ми випробуємо їх

(Авраам 3:25)

Настав час підготуватися й перевірити себе, чи готові ми і чи здатні робити все, що Господь наш Бог накаже нам.

Я молюся, щоб Святий Дух допомагав усім нам, коли я буду ділитися думками й почуттями, які прийшли у мої розум і серце під час підготовки до цієї генеральної конференції.

Важливість тестів

До мого покликання на церковне служіння повного дня я більше двадцяти років пропрацював в університеті викладачем і адміністратором. Моя основна відповідальність як викладача полягала в тому, щоб допомогти студентам навчитися самостійно навчатися. І дуже важливим елементом моєї роботи було створення тестів, оцінювання відповідей студентів та надання відгуків на них. Можливо, вам з власного досвіду вже відомо, що, як правило, тести---це не та частина навчального процесу, яка студентам подобається найбільше!

Але тести, що періодично проводяться, є вкрай важливими для навчання. Ефективний тест допомагає нам порівняти те, що нам потрібно знати стосовно певного питання, з тим, що ми вже знаємо стосовно нього; він також подає норму, за якою ми можемо оцінити наше навчання й розвиток.

Так само тести у школі земного життя є дуже важливим елементом нашого вічного розвитку. Однак цікаво, що слово тест жодного разу не зустрічається в текстах писань Головних трудів англійською мовою. Натомість такі слова, як випробувати і перевірити та їхні форми вживаються, щоб описати різні зразки належного виявлення нашого духовного знання, розуміння й відданості вічному плану щастя нашого Небесного Батька та нашої здатності прагнути благословень Спасителевої Спокути.

Той, Хто був автором плану спасіння, описав у давніх та сучасних Писаннях саму мету нашого земного випробування за допомогою слів випробувати і перевірити та їхніх форм. “І в цьому ми випробуємо їх, щоб подивитися, чи робитимуть вони все, що Господь Бог їхній накаже їм”1.

Замисліться над цим благанням Псалмоспівця Давида:

Перевір мене, Господи, і випробуй мене, перетопи мої нирки та серце моє,

бо перед очима моїми Твоє милосердя, і в правді Твоїй я ходив”2.

А в 1833 році Господь проголосив: “Отже, не бійтеся ваших ворогів, бо Я постановив у Своєму серці, каже Господь, що Я випробую вас в усьому, чи перебуватимете ви в Моєму завіті, навіть до смерті, щоб вас було знайдено достойними”3.

Випробування і перевірки в наші дні

2020 рік позначився, зокрема, глобальною пандемією, яка випробувала й перевіряла нас у багатьох відношеннях. Я молюся, щоб ми, окремі особи й сімʼї, засвоїли ті цінні уроки, які нам можуть дати тільки складні випробування. Я також сподіваюся, що всі ми повніше усвідомимо “велич Бога” й істину, якою “Він освятить [наші] скорботи на [нашу] користь”4.

Два основні принципи можуть направляти нас, коли ми опиняємося в житті у будь-яких обставинах, в яких нас випробують і перевіряють: (1) принцип підготовки і (2) принцип просування вперед з непохитною вірою в Христа.

Випробування і підготовка

Нам, учням Спасителя, наказано: “Приготуйте кожну потрібну річ; і встановіть дім, саме дім молитви, дім посту, дім віри, дім навчання, дім слави, дім порядку, дім Бога”5.

Нам також обіцяно: “Якщо ви будете готові, ви не злякаєтеся.

І щоб ви могли уникнути сили ворога і бути зібраними до Мене як праведний народ, незаплямованими і бездоганними”6.

Ці уривки з Писань дають досконалу основу для організації та підготовки нашого життя й домівок як матеріально, так і духовно. Ми у своїх стараннях підготуватися до випробувань смертного життя повинні наслідувати приклад Спасителя, Який поступово “зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей”7—досягнути зведеного балансу інтелектуальної, фізичної, духовної та соціальної готовності.

Кілька місяців тому у післяобідню пору ми із Сьюзен провели інвентаризацію своїх запасів продуктів та речей першої потреби. У той час COVID-19 швидко поширювався, а наш дім у Юті вже струсило від поштовхів серії землетрусів. Від самого початку нашого подружнього життя ми старались дотримуватися пророчої поради підготуватися до непередбачених труднощів, тому “перевірка” стану нашої готовності під час поширення цього вірусу та землетрусів здавалася тією хорошою справою, яку настав час зробити. Ми хотіли дізнатися, якими є оцінки цих наших несподіваних тестів.

І ми дізналися багато чого. Де в чому наша підготовча робота була саме такою, як треба. Однак у чомусь іншому її необхідно було покращити, бо ми не усвідомили якісь свої конкретні потреби і своєчасно не звернули на них увагу.

Також ми багато сміялися. Наприклад, у віддаленій шафці ми виявили деякі продукти, які зберігалися там вже кілька десятиліть. Чесно кажучи, нам було страшно відкрити деякі бляшанки й перевірити їхній вміст, бо ми побоялися виникнення ще однієї глобальної пандемії! Але вам слід радіти, знаючи, що ми правильно розпорядилися цими небезпечними речовинами і що загрозу здоровʼю світу було ліквідовано.

Дехто із членів Церкви вважає, що мати плани дій на випадок надзвичайних ситуацій, предмети першої потреби, запас продуктів і набір необхідного на 72 години вже більше не є важливим, оскільки останнім часом Браття не говорили докладно на цю та подібну тему на генеральній конференції. Але ж неодноразові застереження підготуватися лунали від провідників Церкви впродовж десятиліть. З часом постійність пророчої поради стає потужним концертом ясності й могутнього попередження, який є значно голоснішим за сольні виступи, які будь-коли звучали.

Так само як у важкі часи виявляються недоліки у мирській підготовленості, так і недуги духовної недбалості й самозадоволення завдають свої найбільш нищівні удари під час важких випробувань. З притчі про десять дів ми, наприклад, дізнаємося, що зволікання з підготовкою призводить до того, що випробування закінчується негативним результатом. Згадайте, як десять нерозумних дів не підготувалися належним чином до випробування, даного їм у день приходу Молодого.

“Нерозумні ж, узявши каганці, не взяли із собою оливи.

А мудрі набрали оливи в посудинки разом із своїми каганцями. …

А опівночі крик залунав: “Ось молодий,—виходьте назустріч!”

Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої наготували.

Нерозумні ж сказали до мудрих: “Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть”.

Мудрі ж відповіли та сказали: “Щоб, бува, нам і вам не забракло,—краще вдайтеся до продавців, і купіть собі”.

І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весілля з ним,---і замкнені двері були.

А потім прийшла й решта дів і казала: “Пане, пане,---відчини нам!”8

Він же у відповідь їм проказав: “Поправді кажу вам,---не знаю я вас”9.

Принаймні на цій перевірці пʼять нерозумних дів виявили себе лише слухачами, а не виконавцями слова10.

У мене є друг, який навчався на юридичному факультеті і був сумлінним студентом. Протягом семестру Сем щодня виділяв час, щоб переглядати, підсумовувати і вивчати всі свої записи для кожного з курсів, на які він був зареєстрований. Такого ж правила він дотримувався для всіх своїх занять в кінці кожного тижня і кожного місяця. Цей підхід дав йому можливість вивчати закони, а не просто запамʼятовувати подробиці. І коли настали випускні іспити, Сем був підготовлений. І справді, він виявив, що період випускних іспитів був однією з найлегших частин його юридичної освіти. Ефективна і вчасна підготовка передує успішному проходженню випробувань.

Семів підхід до своєї юридичної освіти демонструє одну з основних Господніх моделей для зростання й розвитку. “Бо знайте, так каже Господь Бог: Я дам дітям людським рядок за рядком, приписання за приписанням, тут трохи і там трохи; і благословенні ті, хто прислухається до Моїх повчань, і прихилить вухо до Моєї поради, бо вони навчаться мудрості, бо тому, хто сприймає, Я дам більше”11.

Я запрошую кожного з нас звернути наші серця до наших доріг12 і “випробову[вати] самих себе, чи [ми] в вірі; [і] пізна[ти] самих себе”13. Чого ми навчилися протягом цих останніх місяців пристосувань та обмежень у нашому способі життя? Що нам потрібно духовно, фізично, соціально, емоційно та інтелектуально покращити у своєму житті? Настав час підготуватися й перевірити себе, чи готові ми і чи здатні робити все, що Господь наш Бог накаже нам.

Випробування і просування вперед

Одного разу я був на похороні молодого місіонера, який загинув в аварії. На поховальній службі промовляв батько цього місіонера, і він описував душевний біль від несподіваної розлуки через смерть його дорогої дитини. Він відверто заявив, що особисто він не розуміє причин або часу настання такої події. Але я завжди памʼятатиму, що цей добрий чоловік також заявив, що він знає, що Бог знає причини і той час, коли мала померти його дитина,---і цього для нього вже достатньо. Він сказав присутнім, що хоч він та його сімʼя у великому горі, з ними все буде гаразд; їхні свідчення залишилися твердими й непохитними. Закінчив він свій виступ, заявивши: “Я хочу, щоб ви знали: що стосується євангелії Ісуса Христа, то для нашої сімʼї вона незаперечна. Вона незаперечна для нас”.

Хоч для членів цієї доблесної сімʼї втрата дорогої, рідної людини була болісною і важкою, вони були духовно підготовлені, щоб перевірити себе, чи зможуть вони засвоїти уроки, які мають вічну важливість, проходячи через свої страждання14.

Вірність---це не безглуздість і не фанатизм. Швидше це довіра до Нього і впевненість в Ньому як у нашому Спасителі, і в Його імені і в Його обіцяннях. Коли ми “просува[ємо]ся вперед з непохитною вірою в Христа, маючи справжню яскравість надії, і любов до Бога і до всіх людей”15, ми благословенні мати вічну перспективу й бачення, які простягаються далеко за межі обмежених можливостей смертних людей. Ми будемо здатні “зібра[т]ися разом і стоя[т]и на святих місцях”16 і “не сход[ити], доки день Господа не прийде”17.

Коли я обіймав посаду президента Університету Бригама Янга–Айдахо, у грудні 1998 року приїхав у студмістечко старійшина Джеффрі Р. Холланд, щоб виступити на одному з наших щотижневих духовних заходів. Ми зі Сьюзен запросили групу студентів зустрітися й поспілкуватися зі старійшиною Холландом до його виступу. Коли час нашої зустрічі вже закінчувався, я спитав старійшину Холланда: “Якби ви могли навчати цих студентів лише чогось одного, то чого б ви навчали?”

Він відповів:

“На наших очах відбувається більший, ніж будь-коли раніше рух до поляризації. Середніх варіантів для нас, святих останніх днів, не буде. Середини не буде.

Якщо ви віддаєтеся течії річки, то ви кудись прибудете. Ви просто прибудете туди, куди принесе вас течія. Рухатися за потоком, піддаватися хвилі, плисти за течією---не для нас.

Необхідно зробити вибір. Не робити вибір---це вибір. Навчіться робити вибір вже тепер”.

Слова старійшини Холланда про посилення поляризації виявилися пророчими і підтверджуються тенденціями й подіями в житті суспільства упродовж уже 22 років відтоді, як він відповів на моє запитання. Передрікаючи все більше розходження між шляхами Господа і світу, старійшина Холланд застеріг, що дні, коли зручно було стояти однією ногою у відновленій Церкві, а іншою---у світі, швидко минають. Цей Господній слуга тоді закликав молодих людей вибирати, готуватися й ставати відданими учнями Спасителя. Він допомагав їм готуватися й просуватися вперед, проходячи через випробування й перевірки їхнього життя.

Обіцяння і свідчення

Процес випробування самих себе є фундаментальною частиною великого плану щастя Небесного Батька. Я обіцяю: якщо ми і готуємося, і просуваємося вперед з вірою у Спасителя, то на випускному екзамені земного життя всі ми зможемо отримати однакову оцінку: “Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе,—увійди до радощів пана свого”18.

Я свідчу, що Бог, Вічний Батько, є нашим Батьком. Ісус Христос є Його Єдинонародженим і живим Сином, нашим Спасителем і Викупителем. Про ці істини я радісно свідчу у священне ім’я Господа Ісуса Христа, амінь.