Генеральна конференція
    Як знайти прихисток від життєвих бур
    Footnotes
    Theme

    Як знайти прихисток від життєвих бур

    Ісус Христос і Його Спокута є тим прихистком, якого всі ми потребуємо незалежно від того, які саме бурі обрушуються на наше життя.

    У середині 90-х років, навчаючись в коледжі, я служив у Четвертому підрозділі Пожежної охорони міста Сантьяго в Чилі. Служачи там, я жив у пожежному депо разом з усіма, хто був на нічних чергуваннях. Наприкінці року мені повідомили, що я маю бути в пожежному депо у новорічну ніч, оскільки тоді майже завжди виникають якісь надзвичайні ситуації. У відповідь я здивовано спитав: “Дійсно?”

    Я пригадую, як разом з колегами чекав, коли опівночі в центрі Сантьяго почнуть запускати феєрверки. Ми стали обійматися і бажати одне одному, щоб у новому році все було добре. Раптом у пожежному депо почав лунати сигнал тривоги, сповіщаючи, що десь сталася надзвичайна ситуація. Ми взяли наше спорядження і вскочили у пожежну машину. По дорозі до місця події, коли ми проїжджали повз натовпи людей, які святкували Новий рік, я помітив, що вони, здебільшого, були безтурботними і легковажними. Вони розслабилися і насолоджувалися теплою літньою ніччю. Втім, десь неподалік, люди, до яких ми поспішали на допомогу, були в серйозній небезпеці.

    Завдяки цьому я усвідомив, що хоча іноді наше життя може бути доволі спокійним, для кожного з нас настане час, коли ми стикнемося з неочікуваними викликами і бурями, які долатимемо на межі наших можливостей. Фізичні, розумові й сімейні проблеми, труднощі з працевлаштуванням, стихійні лиха та інші питання життя або смерті---це лише кілька прикладів бур, з якими ми стикнемося у цьому житті.

    Стикаючись з тими бурями, ми часто відчуваємо розпач або страх. Президент Рассел М. Нельсон сказав: “Віра є протиотрутою від страху”---це віра в нашого Господа Ісуса Христа (“Виявляйте свою віру”, Ліягона, трав. 2014, с. 29). Спостерігаючи за бурями, які впливають на життя людей, я дійшов висновку, що незалежно від того, яка саме буря б’є нас---незалежно від того, чи є вихід з проблеми або чи можна побачити, коли все скінчиться,---існує лише один прихисток, який є однаковим від усіх видів бур. Цей єдиний прихисток, даний нам нашим Небесним Батьком,---це наш Господь Ісус Христос і Його Спокута.

    Нікому з нас не уникнути цих бур. Геламан, пророк з Книги Мормона, дав нам такі настанови: “Пам’ятайте, пам’ятайте, що на камені нашого Викупителя, Який є Христос, Син Бога, ви повинні побудувати свій фундамент; так, щоб коли диявол пошле вперед свої могутні вітри, так, свої стріли у вихорі, так, коли весь його град і його могутня буря вдарить по вас, воно не матиме сили над вами, щоб втягнути вас до безодні нещастя і нескінченного горя, завдяки каменеві, на якому ви збудувалися, який є надійним фундаментом, фундаментом, що на ньому якщо люди будують, вони не можуть упасти” (Геламан 5:12).

    Старійшина Роберт Д. Хейлз, якому довелося долати бурі у своєму житті, сказав: “Страждання---це те, що є спільним для всіх; наша реакція на страждання є індивідуальною. Страждання може повести нас по одному з двох шляхів. Воно може зміцнювати і очищувати, якщо прикладається віра, або може стати руйнівною силою в нашому житті, якщо ми не маємо віри в спокутну жертву Господа” (“Your Sorrow Shall Be Turned to Joy”, Ensign, Nov. 1983, 66).

    Для того, щоб скористатися прихистком, який дає нам Ісус Христос і Його Спокута, ми повинні мати віру в Нього---таку віру, завдяки якій зможемо долати всі страждання у цьому обмеженому земному стані. Він обіцяв, що зробить наші тягарі легкими, якщо ми будемо звертатися до Нього стосовно всього, що ми робимо.

    Він сказав: “Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!

    Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий,---і знайдете спокій душам своїм.

    Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!” (Матвій 11:28--30; див. також Мосія 24:14--15).

    Існує висловлювання, що “для людини, яка має віру, пояснення не потрібні. А людині, яка не має віри, пояснити щось неможливо”. (Це висловлювання приписувалося Фомі Аквінському, але, скоріш за все, воно є неточним переказом того, чого він навчав). Однак ми маємо обмежене розуміння того, що відбувається тут, на землі, й часто у нас немає відповідей на запитання чому. Чому це відбувається? Чому це відбувається зі мною? Чого я маю навчитися? Коли у нас немає відповідей, саме тоді слова, сказані нашим Спасителем пророку Джозефу Сміту у вʼязниці Ліберті, цілковито стануть у пригоді:

    “Мій сину, мир душі твоїй; твоя скрута і твої страждання будуть лише на короткий час;

    І тоді, якщо ти витерпиш це достойно, Бог піднесе тебе на висоту” (Учення і Завіти 121:7--8).

    Хоча багато людей справді вірять в Ісуса Христа, головне запитання полягає в тому, чи ми віримо Йому і чи ми віримо в те, чого Він навчає нас і що просить нас робити. Ймовірно хтось може подумати: “Що Ісус Христос знає про те, що відбувається зі мною? Звідки Він знає, що мені потрібно для щастя?” Воістину, це про нашого Викупителя і Заступника говорив пророк Ісая, кажучи:

    “Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хоробами. …

    Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс. …

    А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був,---кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!” (Ісая 53:3--5).

    Апостол Петро також навчав нас про Спасителя, кажучи: “Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися” (1 Петра 2:24).

    Хоча наближався час мученицької смерті Петра, його слова не були сповнені страху чи песимізму; навпаки, він наставляв святих “тішитися”, хоч вони й були “засмучені … всілякими випробовуваннями”. Петро радив нам пам’ятати, що “досвідчення [нашої] віри …, яке … хоч і огнем випробовується”, приведе до “похвал[и], і чест[і], і слав[и] при з’явленні Ісуса Христа” і до “спасіння [нашим] душам” (1 Петра 1:6--7, 9).

    Петро продовжив:

    “Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробовування, немов би чужому випадку для вас.

    Але через те, що берете ви участь у Христових стражданнях, то тіштеся, щоб і в з’явленні слави Його раділи ви й звеселялись” (1 Петра 4:12--13).

    Президент Рассел М. Нельсон навчав, що “святі можуть бути щасливими за будь-яких обставин. … Коли наше життя зосереджене на Божому плані спасіння … та на Ісусі Христі і Його євангелії, ми можемо відчувати радість незалежно від того, що відбувається---або не відбувається---у нашому житті. Радість приходить від Нього і завдяки Йому. Він є джерелом всієї радості” (“Радість і духовне виживання,” Ліягона, лист. 2016, с. 82).

    Звичайно, легше казати про все це, коли ми не знаходимося серед бурі, ніж дотримуватися цього і застосовувати це під час бурі. Але, сподіваюсь, ви відчуваєте, що я, ваш брат, щиро прагну поділитися з вами тим, наскільки важливо знати, що Ісус Христос і Його Спокута є тим прихистком, якого всі ми потребуємо незалежно від того, які саме бурі обрушуються на наше життя.

    Я знаю, що усі ми---діти Бога, що Він любить нас і що ми не самотні. Я запрошую вас прийти і побачити, що Він може полегшити ваші тягарі й буде тим прихистком, якого ви шукаєте. Прийдіть і допоможіть іншим знайти прихисток, якого вони так прагнуть. Прийдіть і залишайтеся з нами у цьому прихистку, який допоможе вам протистояти життєвим бурям. У моєму серці немає жодного сумніву, що, прийшовши, ви побачите, ви допоможете і ви залишитесь.

    Пророк Алма свідчив своєму синові Геламану: “Я знаю, що ті, які покладають надію свою на Бога, будуть підтримані в їхніх випробуваннях, і їхніх бідах, і їхніх скорботах, і будуть піднесені в останній день” (Алма 36:3).

    Сам Спаситель сказав:

    “Отже, нехай ваші серця буде втішено …, бо вся плоть у Моїх руках; будьте спокійними та знайте, що Я є Бог. …

    Отже, не бійтеся навіть самої смерті, бо в цьому світі ваша радість неповна, але повна ваша радість в Мені” (Учення і Завіти 101:16, 36).

    У гімні “Душа моя, надію май завжди”, який неодноразово зворушував моє серце, міститься послання втішення нашим душам. Там є такі слова:

    “Душа моя, надію май завжди:

    Колись і ти ввійдеш у вічний дім;

    Не буде там ні смутку, ні журби,

    В блаженстві вічно будем жити в нім.

    Надію май завжди, душа моя:

    Зігріє Бог любов’ю всі серця” (Гімни, № 61).

    Я знаю, що коли ми стикаємося з життєвими бурями, то якщо ми докладаємо усіх зусиль та покладаємося на Ісуса Христа і Його Спокуту як наш прихисток, ми будемо благословенні полегшенням, втіхою, зміцненням, помірністю і миром, яких прагнемо, з впевненістю у наших серцях, що наприкінці нашого часу перебування тут, на землі, ми почуємо слова Учителя: “Гаразд, рабе добрий і вірний! … Увійди до радощів пана свого!” (Матвій 25:21). В ім’я Ісуса Христа, амінь.