Генеральна конференція
Обʼєднані у виконанні Божої роботи
попереднє наступне

Обʼєднані у виконанні Божої роботи

Найефективніший спосіб реалізувати наш божественний потенціал---це трудитися разом, будучи благословенними силою й повноваженнями священства.

Дорогі, чудові мої брати і сестри, як радісно бути з вами. Де б ви нас не слухали зараз, я обнімаю моїх сестер і сердечно тисну руку моїм братам. Ми обʼєднані в роботі Господа.

Коли ми думаємо про Адама і Єву, нам часто спершу приходить думка про їхнє ідилічне життя в Еденському саду. Я уявляю собі, що погода завжди була чудовою---не надто спекотно і не надто холодно---і що багато смачних фруктів та овочів росли досяжними для них, тож вони могли їсти будь-коли, як захочуть. Оскільки цей світ був для них новим, їм довелося багато чого відкривати для себе, тому кожний день, коли вони знайомилися з життям тварин та досліджували своє прекрасне довкілля, був цікавим. Їм також було дано заповіді для виконання і різні способи дотримання тих настанов, які викликали спочатку певну тривогу й розгубленість1. Але оскільки вони прийняли рішення, які назавжди змінили їхнє життя, вони вчилися трудитися разом і ставати обʼєднаними у досягненні цілей, які Бог поставив перед ними---і перед всіма Своїми дітьми.

А тепер уявіть собі цю саму пару у смертному житті. Вони повинні були працювати, щоб мати їжу, деякі тварини розглядали їх самих як їжу, і були великі труднощі, подолати які можна було тільки, якщо вони радилися й молилися разом. Я уявляю собі, що принаймні кілька разів вони розходилися у поглядах на те, як подолати ті труднощі. Однак внаслідок Падіння вони дізналися, що дуже важливо діяти в єдності й любові. Завдяки настановам, отримуваним з божественних джерел, їх було навчено плану спасіння та принципам євангелії Ісуса Христа, які роблять цей план здійснюваним. Оскільки вони зрозуміли, що земна мета і вічна ціль у них одні й ті самі, вони знаходили задоволення й досягали успіху, навчаючись трудитися разом у любові й праведності.

Коли в Адама і Єви народилися діти, вони навчали свою сімʼю того, про що дізналися від небесних посланців. Вони зосереджувалися на тому, щоб допомагати своїм дітям також зрозуміти і сприйняти ті принципи, дотримання яких зробило б їх щасливими в цьому житті, а також підготувало б їх, щоб вони, збільшивши свої можливості і краще слухаючи Бога, могли повернутися до своїх небесних батьків. У цьому процесі Адам і Єва вчилися цінувати різні сильні сторони одне одного й підтримувати одне одного у своїй вічно важливій роботі2.

Приходили й проходили століття, а потім тисячоліття, і ясне уявлення про натхненні і взаємозалежні внески чоловіків і жінок почали затьмарюватися неправдивою інформацією та непорозуміннями. У період між тим дивовижним початком в Еденському саду і теперішнім часом супротивнику в його намаганнях підкорити наші душі цілковито вдалося досягнути своєї мети---розділити чоловіків і жінок. Люцифер знає: якщо йому вдасться порушити єдність, яку відчувають чоловіки і жінки, якщо йому вдасться спантеличити нас стосовно нашої божественної цінності і завітних обовʼязків, то він успішно зруйнує сімʼї, які є необхідними елементами вічності.

Сатана підбиває до порівняння як засобу викликати почуття вищості або нижчості, приховуючи ту вічну істину, що природні відмінності чоловіків і жінок дані їм Богом і є однаково цінними. Він спробував принизити внески жінок і в сімʼї, і в громадянському суспільстві, тим самим применшуючи їхній вплив, який надихає на добро. Його мета---викликати сильне протистояння, а не шанування унікальних внесків чоловіків і жінок, що доповнюють один одного і сприяють єдності.

Тож з роками і по всьому світу повне розуміння божественно взаємозалежних і все ж різних внесків та обовʼязків жінок і чоловіків значною мірою зникло. У багатьох суспільствах жінки стали підвладними чоловікам, а не їхніми рівноправними партнерами, їхня діяльність стала обмежена вузькою сферою. У ті темні часи духовний розвиток був ледь помітним; дійсно, мало духовного світла могло проникнути в розум і серце, загрузлі в традиціях домінування.

А потім світло відновленої євангелії засяяло “яскравіш[е] за сонце”3, коли Бог Батько та Його Син, Ісус Христос, явилися юнаку Джозефу Сміту на початку весни 1820 року у Священному гаю, що в північній частині штату Нью-Йорк. З тієї події почався сучасний потік одкровень з небес. Одним з першим елементів первинної Христової Церкви, який мав бути відновлений, було повноваження священства Бога. Коли Відновлення продовжувало розгортатися, чоловіки і жінки почали по-новому усвідомлювати важливість і потенціал їхньої праці як партнерів, уповноважених і скеровуваних Богом у цій священній роботі.

У 1842 році, коли жінки недавно відновленої Церкви захотіли організувати офіційну групу, щоб допомагати в цій роботі, Президент Джозеф Сміт відчув натхнення організувати їх “під керівництвом священства за моделлю священства”4. Він сказав: “Тепер я повертаю ключ для вас в імʼя Бога …---це початок кращих днів”5. І оскільки ключ було повернуто, то для жінок по всьому світу поступово ставало все більше й більше освітніх, політичних та економічних можливостей6.

Ця нова організація для жінок в Церкві, названа Товариством допомоги, не була схожою на тогочасні жіночі спільноти, оскільки була організована пророком, який діяв з повноваженням священства, щоб дати жінкам повноваження, священні обовʼязки та офіційні посади у структурі Церкви, а не поза нею7.

Від днів пророка Джозефа Сміта і до наших днів триваюче відновлення всього пролило світло на необхідність мати повноваження й силу священства, щоб допомагати і чоловікам, і жінкам виконувати їхні божественно призначені обовʼязки. Недавно нас навчали, що жінки, яких було рукопокладено під керівництвом того, хто має ключі священства, діють з повноваженням священства у своїх покликаннях8.

У жовтні 2019 року Президент Рассел М. Нельсон навчав, що жінки, які отримали ендаумент у храмі, мають силу священства у своєму житті і у своїх домівках, якщо вони дотримуються священних завітів, укладених з Богом9. Він пояснив, що “небеса відкриті жінкам, які отримали в дар силу священства Бога, що з’являється завдяки їхнім завітам священства, тією ж мірою, що і чоловікам, які є носіями священства”. І він закликав кожну сестру “вільно користуватися силою Спасителя у допомозі [їхній] сім’ї та іншим людям, яких [вони] люб[лять]”10.

Що це означає для нас з вами? Як розуміння того, що таке повноваження і сила священства, змінює наше життя? Один з ключів до цього---зрозуміти, що коли жінки і чоловіки трудяться разом, ми досягаємо більшого, ніж коли працюємо окремо11. Наші ролі скоріше є доповнюючими, ніж конкуруючими. Хоч жінок і не висвячують у чин священства, вони, як зазначено вище, благословенні мати силу священства, коли дотримуються своїх завітів, і вони діють з повноваженням священства, коли їх рукопокладено служити в якомусь покликанні.

Одного чудового серпневого дня я мала привілей сидіти з Президентом Расселом М. Нельсоном в реконструйованому будинку Джозефа та Емми Сміт, що в Гармоні, штат Пенсільванія, неподалік місця, де було відновлено Ааронове священство в ці останні дні. Під час нашої розмови Президент Нельсон говорив про важливу роль, яку жінки відігравали у Відновленні.

Президент Нельсон: “Один з найважливіших аспектів, про який мені згадалося, коли я прийшов на це місце, де відбулося Відновлення священства,---це важлива роль, яку жінки відігравали у Відновленні.

Коли Джозеф тільки почав перекладати Книгу Мормона, хто був писцем? Так, він писав трохи, але не багато. Взялася Емма.

І тоді я думаю про Джозефа, який пішов помолитися в лісок неподалік їхнього дому у Пальмірі, штат Нью-Йорк. Куди він пішов? Він пішов у Священний гай. Чому він туди пішов? Тому що туди приходила мати, коли хотіла помолитися.

Це лише тільки дві жінки, які відіграли ключову роль у Відновленні священства і у Відновленні Церкви. Не сумнівайтеся, ми б могли сказати, що наші дружини так само важливі сьогодні, як тоді були ті. Звичайно ж, вони важливі”.

Як і Емма, Люсі та Джозеф, ми найбільш ефективно діємо, коли з готовністю навчаємося одне від одного та єдині в нашій меті стати учнями Ісуса Христа й допомагати іншим на цьому шляху.

Ми навчені, що “священство благословляє життя Божих дітей у безліч способів. … У [церковних] покликаннях, храмових обрядах, сімейних стосунках і тихому, індивідуальному служінні жінки і чоловіки---святі останніх днів---йдуть вперед з силою і повноваженням священства. Ця взаємозалежність чоловіків і жінок у виконанні Божої роботи Його силою є центральною в євангелії Ісуса Христа, відновленій через пророка Джозефа Сміта”12.

Єдність вкрай необхідна для божественної роботи, яку ми маємо привілей і покликані виконувати, але вона не зʼявляється сама по собі. Необхідні старання й час, аби по-справжньому радитися разом---вислухати одне одного, зрозуміти позиції одне одного й поділитися досвідом,---але завдяки цьому процесу приймаються більш натхненні рішення. У виконанні домашніх чи наших церковних обовʼязків найефективніший спосіб реалізувати наш божественний потенціал---це трудитися разом, будучи благословенними силою й повноваженнями Його священства в наших різних, але доповнюючих одна одну ролях.

На що схоже те партнерство в житті завітних жінок сьогодні? Дозвольте мені навести приклад.

В Елісон і Джона було унікальне партнерство. На велосипеді-тандемі вони брали участь у перегонах на коротку й довгу дистанції. Щоб успішно змагатися на такому велосипеді, обоє велосипедисти повинні бути у злагоді. Вони мають нахилятися в одному напрямку в один і той же час. Один не може домінувати над іншим, але вони повинні ясно спілкуватися і кожен повинен виконувати свою частину. Пілот, той, хто спереду, контролює, коли слід гальмувати і коли ставати. Стокеру, тому, хто позаду, потрібно звертати увагу на те, що відбувається, і бути готовим надати додаткову допомогу, якщо вони трохи відстають, або трохи розслабитися, якщо вони надто наблизилися до інших велосипедистів. Вони повинні підтримувати одне одного, рухатися вперед і досягнути своєї мети.

Елісон пояснила: “Спершу якийсь час той, хто на місці пілота, казав: “Стаємо”, коли нам потрібно було стати, і “Гальмуємо”, коли нам потрібно було перестати крутити педалі. А з часом той, хто був стокером, навчився відчувати, коли пілот збирався ставати чи гальмувати, і слова вже були зайвими. Ми навчилися відчувати одне одного і могли сказати, коли комусь було важко, і [тоді] інший старався надолужити упущене. Насправді головне---це довіра й робота разом”13.

Джон і Елісон були обʼєднаними не лише тоді, коли крутили педалі свого велосипеда, вони були обʼєднаними також і в шлюбі. Кожний бажав щастя іншому більше, ніж собі; вони бачили хороше одне в одному і працювали, щоб позбутися чогось не дуже хорошого в собі. Вони по черзі вели і по черзі віддавали більше сил, коли комусь з них було важко. Кожний цінував внесок іншого і знаходив кращі відповіді на їхні проблеми, коли вони обʼєднували свої таланти й сили. Вони справді звʼязані одне з одним любовʼю, подібною до Христової.

У цей час, коли навколо нас звучить послання “я на першому місці”, надзвичайно важливо більше відповідати божественному зразку, як трудитися разом в єдності. Жінки мають особливі божественні дари 14, і їм дано унікальні обовʼязки, але вони не більш---і не менш---важливі, ніж дари й обовʼязки чоловіків. Усі вони призначені й потрібні, щоб здійснити божественний план Небесного Батька, аби дати кожному з Його дітей найкращу можливість реалізувати свій божественний потенціал.

Сьогодні “нам потрібні жінки, які мають сміливість і бачення нашої Матері Єви”15, щоб обʼєднатися зі своїми братами у приведенні душ до Христа16. Чоловікам потрібно стати справжніми партнерами, а не вважати, що лише вони самі є відповідальними, або не діяти як “удавані” партнери, тоді як жінкам доводиться виконувати багато роботи. Жінкам потрібно з бажанням “зробити крок вперед [та] зай[няти] своє законне і необхідне місце”17 як партнерам, а не вважати, що їм потрібно все робити самим або чекати, аби їм сказали, що робити18.

Дивитися на жінок як на дуже важливих учасників---це не просто створювати “рівність”, а розуміти доктринальну істину. Замість того, щоб створювати програму для цього, ми можемо активно працювати, аби цінувати жінок, як їх цінує Бог: як необхідних партнерів в роботі зі спасіння і піднесення.

Чи ми готові? Чи будемо ми намагатися подолати культурні упередження і чи сприймемо божественні зразки й усталений порядок, основані на фундаментальній доктрині? Президент Рассел М. Нельсон запрошує нас “йти пліч-о-пліч в цій священній роботі … [, щоб] допомогти приготувати світ до Другого пришестя Господа”19. Роблячи це, ми навчимося цінувати індивідуальний внесок кожного і збільшимо ефективність, з якою виконуємо свої божественні ролі. Ми відчуватимемо більшу радість, ніж будь-коли раніше.

Давайте всі вирішимо стати обʼєднаними в натхненний Господом спосіб, щоб допомогти Його роботі рухатися вперед. В ім’я нашого улюбленого Спасителя, Ісуса Христа, амінь.

Посилання

  1. Див. Буття 3:1--18; Мойсей 4:1--19.

  2. Див. Мойсей 5:1--12. У цих віршах сказано про справжнє партнерство Адама і Єви: вони разом мали дітей (вірш 2); вони разом працювали, забезпечуючи себе та свою сімʼю (вірш 1); вони молилися разом (вірш 4); вони разом виконували заповіді Бога і приносили жертви (віршe 5); вони разом вчилися (вірші 4, 6–11) і навчали євангелії Ісуса Христа своїх дітей (вірш 12).

  3. Джозеф Сміт---Історія 1:16.

  4. Joseph Smith, in Sarah M. Kimball, “Auto-Biography”, Woman’s Exponent, Sept. 1, 1883, 51; див. також Teachings of Presidents of the Church: Joseph Smith (2007), 451.

  5. Joseph Smith, in “Nauvoo Relief Society Minute Book”, 40, josephsmithpapers.org.

  6. Див. George Albert Smith, “Address to the Members of the Relief Society”, Relief Society Magazine, Dec. 1945, 717.

  7. Див. John Taylor, in Nauvoo Relief Society Minutes, Mar. 17, 1842, available at churchhistorianspress.org. За словами Елайзи Р. Сноу, Джозеф Сміт навчав, що жінки були формально організовані і в попередніх розподілах (див. Eliza R. Snow, “Female Relief Society,” Deseret News, Apr. 22, 1868, 1; Дочки в Моєму Царстві [2011], сс. 1–7).

  8. Див. Даллін Х. Оукс, “Ключі і повноваження священства”, Ліягона, трав. 2014, с. 49--52.

  9. Див. Рассел М. Нельсон, “Духовні скарби”, Ліягона, лист. 2019, сc. 78, 79.

  10. Рассел М. Нельсон, “Духовні скарби”, с. 77.

  11. “Але відновлена євангелія навчає тієї вічної істини, що чоловіки і дружини взаємозалежні одне від одного. Вони є рівноправними. Вони є партнерами” (Брюс С. і Марі К. Хейфен, “Подолати перепони і стати рівноправними партнерами”, Ліягона, серп. 2007, с. 28).

  12. Gospel Topics, “Joseph Smith’s Teachings about Priesthood, Temple, and Women,” topics.ChurchofJesusChrist.org.

  13. Особиста кореспонденція.

  14. Див. Рассел М. Нельсон, “Благання до моїх сестер”, Ліягона, лист. 2015, с. 95--97.

  15. Рассел М. Нельсон, “Благання до моїх сестер”, с. 97.

  16. Див.General Handbook: Serving in The Church of Jesus Christ of Latter-day Saints, 1.4, ChurchofJesusChrist.org.

  17. Рассел М. Нельсон, “Благання до моїх сестер”, с. 97.

  18. “Мої дорогі сестри, яким би не було ваше покликання, які б не були ваші обставини, нам потрібні ваші думки, ваші ідеї і ваше натхнення. Нам потрібно, щоб ви сміливо висловлювалися на радах приходів і колів. Нам потрібно, щоб кожна заміжня сестра говорила, як “повноцінний і рівноправний партнер”, коли ви об’єднуєте зі своїм чоловіком свої зусилля в управлінні вашою сім’єю. Заміжні чи незаміжні, ви, сестри, володієте значним потенціалом та особливою інтуїцією, які ви отримали від Бога як дари. Ми, брати, не можемо точно відтворити ваш унікальний вплив. …

    Нам потрібна ваша сила!” (Рассел М. Нельсон, “Благання до моїх сестер”, с. 97).

  19. Рассел М. Нельсон, “Благання до моїх сестер”, с. 97.