Генеральна конференція
Подумайте про великодушність і велич Бога
попереднє наступне

Подумайте про великодушність і велич Бога

Я закликаю вас кожного дня пам’ятати про велич Небесного Батька та Ісуса Христа і те, що Вони зробили для вас.

В усі часи, навіть у важкі, і особливо протягом них, пророки закликали нас пам’ятати про велич Бога і замислюватися над тим, що Він зробив для нас, як окремих людей, як сімей і як людства1. Цей заклик є в усіх Писаннях, але особливо на цьому наголошується у Книзі Мормона. На її титульній сторінці пояснюється, що одна з цілей Книги Мормона---“показати залишкові дому Ізраїлевого, які великі справи Господь зробив для їхніх батьків”2. Книга Мормона завершується благанням Моронія: “Ось, я б хотів закликати вас, що коли ви читатимете їх, … то пам’ятайте, наскільки милостивим був Господь до дітей людських, … і обдума[й]те це в серцях своїх”3.

Те, наскільки часто пророки благають подумати про великодушність Бога, просто вражає4. Наш Небесний Батько хоче, щоб ми пам’ятали про Його великодушність і про великодушність Його Улюбленого Сина не тому, що Вони цьому радітимуть, а для того, щоб такі спогади впливали на нас. Коли ми думаємо про Їхню доброту, наше бачення і розуміння стають ширшими. Коли ми думаємо про Їхнє співчуття, то стаємо більш смиренними, молитовними і непохитними.

Зворушлива історія життя одного мого колишнього пацієнта є прикладом того, як нас може змінити вдячність за щедрість і співчуття. У 1987 році я познайомився з Томасом Нільсоном---чудовим чоловіком, який потребував пересадки серця. Йому було 63 роки, і він жив у Логані, Юта, у Сполучених Штатах. Відслуживши у Збройних силах під час Другої світової війни, він одружився з Донною Уайклс у Логанському храмі в Юті. Він став енергійним і успішним муляром. Останніми роками під час шкільних канікул йому дуже подобалося працювати разом зі своїм старшим онуком Джонатаном. Між ними виникли особливі узи, зокрема й тому, що багато в чому Том бачив себе у Джонатані.

Том відкрив для себе, як нудно чекати на донорське серце. Він був не дуже терпеливою людиною. Він завжди був здатен ставити цілі та досягати їх, старанно працюючи і виявляючи тверду рішучість. Через серцеву недостатність Том багато чого не міг робити й інколи запитував мене, що я роблю, аби пришвидшити процес. Жартуючи, він давав безліч пропозицій, що мені робити, аби скоріше здобути для нього донорське серце.

Одного радісного, але жахливого дня, для Тома знайшлося ідеальне донорське серце. Його розміри і група крові були такими, як треба, а юному донору було всього 16 років. Те донорське серце належало Джонатану, улюбленому онуку Тома. Раніше того дня Джонатан отримав несумісну з життям травму, коли машину, в який він їхав, протаранив потяг.

Коли я відвідав Тома і Донну в лікарні, вони були вбиті горем. Важко уявити, що вони відчували, знаючи, що життя Тома може бути подовжене, якщо скористатися серцем їхнього внука. Спочатку вони відмовлялися й думати про те, щоб прийняти це серце від засмучених батьків Джонатана---їхньої дочки і зятя. Однак Том і Донна знали, що мозок Джонатана мертвий, і усвідомили, що це не їхні молитви про донорське серце для Тома стали причиною аварії, в яку потрапив Джонатан. Ні, серце Джонатана було тим даром, який міг благословити Тома саме тоді, коли це було потрібно. Вони зрозуміли, що ця трагедія якимось чином може обернутися на добро, і вирішили діяти.

Операція з трансплантації пройшла вдало. Згодом Том став зовсім іншою людиною. У нього не лише покращилося здоров’я і він не лише сповнився вдячності. Він сказав мені, що кожного ранку думав про Джонатана, свою дочку та зятя, про дар, який отримав, і значення цього дару. Хоча все ще явно можна було бачити притаманні Томові добрий гумор і твердість характеру, я помітив, що він став більш серйозним, вдумливим та щиросердим.

Після трансплантації Том прожив ще 13 років, чого в іншому випадку би не сталося. У його некролозі було сказано, що протягом цих років він змінив життя своїх рідних та інших людей своєю щедрістю і любов’ю. Він жертвував свої кошти на благодійність і був прикладом оптимізму та рішучості.

Подібно до Тома, кожен з нас отримав дари, які ми не могли подарувати самим собі,---це дари від нашого Небесного Батька та Його Улюбленого Сина, зокрема викуплення через спокутну жертву Ісуса Христа5. Ми отримали життя у цьому світі; ми отримаємо фізичне життя у прийдешньому та вічне спасіння і піднесення, якщо таким буде наш вибір, і все це завдяки Небесному Батькові та Ісусу Христу.

Щоразу, коли ми користуємося цими дарами, отримуємо благословення завдяки їм, чи навіть думаємо про них, нам слід замислюватися про жертву, великодушність і співчуття Тих, Хто їх подарував. Благоговійне ставлення до цих Дарувальників не лише спонукає нас бути вдячними. Роздуми про Їхні дари можуть і мають змінювати нас.

Одна з таких чудових змін сталася з Алмою молодшим. Коли Алма “ходив туди й сюди, бунтуючи проти Бога”6, йому явився ангел. Цей ангел “голосом грому”7 докорив Алмі за те, що той переслідував Церкву і “викрадав серця людей”8. Ангел додав таке застереження: “Іди і памʼятай неволю твоїх батьків …; і памʼятай, які великі справи [Бог] зробив для них”9. З усього, до чого можна було закликати, ангел наголосив саме на цьому.

Алма покаявся і запамʼятав. Згодом він розповів своєму синові Геламану про це застереження ангела. Алма радив: “Я б хотів, щоб ти зробив так, як зробив я, памʼятаючи неволю наших батьків; бо вони були в залежності, і ніхто не міг визволити їх, окрім Бога Авраама, … Ісака, і … Якова; і Він дійсно визволив їх від їхніх скорбот”10. Алма сказав просто: “Я покладаю надію свою на Нього”11. Алма розумів, що памʼятаючи визволення від залежності та підтримку під час “випробувань і всілякого лиха”, ми приходимо до пізнання Бога та певності Його обіцянь12.

Небагато хто з нас отримує досвід, настільки ж вражаючий, як у Алми, втім зміна, що відбувається з нами, може бути настільки ж глибокою. У давні часи Спаситель пообіцяв:

“І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце …, і дам вам серце із плоті.

І духа Свого дам Я до вашого нутра. …

І будете Мені народом, а Я буду вам Богом!”13

Воскреслий Спаситель сказав нефійцям, як починається ця зміна. Він вказав, що є найголовнішим у плані Небесного Батька, кажучи:

“І Мій Батько послав Мене, щоб Мене було піднято на хресті; і після того як Мене було піднято на хресті, щоб Я міг привести всіх людей до Себе. …

І з цієї причини Мене було піднято; отже, згідно з силою Батька Я приведу всіх людей до Себе”14.

Що означає для вас бути приведеними до Спасителя? Подумайте про те, що Ісус Христос підкорився волі Свого Батька, що Він переміг смерть, взяв на Себе ваші гріхи та помилки, отримав Батькову силу, щоб бути заступником для вас, і те, що Він назавжди викупив вас15. Чи цього недостатньо, щоб привести вас до Нього? Для мене цього достатньо. Ісус Христос “стоїть з відкритими обіймами, сподіваючись і будучи готовим зцілити, пробачити, очистити, зміцнити, звільнити та освятити [вас і мене]”16.

Завдяки цим істинам наше серце має оновитися, і вони спонукатимуть нас зробити вибір---наслідувати Небесного Батька та Ісуса Христа. Втім навіть нове серце може “злегковажит[и] …, загубити вірний шлях”17. Щоб протидіяти цій тенденції, нам слід кожного дня замислюватися про отримані нами дари та їхнє значення. Цар Веніямин радив: “Я б хотів, щоб ви запамʼятали, і завжди зберігали у памʼяті велич Бога … і Його великодушність і довготерпіння щодо вас”18. Якщо ми це робимо, то стаємо гідними отримати дивовижні небесні благословення.

Роздуми про великодушність і милість Бога допомагають нам стати більш духовно сприйнятливими. У свою чергу, завдяки збільшенню духовної чутливості, ми можемо дізнатися правду про все силою Святого Духа19. Зокрема, набути свідчення про істинність Книги Мормона, знання про те, що Ісус є Христос, наш особистий Спаситель і Викупитель, та що Його євангелію було відновлено в ці останні дні20.

Якщо ми пам’ятаємо про велич нашого Небесного Батька та Ісуса Христа і те, що Вони зробили для нас, ми не будемо легковажно ставитися до цього, як і Том, який не ставився легковажно до серця Джонатана. З радістю і благоговінням Том кожного дня згадував про трагедію, завдяки якій продовжилося його життя. Маючи велике знання, що ми можемо бути спасенні й піднесені, нам слід пам’ятати, що за спасіння та піднесення сплачено велику ціну21. Ми можемо відчувати благоговійну радість, усвідомлюючи, що без Ісуса Христа ми приречені, але з Ним ми маємо змогу отримати найвеличніший дар, який може дати Небесний Батько22. Дійсно, завдяки цьому благоговінню, ми можемо радіти обіцянню “вічного життя в цьому світі” та зрештою отримати “вічне життя …, саме безсмертну славу” в світі прийдешньому23.

Коли ми замислюємося про великодушність нашого Небесного Батька та Ісуса Христа, наша довіра до Них зростає. Наші молитви змінюються, оскільки ми знаємо, що Бог є нашим Батьком, а ми---Його дітьми. Ми не прагнемо змінити Його волю, але прагнемо підкоритися Його волі та отримати благословення, які Він хоче дарувати, якщо ми про них попросимо24. Ми стараємося бути більш лагідними, більш чистими, більш непохитними, більш схожими на Христа25. Завдяки цим змінам ми стаємо гідними й інших небесних благословень.

Визнаючи, що все добре походить від Ісуса Христа, ми більш ефективно будемо ділитися нашою вірою з іншими26. Ми матимемо мужність, коли стикнемося зі, здавалось би, нездійсненними завданнями і нестерпними обставинами27. Ми з ще більшою рішучістю будемо дотримуватися завітів, укладених нами, щоб йти за Спасителем28. Ми будемо сповнені любов’ю Бога, прагненням допомагати нужденним, не засуджуючи їх, будемо любити наших дітей і виховувати їх у праведності, будемо зберігати в пам’яті прощення наших гріхів та завжди радіти29. Це чудові плоди згадування про великодушність і милість Бога.

На противагу цьому Спаситель застерігав: “І нічим людина не ображає Бога, або ні на кого Його гнів не запалено, крім тих, хто не визнає Його руку в усьому”30. Я не думаю, що Бог ображений, коли ми забуваємо про Нього. На мій погляд, скоріше, Він глибоко розчарований. Він знає, що ми позбавили себе можливості наблизитися до Нього через згадування про Нього та Його великодушність. А тоді ми втрачаємо нагоду, щоб Він наблизився до нас, і обіцяні Ним конкретні благословення31.

Я закликаю вас кожного дня пам’ятати про велич Небесного Батька та Ісуса Христа і те, що Вони зробили для вас. Хай згадування про Їхню великодушність ще сильніше пригорне до Них ваше схильне до легковажності серце32. Думайте про Їхнє співчуття, і ви будете благословенні більшою духовною чутливістю і станете більш схожими на Христа. Роздуми про Їхнє співпереживання допоможуть вам “вистояти вірними до кінця”, доки вас не буде “прийнято на небесах”, щоб “жити з Богом у стані нескінченного щастя”33.

Наш Небесний Батько, вказуючи на Свого Улюбленого Сина, сказав: “Слухай Його!”34 Коли ви дослухаєтеся до цих слів і будете слухати Його, пам’ятайте, з радістю і благоговінням, що Спаситель з любов’ю відновлює те, що ви не в змозі відновити, Він з любов’ю зцілює рани, які ви не в змозі зцілити, Він з любов’ю лагодить те, що було назавжди зламано35, Він відшкодовує будь-яку завдану вам несправедливість36 і Він з любов’ю назавжди відновлює навіть зламані серця37.

Розмірковуючи про дари від нашого Небесного Батька та від Ісуса Христа, я пізнав Їхню безмежну любов і Їхнє безмежне співчуття до всіх дітей Небесного Батька38. Це знання змінило мене, і воно змінить також і вас. В ім’я Ісуса Христа, амінь.