Зміцнююча сила гімну

Кетів Рацома, Південно-Африканська Республіка

Я вирішила пробігти марафонську дистанцію разом зі своїми колегами у Вестерн-Кейпі, Південно-Африканська Республіка. Я багато тренувалася й робила все від мене залежне, щоб підготуватися до цього забігу.

У день забігу я прокинулася, почитала Писання й помолилася. Хоч я й нервувалася, однак відчувала, що маю довіряти Господу. Я знала, що якщо буду так робити, Він надасть мені допомогу й підтримку.

Нам потрібно було пройти або пробігти 40 км (25 миль). Ми стартували о 8 ранку. Стояла прохолодна погода і мрячив дощик, тож спочатку мені подобалося йти. Однак коли до фінішу залишалося 10 км, забіг став для мене дуже важким. Я розтягнула зв’язки на одній нозі й натерла мозолі. Виникло бажання зійти з дистанції. Але потім я почала співати гімн:

Не бійсь, Я з тобою, журливим не будь,

Я Бог, і Господь твій, і Слово, і Путь,

Не дам тобі впасти, зміцню тебе Я. …

Рука допоможе всевладна Моя.

(“Святі, вашій вірі не буде кінця”, Гімни, № 36)

Слова гімну знову й знову спливали в моїй пам’яті й рухали мої ноги. Я закінчила забіг, зміцнена Господнім гімном.

Цей випадок навчив мене, що суть євангелії Ісуса Христа—це здатність витерпіти. Це ніби йти або бігти в перегонах. Іноді ми стомлюємося, відпочиваємо і рушаємо далі. Небесний Батько не втрачає в нас віри, хоч скільки б разів ми не падали. Головне для Нього—це скільки разів ми піднімаємося і знову йдемо. Суть Його євангелії—добігти до фінішу.