У що ми віримо

Спокута уможливлює покаяння

Ми приходимо на землю, щоб зростати й розвиватися. Ми уповільнюємо свій розвиток, коли грішимо. За винятком Ісуса Христа, Який прожив досконало, всі, хто жили на землі, грішили (див. Екклезіяст 7:20; Римлянам 3:23; 1 Івана 1:8).

Грішити—означає порушувати Божі заповіді. Іноді ми грішимо, коли робимо те, що, як знаємо, є неправильним, але іноді ми грішимо, коли не робимо те, що, як знаємо, є правильним. (Див. Якова 4:17).

Кожна Божа заповідь благословляє нас, коли ми її виконуємо (див. УЗ 130:20–21). Однак, якщо ми не виконуємо її, то додається покарання (див. Aлма 42:22). Це обмеження благословень або покарання називається справедливістю.

Оскільки Небесний Батько любить нас, Він дає можливість покаятися: зізнатися або відмовитися від гріхів і таким чином подолати їхні наслідки. Він послав Свого Єдинонародженого Сина Ісуса Христа, Який постраждав за наші гріхи. Це означає, що Ісус Христос сплатив ціну, яку вимагає закон справедливості, за те, що ми порушили Божі заповіді. Оскільки Спаситель відстраждав за наші гріхи, нам не доведеться страждати через них повною мірою, якщо ми покаємося (див. УЗ 19:16). Його Спокута “викона[ла] вимоги справедливості” (Мосія 15:9), даючи Небесному Батькові можливість милостиво пробачити нас і усунути покарання.

Покаяння—це дар Бога для нас. Без нього ми не можемо мати щастя в житті. Завдяки покаянню ми стаємо знову чистими і отримуємо можливість повернутися до нашого Небесного Батька (див. Мойсей 6:57).

Процес покаяння включає наступне:

• Мати віру в нашого Небесного Батька та Ісуса Христа (див. Aлма 34:17).

• Визнати гріхи й відчувати сум за них (див. Лука 16:15; Aлма 42:29–30).

• Зізнатися в гріхах Небесному Батькові і, якщо потрібно, нашому єпископу чи президенту філії (див. УЗ 61:2).

• Облишити гріхи (див. УЗ 58:43).

• Відшкодувати збитки, якщо це можливо (див. Єзекіїль 33:15–16).

• Пробачити інших, які грішили проти нас (див. УЗ 64:9; 3 Нефій 13:14–15).

• Жити праведно (див. УЗ 1:32).

Більш докладну інформацію можна знайти в книгах Основи євангелії (2009), “Покаяння”, сс. 109–114; Стійкі у вірі (2005), “Спокута Ісуса Христа”, сс. 154–161; “Справедливість”, с. 161, “Милість”, сс. 58–59, “Покаяння”, сс. 104–108 і “Гріх”, с. 35.

“Ось, хто покаявся у своїх гріхах, того прощено, і Я, Господь, не пам’ятаю їх більше.

По цьому ви можете знати, чи покаялася людина у своїх гріхах—ось, вона зізнається в них і полишить їх” (УЗ 58:42–43).

Ісус Христос страждав у Гефсиманському саду й на хресті, щоб сплатити ціну за наші гріхи. Він сказав про Свої страждання: “[Це] примусило Мене, Самого Бога, найвеличнішого з усіх, тремтіти від болю і кровоточити кожною порою, та страждати і тілом, і духом” (УЗ 19:18).

Фотоілюстрація Стіва Бандерсона