Послання Першого Президентства
Якою великою буде ваша радість
Одним з найприємніших і незабутніх відчуттів у житті є радість, яку приносить усвідомлення того, що ви допомогли іншим людям серцем сприйняти євангелію. Кожен член Церкви може мати таку радість. Коли ми христимося, то даємо обіцяння, що будемо “свідками Бога в усі часи і в усьому, і в усіх місцях, де [ми] може[мо] бути, аж до самої смерті, щоб [ми] могли бути викупленими Богом, і причислені до тих, хто в першому воскресінні, щоб [ми] могли мати вічне життя” (Мосія 18:9).
Усі члени Церкви беруть на себе зобов’язання, покладене на Церкву, нести євангелію Ісуса Христа по всьому світу, де б і скільки б вони не жили. Господь чітко сказав: “Ось, Я послав вас свідчити і попереджати людей, і належить кожній людині, яку було попереджено, попередити свого ближнього” (УЗ 88:81). Місіонери повного дня повинні завзято навчати людей, які ще не стали членами Церкви. Члени Церкви повинні активно знаходити тих, кого Господь підготував для навчання місіонерами.
Нам потрібно виявляти віру в те, що Господь підготував людей навколо нас до навчання. Він знає, хто вони і коли будуть готові, і Він може спрямувати нас до них силою Святого Духа й дати нам слова, якими ми запросимо їх до навчання. Обіцяння, яке дав Господь одному з місіонерів у 1832 році, є тим обіцянням, яке Він дає нам разом із завданням шукати людей, готових навчатися від місіонерів: “Я пошлю йому Втішителя, Який навчатиме його істині і шляху, яким він має йти; і якщо він буде вірним, Я увінчаю його знову снопами” (УЗ 79:2–3).
Обіцяння великої радості, дане вірним місіонерам, також належить нам, вірним членам Церкви, які вкладають свої серця в місіонерську роботу:
“І ось, якщо ваша радість буде великою з однією душею, яку ви привели до Мене в царство Мого Батька, якою великою буде ваша радість, якщо ви приведете багато душ до Мене!
Ось, ви маєте Мою євангелію перед собою, і Мою скелю, і Моє спасіння.
Просіть у Батька в Моє ім’я з вірою, віруючи, що ви отримаєте, і будете мати Святий Дух, Який виявляє все, що необхідно, дітям людським” (УЗ 18:16–18).
Господь не лише посилає нам Святого Духа, Який допомагає розпізнати й запросити людей, готових до навчання; Він також покликає і готує провідників, які скеровують нас. У листі, датованому 28 лютого 2002 року, Перше Президентство покладає ще більшу відповідальність за місіонерську роботу на єпископів та приходи1. За допомогою ради приходу чи філії виконавчий комітет священства розробляє місіонерський план цього підрозділу. У тому плані містяться пропозиції щодо того, як члени Церкви можуть знаходити людей, готових до навчання місіонерами. У приході або філії покликається провідник місіонерської роботи. Цей провідник тісно співпрацює з місіонерами повного дня та зацікавленими Церквою.
Є багато способів кращого виконання своїх особистих зобов’язань допомагати в пошуку людей, яких будуть навчати місіонери. Найпростіший спосіб є найкращим.
Моліться, щоб мати спрямування Святого Духа. Поговоріть з місцевими провідниками і місіонерами, попросіть у них поради й запропонуйте свою допомогу. Підбадьорюйте тих людей, які разом з вами займаються цією роботою. І нехай все, що ви кажете і робите, буде свідченням в усі часи, що Ісус є Христос, і що Бог відповідає на молитви.
Я свідчу, що Святий Дух спрямує вас до тих, хто шукає істину, якщо ви молитеся і робите все необхідне, щоб мати таке спрямування. І я знаю з власного досвіду, що ваша радість буде довготривалою разом з тими, хто вирішить прийняти євангелію своїм серцем, а потім витерпить у вірі до кінця.
Фотоілюстрація Уелдена С. Андерсена.
Крайня зліва: ілюстрація Стіва Кроппа; зліва: ілюстрації Діллін Марш