Наші домівки, наші сім’ї
Як допомогти дітям почуватися в безпеці
Розуміючи, як діти реагують на травмуючі ситуації, батьки можуть допомагати своїм дітям у подоланні важких часів.
Ми живемо в добу, коли атмосфері безпеки в домі загрожують такі серйозні події, як розлучення, хвороба, смерть, нещасні випадки, природні катаклізми, війни, втрата роботи. Однак батьки здатні робити багато всього, аби допомогти дітям мати відчуття стабільності, надійності й безпеки, незважаючи на ці руйнівні фактори.
Як діти реагують
Щоб допомогти дітям справитися з травмуючою ситуацією, ми, у першу чергу, повинні розуміти, як вони на неї реагують. На цю реакцію впливає стабільність сім’ї, вік дитини та психологічна зрілість.
Від народження до шести років
Немовля може виявляти почуття дискомфорту, викликане неприємними зовнішніми подіями, неспокійною поведінкою, плачем, бажанням бути на руках. Як правило, всім немовлятам необхідно, щоб хтось із батьків тримав їх чи годував їх. Малі діти більш зрілі, ніж немовлята. Однак порушення повсякденного розпорядку життя може викликати у шестирічної дитини почуття безсилля. Наприклад, дитина може відчувати велике занепокоєння, коли вона відокремлена від батьків через природну катастрофу або розлучення. Батьки можуть допомогти дитині в такій ситуації, дотримуючись якомога ретельніше звичного розпорядку життя. Вони можуть і надалі проводити сімейну молитву, всією сім’єю обідати й робити решту повсякденних справ, які вони мали до того, як відбулася велика зміна. Така неперервність допомагає дітям здобути відчуття душевного комфорту, впевненості й стабільності.
Від семи до одинадцяти років
Старші діти здатні розуміти, коли щось або хтось зникає назавжди через переїзд з одного місця на інше або смерть когось із батьків. Внаслідок цього сумна подія може їх вибити з колії. Підриваються основи їхнього розуміння життя. Вони можуть неодноразово обговорювати травмуючу подію, намагаючись зрозуміти, як справитися з проблемою. Вони можуть потребувати допомоги, щоб зрозуміти або щоб виразити свої почуття щодо події. Пам’ятайте, що їхня здатність осмислення не така сама, як у дорослих людей. Наприклад, для дітей є звичною думка про те, що вони винні в розлученні батьків. Батьки можуть допомогти, якщо дізнаються, що думають і відчувають діти, а потім виправлять неправильне розуміння, яке вони можуть мати.
Від одинадцяти до вісімнадцяти років
Діти віком від 11 до 18 років можуть відчувати занепокоєння через події, що відбуваються на місцевому, національному або міжнародному рівні. Старші підлітки починають усвідомлювати, що вони наближаються до моменту, коли залишать домівку й будуть самостійно жити в неспокійному світі. Сильні емоції можуть приголомшити їх, і вони можуть не знати, як про це поговорити.
Батьки можуть допомогти своїм дітям-підліткам, проводячи заходи, які їм подобаються, наприклад: приготування обіду, гра в настільні ігри чи спортивні ігри. Батьки також можуть обговорювати складні ситуації, які вони самі переживали в підлітковому віці. Коли батьки діляться своїми думками й почуттями, дітям буде легше ділитися тим, що вони думають або відчувають. Саме таким чином розвивається душевна близькість. Навіть якщо підлітки і не виявляють зацікавленості, вони будуть слухати.
Що батьки можуть робити
По-перше, батьки мають усвідомити, що їхні діти страждають1. Діти можуть мати незвичні поведінкові проблеми, наприклад: затяжний сум чи роздратованість, підвищений або понижений апетит, неспокійний сон, нездатність зосередитися, може змінюватися успішність у школі. Старші діти можуть створювати ситуації високого ризику: необдумано поводитися, вживати шкідливі речовини, стати сексуально активними чи віддалитися від сім’ї, друзів або звичного кола спілкування.
Ви можете допомогти, якщо знатимете, як поводитися зі своїми дітьми. Наприклад, ви можете навчати дітей, особливо, коли вони маленькі, описуючи словами ті почуття, які вони переживають. Серед цих слів такі: сумний, сердитий, незадоволений, наляканий, стурбований і напружений.
Якщо ваш підліток починає необдумано поводитися після травмуючої ситуації, уважно прислухайтеся до слів дитини і зверніть увагу на почуття. Так само як і малим дітям, допоможіть підлітку правильно визначити свої почуття. Виявляйте розуміння, знаючи, що травмуюча подія могла викликати необдуману поведінку.
Починаючи цю розмову з дітьми, намагайтеся уникати нотацій, гнівних слів, критицизму чи сарказму. Підберіть слово, щоб дати визначення образі чи болю, які відчуває дитина, і виявіть співчуття. Ви можете почати з таких слів: “Я знаю, що ти сумуєш через смерть друга. Я лише можу уявити, як тобі важко. Мене турбує те, що ти почав вживати алкоголь, щоб заглушити біль”. Якщо ми почнемо розмову різко, буде важко сподіватися на хороший результат.
Слухаючи, виявляйте співчуття
Іноді виникатиме спокуса уникати розмов з пригніченою дитиною. Однак найчастіше дитина самостійно не зможе справитися з тим, що її непокоїть. Якщо ви співчутливо слухатимете, поки ваші діти розповідатимуть про те, що їх тривожить, вони відчують, що їх люблять, і це їх втішить.
Є метод, який допоможе дитині зрозуміти, що ви співчутливо слухаєте її. Він полягає в тому, що ви своїми словами перефразуєте почуття дитини, щоб упевнитися, що ви правильно їх розумієте. Можливо, вам доведеться допомогти дітям дати визначення їхнім почуттям. Ви можете сказати: “Мені здається, що ти відчуваєш сум і напруженість, коли я запитую тебе про розлучення батьків твого друга”. Почекайте на відповідь, а потім дайте дитині можливість продовжити розмову. Діти більш відкриті до розмови, якщо відчувають, що контролюють хід розмови.
Допоможіть дітям проаналізувати почуття
Якщо ви допоможете дитині проаналізувати неприємні почуття, то зросте її впевненість у тому, що вона контролює ситуацію. Часто, співчутливо слухаючи, ви можете разом з дитиною визначити причину тих почуттів. Ви можете запитати: “Чому, на твою думку, в тебе виникли такі почуття?” Почекайте на відповідь і уважно її вислухайте. Вона може пролунати не відразу.
Іноді вам потрібно буде вдатися до мозкової атаки в пошуках альтернативних рішень. Ви можете запитати, як рішення, запропоноване дитиною, вплине на всіх, хто залучений до ситуації. Чи потенційне рішення буде виявом поваги до сім’ї або друзів? Чи є воно реалістичним? Які почуття воно викликає у дитини? Дитина може не відразу знайти рішення. Запевніть її, що ви її любите і нічого страшного немає в тому, що рішення не приходить відразу.
Виявляти віру
Коли ви помічаєте, що ваші діти поводяться не так, як завжди, а потім допомагаєте їм висловити й зрозуміти їхні думки й почуття в атмосфері любові, тоді ваші діти здобудуть відчуття захищеності та впевненості.
Найважливіше з того, що ви можете робити, аби посилити ці почуття захищеності й безпеки в домі—це застосовувати в житті принципи євангелії Ісуса Христа. Піст, молитва, вивчення Писань і відвідування храму можуть надихати вас, вказуючи шляхи допомоги. Ви можете поговорити з провідниками священства. Ви також можете звернутися по допомогу до професіоналів, у залежності від того, наскільки серйозною є ситуація.
Якщо ви будете діяти з вірою в Небесного Батька і Його Сина, Вони благословлять вас втішенням і підтримкою. Діти відчують себе більш втішеними і впевненими, якщо ви разом з ними будете жити відповідно до слів пророків і проводити заходи, які приносять у сім’ю мир. Такими заходами є сімейна і особиста молитва, вивчення Писань і храмове поклоніння.
Фотографії Роберта Кейсі, якщо інакше не зазначено.
Фотографії Адама С. Олсона