2011
Його благодаті достатньо
Лютий 2011


Ми говоримо про Христа

Його благодаті достатньо

Як і багато людей, більшу частину свого життя я з усіх сил намагалася розвинути почуття впевненості у собі. Багато років я боролася з надмірною вагою, і це тільки посилювало мої негативні емоції. Хоча я схудла і тепер веду здоровий спосіб життя, час від часу мені знову доводиться долати ті негативні думки й почуття.

Якось вранці я була дуже пригнічена й міркувала, як покращити ситуацію. Я почала молитися і просити, щоб Небесний Батько допоміг мені подолати почуття неповноцінності. Під час молитви пригадався такий вірш з Писань: “А якщо ви не маєте надії, то повинні бути у відчаї; а відчай приходить через беззаконня” (Moроній 10:22).

Беззаконня видалося мені настільки серйозним словом, що спочатку я не взяла до уваги цю думку, бо не могла пригадати, де зробила якусь серйозну помилку. Однак ця думка не зникала, тож я молилася, як знову таки вчив Мороній, і просила Небесного Батька показати мені мої слабкості, щоб я могла перетворити їх на силу (див. Eтер 12:27).

Я раптом пригадала три випадки, які сталися впродовж двох останніх днів, коли я не була достатньо терплячою в спілкуванні з дітьми. Я думала лише про свій настрій і свої потреби, а не їхні, і не була чуйною до їхніх почуттів. Мені стало неприємно, і я вирішила все виправити. Я вибачилася перед дітьми і молилася, щоб отримати прощення. Відразу після молитви моє відчуття неповноцінності зникло, і я змогла відчути мир, що наповнив мене.

У моїй голові ніби хтось увімкнув світло, і я нарешті зрозуміла просте поняття, яке упродовж усіх цих років не могла осягнути. Коли в моєму житті є гріх, у якому я не розкаялася, яким би маленьким він не був, я даю Сатані силу впливати на мене. Він знає мої слабкості, і він знає, які слова “збуджують мене” і “ведуть мене до знищення” (див. УЗ 10:22). Коли до цього доходить, то справа не в тому, що я себе не люблю, це Сатана мене не любить, і він вдається до будь-яких доступних йому методів, щоб відвернути мене від світла.

Однак, коли я каюся, то покладаюся на силу Ісуса Христа. Оскільки Він знає досконало, як допомогти мені у слабкостях (див. Aлма 7:11–12), Його сила підносить мене і робить сильною у такий спосіб, який перевищує мої природні можливості.

Навіть апостол Павло, який так відважно проповідував євангелію, страждав від слабкості, яка дуже заважала йому. Однак, коли він молився і просив, щоб цю слабкість було забрано, Господь відповів: “Досить тобі Моєї благодаті,—бо сила Моя здійснюється в немочі”. Потім Павло вигукнув: “Отож, краще я буду хвалитися своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене” (2 Коринтянам 12:9).

Подібним же чином я докладатиму всіх сил, щоб покаятися і виконувати заповіді, аби “сила Христова вселилася в мене” і я могла бути сповнена миром і любов’ю.

Як і апостол Павло я докладатиму всіх зусиль, аби покаятися і виконувати заповіді, щоб “сила Христова вселилася в мене”.

Ілюстрації Діллін Марш